Рішення

від 13.04.2021 по справі 913/396/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року м. Харків Справа № 913/396/20

Провадження №1/913/396/20

За позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача - Фірми "А В К", м. Попасна Луганської області

співвідповідача - ОСОБА_1 , м. Первомайськ Луганської області

про стягнення 2830506 грн. 03 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання - Медуниця Р.І.

Без виклику представників сторін

Суть спору: про солідарне стягнення з відповідачів 11188 грн. 10 коп . строкових процентів за користування кредитом за період з 01.06.2020 по 15.06.2020, 1304804 грн. 62 коп . прострочених процентів за користування кредитом за період з 21.08.2015 по 31.05.2020, 1277 грн. 63 коп. простроченої комісії за резервування за період з 21.08.2015 по 29.11.2016, 202460 грн. 41 коп. 3% річних за прострочення боргу за кредитом за період з 21.08.2015 по 15.06.2020, 137938 грн. 67 коп. 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 21.08.2015 по 15.06.2020, 338 грн. 97 коп. 3% річних за прострочення комісії за період з 06.08.2014 по 15.06.2020, 741972 грн. 02 коп. інфляційних втрат за прострочення боргу за кредитом за період з серпня 2015 року по травень 2020 року, 428896 грн. 51 коп. інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з серпня 2015 року по травень 2020 року та 1629 грн. 10 коп . інфляційних втрат за прострочення комісії за період з серпня 2014 по травень 2020 року за договором кредитної лінії від 20.12.2013 № 211 та договором поруки від 20.12.2013 № 211/31.

Так, відповідно до інформації з веб-порталу УДППЗ "Укрпошта" ( ukrposhta.ua ), ( www.ukrposhta.com ) зазначеним підприємством не здійснюється пересилання пошти до м.Первомайськ Луганської області відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 "Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях" та розпорядження КМ України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення".

Згідно з рекомендаціями, зазначеними в інформаційному листі ВГС України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" (в редакції ІЛ ВГС України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14) та через неможливість повідомлення відповідачів шляхом відповідних засобів зв`язку, таке повідомлення судом здійснювалось через розміщення на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет ( www.court.gov.ua/sudy/ ).

Юрисдикцію цієї справи за участю поручителя фізичної особи ОСОБА_1 суд визначив на підставі ч. 11 ст. 30 ГПК України та з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 13.03.2018 по справі № 415/2542/15-ц про те, що суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи, оскільки така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.

У ході розгляду справи з 01.10.2020 по 25.03.2021 провадження зупинялось до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 522/1528/15-ц, при розгляді якої вирішувалось питання припинення поруки за наявності рішення про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 25.03.2021 провадження у справі суд поновив та продовжив розгляд справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що спір між сторонами виник з наступних причин.

Так, в обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем (позичальником кредиту) умов укладеного між сторонами договору кредитної лінії від 20.12.2013 № 211, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.11.2015 у справі № 913/814/15 стягнуто з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 1399947 грн. 21 коп., заборгованість за відсотками в сумі 311313 грн. 11 коп., заборгованість за комісією в сумі 1131 грн. 12 коп., 3% річних за простроченим кредитом в сумі 8543 грн. 67 коп., 3% річних за простроченими відсотками в сумі 4806 грн. 50 коп., інфляційні по прострочених відсотках в сумі 80964 грн. 41 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 27100 грн. 59 коп.

Також до справи додане заочне рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 23.12.2015 у справі № 425/3321/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 , за участю третьої особи фірми "АВК", яким суд стягнув з поручителя заборгованість за договором кредитної лінії № 211 від 20.12.2013 року станом на 21.08.2015 в розмірі 2058275,36 грн, яка складається з боргу по кредиту у сумі 1399947,21 грн, боргу по процентах - 311313,11 грн, комісії за резервування - 1131,12 грн, пені - 251569,34 грн, 3% річних - 13350,17 грн, інфляційні втрати - 86858,09 грн та судові витрати.

Як зазначає позивач, станом на 16.06.2020 рішення судів не виконані, тому, посилаючись на п. 2.7.2 договору кредитної лінії № 211 від 20.12.2013, просить солідарно стягнути з відповідачів нараховані проценти за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

За умовами цього договору позивач зобов`язався надати, а позичальник - отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 19.12.2016.

За умовами п. 2.3 договору погоджено суму максимального ліміту кредитування і визначено його в розмірі 100000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.7.1 договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки у розмірі 19,5% річних, а комісійна винагорода за резервування коштів - 1% річних від суми невикористаної частини кредиту згідно умов п. 2.10.2 договору.

Згідно із п. 2.7.3 договору нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту.

На виконання кредитного договору ПАТ "Держвний ощадний банк України", тип якого відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" змінено на публічне акціонерне товариство (позивач) перерахував кредитні кошти позичальнику у сумі 1500000 грн 00 коп., що встановлено судом у рішенні у справі № 913/814/15, яке набрало законної сили, за позовом між тими ж сторонами і з вимогами про стягнення боргу за цим же договором кредитної лінії № 211 від 20.12.2013.

Крім цього, цим судовим актом встановлені юридичні факти прострочення у поверненні Фірмою "АВК" 1399947 грн. 21 коп. боргу по кредиту та відповідних додаткових вимог та припинення погашення кредиту позичальником.

Заочним рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 23.12.2015 у справі № 425/3321/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 , за участю третьої особи фірми "АВК", суд встановив факти невиконання поручителем прийнятих зобов`язань по погашенню заборгованості позичальника за договором кредитної лінії № 211 від 20.12.2013 року станом на 21.08.2015 в розмірі 2058275,36 грн, яка складається з боргу по кредиту у сумі 1399947,21 грн, боргу по процентах - 311313,11 грн, комісії за резервування - 1131,12 грн, пені - 251569,34 грн, 3% річних - 13350,17 грн, інфляційні втрати - 86858,09 грн.

Таким чином, юридичні факти одержання кредиту, прострочення у його поверненні та солідарної відповідальності відповідачів не підлягають доведенню на підставі ст. 75 ГПК України.

У зв`язку з невиконанням відповідачами вказаних грошових зобов`язань, позивач звернувся з цим позовом до суду та заявив позовні вимоги по процентах, 3% річних та інфляційних втратах за періоди, які є наступними щодо подібних позовних вимог, розглянутих судами у справах № 913/814/15 та № 425/3321/15-ц.

Відповідачами відзиви на позовну заяву не надані, позов не оспорений, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Оцінивши обставини справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими не повністю, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як звісно, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують кредитні правовідносини, які у відповідності до ст. 345 ГК України здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Таким чином, виконанням договору є вчинення дій щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов`язків. Права і обов`язки, які виникають із таких дій, становлять зміст цивільно-правового зобов`язання.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1304804 грн. 62 коп. прострочених процентів за користування кредитом за період з 21.08.2015 по 31.05.2020, хоча строк кредитування сторонами встановлений до 19.12.2016 (включно).

В обґрунтування позову про нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення боргу позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18.

При виборі і застосуванні норми право до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, що передбачено ст. 236 ГПК України.

Проте, у постанові від 04.02.2020 по подібній справі № 912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18 з посиланням на наступне:

- у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом;

- у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно;

- зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

- натомість, наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу;

- разом з тим Велика Палата Верховного Суду відзначили, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

З огляду на викладене, суд не приймає правову позицію позивача з посиланням на результати розгляду справи № 913/11/18 та позов в частині 941292 грн. 44 коп. прострочених процентів за користування кредитом за період з 20.12.2016 по 31.05.2020 та 11188 грн 10 коп. строкових процентів за користування кредитом за період з 01.06.2020 по 15.06.2020 вважає необґрунтованим, оскільки строк кредитування за договором кредитної лінії № 211 від 20.12.2013 встановлений до 19.12.2016 (включно).

Прострочені проценти у сумі 363512 грн 18 коп . є обгрунтованими та підлягають задоволенню, так само, як й вимоги про стягнення простроченої комісії за резервування коштів за період з 21.08.2015 по 29.11.2016 у сумі 1277 грн 63 коп.

У зв`язку з тим, що вимоги про стягнення з позичальника процентів, нарахованих позивачем поза межами строку кредитування після 19.12.2016 судом відхилені, також є необґрунтованими й похідні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 86278 грн. 42 коп. за прострочення сплати процентів за користування кредитом (за період з 20.12.2016 по 15.06.2020) та інфляційних втрат у сумі 104237 грн 46 коп. за період з лютого 2017 року по травень 2020 року.

До задоволення підлягають 51660 грн 25 коп . 3% річних за несвоєчасну сплату процентів у сумі 349340 грн 59 коп. за час кредитування та розраховані з 21.08.2015 по 19.12.2016 та 324659 грн 05 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з серпня 2015 року по травень 2020 року (за розрахунком позивача на аркуші 13 справи, уточненого судом в позиції з датою виникнення прострочення з 06.01.2017 наступним чином: це строк сплати процентів за грудень 2016 року у сумі 14171,60 грн (за 19 днів), до якої застосовується індекс інфляції 1,323 (за період з січня 2017 року по травень 2020 року) = 4577,43 грн. + попередні значення за таблицею 157068,03 + 8107,42 + 4459,08 + 11398,26 + 12241,90 + 11173,88 + 11291,30 + 10936,74 + 10360,93+ 10751,77 + 9286,13 + 9572,54 + 9330,88 + 9665,03 + 9757,52 + 8883,35 + 8300,83+ 7496,03, а разом 324659 грн 05 коп.

Ті обставини, що частина цих додаткових вимог нарахована на проценти, які стягнуті попередніми судовими рішеннями, суд оцінює критично з огляду на вказану правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12.

Крім цього, відповідна правова позиція підтверджена результатами розгляду 23.03.2021 Верховним Судом подібної справи № 913/71/20.

Зокрема, у постанові від 23.03.2021 суд зазначив, що "принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 зі справи № 823/2042/16".

Похідні вимоги за ст. 625 ЦК України у вигляді нарахованих на прострочену комісію з резервування у вигляді 338 грн. 97 коп. 3% річних за період з 06.08.2014 по 15.06.2020 та 1629 грн. 10 коп . інфляційних втрат за період з серпня 2014 по травень 2020 є обгрунтованими та стягуються на користь позивача.

Також позивач просить стягнути з Фірми "АВК" за прострочення сплати кредиту 202460 грн. 41 коп . 3% річних (за період з 21.08.2015 по 15.06.2020) та 741972 грн. 02 коп. інфляційних втрат (за період з серпня 2015 року по травень 2020 року).

Порядок виконання та припинення зобов`язання регулюється ЦК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, яка передбачає - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ці вимоги є обгрунтованими та судом задовольняються, оскільки йдеться про наслідки прострочення грошового зобов`язання.

Щодо правовідносин поруки, то вони регулюються Цивільним кодексом України та ст. 554 якого, зокрема, передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ( ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Згідно зі ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У відповідності до умов договору поруки № 211/31 від 20.12.2013 між ПАТ "Державний ощадний банк України" (позивачем) та громадянкою ОСОБА_1 (поручителем) остання, як співвідповідач несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за невиконання зобов`язань по кредитному договору.

Пунктом 1.1 договору поруки передбачено, що поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Згідно умов пунктів 3.2 договорів поруки поручитель та позичальник залишаються зобов`язаними перед кредитором до тих пір поки всі зобов`язання по кредитному договору не будуть виконані повністю.

У ході розгляду справи провадження по ній зупинялось до розгляду Верховним Судом справи № 522/1528/15-ц, за якою вирішувалось питання припинення поруки за наявності рішення про стягнення заборгованості.

Зокрема, позивач додав до справи заочне рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 23.12.2015 у справі № 425/3321/15-ц за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Фірми "АВК", яким суд стягнув з поручителя заборгованість за договором кредитної лінії № 211 від 20.12.2013 року станом на 21.08.2015 в розмірі 2058275 грн 36 коп.

У постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, та зазначила, що "рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення " .

За таких обставин на час прийняття рішення судом порука співвідповідача ОСОБА_1 за договором від 20.12.2013 є такою, що діє.

Проте, оскільки порука є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань та такий правочин щодо встановлення забезпечення має юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов`язання, солідарна відповідальність співвідповідача застосовується судом у тому числі у межах відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту, передбаченої ст. 625 ЦК України за періоди прострочення, які є наступними щодо тих, які були предметом розгляду у справі № 425/3321/15-ц.

Так, обгрунтованими суд вважає позовні вимоги в частині 363512 грн. 18 коп. прострочених процентів за користування кредитом за період з 21.08.2015 по 19.12.2016, 1277 грн. 63 коп. простроченої комісії за резервування за період з 21.08.2015 по 29.11.2016, 202460 грн. 41 коп. 3% річних за прострочення боргу за кредитом за період з 21.08.2015 по 15.06.2020, 51660 грн. 25 коп. 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 21.08.2015 по 19.12.2016, 338 грн. 97 коп. 3% річних за прострочення комісії за період з 06.08.2014 по 15.06.2020, 741972 грн. 02 коп. інфляційних втрат за прострочення боргу за кредитом за період з серпня 2015 року по травень 2020 року, 324659 грн. 05 коп. інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з серпня 2015 року по травень 2020 року, 1629 грн. 10 коп. інфляційних втрат за прострочення комісії за період з серпня 2014 по травень 2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог до поручителя у вигляді строкових та частини прострочених процентів за користування кредитом та похідних від них вимог за ст. 625 ЦК України слід відмовити за необґрунтованістю з підстав, вказаних вище, які є подібними щодо тих вимог, які пред`являлись відповідачу Фірмі "АВК".

Витрати по судовому збору покладаються на відповідача та співвідповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 , 232-233, 236-241 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1 . Позов ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Фірми "АВК", м. Попасна Попаснянського району Луганської області, співвідповідача ОСОБА_1 , м. Первомайськ Луганської області про стягнення 2830506 грн 03 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фірми "АВК" (93300, Луганська область, Попаснянський район, м. Попасна, вул. 60 років створення СРСР, буд. 2А, ідент. код 25359819) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстр. номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" (93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, б. 36), ідент. код 09304612 - 363512 грн. 18 коп. прострочених процентів за користування кредитом, 1277 грн. 63 коп. простроченої комісії за резервування, 202460 грн. 41 коп. 3% річних за прострочення боргу за кредитом, 51660 грн. 25 коп. 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 338 грн. 97 коп. 3% річних за прострочення комісії, 741972 грн. 02 коп. інфляційних втрат за прострочення боргу за кредитом, 324659 грн. 05 коп. інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом, 1629 грн. 10 коп. інфляційних втрат за прострочення комісії та 25312 грн. 64 коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлене 19.04.2021.

Суддя Н.М.Зюбанова