Постанова

від 15.04.2021 по справі 440/6314/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 р.Справа № 440/6314/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, м. Полтава, повний текст складено 04.01.21 року по справі № 440/6314/20

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Оксамит"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Селянське (фермерське) господарство "Оксамит" (надалі - позивач, СФГ "Оксамит") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.10.2020 №№ 00000900505, 00000910505.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про необґрунтованість та безпідставність застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій за неподання до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП про наявні об`єкти оподаткування та зберігання пального без наявності на те відповідної ліцензії.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 по справі №440/6314/20 позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Оксамит" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12 жовтня 2020 року №№ 00000900505, 000000910505.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 по справі № 440/6314/20, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що за результатами проведення фактичної перевірки СФГ "Оксамит" встановлено, що в період з 07.04.2020 по 09.04.2020 пальне, яке було отримане позивачем відповідно до акцизних накладних №№ 301, 302 від 07.04.2020 та видаткової накладної № 202 від 07.04.2020 від ТОВ Полтрансоіл , зберігалось в місцях, на які не отримано відповідну ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), що є порушенням ч.1 ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального № 481/95-ВР, у зв`язку з чим на підставі ст.17 вказаного закону застосовано штрафну санкцію, розмір якої є фіксованим і не підлягає зменшенню в залежності від кількості днів вчинення правопорушення. Проте, суд першої інстанції, встановивши факт зберігання пального упродовж трьох днів з 07 по 09 квітня 2020 року без наявності ліцензії, не врахував, що штрафні санкції застосовуються у сумі чітко визначеній в законі, а також, не звернув уваги на неподання СФГ "Оксамит" до податкового органу в порушення вимог п.63.3 ст.63 ПК України повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність (Форма №20-ОПП) про наявні власні основні засоби у кількості 11 одиниць, що призвело до неправильного вирішення справи та скасування правомірних податкових повідомлень-рішень. Вважає, що перевірка СФГ "Оксамит" ініційована за наявності законних підстав (пп. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України), у зв`язку з отриманням інформації, яка свідчить про порушення платником податків законодавства та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, а наказ Головного управління ДПС у Полтавській області про проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання СФГ "Оксамит" № 1216 від 31.08.2020 відповідає вимогам пп.81.1 ст.81 ПК України та є реалізованим. Враховуючи, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки, задоволення позову з цих підстав не призведе до відновлення порушених прав платника податків.

Позивач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. В надісланому до суду апеляційної інстанції клопотанні просив розгляд справи провести без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 15.04.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у зв`язку з пропуском строку, встановленого ч.2 ст.195 КАС України. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у Полтавський області не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що СФГ "Оксамит" у визначеному законом порядку зареєстровано як юридична особа, код ЄДРПОУ 32478720 та перебуває на обліку як платник податків у Великобагачанській ДПІ Миргородського управління Головного управління ДПС у Полтавській області.

Позивач провадить господарську діяльність за місцем розташування основних засобів у с. Рокита Великобагачанського району Полтавської області, що відповідає податковій адресі платника податків.

31 серпня 2020 року Головним управління ДПС у Полтавській області видано наказ №1216, яким визначено провести з 01.09.2020 фактичну перевірку тривалістю 10 діб за місцем фактичного провадження діяльності, розташування господарських об`єктів або інших об`єктів права власності, через які здійснює (провадить) діяльність СФГ "Оксамит", за період з 01.10.2017 по дату закінчення перевірки у встановленому ПК України порядку.

01 вересня 2020 року посадовими особами Головного управління ДПС у Полтавській області у присутності директора СФГ "Оксамит" розпочато фактичну перевірку щодо контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, наявності ліцензій, свідоцтв.

Результати перевірки оформлені актом від 10.09.2020 №0284/16/31/РРО/32478720, у якому відображено факт порушення позивачем вимог:

- частини першої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" № 481/95-ВР, а саме: зберігання пального з 07.04.2020 по 09.04.2020 у місцях, на які не отримано відповідні ліцензії на право зберігання пального;

- пункту 63.3 статті 63 ПК України в частині неподання до податкового органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП про орендовані транспортні засоби у кількості 11 одиниць.

12 жовтня 2020 року на підставі висновків зазначеного вище акта Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00000900505 про застосування до СФГ "Оксамит" штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" у розмірі 500000,00 грн;

- № 00000910505 про застосування до СФГ "Оксамит" штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України у розмірі 11220,00 грн (11 об`єктів х 1020,00 грн).

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 00000910505 від 12.10.2020, суд першої інстанції виходив з того, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) контролюючий орган не мав підстав для дослідження у ході проведення фактичної перевірки питання дотримання платником податків вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України. Крім того, предметом фактичної перевірки може бути виключно дослідження питань щодо дотримання платником податків норм законодавства з питань: регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), до яких питання дотримання платником податків вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України та пункту 8 Порядку № 1588 не входить, адже повідомлення про об`єкти оподаткування (форма 20-ОПП) не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), не є дозвільним документом тощо.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 00000900505 від 12.10.2020, суд першої інстанції зазначив, що позивач своєчасно вжив дії щодо звернення до контролюючого органу з приводу отримання ліцензії на право зберігання пального шляхом подання 24.03.2020 відповідної заяви, однак отримав таку ліцензію лише 09.04.2020, а тому навіть за умов вивантаження пального у ємності для його зберігання СФГ "Оксамит" 07.04.2020, факт зберігання пального упродовж трьох днів з 07 по 09 квітня 2020 року, не є достатньою та необхідною підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій, розмір яких становить півмільйона гривень.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 ПК України/.

Зокрема, як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За визначенням підпункту 75.1.3 пункту 75.1 цієї статті, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України, у силу пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Водночас Законом України від 17.03.2020 № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (зі змінами, внесеними законами від 30.03.2020 №540-IX та від 13.05.2020 №591-IX) підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2 такого змісту: "Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

У свою чергу, відповідно до абзаців першого, третього та четвертого пункту 63.3 статті 63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Згідно з пунктом 117.1 статті 117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що правовою підставою для видання наказу Головним управлінням ДПС у Полтавській області №1216 від 31 серпня 2020 року про проведення фактичної перевірки СФГ Оксамит щодо місця зберігання та/або відпуску пального, розташованого за адресою: Полтавська область, Великобагачанський район, с. Рокита, вул. Індустріальна, 1, зазначено підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 ПК України, обсяг питань, які підлягають перевірці - здійснення контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, наявності ліцензій, свідоцтв.

З акту перевірки № 0284/16/31/РРО/32478720 від 10.09.2020 судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючий орган зазначив, що СФГ Оксамит не подавалось до податкового органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність (Форма №20-ОПП) про наявні транспортні засоби, в кількості 11 одиниць.

Вказане стало підставою для складення відносно позивача податкового повідомлення-рішення № 00000910505 від 12.10.2020, яким за порушення позивачем вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України на підставі пункту 117.1 статті 117 ПК України застосовано до СФГ Оксамит штрафні (фінансові) санкції у сумі 11220,00 грн.

Проте, положення підпунктів 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 ПК України не вказують на наявність у контролюючого органу повноважень на дослідження під час проведення фактичної перевірки питань дотримання платником податків вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України в частині подання до податкової інспекції за місцем обліку повідомлення про об`єкти оподаткування.

Застосування законодавцем у підпункті 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України словосполучення "та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи" не наділяє відповідача повноваженнями на дослідження під час проведення фактичної перевірки питань подання платником повідомлення за формою №20-ОПП, оскільки таке повідомлення не є документом дозвільного характеру, наявність яких належить до предмета контролю у ході проведення фактичної перевірки.

За вищевикладених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач у спірних відносинах допустив розширене тлумачення своїх повноважень, оскільки обраний ним спосіб реалізації владної управлінської функції щодо здійснення контролю за дотриманням позивачем вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України не входить до предмета фактичної перевірки.

Крім того, на час проведення відповідачем фактичної перевірки СФГ "Оксамит" чинною редакцією пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України було встановлено мораторій на проведення фактичних перевірок, окрім перевірок в частині порушення вимог законодавства щодо: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу, до яких здійснення контролю за дотриманням позивачем вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України законодавцем не віднесено.

Таким чином, у спірних відносинах податковий орган застосував до платника податків штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК України за результатами фактичної перевірки, чим, на переконання суду, вийшов за межі своїх повноважень з огляду на встановлені законом у відповідний проміжок часу обмеження, що забороняють контролюючому органу проводити перевірки.

Отже, у будь-якому випадку податковий орган під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) не мав підстав для дослідження у ході проведення фактичної перевірки питання дотримання платником податків вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України.

Наведене у свою чергу є підставою для висновку про невідповідність спірного податкового повідомлення-рішення № 00000910505 від 12.10.2020 вимогам частини другої статті 2 КАС України, визнання його протиправним та скасування.

Доводи апеляційної скарги про те, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки та задоволення позову не призводить до відновлення порушених прав платника податків є неприйнятними з огляду на те, що відповідно до висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 826/17123/18 незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (не допуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Щодо встановленого відповідачем порушення СФГ Оксамит частини 1 статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995 № 481/95 -ВР (далі по тексту - Закон № 481/95-ВР), а саме зберігання пального протягом періоду з 07.04.2020 по 09.04.2020 (включно) в місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), та складення на цій підставі податкового повідомлення-рішення № 00000900505 від 12.10.2020, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ (далі по тексту - Закон № 2628-VІІІ) внесені зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» , а саме: частини першу і четверту статті 15 викладено у такій редакції: «Імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії» .

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2628-VІІІ останній набирає чинності з 1 січня 2019 року, крім, зокрема, підпункту 6 (щодо змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), підпункту 17 (щодо змін до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності") пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Одночасно Законом № 2628-VІІІ доповнено частину другу статті 17 Закону № 481/95-ВР, за приписами якої до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

За змістом статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Статтею 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно з частиною 22 статті 18 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

Під місцем зберігання пального, відповідно до ст.1 Закону № 481/95-ВР, розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Відповідно до підпункту 14.1.6 пунтку 14.1 ст.14 ПК акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Згідно з пунктом 14.1.6-1 пункту 14.1 ст.14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Виходячи зі змісту абзацу 15 пункту 231.3 статті 231 ПК України реалізацією пального або спирту етилового з одного акцизного складу пересувного до іншого вважається перехід права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, від одного суб`єкта господарювання до іншого. При цьому суб`єкт господарювання, від якого переходить право власності на таке пальне або спирт етиловий, вважається особою, яка реалізує пальне, а суб`єкт господарювання, до якого переходить право власності на таке пальне або спирт етиловий, вважається отримувачем пального або спирту етилового.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що СФГ Оксамит звернулось до ГУ ДПС у Полтавській області з заявою на отримання ліцензії на право зберігання пального для власних потреб 24.03.2020 вхідний № 14926/10/16-31.

Відповідно до копії ліцензії СФГ Оксамит отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний № 16060414202001042 від 09.04.2020, термін дії з 10.04.2020 до 10.04.2025. Адреса зберігання: Полтавська обл., Великобагачинський район, с. Рокита, вул. Індустріальна, 1. Загальна місткість резервуарів для зберігання пального - 30000 літрів.

Перевіркою контролюючого органу встановлено, що СФГ Оксамит за період з 01.04.2020 по 01.09.2020 здійснювало операції з придбання дизельного пального ДП-Л-Євро5-ВО. Вказане не заперечується сторонами у справі.

Позивач не заперечує факту поставки пального, проте заперечує факт його зберігання з 07.04.2020 по 09.04.2020, оскільки постачальник палива залишав належний йому транспортний засіб із напівпричепом, заправленими паливно-мастильними матеріалами лише на території без вивантеження в ємності позивача, що підтверджується листом платника акцизного податку.

Колегія суддів зазначає, що результати фактичної перевірки зафіксовані в акті № 0284/16/31/РРО/32478720 від 10.09.2020, відповідно до якого встановлено зберігання пального без наявності відповідної ліцензії. В основу зазначених висновків покладено обставини придбання позивачем в квітні 2020 року дизельного пального у ТОВ Полтрансоіл у кількості 21879 літрів (ДП-Л-Євро5-ВО), бензину моторного (бензин А-92 Євро) у кількості 3049,11 літрів.

Водночас, зміст акту фактичної перевірки не відображає обставин зберігання позивачем пального, наявність його залишку на дату перевірки.

Зазначені відповідачем документи, підтверджуючі придбання 07.04.2020 (акцизні накладні № 301, № 302, від 07.04.2020, видаткова накладна № 202 від 07.04.2020 від ТОВ Полтрансоіл , лист ООО Полтрансоіл № 481 від 16.10.2020) СФГ Оксамит у постачальника ТОВ Полтрансоіл пального, не є беззаперечним доказом зберігання такого пального позивачем в розумінні ст.1 Закону № 481/95-ВР.

При цьому, відповідачем не наведено безспірних доказів наявності та зберігання такого пального в ємностях СФГ Оксамит , розташованих за адресою: Полтавська область, Великобачанський район, с. Рокита, вул. Індустріальна, 1, а саме (але не виключно): акту вимірювання обсягів пального в ємностях, що знаходяться на території СФГ Оксамит , документів щодо використання такого пального тощо.

В свою чергу, позивачем надано до суду лист вих.1/04 від 07.04.2020, зі змісту якого вбачається, що СФГ Оксамит звернулось до керівника підприємства ТОВ Полтрансоіл ОСОБА_1 з проханням надати дозвіл щодо зберігання дизельного палива в кількості 22000 л та бензина в кількості 3040 л з 07.04.2020 по 11.04.2020 в бензовозі державний номер НОМЕР_1 та прицепі державний номер НОМЕР_2 на території СФГ Оксамит , у зв`язку з неготовністю прийняти заявлену кількість пального 07.04.2020. Також позивач у вказаному листі зазначив, що для повної довіри та гарантії оплата буде проведена вчасно.

Відповідно до листа вих.№130 від 07.04.2020 ТОВ Полтрансоіл в особі директора Зінов`єва Я.Є. дає дозвіл на знаходження машини DAF BI 4876 CE та напівпричепа НОМЕР_2 з диз паливом та бензином А92 (дт 22000 л. А 92 3040 л.) на території С(Ф)Г Оксамит по вул. Індустріальна, 1, 22 с. Рокіта, Великобагачанського району, Полтавська область з 07.04.2020 до 11.04.2020, за умов повного збереження транспортного засобу.

Враховуючи, що під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області не встановлено факт зберігання позивачем пального з посиланням на відповідні докази, а лише констатовано факт його придбання у ТОВ Полтрансоіл , колегія суддів вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем положень ст.15 Закону №481/95-ВР не є достатньо вмотивовані та ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені документально.

Апелянт фактично ототожнив поняття придбання пального та зберігання пального , відповідачем не представлено жодного доказу здійснення позивачем зберігання пального без наявності ліцензії, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до СФГ Оксамит штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу на підставі частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР.

Та обставина, що 23.03.2020 позивачем подано заяву щодо отримання ліцензії на право зберігання пального та отримання ним такої ліцензії 09.04.2020 вищенаведеного не спростовує.

Відтак, висновок контролюючого органу про зберігання позивачем пального без наявності ліцензії слід вважати недоведеним, а подакове повідомлення-рішення № 00000900505 від 12.10.2020 таким, що підлягає скасуванню.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Водночас, докази, на які відповідач посилається в обґрунтування апеляційної скарги, не підтверджують правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.10.2020 №№ 00000900505, 00000910505 та були спростовані в ході судового розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 по справі № 440/6314/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 19.04.2021 року