Ухвала

від 08.04.2021 по справі 916/1635/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

"08" квітня 2021 р. Справа№ 916/1635/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Одеської обласної ради

про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 за нововиявленими обставинами

у справі №916/1635/19

за позовом Державної установи "Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров`я України"

до Одеської обласної Ради,

треті особи:

1. Міністерство охорони здоров`я України,

2. Фонд державного майна України,

3. Кабінет Міністрів України,

про визнання протиправними та скасування рішень

за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Міністерства охорони здоров`я України,

до Одеської обласної Ради,

треті особи:

1. Державна установа "Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров`я України",

2. Фонд державного майна України,

3. Кабінет Міністрів України,

про визнання протиправними та скасування рішень

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2020 у справі №916/1635/19 у задоволенні позовних вимог Державної установи "Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров`я України" до Одеської обласної ради відмовлено. У задоволенні позовних вимог третьої особи - Міністерства охорони здоров`я України до Одеської обласної ради відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 апеляційну скаргу Державної установи "Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров`я України" залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2020 в частині відмови у задоволенні позову Державної установи "Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров`я України" залишено без змін з підстав, викладених у даній постанові.

Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров`я України задоволено.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов Міністерства охорони здоров`я України задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт другий рішення Одеської обласної Ради народних депутатів від 12.05.1993 № 449-ХХІ "Про заходи з охорони та використання нерухомих пам`яток історії та культури в Одеській області" в частині передання з державної до комунальної власності нерухомого майна - будівлі та споруди загальною площею 3 299, 8 кв. м, які відображені у технічних паспортах від 10.07.1996, виготовлених Одеським міським бюро технічної інвентаризації та знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, провулок Лермонтовський, 6.

Визнано протиправним та скасовано підпункт 168 пункту 1 розділу 11 рішення Одеської обласної ради від 22.09.2006 № 73-V "Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області".

Визнано протиправним та скасовано видане Одеською обласною радою 24.12.2012 свідоцтво серії САА №273185 про право власності на нерухоме майно - на будівлі та споруди загальною площею 3 299, 8 кв.м, які відображені у технічних паспортах від 10.07.1996, виготовлених Одеським міським бюро технічної інвентаризації та знаходяться за адресою: Одеська область, м. Одеса, провулок Лермонтовський, 6.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Cтягнуто з Одеської обласної Ради на користь Міністерства охорони здоров`я України 5763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 8 644 (вісім тисяч шістсот сорок чотири) грн 50 коп витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

31.12.2020 Одеська обласна рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 у справі №916/1635/19 за нововиявленими обставинами в якій просить суд скасувати указану постанову повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовів Державної установи "Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров`я України" та Міністерства охорони здоров`я України повністю.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021 заяву Одеської обласної ради у справі №916/1635/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 відкрито провадження за нововиявленими обставинами у справі №916/1635/19 за заявою Одеської обласної ради. Розгляд заяви призначено на 02.03.2021. Запропоновано учасникам справи не пізніше 10 днів з моменту вручення даної ухвали подати суду та направити іншим учасникам пояснення/заперечення на заяву Одеської обласної ради про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 за нововиявленими обставинами.

02.03.2021 у зв`язку із перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці, розгляд заяви не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 розгляд заяви призначено на 25.03.2021.

У судове засідання, яке відбулось 25.03.2021 з`явились представники третьої особи 1 та 3. Інші учасники у судове засідання не з`явились.

Присутні представники третіх осіб надали суду пояснення стосовно заяви відповідача про перегляд постанови ПАГС від 20.07.2020 за нововиявленими обставинами.

Після проведення колегією суддів наради, головуючий суддя оголосив ухвалу про відкладення розгляду справи у зв`язку із неявкою інших учасників справи та можливості надання останніми пояснень стосовно заяви відповідача. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 відкладено розгляд заяви Одеської обласної ради про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 за нововиявленими обставинами у справі №916/1635/19 до 01.04.2021.

31.03.2021 на електронну адресу суду від відповідача (заявника) надійшло клопотання про розгляд заяви Одеської обласної ради про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 за нововиявленими обставинами за відсутності його представника.

У судове засідання, яке відбулось 01.04.2021 з`явились представники третьої особи 1 та 3. Інші учасники у судове засідання не з`явились.

Присутні представники третіх осіб надали суду пояснення стосовно заяви відповідача про перегляд постанови ПАГС від 20.07.2020 за нововиявленими обставинами.

01.04.2021 у розгляді справи було оголошено перерву до 08.04.2021.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Заяву про перегляд постанови за виключними обставинами обґрунтовано з посиланням на те, що у рішення виконавчого комітету Одеської обласної Ради народних депутатів УРСР від 27.12.1991 №580 Про затвердження переліку об`єктів, які підлягають взяттю під охорону як пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення є істотною умовою для перегляду справи та винесенням законного рішення. Приймаючи оскаржувану постанову, суд не взяв до уваги, що відповідно до Закону Української РСР Про охорону і використання пам`яток історії та культури нерухомі пам`ятки історії і культури були поділені на пам`ятки загальносоюзного, республіканського та місцевого значення. Перелік пам`яток історії і культури республіканського значення затверджувався Радою Міністрів Української РСР, а перелік пам`яток історії і культури місцевого значення затверджувалися виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

На думку заявника, всі будівлі-пам`ятки архітектури і містобудування, яким такий статус надавався рішеннями виконавчого комітету Одеської обласної Ради народних депутатів, передавались на баланс Головного управління архітектури і містобудування облвиконкому.

Отже, заявник указував, що оскільки спірна будівля як будівля-пам`ятка знаходилась на балансі Головного управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Одеської обласної Ради народних депутатів, то вона увійшла до нежитлового фонду, який знаходився на балансі управлінь, відділів, комітетів облвиконкому та, відповідно, була передана у власність Одеської обласної Ради народних депутатів рішенням від 17 вересня 1991 року № 323 Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування та районів області .

На думку обласної ради, спірний об`єкт перейшов у власність Одеської обласної Ради народних депутатів саме з 17 вересня 1991 року, тобто з дати прийняття рішення № 323 Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування та районів області . І, якщо у рішенні № 323 спірна будівля перейшла у власність Одеської обласної Ради народних депутатів як нежитловий фонд, то рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів УРСР від 27 грудня 1991 року № 580 Про затвердження переліку об`єктів, які підлягають взяттю під охорону як пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення затверджений чіткий перелік пам`яток містобудування та архітектури Одеської області, який передавався виконавчим комітетам міських (районних) Рад народних депутатів. В цьому переліку за номером 237 є. і спірна будівля, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, пров. Лермонтовський, 6. На думку обласної ради, це є безперечним підтвердженням права власності саме Одеської обласної ради на спірну будівлю.

Заперечуючи проти задоволення указаної заяви про перегляд постанови за ново виявленими обставинами, Міністерство охорони здоров`я України указувало, що зазначена заява є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Міністерство зазначало, що рішення № 580 за своєю правовою природою не є нововиявленою обставиною та не спростовує висновків суду викладених, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 20 липня 2020 року у справі № 916/1635/19. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених цим пунктом, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Міністерство зазначало, що Одеською обласною радою не доведено тієї обставини, що у неї не було і не могло бути відомо про існування рішення № 580.

Відповідно до ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №17 перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Згідно із п. 2 указаної постанови до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Отже, звертаючись із заявою про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 за нововиявленими обставинами Одеська обласна рада посилалася на рішення виконавчого комітету Одеської обласної Ради народних депутатів УРСР від 27.12.1991 №580 Про затвердження переліку об`єктів, які підлягають взяттю під охорону як пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення як на істотну умову для перегляду справи.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що Одеською обласною радою не доведено тієї обставини, що у неї не було і не могло бути відомо про існування рішення № 580.

Суд зазначає, що указане рішення не відноситься до інформації з обмеженим доступом, жодних перешкод в отриманні його копії під час розгляду справи у суді першої інстанції для відповідача не існувало.

Крім того колегія суддів зазначає, що рішення № 580, на яке посилається заявник, є нормативним актом органу влади місцевого самоврядування обласного рівня, а отже заявник, як правонаступник комітету Одеської обласної ради народних депутатів УРСР зобов`язаний був знати про існування цього рішення під час розгляду справи. До того ж колегія суддів зазначає, що указаним рішенням не урегульовано питання належності спірного об`єкту щодо тієї чи іншої форми власності, а лише підтверджує статус спірного об`єкту, як пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення.

Як убачається із змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 20 липня 2020 року у справі № 916/1635/19, у якій судом було зазначено наступне: Згідно зі статтею 4 Закону УРСР Про охорону та використання пам`яток історії та культури пам`ятки історії та культури могли знаходитись у державній власності, у власності колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об`єднань, інших громадських організацій. Крім того, спірна будівля не може вважатися комунальною власністю та не могла бути передана, оскільки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 331 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю до власності адміністративно-територіальних одиниць повинні були бути передані підприємства, організації та установи охорони здоров`я, соціального забезпечення, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні.

Рішення Одеської обласної ради народних депутатів 1983 року № 409 Про затвердження додаткового переліку пам`яток архітектури і деяких засобів-щодо покращення їх збереження передбачало лише утворення переліку будівель та споруд, що підлягають взяттю під охорону держави, як пам`ятники архітектури місцевого значення.

Згідно з указаними переліками пам`ятки історії та культури як окремі об об`єкти права власності до комунальної власності міст обласного підпорядкування та районів не передавалися.

Таким чином, на момент прийняття рішення № 449-ХХІ будівлі та Споруди Інституту залишались у загальнодержавній (республіканській) власності (частина перша статті 32 Закону України Про власність )

Колегія суддів звертає увагу на те, що сам по собі факт присвоєння об`єкту статусу пам`ятки культури не є підставою для передачі об`єкту з державного до комунального. Присвоєння такого статусу є додатковою ознакою об`єкта нерухомості, яка тягне за собою додаткові вимоги щодо правомочності користування цим об`єктом з метою його збереження та вчинення інших дій, передбачених законом. Визначення пам`ятки культури місцевого значення не скасовує порядку передачі майна з державної власності до комунальної. Наявність такого статусу впливає тільки на правомочність користування. Факт надання такого статусу сам по собі не є підставою передачі майна з державного до комунального. Утой же час, Одеська обласна рада зазначених обставин не врахувала. .

Крім того, указаним вище обставинам було надано належну оцінку в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 26 листопада 2020 у справі №916/1635/19, у пункті 5.5, якої зазначено Задовольняючи частково позовні вимоги Міністерства, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на момент прийняття Рішення № 449-ХХІ спірні будівлі та споруди Державної установи залишалися у загальнодержавній власності, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" було затверджено перелік державного майна, яке передавалося до комунальної власності. Однак, спірні будівлі/майно Державної установи не увійшли до цього переліку. Окрім цього, суд установив, що спірний об`єкт має статус пам`ятки архітектури місцевого значення, тому не міг передаватися до комунальної власності відповідно до положень Закону УРСР "Про охорону та використання пам`яток історії та культури". Суд зазначив, що з прийняттям у 1998 році Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" була установлена процедура передачі об`єктів державної власності. Оскільки уповноважений орган управління здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого Державній установі, рішення уповноваженого органу щодо передачі спірного майна з державної у комунальну власність відсутнє, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Одеська обласна рада не могла вирішити питання щодо переведення спірного майна з державної у комунальну власність, а тому оскаржувані Рішення № 449-ХХІ та № 73-V Одеської обласної ради ухвалені з порушенням норм чинного законодавства. Оскільки підставою видачі спірного свідоцтва про право власності на нерухоме майно є оскаржувані Рішення № 449-ХХІ та № 73-V Одеської обласної ради, то у зв`язку з визнанням їх протиправними та скасуванням, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованою вимогу про скасування спірного свідоцтва. .

Крім того колегія суддів зазначає, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у пункті 5.9, ухвали від 26 листопада 2020 у справі № 916/1635/19, щодо касаційної скарги Одеської обласної ради зазначав наступне: Подана касаційна скарга Одеської обласної ради фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність судового рішення тільки через те, що скаржник вважає його незаконним. .

Отже, оцінка належності спірного об`єкту до пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення була надана судом апеляційної та касаційної інстанції, та не змінює того факту, що на момент прийняття оскаржуваних рішення будівлі та споруди Інституту залишались у загальнодержавній (республіканській) власності.

Таким чином, про існування рішення виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів УРСР від 27 грудня 1991 року № 580 Про затвердження переліку об`єктів, які підлягають взяттю під охорону як пам`ятки містобудування та архітектури місцевого значення повинно було бути відомо заявнику на час розгляду справи № 916/1635/19, отже воно не є нововиявленою обставиною у даній справі, а отже саме рішення № 580 не може вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що обставини викладені в заяві Одеської обласної ради про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 за нововиявленими обставинами у справі №916/1635/19 не потягли за собою наявність нововиявлених обставин, які можуть вплинути на юридичну оцінку обставин даної господарської справи, у зв`язку із чим не підлягає задоволенню.

Судові витати у вигляді витрат по сплаті судового збору за звернення з заявою про перегляд Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 за нововиявленими обставинами у справі №916/1635/19 покласти на Одеську обласну раду.

Керуючись ст.ст. 234, 320-325 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Одеської обласної ради про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 за нововиявленими обставинами у справі №916/1635/19 - відмовити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 у справі №916/1635/19 залишити в силі.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 19.04.2021.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

С.А. Пашкіна