Постанова

від 14.04.2021 по справі 826/14466/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14466/18 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Ткаченка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ресурстрейд до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ресурстрейд (далі - позивач, апелянт, ТОВ Ресурстрейд ) звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що господарські взаємовідносини з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 мали реальний характер, підприємець був зареєстрований в установленому законом порядку та на момент укладення та виконання договора мав повний обсяг правосуб`єктності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, Головне управління державної податкової служби у місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що укладений між позивачем та його контрагентом - фізичною особою договір не містить інформацію про ціну послуг або способи її визначення. Документів, які б підтверджувати їх надання не надано. За результатами вивчення інформації з Єдиного державного реєстра судових рішень не встановлено участь контаргента позивача у судових засіданнях по справам, в яких стороною виступав позивач. Також позивачем не надано проекти та/або оригінали консультацій, договорів, юридичних експертиз, звітів (результатів) перевірки контрагентів, які б підтверджували реальне виконання договора. Наведене свідчить про завищення позивачем витрат, оскільки фактично здійснено безпідставне документальне оформлення непідтверджених господарських операцій з надання послуг.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що договір про надання юридичних послуг реально виконувався сторонами, контрагент позивача є сумлінним платником податків, що підтверджується відсутністю заборгованості зі сплати таких та інших обов`язкових платежів. До того ж, контролюючим органом не проведено зустрічної перевірки контрагента, а тому доказів на спростування сумлінності не надано.

Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що у період з 17 травня 2018 року по 14 червня 2018 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ТОВ Ресурстрейд з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за цей же період.

За результатами перевірки 06 липня 2018 року складено акт, яким зафіксовано порушення пункта 44.1 статті 44, пункта 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого податковий орган дійшов висновку, що позивачем занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 197640,00 грн.

20 липня 2018 року відповідач на підставі акта прийняв податкове повідомлення - рішення № 0038431407 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 247050,00 грн, у тому числі за основним платежем 197640,00 грн, за штрафними санкціями 49410,00 грн

Уважаючи податкове повідомлення - рішення необґрунтованим, платник податків звернувся з даним позовом до суду.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів правомірності оскаржуваного рішення. Натомість позивачем надано належним чином оформлені документи на підтвердження реального виконання договора, до яких податковий орган жодних зауважень не має, а також підтверджено дотримання вимог податкового законодавства.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

Оцінюючи висновки податкового органу про заниження позивачем грошових зобов`язань по податку на прибуток, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як убачається із акта, за результатами перевірки контролюючим органом встановлено, що до перевірки не надано проектів та/або оригіналів консультацій, договорів, юридичних експертиз, звітів (результатів) перевірки контрагентів. Відповідно до Єдиного державного реєстра судових рішень ФОП ОСОБА_1 не виступав представником ТОВ Ресурстрейд`у судових засіданнях. До перевірки також не надано інших звітів чи розрахунків, які б підтверджували розрахунок вартості послуг та їх обсяг. З огляду на викладене контролюючим органом зроблено висновок про відсутність взаємозв`язку між обсягом послуг та вартістю, визначеною в актах наданих послуг, укладений договір та підписані акти не опосередковувались фактичним виконанням господарських операцій, які становили предмет договора, ФОП ОСОБА_1 здійснив безпідставне документальне оформлення фактично непідтверджених господарських операцій з надання послуг для позивача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до підпункта 134.1.1 пункта 134.1. статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 (далі - П(С)БУ 16).

Згідно з пунктом 4 П(С)БУ 16 об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (пункт 6 П(С)БУ 16).

Згідно з пунктом 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року№ 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за №336/22868 (далі П(С)БУ 1), фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтями 1 та 3 названого Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 Закону України №996-ХІV).

Згідно з визначенням, закріпленим у статті 1 Закону України №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З аналізу наведених норм убачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капітала платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Таких обставин за наслідками перевірки контролюючим органом не встановлено.

Підставами для висновку про завищення витрат зазначено ненадання позивачем документів, які б підтверджували реальне надання юридичних послуг.

Натомість у матеріалах справи містяться та були надані позивачем під час перевірки звіти про обсяги виконаних робіт (наданих послуг).

Окрім того, на виконання вимог ухвали суду ФОП ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що надавав наступні юридичні послуги: брав участь у проведенні переговорів, здійснював юридичний супровід під час укладання договорів, зокрема, на постачання природного газа. Також ним було надано ряд юридичних консультацій (як усно так і в письмовій формі) на теми, що були цікаві позивачу і необхідні під час здійснення господарської діяльності.

ФОП ОСОБА_1 також зазначив, що ним здійснювався супровід по справі за позовом ТОВ Ресурстрейд до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення (справа №826/1164/17), по якій він готував усі процесуальні документи, розробляв стратегію захисту порушених прав та інтересів підприємства.

До письмових пояснень контрагент позивача надав копії договорів постачання природного газу, договір комісії, договір про продаж природного газу, договір купівлі-продажу природного газу, тексти юридичних консультацій на тему: Індивідуальні трудові спори. порядок їх вирішення , Купівля-продаж. Цивільний та господарський кодекси , Трудові відносини: сутність, структура та їх характерні риси у сучасній економічній системі , Нещасні випадки, що пов`язані з виробництвом. Порядок їх розслідування, спеціальне розслідування , Вирішення трудових спорів у судовому порядку , Охорона праці в Україні , Аналіз економічної діяльності підприємства , Класифікація витрат і аналітика при обліку витрат .

Наведене також узгоджується та підтверджується звітами про обсяг виконаних робіт (наданих послуг) та актами до договора.

Як убачається з витяга з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, КВЕД ФОП ОСОБА_1 , зокрема є: код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права.

З огляду на втикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про надання позивачем як до контролюючого органу, так і до суду первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом. Такі документи не мають дефектів форми, зміста або походження, та вказують на понесення позивачем дійсних витрат. Більш того, порушень в порядку оформлення цих документів, які б могли свідчити про нереальність спірних операцій, перевіркою та судом не виявлено.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

Л.Т. Черпіцька