Ухвала

від 19.04.2021 по справі 910/5511/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/5511/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Львова Б. Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 )

на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021

зі справи № 910/5511/19

за позовом акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (далі - Банк)

до товариства з обмеженою відповідальністю Техно Сталь ,

ОСОБА_1

про стягнення 304 758,92 грн.,

ВСТАНОВИВ:

09.03.2021 (згідно з відміткою Укрпошта Експрес ) ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою від 09.03.2021, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 в частині стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку заборгованості за кредитом у сумі 200 000,00 грн., заборгованості за відсотками у сумі 54 648,16 грн., заборгованості з комісії у сумі 993,42 грн., пені у сумі 49 117,34 грн. та судового збору в розмірі 2 285,69 грн. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог Банку до ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

За результатами розгляду матеріалів поданої скарги касаційний суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

За приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тобто в касаційній скарзі має бути викладено, неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, та визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, із вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом у прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Однак касаційна скарга ОСОБА_1 за змістом не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки не зазначено підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої статтею 287 ГПК України підстави (підстав).

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (далі - Закон) ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

За приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік у 2019 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі 1921,00 грн.

Предметом спору в зазначеній справі є стягнення 304 758,92 грн. Отже, беручи до уваги вимоги немайнового характеру, заявлені при зверненні з позовом, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 9 142,77 грн., однак ОСОБА_1 судового збору не сплатив.

Водночас скаржник подав клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, у якому посилається на те, що він є непрацюючим пенсіонером та отримує лише пенсію, а сума судового збору становить майже половину річної пенсії, яка, за твердженням скаржника, не є доходом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 3674, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину - інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Згідно з частиною другою цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Цей перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

Разом з тим, посилаючись на пункт 1 частини першої статті 8 Закону, скаржник не врахував, що зазначена норма стосується лише позивача у справі, тоді як ОСОБА_1 не є позивачем у зазначеній справі. Крім того, склад сторін у справі та предмет позову не свідчить про можливість поширення зазначеної норми на правовідносини у справі.

Оскільки відповідно до статті 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов`язані з незадовільним майновим станом та відсутністю можливості сплатити судовий збір, не можуть вважатися підставою для звільнення від сплати.

За таких обставин клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) з одночасним їх обґрунтуванням згідно з вимогами процесуального закону шляхом подання заяви про усунення недоліків; надати документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі 9 142,77 грн. на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102;

- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- код банку отримувача (МФО): 899998;

- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- код класифікації доходів бюджету: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Разом з тим клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 має бути залишено без вирішення з огляду на залишення касаційної скарги без руху.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відхилити клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 зі справи № 910/5511/19.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 зі справи № 910/5511/19 залишити без руху.

3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Документи про усунення недоліків надсилати на адресу: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

4. Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скаржнику буде повернуто скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов