Постанова

від 13.04.2021 по справі 297/1431/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 297/1431/19

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Бисага Т.Ю.

суддів: Фазикош Г.В.,Кожух О.А.,

за участі секретаря: Волощук В.І.,

за участі представника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Берегівської міської ради на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2020 року, головуючий суддя Гецко Ю.Ю., у справі за позовом ОСОБА_2 до Берегівської міської ради, третя особа на стороні відповідача Берегівський міський голова Бабяк Золтан Адальбертович про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки ,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Берегівської міської ради, третя особа на стороні відповідача Берегівський міський голова Бабяк Золтан Адальбертович про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Вважає, що Берегівський міський голова не мав повноважень на укладення від імені Берегівської міської ради Закарпатської області з ОСОБА_2 оспорюваного договору оренди. Такий рішенням Берегівської міської ради Закарпатської області від 27 лютого 2015 року № 2167 був уповноважений на укладення від імені Берегівської міської ради Закарпатської області з ОСОБА_2 додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 18 березня 2008 року реєстровий № 4161.

Рішенням Берегівського районного суду від 30 січня 2020 року позов задоволено.

Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки від 16 червня 2015 року, укладений між Берегівською міською радою Закарпатської області і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Берегівського нотаріального округу Закарпатської області Мирончук Оксаною Василівною і зареєстрований у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 3451.Вирішено питання судових витрат.

На рішення суду Берегівська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначає, що під час укладення договору оренди сторони досягли згоди з усіх істотних умов цього договору та точно в договорі визначили свої наміри. Особистий підпис позивача свідчить про те, що він погодився на всі умови, які зазначені у договорі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 18 березня 2008 року між Берегівською міською радою Закарпатської області і ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області Мирончук О. В. і зареєстрований у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 2-1044, згідно з умовами якого відповідач надав, а позивач прийняв у строкове платне користування строком на п`ять років земельні ділянки для комерційної діяльності, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: земельну ділянку за кадастровим номером: 2110200000:01:052:0001 площею 0,3285 га, земельну ділянку за кадастровим номером: 2110200000:01:052:0014 площею 0,0500 га, земельну ділянку за кадастровим номером: 2110200000:01:052:0015 площею 0,0376 га.

Строк дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки закінчився ще 18 березня 2013 року.

Також встановлено, що після цього позивач не звертався до Берегівської міської ради Закарпатської області з приводу поновлення вищевказаного договору оренди земельної ділянки і не повідомляв останню про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції від 05 квітня 2015 року, яка діяла на час укладення оспорюваного договору оренди)).

Таким чином, як випливає з приписів вищенаведених правових норм, поновлення договору оренди землі здійснюється шляхом укладення додаткової угоди до нього, яка в обов`язковому порядку має бути укладена в місячний строк після закінчення строку договору оренди землі.

У даному випадку додаткова угода про поновлення договору оренди земельної ділянки від 18 березня 2008 року реєстровий № 2-1044 мала бути укладена не пізніше 18 квітня 2013 року. Однак, така не укладалася між Берегівською міською радою Закарпатської області і позивачем.

Відповідно до частини сьомої статті 33 Закону України Про оренду землі (в редакції від 05 квітня 2015 року, яка діяла на час укладення оспорюваного договору оренди) керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Отже, виходячи з приписів вищенаведеної правової норми, Берегівська міська рада Закарпатської області мала прийняти рішення про уповноваження міського голови на підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 18 березня 2008 року реєстровий № 2-1044. Однак, Берегівська міська рада Закарпатської області не приймала таке рішення.

Берегівською міською радою Закарпатської області було прийнято рішення від 27 лютого 2015 року № 2167, яким вирішено поновити із ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки від 18 березня 2008 року реєстровий № 4161 шляхом укладення додаткової угоди до відповідного договору оренди земельної ділянки. Однак, зазначеним рішенням Берегівська міська рада Закарпатської області не уповноважувала міського голову на підписання відповідної додаткової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, Берегівська міська рада Закарпатської області не укладала із ОСОБА_2 додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 18 березня 2008 року реєстровий № 4161. Натомість, Берегівський міський голова діючи від імені Берегівської міської ради Закарпатської області уклав із ОСОБА_2 новий договір оренди земельної ділянки від 16 червня 2015 року реєстровий № 3451, на укладення якого Берегівська міська рада Закарпатської області не уповноважувала міського голову.

У даному випадку Берегівський міський голова діючи від імені Берегівської міської ради Закарпатської області уклав із ОСОБА_2 новий договір оренди земельної ділянки від 16 червня 2015 року реєстровий № 3451 без відповідного рішення Берегівської міської ради Закарпатської області про надання спірних земельних ділянок у користування (оренду) ОСОБА_2 .

У даному випадку Берегівська міська рада Закарпатської області після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 18 березня 2008 року реєстровий № 2-1044 не приймала рішення ані про надання спірних земельних ділянок у користування (оренду) ОСОБА_2 , ані про уповноваження Берегівського міського голови на укладення із ОСОБА_2 нового договору оренди спірних земельних ділянок.

Згідно з частиною першою статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Спірні земельні ділянки належать на праві власності територіальній громаді міста Берегове Закарпатської області і такими відповідно до пункту а частини першої статті 12 ЗК України має право розпоряджатися виключно Берегівська міська рада Закарпатської області.

Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що Берегівський міський голова не вправі був укладати від імені Берегівської міської ради Закарпатської області із ОСОБА_2 новий договір оренди спірних земельних ділянок - договір оренди земельної ділянки від 16 червня 2015 року реєстровий № 3451 без попереднього прийняття Берегівською міською радою Закарпатської області відповідного рішення (про надання спірних земельних ділянок у користування (оренду) ОСОБА_2 та про уповноваження Берегівського міського голови на укладення із ОСОБА_2 нового договору оренди спірних земельних ділянок).

У відносинах з третіми особами слід виходити з презумпції наявності достатнього обсягу повноважень на здійснення дієздатності юридичної особи як у одноособового органу юридичної особи, так і керівника її колегіального органу.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 березня 2018 року в справі № 910/8794/16.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 ЦК України).

У даному випадку оспорюваний договір оренди не відповідає вищевказаним вимогам законодавства, оскільки такий укладено з порушенням вимог пункту 16 частини четвертої статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , частини другої статті 16 Закону України Про оренду землі , частини першої статті 116 ЗК України від імені Берегівської міської ради Закарпатської області, яка не висловлювала своє волевиявлення на укладення вказаного договору, Берегівським міським головою, який не мав на це відповідних повноважень, що свідчить про відсутність внутрішньої волі власника спірних земельних ділянок на укладення вказаного правочину.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України в пункті 8 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснив, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2018 року в справі № 916/2617/16.

Укладення оспорюваного договору оренди, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки такий не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, укладений особою, яка не мала на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, при відсутності волевиявлення власника спірних земельних ділянок на укладення вказаного договору, є порушенням частин першої, другої, третьої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 374 , 375 , 381-384ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Берегівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 30 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 19 квітня 2021 року .

Головуючий

Судді