Постанова

від 16.04.2021 по справі 640/16782/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16782/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів: Мєзєнцева Є. І., Файдюк В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Київське будівельне управління теплових мереж

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року

у справі № 640/16782/19 (розглянуто у письмовому провадженні)

за позовом Приватного акціонерного товариства Київське будівельне управління теплових мереж

до відповідача Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство Київське будівельне управління теплових мереж (надалі - позивач, ПрАТ "Київське будівельне управління теплових мереж") з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (надалі - відповідач), в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2019 року №0386071209, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що розрахунок орендної плати за землю з 2017 року до 2019 року здійснюється ним на підставі Витягу про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 01.02.2017 року у сумі 41474705,01 грн., з коефіцієнтом Кф:2. Натомість, контролюючим органом визначено податкові зобов`язання з орендної плати за землю використано дані АС ДЗК від 11.02.2019 року зі збільшенням нормативної грошової оцінки з 41474705,01 грн. до 62212057,51 грн. по земельній ділянці ПрАТ "Київське будівельне управління теплових мереж" без прийняття рішення Київської міської ради про перегляд нормативної грошової оцінки у місті Києві, що є помилковим та має своїм наслідком безпідставне збільшення позивачу грошового зобов`язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року в задоволенні позовних вимог Приватному акціонерному товариству Київське будівельне управління теплових мереж - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що контролюючим органом не було направлено на адресу позивача акт перевірки та податкове повідомлення-рішення, а отже відповідачем порушено права позивача .

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що співробітниками Головного управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 рік приватного акціонерного товариства "Київське будівельне управління теплових мереж".

За результатом камеральної перевірки контролюючим органом складено акт від 18.03.2019 року №73/26-15-12-09-19/00120158 (надалі - акт перевірки).

Під час камеральної перевірки контролюючим органом встановлено, що сума податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб (КБК 18010600) визначена за результатами подання податкової декларації з плати за землю за 2019 рік №9025617131 від 19.02.2019 року Приватним акціонерним товариством "Київське будівельне управління теплових мереж" є нижча, ніж визначена за результатами камеральної перевірки на загальну суму 51843, 53 грн.

Заниження податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб за 2019 рік відбулося внаслідок не врахування в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний номер 9025617131 від 19.02.2019 року за 2019 рік Витягу про розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки від 11.02.2019 року (кадастровий номер 800000000:90:116:0062), нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає - 62212057,51 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2019 року №0386071209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плати з юридичних осіб за податковими зобов`язаннями у розмірі 51843,53 грн. та за штрафними (фінансовими)санкціями (штрафами) у розмірі 12960,88 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Позивач, вважаючи, що спірне податково повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням норм права, звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві, серед іншого, надано до суду Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:116:0062) від 10.01.2019 року №75/86-19, у відповідності до якого нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки складає 62212057,51 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України під час камеральної перевірки не можуть використовуватися документи первинного обліку платника податків.

Згідно п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування). Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Враховуючи вищенаведені норми Податкового кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в даному випадку камеральна перевірка охоплювала перевірку уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2019 та лише ті показники документів, які належать до податкової звітності і мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України (в рішенні альтернативно - ПК України), об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Статтею 271 ПК України встановлено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

У відповідності до п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно із п. 274.1 ст. 274 названого Кодексу ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Пунктом 7.1 статті 7 Податкового кодексу України встановлено, що під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи: платники податку; об`єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Відповідно до пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, власники (користувачі) земельних ділянок зобов`язані сплачувати земельний податок, розрахований згідно із нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, отриманої в установленому порядку. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок та землекористувачі.

Землекористування згідно з вимогами Земельного кодексу України може бути постійним та на умовах оренди. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 № 560 затверджено форму податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Отже, юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 № 560, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Разом з декларацією подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на підставі якої розраховується земельний податок.

Відповідно до п. 4 Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою КМ України № 1386 від 21.12.2011, Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі: Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Пунктом 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМ України № 1051 від 17.10.2012 визначено, що ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Так, судом першої встановлено, що позивачем подано контролюючому органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або оренда плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний номер 90256171131 від 19.02.2019 року за 2019 рік щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:116:0062 за адресою: м. Київ, вул. Промислова, б. 4/7, що належить позивачу на підставі договору оренди від 06.04.2011 року №90-6-00018.

В даній податковій декларації позивачем проведено розрахунок суми річної орендної плати на рівні 1244239,34 грн.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач зазначав, що розрахунок орендної плати за землю з 2017 року до 2019 року здійснюється ним на підставі Витягу про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 01.02.2017 року у сумі 41474705,01 грн., з коефіцієнтом Кф:2.

Так, контролюючим органом визначено податкові зобов`язання з орендної плати за землю на підставі даних АС ДЗК від 11.02.2019 року зі збільшенням нормативної грошової оцінки з 41474705,01 грн. до 62212057,51 грн. без прийняття рішення Київської міської ради про перегляд нормативної грошової оцінки у місті Києві, що, в свою чергу, є помилковим.

Судом першої інстанції ухвалою від 23.11.2020 року витребувано від Головного управління Держгеокадастру у місті Києві належним чином засвідчену копію Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:116:0062).

На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 23.11.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у місті Києві, серед іншого, надано до суду Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:116:0062) від 10.01.2019 року №75/86-19, у відповідності до якого нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки складає 62212057,51 грн.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом при визначенні податкових зобов`язань позивачу за платежем орендна плати з юридичних осіб правомірно використано нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:116:0062) у розмірі 62212057,51 грн.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог законодавства.

Щодо посилання апелянта на те, що контролюючим органом не направлявся акт перевірки на адресу позивача, а отже є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не бере до уваги, оскільки в позовній заяві позивач посилався виключно неправомірність дій контролюючого органу, оскільки без прийняття рішення Київської міської ради про перегляд нормативної грошової оцінки у місті Києві, що є помилковим та має своїм наслідком безпідставне збільшення позивачу грошового зобов`язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Київське будівельне управління теплових мереж - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

В. В. Файдюк