Рішення

від 15.04.2021 по справі 826/10361/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 року м. Київ № 826/10361/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецсантехсервіс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Укрспецсантехсервіс (далі - позивач, ТОВ Укрспецсантехсервіс ) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) від 30.05.2017 №0024841404 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 459 290 грн та 114 823 грн штрафних (фінансових) санкцій та від 30.05.2017 № 0024851404, яким зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ на 145 871 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019, адміністративний позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2019 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Верховним судом у постанові звернуто увагу на судову практику по аналогічним спорах, де судом касаційної інстанції неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Також, Верховний Суд зазначив, що у цій справі недослідженими залишилися й обставини наявності у контрагентів позивача технічної можливості виконання укладених угод з урахуванням специфіки таких робіт та фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2019 прийнято справу до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вказаною ухвалою суду запропоновано учасникам справи надати всі наявні документи та пояснення, які на їх думку мають значення для розгляду даної справи та підтверджують їх доводи, крім тих, що вже надані до матеріалів справи, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 по даній справі, а також необхідні докази, заяви, клопотання протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали.

Позивачем не подано до суду жодних пояснень чи доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Відповідач на виконання вимог ухвали не надав ні пояснень з приводу заявлених вимог, ні доказів в підтвердження своєї позиції.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі направлень ГУ ДФС у м. Києві від 20.04.2017 №347/26-15-14-04-05, №348/26-15-14-04-05, згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв`язку з ненаданням у повному обсязі пояснень та їх документального підтвердження, відповідно до наказу від 18.04.2017 №2898 ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Укрспецсантехсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Рідмар за період з 01.10.2015 по 30.11.2015 та з ТОВ Трейд-Вікторі за період з 01.11.2016 по 30.11.2016, за результатами якої складено акт від 05.05.2017 №213/26-15-14-04-05/32156805.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за листопад 2016 року у сумі 145 871 грн. та заниження податку на додатну вартість за період жовтень-грудень 2015 року на загальну суму 459 290 грн., у тому числі - за жовтень 2015 року - 253 085 грн., за листопад 2015 року - 166 035 грн., за грудень 2015 року - 40 170 грн.

Висновки акту перевірки переважно зводяться до непідтвердження обставин реальності здійснення позивачем господарських операцій з урахуванням реального часу, місцезнаходження майна, обсягу матеріальних та людських ресурсів з ТОВ Рідмар та ТОВ Трейд-Вікторі та відсутності товарно-транспортних накладних на поставку товару. Відповідач стверджує, що між позивачем та зазначеними контрагентами відсутнє фактичне здійснення господарської діяльності.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 30.05.2017 №0024841404 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 459 290 грн. та 114 823 грн. штрафних санкцій та від 30.05.2017 №0024851404, яким зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ на 145 871 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та законних інтересів з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Між тим, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця/продавця права на формування сум податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість формування спірних сум податкових вигод, та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/послуг/робіт з метою їх використання в господарській діяльності; 4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою; 6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому суть останнього слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність зазначених обставин та підстав, з якими наведені вище норми законодавства пов`язують можливість формування платником податків витрат та податкового кредиту, зокрема недоведеність факту придбання товарів/робіт/послуг (нездійснення операцій/оформлення безтоварних операцій), вказує на юридичну дефектність складених за такими операціями первинних документів, позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю позивача.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові цього суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 21-1539а15, обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

В даному випадку, ухвалою суду про прийняття справи до провадження від 08.10.2019 судом запропоновано учасникам справи надати всі наявні документи та пояснення, які на їх думку мають значення для розгляду даної справи та підтверджують їх доводи, крім тих, що вже надані до матеріалів справи, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 по даній справі.

Однак, учасниками справи не подано жодних доказів на підтвердження власних позицій стосовно даного спору, а тому суд надає оцінку наявним у справі доказам.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Укрспецсантехсервіс (Замовник) та ТОВ Рідмар (попереднє найменування - ТОВ Ісіда Груп ) (Підрядник) укладено договір підряду від 03.07.2015 №2, відповідно до умов якого Підрядник зобов`язується виконати роботи по проведенню проектних робіт, ремонтно-будівельних робіт, по технічному обслуговуванню обладнання систем опалення, по реконструкцію систем теплопостачання, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно умов договору виконання робіт здійснюється Підрядником відповідно до підписаних сторонами дефектних актів, кошторисів, актів виконаних робіт, якими визначатимуться безпосередній зміст, обсяги, вартість та умови виконання робіт. Всі підписані сторонами кошториси, акти виконаних Підрядником робіт становитимуть невід`ємну частину цього Договору (п.1.2).

Безпосередня вартість робіт, виконуваних Підрядником відповідно до цього Договору, погоджується сторонами шляхом підписання кошторисів на виконання таких робіт (п.2.1).

У розділі 4 Договору передбачено порядок здачі-приймання робіт, відповідно до якого здача-приймання робіт, виконаних Підрядником відповідно до цього Договору на протязі місяця, здійснюється сторонами не пізніше останнього робочого дня Звітного місяця.

Звітним місяцем для цілей цього Договору є календарний місяць. При цьому виконаними на протязі Звітного місяця вважатимуться всі роботи, внесені сторонами до акту форми КБ-2в за такий місяць. Після завершення Підрядником всіх робіт, передбачених дефектним актом та кошторисом, Підрядник в строк, що не перевищує 3 календарних днів з дня завершення таких робіт письмово сповіщає Замовника про готовність робіт до здачі. Після завершення приймання Замовником та здачі Підрядником виконаних робіт, сторонами має бути підписано акт форми КБ-2в.

Згідно пункту 7.4 Договору підрядник зобов`язаний вести всю виконавчу документацію, яка передбачена відповідними діючими нормами та правилами. Замовник має право в будь-який час здійснювати перевірки правильності, своєчасності та повноти ведення та заповнення зазначеної вище документації. У випадку виявлення Замовником під час здійснення такої перевірки документації, шо ведеться неналежним чином, Підрядник зобов`язаний протягом трьох робочих днів усунути виявлені недоліки.

На підтвердження виконання за вказаним договором робіт ТОВ Рідмар позивачем надано копії актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні, платіжні доручення, а також копії первинних документів за відносинами позивача із замовниками робіт по ланцюгу постачання.

Разом з тим, в контексті перевірки фактичного виконання спірних операцій та виявлення документів, які в сукупності могли би підтверджувати фактичне виконання робіт, суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем не надано доказів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та в сукупності підтверджують фактичне вчинення вищезгаданих господарських операцій.

Виходячи з аналізу змісту поданих актів приймання виконаних будівельних робіт TOB Рідмар виконано робіт для TOB Укрспецсантехсервіс за жовтень 2015 року у розмірі 4408,86 людино-годин та за листопад 2015 року у розмірі 7637,63 людино-годин.

Частиною першою статті 50 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 (зі змінами та доповненнями) нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Листом Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 №10196/0/14-14/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік визначено, що норма робочого часу на 2015 рік після набрання чинності Закону України "Про внесення зміни до статті 73 Кодексу законів про працю України" від 5 березня 2015 року № 238-V111 при 40-годинному робочому тижні складає 1995,0 год.

Тобто, з врахуванням вищезазначеного листа при нормі робочого часу за жовтень 2015 року 167 люд. год. та за листопад 2016 року 168 люд. год. для виконання робіт зазначених в актах, щоб здійснити роботи по монтажу системи вентильованого фасаду TOB Рідмар відповідно до розрахунків та актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в повинні були працювати у жовтні 2015 року - 26 робітників та у листопаді 2015 року - 45 робітників.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано доказів передоручення контрагентом за погодженням із позивачем виконання вказаних операцій іншим особам - іншим субпідрядникам.

В актах виконаних робіт відсутня інформація про іншого Субпідрядника, який міг би виконувати ці роботи.

При цьому, відповідно до пункту 12.1 Договору підряду від 03.07.2015 №2 визначено, що за всі роботи, виконані субпідрядником чи іншими контрагентами Підрядника, Підрядник несе відповідальність як за роботи, виконані ним безпосередньо.

Як зазначив відповідач, під час здійснення контрольно-перевірочних заходів встановлено, що TOB Рідмар зареєстровано податкові накладні на придбання товарів та послуг різного асортименту (будівельні матеріали, рекламні послуги, транспортні послуги, газ, нафта, унітаз, умивальник та інше). Придбання будівельних послуг за період жовтень-листопад 2015 TOB Рідмар відсутнє.

Крім цього, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, виробництва, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності TOB Рідмар .

Позивач в ході розгляду справи не пояснив суду яким чином виконувались передбачені договором роботи та контролювалися позивачем.

Позивач у позовній заяві стверджував, що виконання вказаних робіт підтверджується доданими до матеріалів справи копіями актів приймання виконаних ремонтно-будівельних робіт (ф. КБ-3, КБ-2), які, на думку позивача, є достатніми документами для підтвердження реальності проведених операцій.

У той же час, під час розгляду справи позивачем не надано жодних доказів руху матеріалів між TOB Укрспецсантехсервіс і TOB Рідмар , необхідних для виконання спірних підрядних робіт, звітування про обсяги використання таких матеріалів; передачі TOB Рідмар документації та зовнішніх носіїв з програмним забезпеченням, технічної документації (паспорту, керівництва з експлуатації, тощо) на моторизований екран.

Собівартість будівельно-монтажних робіт - це витрати будівельної організації, безпосередньо пов`язані з виконанням на свій ризик і власними силами будівельно-монтажних робіт за замовленням підприємств, установ, організацій та громадян.

У відповідності до положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, для узагальнення інформації про витрати на виконання підрядних, геологічних та проектних організацій на виконання будівельно-монтажних геологорозвідувальних та проектно-вишукувальних робіт призначений рахунок 23 Виробництво .

За дебетом рахунку 23 Виробництво відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також розподілені загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за кредитом - вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунку 90), собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, робіт, послуг (інструменту, енергії, ремонтно-транспортних послуг тощо).

У матеріалах справи відсутні відомості по рахункам бухгалтерського обліку 90 Собівартість реалізації , 23 Виробництво , які розкривали б інформацію про формування позивачем собівартості підрядних робіт за рахунок витрат по господарським операціям з TOB Рідмар .

Також позивачем не надано доказів, що підтверджували б якість виконаних робіт, наявність перепусток для робітників, не надано журналу відвідувань за перевіряємий період, що ставить під сумнів присутність уповноважених працівників контрагента у період виконання робіт, не надано доказів здачі об`єкта під охорону в неробочий час, що в свою чергу могло б підтвердити реальність здійснення комплексу робіт, а також дало б змогу встановити осіб, відповідальних за виконання робіт, відповідальних за збереження товарно-матеріальних цінностей, зокрема перевірити виконання умов договору, визначених у розділах 6 та 7.

Суд також звертає увагу на те, що на виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатацію об`єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки мають бути отримані відповідні дозволи Держнаглядохоронпраці або його територіального органу.

Головним управлінням ДФС у м. Києві з метою підтвердження нереальності здійснення господарських операцій між TOB Укрспецсантехсервіс та контрагентами надіслано до Головного управління Державної служби України з питань праці у Київській області про надання інформації щодо спецтехніки, призначеної для здійснення будівельних та ремонтних робіт (в тому числі великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування) зареєстрованої за TOB Укрспецсантехсервіс та TOB Рідмар (код ЄДРПОУ 39520175) та щодо дозволів, виданих для виконання будівельних та ремонтних робіт зазначеним вище суб`єктам господарювання Головним управлінням Державної служби України з питань праці у Київській області.

На вищезазначений лист отримано відповідь від 03.10.2017 № 11/2/10208, в якому зазначено, що запитувана інформація щодо реєстрації великовантажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, за TOB Укрспецсантехсервіс та TOB Рідмар не обліковуються та дозволи не видавалися.

При цьому, відповідачем звернуто увагу на те, що TOB Укрспецсантехсервіс Головним управлінням Держпраці у Київській області видано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, що свідчить про можливість позивачем самостійно здійснити відповідні будівельні роботи, які ніби-то були виконані контрагентами.

У зв`язку із наведеним суд зазначає, що надання певних документів до перевірки та їх аналіз податковим органом в акті перевірки не є підставою для неподання таких документів до суду при оскарженні рішення контролюючого органу, яке прийнято на підставі такого акту перевірки, а тому неподання таких документів до суду, не вказуючи про наявність причин неможливості подання таких доказів, судом розцінюється як фактична відсутність таких первинних документів у позивача.

Відсутність вказаних базових первинних документів не дає суду можливості перевірити реальність здійснення (фактичне виконання) господарських операцій та правомірність відображення таких операцій у податковому обліку платника податків, а тому суд приходить до висновку про фактичне невиконання спірних операцій.

При цьому, виходячи із загальних правил щодо обачності та обережності при виборі контрагента, позивач повинен був пересвідчитись, як зазвичай прийнято у діловій практиці, у наявності або відсутності у контрагентів можливостей для виконання спірних операцій, проте, як вбачається зі змісту позовної заяви, наявність можливостей у виконавців не перевірялась.

Слід зазначити, що додані до матеріалів справи довідки про вартість виконаних робіт та акти приймання виконаних робіт самі по собі, за відсутності вищевказаних первинних документів, не є беззаперечними доказами реальності укладеного правочину та, як наслідок, правомірності формування позивачем податкового кредиту. Натомість оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу фактичних обставин та матеріалів справи.

Відтак, враховуючи специфіку та особливості зазначених операцій, під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

Окрім цього, як зазначено відповідачем в акті перевірки, що TOB Рідмар як суб`єкт підприємницької діяльності, що має ознаки фіктивності та створений для надання вигоди третім особам, фігурує в численних кримінальних провадженнях.

Так, встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено матеріали досудового розслідування від 19.05.2015 № 32015100010000077, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 212 КК України. У ході розслідування кримінального провадження встановлено, що невстановлені слідством особи, діючи в період 2014-2015 років, з метою прикриття незаконної діяльності, а саме незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та мінімізації податкових зобов`язань підприємствам реального сектору економіки, без відкриття рахунків в банківських установах, створили та придбали суб`єкти підприємницької діяльності, які входять до категорії податкова яма , а також ряд суб`єктів підприємницької діяльності, що входять до категорії транзитних підприємств , у тому числі ТОВ Рідмар (попередня назва ТОВ Ісіда Груп (код ЄДРПОУ 39520175), заподіяло великої матеріальної шкоди та у 2015 році сприяли умисному ухиленню від сплати податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки в особливо великих розмірах.

Також, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено матеріали досудового розслідування від 29.07.2016 №32016090000000069 за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ СДС Промбуд за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.212 КК України. У межах досудового розслідування встановлено, що ТОВ Рідмар (попередні назви ТОВ Абіон Ресурс та ТОВ Ісіда Груп ), будучи субпідрядною організацією у договірних відносинах з ТОВ СДС Промбуд , мають ознаки фіктивності .

Крім того, ТОВ Рідмар (попередні назви ТОВ Абіон Ресурс та ТОВ Ісіда Груп ) та ТОВ Ніка Ейр були задіяні у конвертаційному центрі , а також використовувались з метою прикриття незаконної діяльності суб`єктів реального сектору економіки, зокрема:

- слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Житомирській області розслідується кримінальне провадження №42015060000000009 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.3 ст. 212 КК України, де вказано, що ТОВ Абіон Ресурс та ТОВ Ніка Ейр визначаються як фіктивні підприємства, які використовувались з метою неправомірного формування податкового кредиту для підприємств вигодонабувачів;

- слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Львівській області розслідуються кримінальні провадження №32016140000000057 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України та №12015140180000682 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 України, в рамках яких досліджувалися обставини проведення фінансово-господарських операцій ТОВ Ніка Ейр та ТОВ Ісіда Груп із реальними СГД, де вказані товариства були задіяні з метою заниження податку на додану вартість, а також були створені (придбані) з метою прикриття незаконної діяльності;

- слідчим відділом фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015100010000077 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч. 1 ст.212 КК України, де зазначається, що ТОВ Ісіда Груп було створене (придбане) з метою прикриття незаконної діяльності;

- слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області розслідується кримінальне провадження №32016080000000009 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 212, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України, в рамках якого ТОВ Ісіда Груп виступає фіктивним підприємством.

З урахуванням наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлялись окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованих податкових вигод, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій з контрагентом TOB Рідмар .

Окрім того, у перевіряємий період між ТОВ Укрспецсантехсервіс (Замовник) та TOB Трейдер Вікторі (Виконавець), в особі директора Івахненка О.С. , діючого на підставі статуту, укладено договір поставки товарів від 01.11.2016 № 1, відповідно до якого Виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити у власність Замовника замовлений товар.

Згідно п.1.2 Договору предметом виготовлення та поставки є товар згідно попереднього замовлення.

Кількість товарів, що підлягають виготовленню та поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками. Типами визначаються у заявках Замовника, рахунках-фактурах та накладних (товарно-транспортних, фактичних, або видаткових) (п.2.1).

Загальна кількість товару, що поставляється за цим Договором, визначається на підставі видаткових накладних, в яких вказується; дата поставки, кількість товару номенклатура товару, точна адреса поставки (2.2).

Ціна товару вказується в рахунках-фактурах, накладних або специфікаціях, які є складовою і невід`ємною частиною даного Договору (п.3.1).

В підтвердження виконання умов даного Договору позивачем долучено до матеріалів справи копії податкової та видаткової накладних, рахунку на оплату, платіжний документ.

Водночас до перевірки не надано специфікацій чи рахунків-фактури, замовлень від TOB Укрспецсантехсервіс до TOB Трейдер Вікторі із зазначеною номенклатурою та кількістю товарів.

Відповідно до договору поставки товарів від 01.11.2016 №1 та податкових накладних є такі товари, які поставлялися на TOB Укрспецсантехсервіс без наявного коду УКТ ЗЕД.

Крім того, відповідно до умов договору поставки від 01.11.2016 № 1 визначено, що товар вважається поставленим Замовнику з моменту його отримання в пункті призначення, згідно замовлення, представником одержувача, який вказується Замовником, на підставі товарно-транспортних накладних (п.5.2).

Також згідно пунктів 6.6 - 6.9 Договору передача товару здійснюється за товарно-транспортною накладною, в якій вказується найменування, кількість, узгоджена ціна та загальна вартість товару що поставляєттся.

Дата, години та хвилини поставки вказується у товарно-транспортній накладній про прийняття товару, що є датою поставки товару.

Накладні з відміткою уповноваженої особи Замовника про прийняття товару визнаються Сторонами в якості змін до замовлення, у випадку, якщо сторони не змогли внести зміни іншим способом.

Про отримання товару на об`єкті поставки (замовлена адреса), уповноважена особа Замовника повинна розписатися у товарно-транспортній накладній.

Як вбачається з акту, позивачем до перевірки не надано підтверджуючі документи щодо транспортування або переміщення товару, а саме товарно-транспортні накладні, супровідні листи, журнал реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ тощо. При перевезенні вантажу автотранспортом у внутрішньому сполученні у водія юридичної чи фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, обов`язково має бути товарно-транспортна накладна.

Товарно-транспортна накладна передбачена як документ транспортного обліку.

Згідно з розділом І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку неї шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також1 для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п. 8.26 Правил № 363 вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Відповідно до п. 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є саме товарно-транспортна накладна.

Суд зазначає, що вказаних документів щодо транспортування товару не надано й до суду.

Водночас, позивачем додано до позову копію додаткової угоди №1 до договору №1 від 01.11.2016, яка датована 10.11.2016, відповідно до якої Сторони прийшли до згоди:

виключити п.5.2, п.6.7, п.6.8, п.6.9, п.7.9;

викласти п.6.6 в наступній редакції: Датою поставки є дата передачі товару Виконавцем Замовнику, яка є датою підписання видаткової накладної. ;

викласти п.7.8 в наступній редакції: Виконавець здійснює поставку замовленого товару на об`єкт власними силами та за власний рахунок .

Тобто, виходячи з викладеного, вказаною додатковою угодою сторонами фактично виключено ті пункти договору, якими передбачались умови стосовно транспортування товару від Виконавця до Замовника.

Проте, суд не бере до уваги вказані докази, оскільки, дослідивши подані первинні документи в їх сукупності, судом вбачається розбіжність у підписах директора Івахненка О.С. та у проставлених печатках TOB Трейдер Вікторі на договорі поставки, накладних, рахунку на оплату та на зазначеній додатковій угоді.

При цьому, виходячи із реквізитів вказаних документів, вони складені ніби-то в один період, а саме у листопаді 2016 року.

До того ж, як вбачається з акту перевірки, вказану додаткову угоду позивачем, з невідомих причин, до перевірки надано не було.

У зв`язку з чим, суд вважає, що контролюючим органом під час перевірки правомірно та обґрунтовано викладено висновки щодо відсутності у позивача доказів транспортування або переміщення товару, а саме: товарно-транспортних накладних, супровідних листів, довіреностей на отримання ТМЦ тощо.

При цьому, суд вважає, що зміна умов договору щодо транспортування товару не звільняє позивача, як замовника, від доведення реальності виконання умов договору, а також надання належних і достовірних доказів щодо поставки виконавцем товару, отримання його уповноваженими особами позивача. Крім того, умовами договору поставки передбачається, що доставка товарів може також здійснюватися Замовником самостійно власним (найманим) транспортом, при наявності письмового дозволу з печаткою замовника або уповноваженої особи одержувача (п.5.5). Однак, позивачем на підтвердження вищезазначеного жодних доказів не надано.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та TOB Трейдер Вікторі (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 28.11.2016 №28/11/16, за умовами якого Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати у відповідності до умов цього Договору послугу з розміщення реклами у мережі інтернет, а Замовник зобов`язується прийняти цю послугу та оплатити її.

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії: акту надання послуг, податкову накладну, рахунку на оплату, платіжного доручення.

Водночас, дослідивши наявні у справі документи неможливо встановити які саме послуги в інтернеті були виконані ТОВ Трейдер Вікторі для ТОВ Укрспецсантехсервіс . Жодного звіту чи інших підтверджуючих документів не надано.

Висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового обліку за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента позивача.

Зокрема, до ГУ ДФС у м. Києві надійшов лист оперативного управління ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до якого вбачається, що встановлено ряд суб`єктів господарської діяльності, що мають ознаки фіктивності, серед яких TOB Трейдер Вікторі .

Було допитано директора TOB Трейдер Вікторі Івахненка О.С. , який показав, що ніякого відношення до діяльності TOB Трейдер Вікторі немає, фінансово-господарську діяльність від імені директора ніколи не проводив, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову та господарську звітність не формував та в первинній фінансово-господарській документації не розписувався та не уповноважував на це нікого, просив документи підписані ним від імені TOB Трейдер Вікторі вважати недійсними.

За встановлених обставин вбачається, що підприємство - контрагент позивача зареєстроване на підставних осіб, які не мали відношення до діяльності підприємства та не здійснювали фактичної господарської діяльності (дій) та будь - яких операцій від імені вказаного контрагента.

Таким чином, контрагент позивача створювався та діяв з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім того, як зазначено в акті перевірки, в ході аналізу податкової інформації за період листопад 2016 року, встановлено, що TOB Трейдер Вікторі (код 40645802) зареєстровано податкові накладні на придбання товарів різного асортименту (шина, редуктор, клапан, одяг, що був у користуванні, сигарети, побутова техніка, спиртні напої, м`ясо та інше). Придбання інших товарів чи послуг за період з моменту створення TOB Трейдер Вікторі до листопада 2016 року відсутнє. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних відсутнє придбання товару, який був реалізований TOB Укрспецсантехсервіс . Крім того відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, виробництва, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності TOB Трейдер Вікторі .

Дослідивши наявні у справі докази, виходячи з аналізу наведених норм законодавства, суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів (ненадання їх до перевірки) неможливо перевірити реальність таких операцій, правильність обчислення та сплати сум податкових (грошових) зобов`язань.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів для проведення відповідного виду діяльності, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

За умовами вказаних договорів, позивачем не надано жодних доказів на підставі яких можна встановити технічну можливість виконання господарських операцій із урахуванням фактичних ресурсів виконавця (постачальника) (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції.

В той час, сукупність наданих суду фінансово-господарських документів не дає суду можливості встановити реальний характер виконання сторонами договорів поставки та надання послуг, а також взятих за ними на себе зобов`язань.

У взаємозв`язку з наведеним суд також враховує, що наявність оплати на користь контрагентів сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку самостійною підставою для формування спірних сум вигод, оскільки, крім іншого, рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій та не відповідає статутній діяльності цих підприємств.

Згідно податкової інформації станом на момент проведення перевірки, основний вид діяльності ТОВ Трейдер Вікторі - діяльність у сфері права.

У зв`язку із наведеним суд вважає за необхідне також звернути увагу на правову позицію Верховного суду України, неодноразово викладену у своїх постановах, зокрема від 19 квітня 2016 року (№ 21-4985а15), від 05 березня 2012 року (№ 21-421а11), згідно якої господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

З урахуванням наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлялись окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованих податкових вигод, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оскільки позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволенню.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецсантехсервіс (02091, м. Київ, вул. Ревуцького, 11Г, код ЄДРПОУ 32156805) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко