Постанова

від 16.04.2021 по справі 560/7058/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/7058/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

16 квітня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олійноекстракційний завод "Прилуки" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Олійноекстракційний завод "Прилуки" про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

06 листопада 2020 року позивач, Головне управління ДПС у Чернігівській області, звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Олійноекстракційний завод "Прилуки", в якому просив стягнути з рахунків в установах банку товариства з обмеженою відповідальністю "Олійноекстракційний завод "Прилуки" податковий борг в розмірі 265 107,88 грн. по орендній платі з юридичних осіб.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Олійноекстракційний завод "Прилуки" кошти у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 265107 (двісті шістдесят п`ять тисяч сто сім) грн. 88 коп. з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що при вирішенні справи суд першої інстанції не врахував, що між Чернігівською обласною державною адміністрацією та ТОВ "Олійноекстракційний завод "Прилуки" 30.06.2020 укладено угоду про розірвання договору оренди землі від 20.05.2015.

Також, апелянт зазначає, що не зобов`язаний сплачувати оренду плату за землю за травень та червень 2020, оскільки з квітня 2020 року ТОВ "Олійноекстракційний завод "Прилуки" звертався до орендодавця з пропозицією щодо розірвання договору оренди земельної ділянки у зв`язку з її невикористанням та відсутність на земельній ділянці нерухомого майна, яке б належало Орендареві на праві власності.

Отже, суд першої інстанції при прийняті рішення не врахував, що оренда плата стягується за період, коли фактично договір оренди землі був розірваний.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, товариством з обмеженою відповідальністю "Олійноекстракційний завод "Прилуки" рахується податковий борг по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 265107,88 грн, що утворився внаслідок несплати в установлені строки узгоджених сум податкових зобов`язань згідно: податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) 2020 рік (звітна) від 06.02.2020 №9014393120 (самостійно визначено суми податкового зобов`язання за червень (76095,78 грн), липень (76095,78 грн), серпень (76095,78 грн) - 228287,34 грн.; уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) 2020 рік (звітна) від 27.04.2020 (самостійно визначено суму податкового зобов`язання в розмірі 76095,78 грн). Враховуючи переплату в розмірі 39275,24 грн. сума податкового боргу відповідача по орендній платі з юридичних осіб становить 265107,88 грн.

Вказана заборгованість також підтверджується розрахунком недоїмки, штрафних санкцій та пені, довідкою по запиту користувача.

Оскільки податковий борг відповідачем добровільно не сплачено, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що доказів оскарження відповідачем податкової вимоги, а також доказів сплати ним податкового боргу суду не надано, а судом таких доказів не здобуто.

Враховуючи вказане, оскільки відповідач у встановлений законом строк не сплатив суму узгодженого податкового зобов`язання, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. 36.1. ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи; крім того, п. 36.5. ст. 36 ПК України встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами п. 57.1 ст.57 та п. 203.2. ст. 203 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій (пункт 286.2 статті286 ПК).

Пунктом 287.3 статті 287 ПК передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Таким чином, факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінку долученим до матеріалів справи доказам, які свідчать про те, що податковим органом протиправно донараховано ТОВ "Олійноекстракційний завод "Прилуки" податкове зобов`язання за липень та серпень 2020 року.

Досліджуючи обставини, на які апелянт посилається як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20.05.2015 між орендодавцем - Чернігівською обласною державною адміністрацією та орендарем - товариством з обмеженою відповідальністю "Олійноекстракційний завод "Прилуки" укладено договір оренди землі № б/н.

Відповідно до п. 8 Договору № б/н від 20.05.2015 договір укладено на 49 років.

Згідно п. 38 Договору № б/н від 20.05.2015 дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

-взаємною згодою сторін;

-за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Листами від 01.04.2020 та 28.05.2020 директор ТОВ "Олійноекстракційний завод "Прилуки" звертався до голови Чернігівської обласної державної адміністрації з клопотанням про дострокове припинення договору оренди землі від 20.05.2015, кадастровий номер 7424183700:03:000:0468, шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін. Підставою для розірвання договору оренди землі уповноваженою особою зазначено припинення 28.05.2020 права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 7424183700:03:000:0468 (залізобетонна естакада).

30.06.2020 між орендодавцем - Чернігівською обласною державною адміністрацією та орендарем - товариством з обмеженою відповідальністю "Олійноекстракційний завод "Прилуки" укладено угоду про розірвання договору оренди землі від 20.05.2015, пунктом 2 якого визначено, що угода набирає чинності з моменту її підписання та державної реєстрації припинення права користування земельною ділянкою.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.07.2020 №216712247 підтверджується припинення договору оренди землі №б/н від 20.05.2020 на підставі угоди про розірвання договору оренди землі від 20.05.2015.

Тобто, враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що припинення користування земельною ділянкою, кадастровий номер 7424183700:03:000:0468, на підставі договору оренди землі № б/н від 20.05.2015, зареєстровано відповідачем саме 17.07.2020, що підтверджується відповідним витягом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що до дати реєстрації припинення права користування земельної ділянки у відповідача наявний обов`язок щодо сплати земельного податку з орендної плати, який самостійно визначений відповідачем та є узгодженим.

При цьому, з матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно довідки податкового органу від 22.09.2020 та розрахунку недоїмки за ТОВ "Олійноекстракційний завод "Прилуки" рахується податковий борг з орендної плати за землю в розмірі 265 107,88 грн.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем до матеріалів справи долучено уточнюючу декларацію платника податків з орендної плати за землю за березень 2020 року, розрахунок боргу до податкової вимоги в розмірі 152 191,56 грн., розрахунок боргу з орендної плати на суму 265 107,88 грн. з моменту виникнення, витяг з облікової картки платника податків за 2020 рік по орендній платі.

Також, судом встановлено, що 06.02.2020 відповідачем до податкового органу подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в якій самостійно визначено річну суму орендної плати, яка підлягає сплаті за 2020 рік в сумі 913 149,37 грн.

27.03.2020 відповідачем до податкового органу подано уточнюючу декларацію за березень 2020 року, в якій самостійно визначено річну суму орендної плати за 2020 рік в сумі 760 957,81 грн. та відповідно до якої нараховано до збільшення податкового зобов`язання 152 191,56 грн. (за березень у розмірі 76 095,78 грн., за квітень у розмір 76 095,78 грн.).

27.04.2020 відповідачем подано уточнюючу декларацію за квітень 2020 року, в якій самостійно визначено річну суму орендної плати за 2020 рік в сумі 837 053,59 грн. та відповідно до якої нараховано до збільшення податкового зобов`язання за квітень в розмірі 76 095,78 грн., до зменшення податкового зобов`язання 304 383,12 грн. (за березень у розмірі 152 191,56 грн., за квітень у розмірі 152 191,56 грн.).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що зі змісту інтегрованої картки платника податків вбачається наявність податкового боргу в сумі 265 107,88 грн., яка обліковується за відповідачем станом на 31.12.2020. При цьому, встановлено, що станом на 30.06.2020 за відповідачем рахувалась недоїмка в сумі 152 191,56, станом на 30.07.2020 в сумі 228 287,34 грн.

31.08.2020 податковим органом нараховано податок з орендної плати в сумі 76 095,78 грн., у зв`язку з чим сума недоїмки складала 304 383,12 грн.

При цьому, 21.07.2020 платником податків самостійно зменшено суму недоїмки на суму 39 275,24 грн. на підставі податкового розрахунку №9172901235 від 21.07.2020, у зв`язку з чим сума недоїмки складає 265 107,88 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявність у відповідача податкового боргу з орендної плати в розмірі 265 107,88 грн. підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема, інтегрованою карткою платника податків ТОВ "Олійноекстракційний завод "Прилуки".

Крім того, судом встановлено, що 03.07.2020 податковим органом сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу на суму 152191,56 грн., через наявність заборгованості, що підлягає сплаті, яка виникла в результаті податкового розрахунку земельного податку. Вказана податкова вимога отримана відповідачем 10.07.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 18).

Оскільки після вручення податкової вимоги сума податкового боргу у відповідача змінилася, але борг не було погашено, позивачем враховуючи п.60.6 ст.60 ПК України повторно податкова вимога не надсилалась (не вручалась).

За змістом п.56.1ст.56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Доказів оскарження відповідачем податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеним податковим зобов`язанням відповідачем суду не надано, а тому згідно ст. 54 ПК України є узгодженою.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та встановлені обставини, колегія суддів вважає, що оскільки відповідачем самостійно обчислено суму податкового зобов`язання на підставі поданих податкових декларацій, визначене податкове зобов`язання відповідно до пункту 54.1 статті 54, пункту 56.11 статті 56 ПК України, є узгодженим та підлягає сплаті.

Згідно п.20.1.34 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

В силу п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Головного управління ДПС у Чернігівській області та стягнуто з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Олійноекстракційний завод "Прилуки" у банках, що обслуговують боржника податкового боргу в сумі 265 107, 88 грн. в рахунок погашення боргу.

При цьому, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Головного управління ДПС у Чернігівській області та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олійноекстракційний завод "Прилуки" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.