Постанова

від 13.04.2021 по справі 640/1662/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1662/21 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Черпіцької Л.Т. суддів:Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Зуєнка Д.П. за участю:

представника скаржника Домащук Ю.А.,

представника відповідача Назаренко М.Б.,

представника відповідача Мосійчук А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від "01" лютого 2021 р. про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогаз Преміум" до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ, ДП "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут", треті особи Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство інфраструктури України про визнання незаконними дій ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Автогаз Преміум звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, ДП Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут , треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство інфраструктури України про

- визнання протиправними дій ДП ДержавтотрансНДІпроект щодо узгодження нормативно-технічної документації на відповідний вид переобладнання транспортних засобів;

- визнання протиправними дій Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України щодо узгодження нормативно-технічної документації на відповідний вид переобладнання транспортних засобів.

Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони ДП ДержавтотрансНДІпроект та Головному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ України вчиняти дії щодо узгодження нормативно-технічної документації на відповідний вид переобладнання транспортних засобів. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказує, що в діях ДП ДержавтотрансНДІпроект та Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України із узгодження конструкцій відповідних транспортних засобів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, що видаються за результатами переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива очевидними є ознаки порушення прав, свобод та законних інтересів суб`єктів господарювання, що здійснюють переобладнання транспортних засобів.

Позивачем зазначено, що в даному випадку порушено принцип правової визначеності та передбачуваності законодавства, оскільки ані позивач, ані інші суб`єкти господарювання, які здійснюють свою діяльність у сфері переобладнання транспортних засобів не можуть в законному порядку отримати свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху через те, що Порядок переобладнання, в якому станом на момент подачі позову наявні вимоги щодо узгодження нормативно-технічної документації на відповідний вид переобладнання з Міністерством внутрішніх справ України та Мінінфраструктури спеціально уповноваженими організаціями - ДП ДержавтотрансНДІпроект та Головним сервісним центром Міністерства внутрішніх справ України, є обов`язковим для виконання на всій території України, незважаючи на те, що така вимога була виключена із Закону України Про дорожній рух на підставі якого зазначений Порядок був прийнятий Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено. Заборонено ДП Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут та Головному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ України вчиняти дії щодо узгодження нормативно-технічної документації на відповідний вид переобладнання транспортних засобів.

Суд першої інстанції, постановляючи дану ухвалу виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову тягне для заявника негативні наслідки.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскільки позивачем заявлено позовні вимоги, зокрема, щодо визнання протиправними дій Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ щодо узгодження нормативно-технічної документації на відповідний вид переобладнання транспортних засобів, заборона Головному сервісному центру Міністерства внутрішніх справ України вчиняти дії щодо узгодження нормативно-технічної документації на відповідний вид переобладнання транспортних засобів в порядку забезпечення позову говорить про фактичне вирішення спору по суті шляхом винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Міністерство інфраструктури України подало заяву, в якій просило апеляційну скаргу Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою третьою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1)зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятий Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

З наведеного вбачається, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача.

Тобто, виходячи зі змісту наведених положень законодавства, підстави для забезпечення позову є оціночними, а відтак ухвала про забезпечення позову має містити мотиви, за яких суд дійшов висновку про існування або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся (має намір звернутися) до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Самі ж заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Разом з тим суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2020 року у справі №826/4679/18.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Автогаз Преміум листом від 20.01.2021 №4 звернулось до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, в якому просило здійснити терміновий розгляд проектної нормативно-технічно документації щодо погодження проектів конструкцій транспортних засобів у частині дотримання вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху видачі свідоцтва про погодження конструкції (продовження терміну ді свідоцтва), здійснивши при цьому перевірку проектної документації на відповідність наданим технічним умовам та чинним нормативно-правовим актам з безпеки дорожнього руху.

Листом Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України від 22.01.2021 №31/704 Товариству з обмеженою відповідальністю Автогаз Преміум повідомлено наступне: Частиною 5 статті 32 Закону України Про дорожній рух встановлено, що переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок переобладнання транспортних засобів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 року №607 (далі - Порядок). Пунктом 2 Порядку встановлено, що переобладнання транспортного засобу погоджує спеціально уповноважена організація - підприємство, установа, організація. До спеціально уповноважених організацій належить державне підприємство ДержавтотрансНДІпроект та Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України (п.8 Порядку). Пунктом 3 Порядку переобладнання встановлено, що переобладнання транспортного засобу проводиться суб`єктом господарювання, який має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання, узгоджену з МВС та Мінінфраструктури, і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху (у разі переобладнання п`яти і більше транспортних засобів протягом року), або власником такого засобу в індивідуальному порядку. Пунктом 13 Порядку переобладнання передбачено, що після переобладнання транспортного засобу власник або його представник обирає організацію з оцінки відповідності та подає заяву про проведення оцінювання відповідності транспортного засобу, що переобладнаний, вимогам правил, нормативів і стандартів України, а також умовам (вимогам), викладеним у документі про погодження. За результатами такого оцінювання видається, зокрема, сертифікат відповідності - для переобладнаних автобусів та транспортних засобів, які переобладнані (за винятком транспортних засобів, переобладнаних для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива) суб`єктом господарювання, що має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання, узгоджену з МВС та Мінінфраструктури, і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. У зв`язку із вищенаведеним, ГСЦ МВС не має правових підстав для видачі товариству з обмеженою відповідальністю Автогаз Преміум свідоцтва про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на переобладнання транспортного засобу для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива за наявності технічних умов щодо переобладнання автомобілів легкових, вантажних для роботи на зрідженому нафтовому газі, що не узгоджені зі спеціально уповноваженими суб`єктами в порядку, встановленому Порядком переобладнання .

В заяві про забезпечення позову позивачем наголошено, що внаслідок прийняття Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України Про стандартизацію від 20.09.2019 №124-IX, скасовано у першому реченні частини третьої статті 32 Закону України Про дорожній рух слова "узгоджену з відповідними уповноваженими державними органами".

Відповідно до частини третьої статті 32 Закону України Про дорожній рух , у разі переобладнання п`яти і більше транспортних засобів протягом року суб`єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність з переобладнання транспортних засобів, повинні мати нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання та свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Допуск до експлуатації переобладнаних транспортних засобів здійснюється лише шляхом проведення спеціальних випробувань та оформлення сертифіката на відповідність вимогам чинних в Україні правил, нормативів.

Відповідно до частини п`ятої статті 32 Закону України Про дорожній рух передбачено, що переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок переобладнання транспортних засобів, затверджений Постановою Кабінету міністрів України №607 від 21.07.2010 (надалі за текстом - Порядок).

Пунктом 2 Порядку визначено поняття спеціально уповноваженої організації-підприємство, установа, організація, що погоджує переобладнання транспортного засобу.

Пунктом 8 Порядку переобладнання визначено, що до спеціально уповноважених організацій належить державне підприємство ДержавтотрансНДІпроект та Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України.

Суд першої інстанції зазначив, що внаслідок прийняття Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України Про стандартизацію від 20.09.2019 №124-IX, яким внесено зміни до Закону України "Про дорожній рух", зокрема, у статті 32 у першому реченні частини третьої слова "узгоджену з відповідними уповноваженими державними органами" виключено.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, прийшов до висновку, що Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України протиправно вимагає у позивача узгодження нормативно-технічної документації на відповідний вид переобладнання з відповідними уповноваженими державними органами, в той час, як зазначена норма була виключена Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України Про стандартизацію від 20.09.2019 №124-IX.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Звертаючись до фактів цієї справи колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову є хибними.

Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.

Таким чином, дослідивши встановлені обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми та всі доводи скаржника, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову відповідно до положень ст. 150 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогаз Преміум" про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. 243, 244, 250, 310, 312, 315, 317, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від "01" лютого 2021 р. скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Автогаз Преміум" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено "15" квітня 2021 р.

Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька Судді:О.Є. Пилипенко Я.М. Собків