Рішення

від 23.12.2020 по справі 910/9737/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2020Справа № 910/9737/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В. , за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі

1. Міністерства оборони України

2. Західного територіального квартино-експлуатаційного управління

до Публічного акціонерного товариства "РВС Банк"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група"

про стягнення 151 200,00 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 23.12.2020,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2019 року Перший заступник військового прокурора Західного регіону України (далі - Прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач 1, Міністерство) та Західного територіального квартино-експлуатаційного управління Київської міської ради (далі - позивач 2, Управління) із позовом до Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" (далі - відповідач, Банк) про стягнення 151 200,00 грн банківської гарантії.

Позовні вимоги обґрунтовані, за твердженням Прокуратури, настанням гарантійного випадку за банківською гарантією № 3241-18Г від 25.05.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.07.2019 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження в справі № 910/9735/19, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 19.08.2019 та встановив строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.

05.08.2019 до канцелярії суду представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з відсутністю у позивача процесуальної дієздатності.

09.08.2019 до канцелярії суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

За результатами підготовчого засідання 19.08.2019 суд відклав судове засідання на 12.09.2019 та запропонував сторонам надати додаткові докази та письмові поясненні.

12.09.2019 до канцелярії суду надійшло клопотання прокурора про зупинення провадження у справі.

За результатами підготовчого засідання 12.09.2019 суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання прокурора про зупинення провадження у справі та про відкладення підготовчого засідання на 25.09.2019.

16.09.2019 на офіційну електронну поштову скриньку суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив.

За наслідками підготовчого засідання 25.09.2019 позов Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Західного територіального квартино-експлуатаційного управління до Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" про стягнення 151 200,00 грн залишено без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 залишено без змін та поновлено дію зазначеної ухвали.

Постановою Верховного Суду від 26.08.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 скасовано, справу передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою від 10.09.2020 підготовче засідання у справі призначено на 30.09.2020.

30.09.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшли письмові пояснення, клопотання про залучення до участі у справі третьої особи та про залишення позову без розгляду.

Судове засідання 30.09.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Джарти В. В. у відпустці.

Ухвалою від 01.10.2020 підготовче засідання у справі призначено на 11.11.2020.

За наслідками підготовчого засідання 11.11.2020 суд ухвалив задовольнити клопотання відповідача та залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група". Підготовче засідання відкладено на 25.11.2020.

19.11.2020 від позивача надійшли докази направлення позовної заяви залученій третій особі.

У судовому засіданні 25.11.2020 суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/9737/19 до судового розгляду по суті на 17.12.2020, встановити сторонам додатковий строк для подання письмових пояснень до 15.12.2020.

16.12.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та клопотання про розгляд справи без участі представника у зв`язку з перебуванням представника на лікарняному.

У судове засідання 17.12.2020 прибула прокурор та надала пояснення. Розгляд справи по суті був відкладений на 23.12.2020.

У призначене судове сторони не направили своїх представників для участі в судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Нормами частини 4 статті 240 ГПК передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ :

25.05.2018 між Публічним акціонерним товариством РВС БАНК (далі - ПАТ РВС БАНК ) та позивачем укладено договір про надання гарантії № 3241-18Г (далі - Договір гарантії), відповідно до умов якого банк зобов`язався сплатити на користь Бенефіціара суму гарантії у розмірі 151 120,00 грн у випадку невиконання Принципалом своїх зобов`язань перед Бенефіціаром. Зокрема, гарант безвідклично зобов`язався упродовж 5 робочих днів з дати отримання письмової вимоги Бенефеціара про настання гарантійного випадку, викладеної українською мовою, виплатити Бенефеціару суму, зазначену у вимозі, у якій Бенефеціар заявляє про те, що Принципалом не виконано або неналежно виконано свої зобов`язання за Договором. Гарантія надається у забезпечення зобов`язань принципала за договором, що буде укладений відповідно до оголошення UA-2018-04-25-002404-a.

Так, між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (далі - Позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Перша будівельно-монтажна група укладено договір підряду від 31.05.2018 № 137 (далі - Договір) на виконання робіт із будівництва будівлі казарми поліпшеного планування за адресою: Рівненська область, м. Рівне, військове містечко № 2, вул. Соборна, 364 (далі - Об`єкт). Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Генпідрядник зобов`язується у строк, що не перевищує 210 календарних днів з дати укладення Договору виконати роботи з будівництва та передати їх Замовнику, а останній прийняти і оплатити виконані роботи. Договірна ціна за Договором становить 151 120,0 грн (п. 3.1 Договору).

Пунктом 4.1.4 Договору передбачено, що Замовник може надавати Генпідряднику попередню оплату (аванс) на виконання робіт по Об`єкту, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти та Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 за таких умов:

а) аванс надається Генпідряднику за наявності рішення головного розпорядника коштів Замовника;

б) аванс надається на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів;

в) розмір попередньої оплати не може перевищувати 30% (тридцять) відсотків вартості від річного обсягу робіт;

г) Генпідрядник зобов`язується використати одержану попередню оплату протягом 3 (трьох) місяців після одержання попередньої оплати. По закінченні зазначеного терміну невикористані суми попередньої оплати повертаються Замовнику;

д) для отримання попередньої оплати Генпідрядник повинен письмово звернутися до Замовника та узгодити з ним перелік витрат, на які передбачено використати отримані кошти.

Відповідно до п. 5.1.5 Договору, зміна строків виконання робіт та передачі Об`єкта Замовнику здійснюється шляхом підписання Сторонами відповідної додаткової угоди до Договору (з обґрунтуванням обставин, що його спричинили).

Передача виконаних робіт по Об`єкту Генпідрядником та їх приймання Замовником оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-2, № КБ-3) з обов`язковим попереднім оформленням виконавчої технічної документації, актів на приховані роботи, виконавчих схем, тощо (п. 5.2.4 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.12.2018, а в частині своїх зобов`язань та розрахунків до їх повного виконання Сторонами (п. 10.1 Договору).

05.06.2018 Відповідач звернувся до Позивача-2 з листом за вих. № 55-161 з переліком необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів для початку будівництва.

20.06.2018 Відповідачу перераховано попередню оплату у сумі 151 1200 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 19.06.2018 № 261.

02.10.2018 Позивачем-2 надіслано на адресу Відповідача листа № 303/23/3/4469 щодо надання письмового звіту про використання попередньої оплати та повернення невикористаної попередньої оплати. Відповідь на зазначений лист Замовнику по даний час не надходила.

Прокурор та позивачі зазначають, що станом на дату подання позову у них відсутня будь-яка інформація з долученням підтверджуючої документації щодо використання коштів попередньої оплати (авансу) наданої Відповідачу.

18.09.2018 під час здійснення Замовником контролю та технічного нагляду за виконанням робіт відповідно до п.п. 6.2.2. Договору встановлено, що Генпідрядником порушується строк завершення виконання робіт будь-якого етапу, визначеного у п. 5.1.1. Договору.

Відповідно до поетапного календарного графіку виконання робіт (додаток 2 Договору) завершення робіт першого етапу передбачено до 15.07.2018 з виконанням робіт: земляні роботи, улаштування фундаменту, монолітного поясу по фундаменту, вводів інженерних мереж, розведення мереж каналізації та водопостачання нижче відмітки 0 та улаштування підлоги по ґрунту до відмітки 0.

Однак, ТОВ Перша будівельно-монтажна група не виконало своїх зобов`язань щодо завершення робіт першого етапу на суму 583 450,45 грн та другого етапу на суму 1 054 067,59 грн, що визначено відомістю обсягів робіт.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством (п. 7.1 Договору).

Оскільки ТОВ Перша будівельно- монтажна група порушено зобов`язання, зокрема, не виконало свої зобов`язання за договором підряду, Замовник стверджує, що набув право отримати кошти від ПАТ РВС БАНК в розмірі суми банківської гарантії від 07.05.2018 № 3241-18Г.

У зв`язку з викладеним, Замовник направило ПАТ РВС БАНК письмову вимогу від 01.10.2018 № 303/23/3/4387 щодо сплати грошового забезпечення в розмірі 151 120,00 грн. відповідно до умов банківської гарантії від 25.05.2018 №3241-18Г.

Однак ПАТ РВС Банк листом від 12.10.2018 № 1457/18 відхилив вимогу позивача з огляду на закінчення строку дії договору, який було розірвано 08.10.2018.

Вищевикладені обставини стали підставою звернення із позовом до суду до Банку з вимогою про стягнення 151 120,00 грн за банківською гарантією.

У свою чергу, Банк, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на підстави відмови у здійсненні виплати тотожні тим, що викладені у листі від 12.10.2018 № 1457/18-БТ.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо позову господарський суд дійшов висновку про наступне.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як встановлено судом, виконання умов договір підряду від 31.05.2018 № 137, що був укладений між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та Товариством з обмеженою відповідальністю Перша будівельно-монтажна група , ПАТ РВС БАНК було видано банківську гарантії № 3241-18Г від 25.05.2018.

Згідно з положеннями статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Суд зазначає, що гарантія може забезпечувати як грошове так і не грошове зобов`язання боржника, оскільки законом не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості застосування такого способу забезпечення в залежності від правової природи основного зобов`язання.

При цьому, відповідальність гаранта перед кредитором носить виключно грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов`язання гарант повинен лише сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії, а не виконати забезпечене зобов`язання в натурі (передати товар, виконати роботи, надати послуги, тощо).

Так, за змістом статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Суд відзначає, що у листі-вимозі від 01.10.2018 № 303/23/3/4386 вказано, що Бенефіціар розірвав Договір 08.10.2018, а отже строк дії Договору закінчився 08.10.2018.

Згідно абзацу 2 Гарантії Гарант зобов`язується сплатити на користь Бенефіціара суму цієї Гарантії у випадку невиконання Принципалом своїх зобов`язань перед Бенефіціаром за Договором.

Зобов`язання Гаранта за цією Гарантією припиняються у разі, зокрема, закінчення строку дії Договору (абзац 7 Гарантії).

Також, умовами Гарантії передбачено, що будь-яка вимога стосовно гарантії повинна бути одержана Гарантом не пізніше дати закінчення строку дії Гарантії (абзац 10 Гарантії).

За умовами пункту 3.3. Договору про надання гарантії №Д-3241-18г передача Бенефіціаром та/або іншою особою вимоги за Гарантією установі зв`язку до закінчення останнього дня строку Гарантії не може розцінюватися як своєчасне пред`явлення такої вимоги, якщо така вимога отримана Банком після закінчення строку Гарантії.

Водночас, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, вимога Бенефіціара про сплату за Гарантією датована 01.10.2018 отримана ПАТ РВС БАНК 09.10.2018, тобто після того, як зобов`язання ПАТ РВС БАНК за Гарантією вже були припинені.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що згідно з умовами Банківської гарантії №3241-18Г від 25.05.2018, зобов`язання ПАТ РВС БАНК за Гарантією припинилися одночасно із моментом припинення основного зобов`язання за договором підряду, тобто в момент його розірвання - 08.10.2018.

Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

З системного аналізу викладеного суд дійшов висновку про те, що сам по собі намір Замовника отримати виплату за Гарантією, не може нівелювати обов`язку Замовника надати пакет документів у строк обумовлений Гарантією для отримання такої виплати та не може бути покладений в основу позовних вимог про стягнення гарантійного платежу.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Керуючись викладеними нормами чинного законодавства, беручи до уваги той факт, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності тих обставин з якими законодавець передбачає застосування зобов`язальних дій до відповідача щодо здійснення виплати за Гарантією, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України та Західного територіального квартино-експлуатаційного управління до Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельно-монтажна група" про стягнення 151 200,00 грн відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом справу покладаються на Військову прокуратуру Західного регіону України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05.04.2021

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ