Постанова

від 13.04.2021 по справі 280/6259/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 280/6259/20 Суддя 1-ї інстанції - Артоуз О.О.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В.,

за участю секретаря судового засідання Трошиної А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення недонарахованої заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- стягнути з Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати надбавки за 6 ранг державного службовця у складі заробітної плати за період з 31.03.2017 року по 31.12.2018 року у розмірі 6300 грн. без врахування податків і зборів та компенсацію через втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі середнього заробітку, який становить 8538,56 грн. в місяць (відповідно до довідки УСЗН Вільнянської РДА про нараховану заробітну плату в 2020 році) за весь час затримки по день фактичного розрахунку (з 06.03.2020 року по теперішній час, тобто за 6 місяців) в розмірі 51231,36 грн. на реквізити банківського рахунку, який відкрито у Запорізькому РУ АТ КБ ПРИВАТБАНК № НОМЕР_1 , рахунок установи уповноваженого банку № НОМЕР_2 в ПриватБанк, МФО 313399, Код 14360570.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області здійснити нарахування ОСОБА_1 надбавки за 6 ранг державного службовця за період з 31.03.2017 року по 31 грудня 2018 року та виплатити різницю з урахуванням вже фактично виплачених коштів за вказаний період.

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день винесення рішення, а саме з 06.03.2020 року по 22.10.2020 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області оскаржило його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у позовних вимогах.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що встановлений при переведенні позивача із територіального управління ПФУ до Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області присвоєний раніше 9 ранг державного службовця, який додається з аркушем погодження, де зазначається відмітка про ознайомлення з наказом та згодою з ним. Вказує про те, що із-за вини Запорізького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Вільнянському районі Запорізької області було допущено помилку в присвоєнні чергового рангу, а не з вини відповідача перерахунок за 2017 та 2018 роки не проведено.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, позивач просила відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що згідно записам в трудовій книжці НОМЕР_3 ОСОБА_1 :

03.03.2013 призначена на посаду завідувача загального сектору, як таку, що успішно пройшла стажування, попередньо звільнена з посади головного спеціаліста з діловодства, згідно наказу №32.0 від 03.03.2014 Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області (запис №34);

31.12.2014 присвоєно черговий 11 ранг державного службовця з 01.01.2015, згідно наказу №81-о від 31.12.2014 (запис №35);

01.06.2016 у зв`язку зі змінами в організаційній структурі управління переведена на посаду головного спеціаліста з діловодства з діловодства, попередньо звільнена з посади завідувача адміністративно-господарського сектора, згідно наказу №27-о від 01.06.2016 (запис №37);

01.06.2016 присвоєний 9 ранг державного службовця, згідно наказу №29-о від 01.06.2016 (запис №38);

30.03.2018 звільнена із займаної посади у порядку переведення на рівнозначну посаду до управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області відповідно до пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України та пункту 2 статті 41 Закону України Про державну службу , згідно наказу №14-о від 30.03.2017 (запис №39);

31.03.2017 призначена за переводом на рівнозначну посаду державного службовця категорії В головного спеціаліста-юрисконсульта відділу з питань кадрової правової роботи, діловодства та обробки інформації без проведення конкурсу, встановлено присвоєний раніше 9 ранг державної служби, згідно наказу №10-к від 31.03.2017 (запис №40).

За результатами перевірки, проведеної сектором по роботі з персоналом щодо контролю за правильністю присвоєння чергових рангів державним службовцям, відповідно до пункту 1 статті 39 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VІІІ, порядку присвоєння рангів державних службовціd, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306, постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 Деякі питання функціонування територіальних органів органів Пенсійного фонду України наказом Запорізького приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.05.2019 №16-0, відповідно до якого внесено зміни до пункту 1 наказу від 30.05.2016 №20-а Про присвоєння рангів державних службовців працівникам управління та викладено у такій редакції: присвоїти з 01.05.2016 шостий ранг державного службовця категорії Б , зокрема, ОСОБА_1 , завідувачу загального сектору; наказ від 01.06.2016 №27-о доповнити пунктом 2, а саме: Взяти до відома, що ОСОБА_1 має шостий ранг державного службовця ; наказ від 01.06.2016 №28-о Про присвоєння ранг державного службовця ОСОБА_1 вважати недійсним; начальнику фінансово-економічного відділу провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 з урахуванням змін рангу з 01.05.2016.

Згідно записів в трудовій книжці під №41 та №42 внесено записи 01.05.2016 запис під №38 від 01.06.2016 присвоєно шостий ранг державного службовця ; 01.05.2016 запис №38 від 01.06.2016 року, запис №41 від 01.05.2016 вважати недійсними. Присвоєно шостий ранг державного службовця .

03.06.2019 ОСОБА_1 звернулась до начальника управління соціального захисту населення Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області з заявою, відповідно до якої просить внести зміни до наказу начальника управління соціального захисту населення Вільнянської райдержадміністрації від 31.03.2017 №10-к в частині збереження рангу державного службовця, змінивши 9 ранг державного службовця на 6 ранг державного службовця; внести зміни до трудової книжки, визнавши запис за №40 від 31.03.2017 недійсним та додати відповідний запис, вказавши р\призначення на посаду зі збереженням 6 рангу державного службовця; провести перерахунок заробітної плати з урахуванням зміни рангу з 31 березня 2017 року.

17.07.2019 начальником Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області видано наказ №23К Про внесення змін до наказу управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 31.03.2017 №10К Про призначення за переводом ОСОБА_1 та проведення перерахунку заробітної плати , відповідно до внести зміни до наказу управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізькій області від 31.03.2017 №10К Про призначення за переводом ОСОБА_1 : у підпункту 1.1 слова 9 ранг замінити словами 6 ранг ; у підпункту 1.2 слова 9 ранг замінити словами 6 ранг . Відділу фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності управління зробити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 з урахуванням доплати за 6 ранг державного службовця з 01.01.2019 по 30.06.2019. Начальнику відділу з питань кадрової, правової роботи, діловодства та обробки інформації внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 . Скасувати наказ управління від 29.05.2019 №15К Про присвоєння чергового рангу державного службовця .

Згідно записів в трудовій книжці під №43 внесено запис: Запис за №40 від 31.03.2017 недійсний. Призначена за переведенням на рівнозначну посаду державного службовця категорії В - головного спеціаліста-юрисконсульта відділу з питань кадрової, правової роботи, діловодства та обробки інформації без проведення конкурсу, зі збереженням раніше присвоєного 6 рангу державного службовця .

28.02.2020 наказом Управлінням соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області №14К Про звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності відповідно до пунктів 1, 4, 5 статті 87, статті 89 Закону України Про державну службу звільнено ОСОБА_2 , головного спеціаліста-юрисконсульта відділу з питань кадрової, правової роботи, діловодства та обробки інформації управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області 06.03.2020 із займаної посади у зв`язку зі скороченням чисельності відповідно до пункту 1 статті 87 Закону України Про державну службу . Відділу фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності управління провести кінцевий розрахунок із ОСОБА_3 та виплатити грошову компенсацію за 29 календарних дні невикористаної відпустки, а саме: щорічної основної відпустки - 14 календарних дні за період роботи з 31.03.2019 по 06.03.2020 та 15 календарних днів додаткової відпустки за стаж державної служби понад 20 років, право на яку було набуте 03.12.2019 та вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

У зв`язку з невиплатою надбавки за 6 ранг державного службовця у складі заробітної плати за період з 31.03.2017 по 31.12.2018 позивач звернулася до суду з даним позовом.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно частини другої статті 1 Закону України Про державну службу державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Закону України Про державну службу , правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про державну службу" встановлено право державного службовця на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Відповідно до статті 50 Закону України "Про державну службу", заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет. Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розмір надбавки за ранг державного службовця визначається Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби, а саме: постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 "Питання оплати праці працівників державних органів", зі змінами, відповідно до якої розмір надбавки за 9 ранг державного службовця складає 200 грн., а розмір надбавки за 6 ранг державного службовця складає 500 грн.

В свою чергу, згідно із ч.2 ст. 41 Закону України Про державну службу державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Згідно із ч.4 ст. 41 вказаного Закону у разі переведення державного службовця на іншу посаду йому виплачується заробітна плата, що відповідає посаді, на яку його переведено.

Відповідно до п.3-1 ч.1 ст. 17 КЗпП повноваження керівника державної служби у місцевих державних адміністраціях здійснюють:

керівник апарату - в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права);

керівник структурного підрозділу зі статусом юридичної особи публічного права - у такому підрозділі;

В свою чергу, відповідно до п.4-1 та п.5 ч.2 ст. 17 КЗпП керівник державної служби:

- укладає та розриває контракти про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України;

- присвоює ранги державним службовцям державного органу, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В";

З викладеного вбачається, що при переведенні ОСОБА_1 із Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області до Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області на рівнозначну посаду без конкурсу, їй виплачується заробітна плата, що відповідає посаді, на яку його переведено.

При цьому саме на керівника державної служби, в даному випадку начальника Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області покладено обов`язок, зокрема, щодо вірності встановлення рангу ОСОБА_1 , а також відповідність визначеного рангу відповідній посаді державної служби.

Окрім цього виплата законодавчо врегульованої надбавки за ранг не може ставить у залежність від ознайомлення державного службовця із наказом про її присвоєння, і виплачуватися у меншому розмірі лише з підстав ненадання державним службовцем заперечень на її розмір.

Натомість, невірність обрахунку ОСОБА_1 рангу державного службовця відповідачем не заперечується, про що свідчить наказ Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 17.07.2019 року №23К Про внесення змін до наказу управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізькій області від 31.03.2017 року №10К Про призначення за переводом ОСОБА_1 та проведення перерахунку заробітної плати , яким, зокрема, внесено зміни у ранг державного службовця та здійснено перерахунок заробітної плати позивача з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року.

З урахуванням викладеного, відмова у здійсненні перерахунку заробітної плати позивача за період з 31.03.2017 року по 31.12.2018 року з боку Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області є протиправною.

В свою чергу, згідно з ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Так, у статті 116 Кодексу законів про працю України йдеться про те, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відтак, вказаними нормами визначено обов`язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення; при цьому, у разі наявності вини власника або уповноваженого ним органу щодо невиплати працівникові належних йому сум при звільненні в такому разі при відсутності спору щодо розміру таких сум підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частин першої-другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком

При цьому суд з аналізу положень частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу зазначає, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, тому позивач справді пропустив строк без поважних причин на це.

Зазначену проблему аналізував Конституційний Суд України у рішеннях від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу (далі - Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012), від 15 жовтня2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України Про оплату праці (далі - Рішення від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013), від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - Рішення від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013).

У цих рішеннях висловлено низку правових позицій, які можуть і повинні враховуватися адміністративними судами:

строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин(п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012);

невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку (п. 2.2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012);

для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним (Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012);

поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків(п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013);

під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013);

у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат (Рішення від 15 жовтня 2013 року№ 8-рп/2013);

кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер(п. 2.2 мотивувальної частини Рішення від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013);

спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці(п. 2.3 мотивувальної частини Рішення від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013);

у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем(Рішення від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013).

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем під час звільнення ОСОБА_1 не виплачено останній всіх належних їй сум, адже при розрахунку таких сум відповідачем не було проведено розрахунок належної до виплати надбавки за 6 ранг державного службовця. Отже, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що полягає у непроведенні 06.03.2020 остаточного розрахунку при звільненні позивача державної служби.

З огляду на постанову Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", пунктом 20 якої роз`яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю стягує на корись працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Такі ж висновки містяться і у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №807/3664/14, від 16 січня 2019 року у справі №802/1052/17-а.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Абзацом третім пункту 3 Порядку № 100 передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 по справі №761/9584/15-ц (№ в ЄДРСР 87952206) доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16 дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Водночас Верховний Суд України зауважив, що разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Таким чином, з урахуванням судової практики та норм законодавства, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 05.03.2020 по справі № 809/1910/14 (№ в ЄДРСР 88027953).

Таким чином, враховуючи те, що позивачу було виплачено розрахунок при звільненні, при цьому без урахування нарахувань за 6 ранг державного службовця за період з 31.03.2017 по 31.12.2018, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день винесення рішення, а саме з 06.03.2020 по 22.10.2020.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321,322 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

В повному обсязі постанова складена 15 квітня 2021 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Мельник