Ухвала

від 13.04.2021 по справі 161/3933/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

13 квітня 2021 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю: секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 листопада 2020 року у кримінальному провадженні № 12019030010000408 та № 12020035010000031, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з базовою загальною-середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого, востаннє 30.11.2017 вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано період з 20.05.2016 року по 20.10.2018 року (1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі), 20.08.2018 року звільнений у зв`язку з відбуттям строку покарання;

обвинуваченого за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 листопада 2020 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст185 КК України та призначено йому покарання:

- за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

- за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставіч.1ст.70КК України,за сукупністюкримінальних правопорушень,шляхом повногоскладання призначенихпокарань,визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Строк відбуття покарання ухвалено рахувати з 16 листопада 2020 року.

До вступу вироку в законну силу змінено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід із застави на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду негайно.

На підставі ч.5 ст.72ККУкраїни зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення у даному кримінальному провадженні, а саме з 08 лютого 2020 року по 26 лютого 2020 року, а також із 16 листопада 2020 року по день набрання цим вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов Релігійної громади «Всіх Святих Землі Волинської» Української Православної Церкви м. Луцьк Волинської області до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено повністю.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого Релігійної громади «Всіх Святих Землі Волинської» Української Православної Церкви м.Луцьк Волинської області 38297 (тридцять вісім тисяч двісті дев`яносто сім) гривень 31 коп. завданої матеріальної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 в дохід держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні №12019030010000408від 01.02.2020,та №12020035010000031від 06.07.2020 для проведення: судової дактилоскопічної експертизи (висновок експерта №85 від 28.02.2020) у сумі 1256 (одна тисяча п`ятсот шість) грн. 08 коп., судово-товарознавчої експертизи (висновок експерта №485 від 20.07.2020) у сумі 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп., всього на загальну суму 1909 (одна тисяча дев`ятсот дев`ять) грн. 88 коп.

Арешт, накладений 15.07.2020 ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області, на майно, вилучене в ході проведення огляду місця події 06.07.2020 скасовано.

За вироком суду ОСОБА_6 , 28.01.2020, приблизно о 16 год. 50 хв., перебуваючи в приміщенні магазину «Ельдорадо», що знаходиться за адресою: м. Луцьк пр. Волі, 1, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав з торгової вітрини вказаного магазину планшет марки «Huawei T3 7» s/n:MSBKR19426000204 вартістю 2269,7 гривень, чим спричинив ТОВ «ДІЄСА» код ЄДРПОУ 36483471 матеріальну шкоду на вказану вище суму.

04.02.2020, приблизно о 15 год. 53 хв., ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом віджиму металопластикового вікна, проник до приміщення « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, 39, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 17000 грн., два срібні ланцюжки та п`ять срібних кілець з пробою срібла №925 загальною вагою 12 грам, по ціні 12,47 за один грам виробу із срібла, згідно курсу брухту дорогоцінних металів Національного банку України на суму 149,64 гривень; 20 золотих кілець з пробою золота №585 загальною вагою 17 грам, по ціні 729,23 гривень за один грам виробу із золота, згідно курсу брухту дорогоцінних металів Національного банку України на суму 12396,91 гривень та 17 золотих хрестиків з пробою золота №585 загальною вагою 12 грам, по ціні 729,23 гривень за один грам виробу із золота, згідно курсу брухту дорогоцінних металів Національного банку України на суму 8750,76 гривень, чим спричинив релігійній організації «Релігійна громада Всіх Святих Землі Волинської православної церкви м.Луцьк Волинської області» код ЄДРПОУ 21734054 матеріальну шкоду на загальну суму 38297,31 гривень.

Крім цього, ОСОБА_6 , 05.07.2020 року, приблизно о 08 год. 00 хв., перебуваючи в приміщенні під`їзду №4 будинку АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_8 велосипед марки «Crosser Sports» із заводським номером «JS110217353», вартість якого відповідно до висновку судової-товарознавчої експертизи за №485 від 20.07.2020 становить 1133 грн. 33 коп., чим заподіяв останньому майнової шкоди на вищевказану суму.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 покликається на незаконність, необгрунтованість вироку суду першої інстанції та на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 вважає, що у зв`язку з не встановленням реального розміру майнової шкоди, дає підстави суду для закриття кримінального провадження по епізоду крадіжки за ч.3 ст. 185 КК України за п.2 ч.1 ст. 284 К України.

Сторона захисту вважає, що призначене судом покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки є надто суворим та неспівмірним із вчиненими діяннями. Вважають за можливе за вказані правопорушення призначити ОСОБА_6 більш м`яке покарання та застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

На думку захисника є несправедливим та надто суворим застосування судом до обвинуваченого положень ч.1 ст. 70 КК України в частині повного складання призначених покарань, зважаючи на пом`якшуючі обставини щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданої шкоди.

Захисник ОСОБА_7 просить вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 листопада 2020 року скасувати, кримінальне провадження № 12019030010000408 за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.3 ст. 185 КК України закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу злочину, а за ч.2 ст. 185 КК України вирок змінити, призначивши обвинуваченому ОСОБА_6 більш м`яке покарання та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченого, перевіривши вирок суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника в інтересах обвинуваченого не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок судупро доведеністьвини ОСОБА_6 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно та таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням в інше приміщення відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і грунтується на сукупності зібраних у кримінальному провадженні та ретельно досліджених у судовому засіданні доказів, оцінених з точки зору належності, достовірності, допустимості, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення.

Такий висновок суду детально проаналізований і належним чином вмотивований у вироку, з чим погоджується і апеляційна інстанція.

Як вбачаєтьсяз вирокусуду першоїінстанції, обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів визнав частково, не визнавши суму заподіяних матеріальних збитків по епізоду крадіжки із приміщення «Храму Всіх Святих Землі Волинської».

Доводи апеляційної скарги захисника зводяться лише до заперечень стороною захисту щодо розміру майнової шкоди по факту проникнення до приміщення «Храму Всіх Святих Землі Волинської» та викрадення відповідного майна, а також невідповідності та неспівмірності із вчиненими діяннями призначеного покарання за ч.2 ст. 185 КК України внаслідок суворості.

Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим, свій висновок про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів суд обгрунтрував показаннями потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , представника потерпілого ОСОБА_10 , показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які узгоджуються між собою і з іншими наданими стороною обвинувачення і дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та, відповідно, наведеними у вироку суду першої інстанції, що фактично не заперечується стороною захисту.

Що стосується доводів апеляційної скарги сторони захисту стосовно не встановлення органом досудового розслідування суми заподіяних матеріальних збитків по епізоду крадіжки із приміщення «Храму Всіх Святих Землі Волинської», то аналогічні доводи були предметом оцінки судом першої інстанції, який прийшов до обґрунтованого висновку про їх безпідставність. Свій висновок суд першої інстанції мотивував тим, що такі доводи повністю спростовуються протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07.02.2020 року щодо підтвердження факту звернення потерпілого ОСОБА_13 до правоохоронних органів з приводу крадіжки грошових коштів та золотих і срібних виробів з приміщення «Храму всіх Святих землі Волинської», копією довідки НБУ про встановлення закупівельних цін на дорогоцінні метали в брухті станом на 04.02.2020 року, показаннями допитаного в суді першої інстанції представника потерпілого ОСОБА_10 , який підтвердив факт викрадення з приміщення «Храму Всіх Святих Землі Волинської», що знаходиться за адресою: м.Луцьк пр.Соборності, 39, грошових коштів та виробів із срібла і золота, які суд вважав правдивими та послідовними, оскільки вони повністю узгоджуються з письмовими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, а тому суд поклав вищенаведені докази у їх сукупності в основу оскаржуваного обвинувального вироку.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 25 листопада 2019 року (справа № 420/1667/18; провадження № 51-10433 кмо 18) прийшла до висновку, що імперативність п. 6 ч. 2ст. 242 КПКу редакціїЗакону № 1261-VIIщодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогоюінших, крім експертизи, джерел доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належними, допустимими та достатніми доказами обґрунтував доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів, зокрема, і щодо встановлення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням по факту крадіжки із приміщення «Храму всіх Святих землі Волинської».

Кваліфікація дійобвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст. 185, ч.3ст.185 КК України є вірною.

Що стосується виду і міри покарання, то за правилами кримінального закону, покарання, призначене особі за вчинений злочин має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому вигляді й розмірі, яке з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до положень ст. 50 КК України мета покарання ? кінцевий результат, якого прагне досягнути держава засобами кримінально-правового впливу. Зміст покарання становить кара ? позбавлення або обмеження прав і свобод особи, засудженої за вчинення злочину.

За правилами ст. 65 КК України, суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вимоги цієї норми є імперативними, тобто обов`язковими для застосування судом. Наведені в ній положення стосовно загальних засад призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, виходячи із встановленоїст. 50 КК Українимети покарання? кари,виправлення засудженихта запобіганнявчиненню новихзлочинів,як засудженими,так ііншими особами,заснованої навимогах виваженостіта справедливості, зобов`язують суд при призначенні покарання належним чином враховувати ці встановлені законом критерії.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, обираючи ОСОБА_6 вид та міру покарання, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України врахував, що злочини, в яких обвинувачується останній, згідно ст.12 КК України відносяться до категорії нетяжких та тяжких злочинів, один із злочинів вчинений стосовно релігійної організації, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, нехтування принципами моралі та небажання стати на шлях виправлення, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, в тому числі за умисні корисливі злочини, відбував реальні міри покарання, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став, та знову вчинив три епізоди умисних корисливих злочинів, свою вину визнав частково. Судом враховано обставини, які пом`якшують покарання, а саме, по епізодах злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України судом віднесено щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. По епізоду ч.3 ст. 185 КК України судом не встановлено обставин, які пом`якшують покарання, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 свою вину визнав частково. Не встановлено обставин, які обтяжують покарання. Судом першої інстанції взято до уваги і думку потерпілих та представника потерпілого, які щодо призначення покарання покладалися на розсуд суду, а також те, що збитки відшкодовано частково. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства та необхідності призначення покарання в межах санкцій статей за інкриміновані злочини у виді позбавлення волі з застосування принципу повного складання призначених покарання на підставі ч.1 ст. 70 КК України.

На думку колегії суддів, враховуючи принципи індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, вищезазначених і врахованих судом першої інстанції обставин і даних про особу винного, саме така міра покарання буде справедливою, необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_6 та запобігання вчиненню останнім нових злочинів.

Доказів на спростування висновків суду першої інстанції стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами кримінального провадження не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Вирок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому підстав для його зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 листопада 2020 року у кримінальному провадженні № 12019030010000408 та № 12020035010000031, стосовно ОСОБА_6 за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 ? без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим ОСОБА_6 ? в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3