Постанова

від 07.04.2021 по справі 600/2334/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2334/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк Олег Васильович

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

07 квітня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бень Я.О.,

представниці позивача: Поляк М.В.,

представниці відповідача: Поліщук О.О.,

представниці третьої особи: Василик І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕНДЕР" на додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕНДЕР" до Буковинської митниці Держмитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестендер" до Буковинської митниці Держмитслужби, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області, про визнання протиправними і скасування рішень.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.01.2021 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Буковинської митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів № UA408000/2020/000006/2 від 23.06.2020 року; визнано протиправною відмову Буковинської митниці Держмитслужби у поверненні фінансової гарантії, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестендер" за митною декларацією ІМ 40№ 408020/2020/013889 в сумі 84218,78грн., викладену в листі Буковинської митниці Держмитслужби від 01.09.2020 року; зобов`язано Буковинську митницю Держмитслужби повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Вестендер" фінансову гарантію за митною декларацією ІМ 40 №408020/2020/013889 в сумі 84218,78грн.

Крім цього, додатковим судовим рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.02.2021 ухвалено частково задовольнити заяву адвоката ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Буковинської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестендер" судові витрати на професійну правничу допомогу, сплачені згідно з платіжним дорученням №1201 від 18.01.2021 року в розмірі 6000 грн.

Не погоджуючись з прийнятим Чернівецьким окружним адміністративним судом додатковим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

Так, в апеляційній скарзі представник позивача просив змінити судове рішення в частині розміру витрат на правову допомогу. Апелянт вказав, що відповідачем не доведено необґрунтованості розміру витрат на правову допомогу заявлених позивачем, а тому і відсутні підстави для зменшення витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні представниця позивача підтримала вимоги викладені в апеляційній скарзі та просила їх задовольнити.

Представниці відповідача та третьої особи заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до змісту вказаної статті додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними позовні вимоги особи, яка бере участь у справі або процесуальні питання пов`язані з вирішенням справи по суті.

За правилами ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, положеннями ч. 6 та ч. 7 ст. 132 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому, даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно з пунктом 1 частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За правилами ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. (ч.3 ст.143 КАС України).

Аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що витрати на правничу допомогу адвоката в порядку ст.143 КАС України, можуть бути відшкодовані після постановлення судового рішення лише за наявності умови, що особа, яка понесла судові витрати до закінчення судових дебатів подасть суду заяву.

За визначенням, що міститься у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення усієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що не тільки ухвалено рішення на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин такі витрати сторони були необхідними, а розмір розумним та виправданим.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 (справа № 810/3806/18) зазначив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 269 Рішення зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕСТЕНДЕР та Адвокатським об`єднанням ПОЛЯК І ПАРТНЕРИ 24.02.2019 укладено договір про надання юридичної (правничої) допомоги №253/19.

Відповідно до звіту (акта) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи №600/1361/20-а від 18.01.2021 ТОВ ВЕСТЕНДЕР у зв`язку з розглядом справи надано правничу допомогу на суму 12 279 грн. 00 коп. кількість затраченого часу становить 06 год. 30 хв.

Згідно з платіжним дорученням №1201 від 18.01.2021 ВЕСТЕНДЕР сплачено на рахунок АО ПОЛЯК І ПАТРНЕРИ 12 279,00 грн. за правову допомогу у справі №600/2334/20-а.

Оцінюючи надані позивачем докази, зокрема Договір про надання правової допомоги, звіт про надані послуги у зв`язку з розглядом справи, а також інші матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано визначено судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши звіт (акт) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи №600/2334/20-а (а.с. 102), вважає за необхідне зазначити, що такі види правничої допомоги як: консультація клієнта в офісі, визначення правової позиції, узгодження подальших дій (00:30 год.); підготовка запиту до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про надання інформації стосовно інвойсу за яким був здійснений платіж на суму 3300, 00 євро від 17.06.2020 року (00:30 год.); підготовка заяви до Буковинської митниці Держмитслужби в порядку ч. 8 ст. 55 МК України (00:20 год.); підготовка заяви до Буковинської митниці Держмитслужби в порядку ч. 8 ст. 55 МК України (00:40 год.); підготовка заяви про повернення фінансової гарантії (00:30 год.) не пов`язані з розглядом справи в суді. Тому вказані послуги не можуть розцінюватись судом як судові витрати на професійну правничу допомогу в межах розгляду справи.

За вказаних обставин, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви представника позивача, шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Відтак, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТЕНДЕР" залишити без задоволення, а додаткове рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 19 квітня 2021 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Смілянець Е. С.