Постанова

від 14.04.2021 по справі 136/1867/15-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/1867/15-ц

Провадження № 22-ц/801/735/2021

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 рокуСправа № 136/1867/15-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л. О. (суддя-доповідач),

суддів Денишенко Т.О., Рибчинського В.П.,

за участі секретаря судового засідання Файчук Я. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Фермерське господарство Атек Турбів , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Фермерське господарство Атек Турбів , ОСОБА_3 про розподіл спільного сумісного майна подружжя,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2021 року, -

в с т а н о в и в :

27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. /т.1 а. с. 2-6/.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період шлюбу з відповідачем ними було придбано спільне майно: житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 (2012 року); автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, рік випуску: 2013 (2013 рік); майно фермерського господарства Атек Турбів : причіп 1ПТС-9, рік випуску: 1989 (2008 рік), вантажний автомобіль DAF 85.430 CF, рік випуску 1998 (2012 рік), вантажний автомобіль MAN TGA 35.400, рік випуску: 1998 (2014 рік), вантажний автомобіль MAN TGA 35.400, рік випуску: 1999 (2014 рік), екскаватор CASE 988Р, рік випуску: 1998 (2014 рік), екскаватор гусеничний LIEBHERR А-904, рік випуску 2003 (2013 рік).

У зв`язку з тим, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, проти її волі та на шкоду інтересам сім`ї, ОСОБА_4 з своїми батьками вчинили дії на приховання будинку у спосіб виведення його із спільної сумісної власності подружжя; автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG знятий з обліку відповідачем і прихований (відчужений); транспортні засоби фермерського господарства Атек Турбів зняті з обліку і приховані (відчужені), в т. ч. перереєстровані на ПП Атек Турбів (власник - мати відповідача); ОСОБА_4 вчинив дії щодо виведення ОСОБА_1 з членів фермерського господарства „Атек Турбів" позивач просила відступити від засад рівності часток та виділити їй 2/3 частки спільного майна.

Ураховуючи вищевикладені обставини щодо приховання (відчуження) майна відповідачем, здійснити фактичний (реальний) поділ спільного майна є неможливим. У зв`язку з цим позивачка погоджуюся на грошову компенсацію.

Вартість усього майна на суму 6 620185,23 грн., із якого 2/3 - 4 413 456,82 грн; 1/3 - 2 206728,41 грн.. Відповідач приховав майна на суму 4 300 730,23 грн.

Виходячи з наведеного, з урахуванням заяви про зміну предмета спору /т. 3 а. с. 206-209/, ОСОБА_1 просила поділити між нею та відповідачем ОСОБА_2 спільне сумісне майно подружжя в наступному порядку, а саме: відступити від засади рівності часток сторін у спільному сумісному майні та :

-виділити у власність ОСОБА_1 2/3 частки спільного сумісного майна, а саме: житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , вартістю 2 274 447,0 грн. та стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію в розмірі 2139009 грн. 82 коп. - вартості спільного сумісного майна подружжя.

-виділити ОСОБА_2 1/3 частку спільного сумісного майна, а саме: майно фермерського господарства Атек Турбів , що складається із причіпа ПтС-9 вартістю 45008,00 грн. та вартості відчужених ОСОБА_2 транспортних засобів : DAF 85.430 CF - 810 624,15 грн; MAN TGA 35.400- 656219,55 грн; MAN TGA 35.400 - 702772,28 грн; Екскаватор CASE 988P - 606347,00 грн; Екскаватор гусеничний LIEBHERR A-904 - 658547,55 грн; вартість відчуженого ОСОБА_2 автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG в розмірі 866 219,7 грн..

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розподіл спільного сумісного майна подружжя. /т.1 а.с. 236-238/.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_1 , він, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 14 червня 2012 року придбав вищевказаний будинок за 15000,00 грн. Однак, на той час зазначений будинок ще не був придатний для проживання, внутрішні будівельні роботи не були завершенні, були відсутні необхідні комунікації.

Не маючи достатніх доходів та коштів для облаштування даного будинку під житло для своєї сім`ї, ОСОБА_4 , з відома ОСОБА_1 , у серпні 2012 року позичив необхідну суму коштів (17 000 доларів США) у своїх родичів, а саме у сестри ОСОБА_5 .. Зважаючи на суму позики, між ними було укладено договір позики грошей від 10 серпня 2012 року. На позичені в інтересах сім`ї кошти, в період з липня по жовтень 2012 року було здійснено реконструкцію (перепланування) даного нерухомого майна з магазину з житловою квартирою у житловий будинок, що підтверджується зокрема інвентарною справою, а в листопаді - грудні 2012 року було завершено внутрішні ремонтні роботи та облаштування під житло (штукатурка та шпаклівка стін і стелі, облаштування підлоги, монтаж системи опалення, придбано та встановлено сантехніку, меблі, тощо).

Внаслідок перепланування спірного нерухомого майна, збільшено житлову площу останнього з 55,6 до 143,5 м. без збільшення загальної площі об`єкта (391 м.2), змінено його найменування та 16 березня 2013 року, на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, фактично зареєстровано право власності на новий об`єкт нерухомості - житловий будинок загальною площею 391,0 м.2, житловою площею 143,5 м., що розташований в АДРЕСА_1 .

Відповідно до характеристики об`єкта (новий технічний паспорт) його інвентаризаційна вартість після перепланування збільшилась із 816 779,00 грн. (станом на 14.06.2012р.) до 861 630,00 (станом на 17.10.2012), без врахування вартості встановлених комунікацій та внутрішніх ремонтних робіт .

Згідно договору позики грошей б/н від 10.12.2013р. відповідач позичив у своєї сестри 65 000 доларів США, за які в автосалоні в м. Тернопіль придбав автомобіль марки VOLKSWAGEN Touareg.

Таким чином, для створення та придбання спільного сумісного майна, що є предметом поділу у даній справі, ОСОБА_6 у 2012 та 2013 роках в інтересах сім`ї було позичено грошові кошти у третіх осіб.

У період з вересня по грудень 2019 року ОСОБА_2 здійснив повне погашення боргів (виконання грошових зобов`язань) перед ОСОБА_3 , встановлених судовими рішеннями у інших цивільних справах No136/1384/16-ц та 31202/18, на загальну суму 2 296 575,00 грн..

Зважаючи, що за первісним позовом ОСОБА_1 просить здійснити розподіл майна, яке було придбане (створене) на позичені кошти, зобов`язання за вищевказаними договорами позики щодо повернення грошей, на його думку, також підлягають розподілу між сторонами.

Ведення спільного господарства і сумісне проживання сторін було припинено у жовтні 2015 року.

Шлюб між сторонами було розірвано за рішенням Липовецького районного суду Вінницької області в листопаді 2015 року.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_2 , вважає, що спільне майно - житловий будинок, загальною площею 391,0 кв. м., що розташований в АДРЕСА_1 , підлягає поділу між сторонами шляхом визначення ідеальних часток кожного із сторін у ньому - по 1/2 частки, а також розподілу на тих же умовах зобов`язань за договорами позики грошей, зазначених вище. Стосовно поділу майна фермерського господарства Атек Турбів заперечує, так як вважає, що воно поділу не підлягає, так як є власністю юридичної особи і не є спільним сумісним майном подружжя. Крім того, в 2007 року ОСОБА_2 подала заяву про вихід зі складу членів вказаного фермерського господарства.

Виходячи з наведеного, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог /т.4 а. с. 55/, ОСОБА_2 просив здійснити поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя наступним чином, а саме:

- житлового будинку, загальною площею 391,0 м.2, житловою площею 143,5 м.2, що розташований в АДРЕСА_1 за АДРЕСА_1 , шляхом визнання за кожною із сторін 1/2 ідеальної частки у ньому, без фактичного поділу будинку в натурі ( визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку, загальною площею 391,0 м.2, житловою площею 143,5 м.2, розташованого в АДРЕСА_1 . та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частки житлового будинку, загальною площею 391,0 м.2, житловою площею 143,5 м.2, що розташований в АДРЕСА_1 .)

- за грошовими зобов`язаннями перед ОСОБА_3 за договором позики грошей від 10 грудня 2013 року та за договором позики грошей від 10 серпня 2012 року- визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарним боржниками перед ОСОБА_3 та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1 148 287,50 грн. - половини суми позичених коштів, які ОСОБА_2 повернув ОСОБА_3 ..

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 13 вересня 2016 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ФГ Атек Турбів /т.1 а. с. 215-216/.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 27 вересня 2016 року цивільну справу передано на розгляд до Іллінецького районного суду Вінницької області /т. 1 а. с. 250/.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 05 липня 2017 року вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом /т. 2 а. с. 92-93/.

Розпорядженням голови Іллінецького районного суду Вінницької області справу направлено до Погребищенського районного суду Вінницької області для розгляду /т. 3 а. с. 41/.

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 08 квітня 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 /т.3 а. с. 216/.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2021 року в первісному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ФГ Атек Турбів , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи ФГ Атек Турбів , ОСОБА_3 про розподіл спільного сумісного майна подружжя задоволено.

Здійснено поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме:

- житлового будинку, загальною площею 391,0 м.2, житловою площею 143,5 м.2, що розташований в АДРЕСА_1 за АДРЕСА_1 , шляхом визнання за кожною із сторін 1/2 ідеальної частки у ньому, без фактичного поділу будинку в натурі;

- грошові зобов`язання перед ОСОБА_3 за договором позики грошей від 10 грудня 2013 року та за договором позики грошей від 10 серпня 2012 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку, загальною площею 391,0 м.2, житловою площею 143,5 м.2, розташований в АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частки житлового будинку, загальною площею 391,0 м.2, житловою площею 143,5 м.2, що розташований в АДРЕСА_1 .

Визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарними боржниками перед ОСОБА_3 по зобов`язаннях за договором позики грошей від 10 грудня 2013 року та за договором позики грошей від 10 серпня 2012 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1 148 287,50 грн. (один мільйон сто сорок вісім тисяч двісті вісімдесят сім гривень. 50 копійок).

Не погодившись частково із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмовлених первісних позовних вимог та у задоволенні вимог за зустрічним позовом про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарними боржниками перед ОСОБА_3 по зобов`язаннях за договором позики грошей від 10 грудня 2013 року та за договором позики грошей від 10 серпня 2012 року, стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1 148 287,50 грн. та ухвалити нове рішення, яким відступити від засад рівності часток у спільному сумісному майні та частку ОСОБА_1 збільшити до 2/3, частка ОСОБА_2 1/3, виділивши:

-ОСОБА_1 2/3 частки спільного сумісного майна, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 3 343 953 грн.

-ОСОБА_2 1/3 частки спільного сумісного майна, а саме : майно фермерського господарства Атек Турбів , а саме : причіп 1ПтС-9 вартістю 45008,00 грн. та вартості відчужених ОСОБА_2 транспортних засобів : DAF 85.430 CF - 810 624,15 грн; MAN TGA 35.400- 656219,55 грн; MAN TGA 35.400 - 702772,28 грн; Екскаватор CASE 988P - 606347,00 грн; Екскаватор гусеничний LIEBHERR A-904 - 658547,55 грн; вартість відчуженого ОСОБА_2 автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG в розмірі 866 219,7 грн..

В решті рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2021 року щодо визнання права власності по Ѕ частці на будинок залишити без змін.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що вимога про відступ від засад рівності часток подружжя при поділі майна випливає із частини другої, третьої статті 70 СК України.

Житловий будинок належить сторонам на праві спільної сумісної власності. Проте, в результаті умисних дій ОСОБА_2 та за допомогою його батьків, будинок був виведений із спільної сумісної власності. Батько відповідача ОСОБА_7 , який є головою фермерського господарства Склала , в липні 2015 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку. ОСОБА_2 визнав позов, який був задоволений рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 19 серпня 2015 року. У вересні 2015 року рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 25 вересня 2015 року задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 та скасовано реєстрацію права власності на будинок за ОСОБА_2 та визнано за фермерським господарством Склала право власності на житловий будинок. В результаті активної участі ОСОБА_1 житловий будинок повернуто у спільну сумісну власність сторін.

Отже, ОСОБА_2 вчинив конкретні дії з тим, щоб на шкоду інтересам сім`ї приховати будинок від поділу, позбавити ОСОБА_1 права власності на будинок.

Автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG проти волі ОСОБА_1 знятий з обліку ОСОБА_2 і прихований. Надана суду ксерокопія довідки-рахунку від 11 липня 2015 року щодо відчуження автомобіля не засвідчена в установленому порядку, а тому не може бути доказом у справі.

Майно фермерського господарства Атек Турбів у зв`язку з припиненням подружніх відносин, проти волі ОСОБА_1 всупереч інтересам сім`ї, зняті з обліку і приховані, в тому числі перереєстровані на ПП Атек Турбів , власником і керівником якого є мати ОСОБА_2 - ОСОБА_8 ..

Майно фермерського господарства Атек Турбів складається з : причіпа 1ПтС-9; транспортних засобів : DAF 85.430 CF; MAN TGA 35.400; MAN TGA 35.400; Екскаватор CASE 988P; Екскаватор гусеничний LIEBHERR A-904. У ФГ Атек Турбів на сьогоднішній день зареєстрований лише причіп 1ПТС-9, рік випуску 1989. Інші транспортні засоби зняті з обліку ОСОБА_2 та переоформлені на засноване його матір`ю ПП Атек Турбів .

Приховування майна ОСОБА_2 підтверджується матеріалами Липовецького ВП за результатами перевірки звернень ОСОБА_1 .

Крім цього, після припинення подружніх відносин донька сторін ОСОБА_9 проживає разом з ОСОБА_1 .. ОСОБА_2 сплачує аліменти нерегулярно, розмір яких недостатній для фізичного та духовного розвитку доньки.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що судовими рішеннями захищено право ОСОБА_1 на членство та на власність у ФГ Атек Турбів .

Також судом першої інстанції не взято до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що договори позики не мають відношення до неї та сім`ї, адже кошти від договорів позики не поступали в сім`ю, не використовувалися в інтересах сім`ї. Згоди на укладання договір позики вона не надавала.

Зазначає, що перед купівлею нового автомобіля був проданий автомобіль Мерседес і кошти, а це понад 400 000 грн були витрачені на купівлю автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG.

19 березня 2021 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшли заперечення представника ФГ Атек Турбів Максимчука А. І. на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в яких, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. /т. 4 а. с. 211-221/.

22 березня 2021 року на електронну пошту Вінницького апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .. У відзиві ОСОБА_2 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. /т.4 а. с. 226-227/.

01 квітня 2021 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи наступних доказів : лист РЦС ГСЦ МВС у Вінницькій області від 12 березня 2011 року № 31/2-3-ДПІ; лист ПрАТ УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп від 22 березня 2021 року № 2965, від 18 березня 2021 року № 2360, запит адвоката від 17 березня 2021 року, чотири фотографії.

Також в заяві ОСОБА_1 просила витребування від ПрАТ УСК Княжа Вієнна Іншуранс Груп (Вінницька обласна дирекція - м. Вінниця, вул. Винниченка, 7) відомості про страхувальника за страховим полісом № АР 140987 на автомобіль марки VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номер НОМЕР_1 .

Ознайомившись із поданою заявою, колегія суддів ухвалила відмовити у її задоволені, з підстав визначених п.п. 2, 3 ст. 367 ЦПК України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_11 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_12 заперечили проти апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.

Представник ФГ Атек Турбів Максимчук А. І. заперечив проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на Ѕ ідеальну частку житлового будинку, загальною площею 391,0 м. 2, житловою площею 143,5 м.2, розташованого в АДРЕСА_1 , в апеляційному порядку не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України не переглядається.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебували в зареєстрованому шлюбі з 27 листопада 2001 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження НОМЕР_2 .

/т.1 а. с. 16/.

За час перебування у шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 .

/т.1 а. с. 17/.

Відповідно до копії рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19 листопада 2015 року у справі № 136/1858/15-ц, яке набрало законної сили 30 листопада 2015 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

/т. 1 а. с. 187-189/.

За час перебування у шлюбі сторонами було придбане у власність майно, а саме:

-житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 391 кв. м., житловою площею 143.5 кв. м., власником якого відповідно до свідоцтва про право власності, індексний номер: 1300824 від 13.03.2013 та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 1302056 є ОСОБА_2 , та

- автомобіль VOLKSWAGEN Touareg, 2013 року випуску.

/т. 1 а. с 10-11, т. 2 а. с. 61-69/.

ОСОБА_2 є засновником ФГ Атек Турбів . За час перебування у шлюбі вказане господарство придбало причіп 1ПТС-9; вантажний автомобіль DAF 85.430 CF - 810 624,15 грн; вантажний автомобіль MAN TGA 35.400; вантажний автомобіль MAN TGA 35.400; екскаватор CASE 988Р; екскаватор гусеничний LIEBHERR А- 904.

/ т.1 а.с.59/

Відповідно до рішень Липовецького районного суду Вінницької області від 24 листопада 2016 року у справі № 136/1384/16 та рішення від 27 липня 2018 року у справі № 136/1202/18 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнута заборгованість на загальну суму 2 296 575,00 грн. за договорами позики, які були укладені ним під час перебування в шлюбі

/т.3 а. с. 22-32/.

Вказана заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 погашена повність, що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 27 вересня 2019 року №2 від 29 листопада 2019 року, № 3 від 02 грудня 2019 року.

/т. 4 а. с. 56-58/.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що майно ФГ АТЕК ТУРБІВ , а саме: причіп 1ПТС-9; вантажний автомобіль DAF 85.430 CF; вантажний автомобіль MAN TGA 35.400; вантажний автомобіль MAN TGA 35.400.; екскаватор CASE 988Р; екскаватор гусеничний LIEBHERR А- 904 не можуть бути предметом поділу у вказаній справі, так як вони не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя . Вказане майно є власністю ФГ АТЕК ТУРБІВ , ніколи не перебувало у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .. Суду не було надано доказів того, що ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 вкладали у вказане господарство власні кошти або майно. Також відсутні докази, що зазначене майно було придбано фермерським господарством за рахунок спільних сумісних коштів подружжя. Крім того, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 05 лютого 2007 року про виключення її з складу членів фермерського господарства АТЕК ТУРБІВ .

Суд також дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не було надано достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 ухиляється від сплати аліментів на утримання своєї дочки, чи їх розмір недостатній для її розвитку. В матеріалах справи наявна довідка, що заборгованість по сплаті аліментів у ОСОБА_2 відсутня. Факти ухилення ОСОБА_2 від виховання своєї дочки, те що він знищував чи пошкоджував майно, витрачав його на шкоду інтересів сім`ї, те що він має інше житло також не знайшли свого підтвердження, а тому суд вважає недоцільним відступ від засад рівності часток подружжя при поділі майна.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 у серпні 2012 року та в грудні 2013 року було позичено відповідно 17000 доларів США та 65000 доларів США у ОСОБА_3 .. За вказані кошти було проведено ремонт у спірному будинку та придбано автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2013 року випуску. Ці обставини підтверджується судовими рішеннями по цивільних справах №136/1384/16-ц, №136/2143/16-ц та №136/1202\18. Так, відповідно до рішень Липовецького районного суду Вінницької області від 24 листопада 2016 року та від 27 липня 2018 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто загалом 2296576,42 грн. боргу за вказаними договорами позики. Відповідно до рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 21 грудня 2017 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .? ОСОБА_13 про визнання недійсним договорів позики. В грудні 2019 року ОСОБА_2 повністю погасив вказаний борг в розмірі 2296576.42 грн. перед ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. ОСОБА_2 позичені кошти використав в інтересах сім`ї , а саме для проведення облаштування будинку в смт. Турбів та придбання автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, що підтверджується відповідними письмовими доказами. Після розлучення, зазначений автомобіль в подальшому було продано ОСОБА_2 з метою погашення боргу перед ОСОБА_3 /

Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_2 про визнання його та ОСОБА_1 солідарними боржниками по вказаних договорах позики і стягнення з ОСОБА_2 на його користь половину суму боргу, сплаченого ним ОСОБА_3 ..

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить висновку, що підставами для його часткового скасування є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що з 27.11.2001 по 30.11.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі. / т.1 а.с.16,187-189/.

Посилання позивача, що шлюб був припинений з січня 2015 року, оскільки саме так зазначено у рішенні Липовецького районного суду Вінницької області від 19.11.2015 року, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що дані обставини є лише згадувані у рішенні суду. Лише згадувані, але такі що не одержали оцінку суду обставини, не набувають властивості преюдиціальності. ( Постанова ВС від 18.05.2020 року у справі № 522/13192/15-ц).

Судами встановлено, що колишнє подружжя ОСОБА_14 в період шлюбу нажили:

- 14.06.2012 року на підставі договору купівлі-продажу житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 391 кв. м., житловою площею 143.5 кв. м./ т.1.а.с.7-8/

- 12.12.2013 року на підставі договору купівлі-продажу автомобіль VOLKSWAGEN Touareg, 2013 року випуску за ціною 541 000 грн / т.1 а.с.176, т.2 а.с. 61,62,65- 69/

З рішенням суду першої інстанції в частині поділу житлового будинку, шляхом визнання за кожним із них Ѕ ідеальної частки сторони погодились і в цій частині рішення суду не оскаржується і не переглядається.

В частині поділу автомобіля колегія суддів враховує наступне.

Відповідно п.24 Постанови Пленуму ВС України № 11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи автомобіль VOLKSWAGEN Touareg, 2013 року випуску, у липні 2015 року був знятий з обліку для реалізації. / т.1 а.с.177,т.2 а.с.78/

Судами встановлено, що кошти від реалізації автомобіля були витрачені відповідачем на погашення боргу за договором позики від 10.12.2013 року.

Враховуючи, що автомобіль є неподільною річчю та реалізований відповідачем не в інтересах сім`ї, позивачка просила, у разі не можливості відступу від рівності часток присудити їй грошову компенсацію її частки у даному майні.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року, справа № 127/7029/15-ц, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Відповідно до висновку експерта ПП ЕНДЦ Експертиза № 799Е-08/17 судової автотоварознавчої експертизи від 07 вересня 2017 року, яка була проведена на підставі ухвали Іллінецького районного суду Вінницької області від 06 липня 2017 року /т. 2 а. с. 94-95/, згідно якого середньо-ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2013 року випуску, тип транспортного засобу - легковий, тип кузова - універсал - В, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрованого за ОСОБА_2 Жмеринським ВРЕР 03 січня 2014 року, станом на дату проведення експертизи складає 866219,70 грн. /т. 2 а. с. 216-217/.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_2 не надано суду доказів на спростування зазначеного у висновку експерта ПП ЕНДЦ Експертиза № 799Е-08/17 судової автотоварознавчої експертизи від 07 вересня 2017 року розміру вартості автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, 2013 року випуску, а тому саме цей розмір враховується судом апеляційної інстанції при компенсації половини вартості автомобіля сторін, який був відчужений ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 ..

Таким чином, враховуючи те, що автомобіль відчужений ОСОБА_2 у липні 2015 році /т.1 а. с. 177, т. 2 а. с. 78-79/ без згоди ОСОБА_1 і кошти від його реалізації витрачені не в інтересах сім`ї, колегія суддів приходить висновку, що у ОСОБА_1 наявне право на присудження їй грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності автомобіля.

Отже, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2013 року випуску, в сумі 433109,85 грн. /розрахунок 866 219,7 : 2 = 433109,85 грн./.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суд від 07 листопада 2018 року, справа № 761/17775/15-ц.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та відмовляє у задоволенні вимог відповідача-позивача ОСОБА_2 про поділ між подружжям боргів, які виникли на підставі договорів позики коштів у сумі 135 881 грн (еквівалент 17 000 доларів США) від 10.08.2012 року та 519 545 грн (еквівалент 65 000 доларів США) від 10.12.2013 року, укладених між ОСОБА_3 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) з наступних підстав.

Так, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що внаслідок укладення договорів позики (кредиту) одним із подружжя, у подружжя виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення позиченої грошової суми, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники, зокрема:

(1) частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. У подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержаний за рахунок останніх автомобіль, внаслідок укладення кредитного договору, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16);

(2) частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя. У справі, яка переглядається, суд установив, що кошти за укладеними за час шлюбу договорами позики позивач одержав для погашення кредиту, за який було придбано жилий будинок, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а також для здійснення переобладнання та ремонту цього жилого будинку. Однак, дійшовши зазначених висновків на підставі встановлених фактичних обставин, суди залишили поза увагою, що в подружжя, крім права спільної сумісної власності на придбаний за рахунок позичених грошових коштів жилий будинок, внаслідок укладення договорів позики виникає також і зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення позиченої грошової суми, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники, та що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Таким чином, апеляційний суд, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, не взяв до уваги, що праву на спільну сумісну власність на жилий будинок кореспондується боргове зобов`язання - повернення грошової суми, що позичалася на придбання цього будинку (постанова Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19), усуваючи законодавчий недолік, погодилася із висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 537/6639/13-ц (провадження № 6-486цс16) та від 14 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14-ц (провадження № 6-539цс16), про солідарний характер відповідальності подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо інше не передбачене такими правочинами.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:

інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Саме тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Отже, встановивши, що кошти були позичені у період перебування відповідачів у зареєстрованому шлюбі, суду необхідно дослідити лише факт чи майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення зустрічної вимоги про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарним боржниками перед ОСОБА_3 по зобов`язаннях за договором позики грошей від 10 грудня 2013 року /т. 1 а. с. 240/ та за договором позики грошей від 10 серпня 2012 року /т. 1 а. с. 239/ та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1148287,50 грн, зроблено за неправильного застосування норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, оскільки ОСОБА_2 недоведено відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, що отримані ним в позику кошти були витрачені в інтересах сім`ї.

Так, як зазначив відповідач-позивач кошти у сумі 135 881 грн ( еквівалент 17 000 грн) ним були позичені у ОСОБА_3 10.08.2012 року та витрачені на реконструкцію нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з магазину з житловою квартирою у житловий будинок та на завершення внутрішніх ремонтних робіт.

Частину коштів, а саме суму яка еквівалентна 2 000 доларам США ОСОБА_2 повернув ОСОБА_3 у серпні 2013 року./ т.1 а.с.242/

Колегія суддів приходить висновку, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами, що кошти отримані за договором позики від 10.08.2012 року були витрачені в інтересах сім`ї.

Наявні в матеріалах справи накладні № 64 від 31.08.2012 року та № 58 від 30.08.2012 року на суми 10 792 грн 50 коп та 56 750 грн не є достатніми доказами, оскільки не дають можливості дійти висновку, що зазначені у них будівельні матеріали були витрачені саме для реконструкції будинку за адресою: АДРЕСА_1 . / т. 4 а.с.59, 60/

Розписка ОСОБА_15 від 30.08.2012 року про отримання від ОСОБА_2 коштів у сумі 5 000 доларів США в якості оплати робіт по перекриттю даху у будинку АДРЕСА_1 , є неналежним доказом, оскільки доводить лише факт передачі особі коштів, однак факту проведення відповідних будівельних робіт у спірному будинку не доводить. / т.4 а.с. 61/

Колегія суддів також вважає, що кошти отримані ОСОБА_2 за договором позики від 10.12.2013 року в сумі 519 545 грн ( еквівалент 65 000 доларів США), з огляду на наявні в матеріалах справи докази, не були витрачені в інтересах сім`ї.

Так, відповідно податкової накладної від 12.12.2013 року автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2013 року випуску вартість автомобіля не співпадає з сумою позики. / т.2 а.с.61, 62/

Про наявність у подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 власних коштів, достатніх для придбання автомобіля свідчать наступні докази:

- відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких ОСОБА_1 зареєстрована з 29 листопада 2006 року як фізична особа-підприємець з правом здійснення роздрібної торгівлі косметичними та парфумерними товарами, іншими непродовольчими товарами;

- відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утримання податків за період 01.10.2001 року по 30.06.2015 року про отримання ОСОБА_2 доходів; / т. 2 а.с. 29/

- довідка Немирівської об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області № 1225/д/17-026 від 22 вересня 2016 року, про те, що ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування і за 2006-2011 роки обсяг її виручки від реалізації товарів становить 104941 грн. /т. 3 а. с. 183/.

- виписки по особовим рахункам у АТ Перший інвестиційний банк , відповідно до яких ОСОБА_1 мала депозитний договір № 1356/028-К від 21 вересня 2010 року на якому перебували кошти /т. 3 а. с. 185-186/.

- відповідь начальника Головного сервісного центру МВС від 13.11.2020 року з якої вбачається, що перед купівлею автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, 2013 року випуску, 07.12.2013 року ОСОБА_2 був проданий інший автомобіль MERSEDES-BENZ VITO 115 CDI, 2010 року випуску /т.4 а. с. 114/

- покази позивачки, про наявність у подружжя заощаджень, які були використані для купівлі нового дорого вартісного автомобіля.

Придбання у даний період Фермерським господарством Атек Турбів , членами якого було подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , значної кількості транспортних засобів та відсутність у договорі позики конкретизації автомобіля, на який позичались кошти, ставить під сумнів покази відповідача, що кошти були витрачені саме на придбання автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, 2013 року випуску.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що кошти в позику отримано ОСОБА_2 від своєї сестри ОСОБА_3 , яка на час укладання договору позики грошей від 10 грудня 2013 року не працювала (так як у період складання договорів позики грошей навчалась у вищому навчальному закладі /т. 2 а. с. 33, т. 3 а. с. 182/).

Посилання ОСОБА_2 на ту обставину, що кошти позичені йому, ОСОБА_3 позичила перед цим у ОСОБА_16 згідно договорів позики грошей від 10 серпня 2012 року та від 08 грудня 2013 року, суд апеляційної інстанції оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки в декларації за 2015 рік ОСОБА_3 боргові зобов`язання відсутні /т. 3 а. с. 177-181/.

Крім того, колегія суддів враховує, що рішеннями судів різних інстанцій при вирішенні спорів щодо стягнення боргу за договорами позики, обов`язок повернення боргу було покладено лише на ОСОБА_2 .

Так, при перегляді рішення суду першої інстанції суд Апеляційної інстанції в ухвалі від 17.01.2017 року зазначив, що посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 заявлено відповідні позовні вимоги, а ОСОБА_2 їх визнав з метою уникнення справедливого розподілу спільно нажитого ОСОБА_1 в шлюбі з останнім майна, колегія суддів не прийняла до уваги, так як суд першої інстанції не встановлював і в рішенні не відображав обставини використання чи невикористання позичальником отриманих коштів в інтересах сім`ї, а відтак виникнення зобов`язань за вказаними договорами в другого з подружжя. / т. 1 а.с. 241-244, т.2 а.с. 177-178/

Таким чином, не залучивши ОСОБА_1 до участі в справі в якості співвідповідача та відхиливши її доводи щодо недійсності договорів позики, з підстав, що її права не порушені, за наслідками перегляду справи Апеляційний суд Вінницької області дійшов висновку, що у ОСОБА_1 не виникло зобов`язань за договорами позики.

Відповідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оскільки відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того факту, що кошти отримані ним за договорами позики були витрачені в інтересах сім`ї, колегія суддів приходить висновку, що підстав для задоволення зустрічного позову в частині вимог про визнання ОСОБА_1 солідарним боржником за договорами позики немає.

Вінницький апеляційний суд також вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, адже задовольнивши зустрічні позовні вимоги про поділ житлового будинку, суд першої інстанції відмовив в задоволенні первісного позову в цій частині, тим самим допустив суперечності та взаємовиключні висновки, що є недопустимим, а тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 про поділ житлового будинку слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволенні цієї вимоги частково, зважаючи на те, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не оспорюється рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2021 року щодо визнання права власності по Ѕ частці на будинок за сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується із рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог про поділ житлового будинку.

Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про відступлення при поділі майна від засад рівності часток подружжя та збільшення частки майна дружини до 2/3, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 70 СК України передбачено два випадки, коли суд має право відступити від начал рівності часток подружжя у праві спільної власності.

По-перше, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя у спільній сумісній власності подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

По-друге, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Крім цього, згідно із Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII, частину другу статті 70 СК України викладено із доповненням такого змісту: при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї .

Відповідно до роз`яснень, що містяться в абзаці третьому пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).

Аналізуючи наведені вище норми сімейного законодавства України, можна дійти висновку, що майно, набуте подружжям під час перебування у шлюбі, є об`єктом права спільної сумісної власності цього подружжя та у випадку вирішення питання про його розподіл підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Водночас за наявності обставин, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України, які стосуються неналежного виконання одним із подружжя батьківських обов`язків та неналежного матеріальне забезпечення сім`ї, частку іншого з подружжя у такому майні може бути збільшено.

Обов`язок, передбачений статтями 12, 81 ЦПК України, щодо доведення обставин, які б вказували на наявність підстав, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України, у такому випадку покладається на особу, яка ініціює питання про збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не довела наявність обставин, передбачених частиною другою, третьою статті 70 СК України, для відступлення від засад рівності часток подружжя, що є її процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що місцевим судом помилково не застосовано положення частини другої, третьої статі 70 СК України та не здійснено відступ від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, оскільки ОСОБА_2 не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав спільне майно, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки встановлені у справі обставини не можуть бути достатньою підставою для збільшення частки майна дружини при його поділі.

Та обставина, що відповідач відчужив автомобіль, який є спільною сумісною власністю подружжя, без згоди своєї дружини сама по собі є підставою для врахування вартості такого майна при поділі, проте не є безумовною підставою для відступлення від засад рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності.

Спір у липні 2015 року за позовом батька відповідача ОСОБА_7 - голови ФГ Скала до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку свідчить про наявність конфлікту між заявником та відповідачем, але не підтверджує той факт, що ОСОБА_2 не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховував, знищував чи витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Окрім цього, станом на час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що розмір заборгованості по аліментам у відповідача відсутній. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до суду із позовом про збільшення розміру аліментів, за наявності на то правових підстав.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до статті 20 Закону України Про фермерське господарство майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод.

Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

Майнові спори між фермерським господарством та його членами вирішуються судом.

Висновок щодо вирішення схожих правовідносин викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, відповідно до якого грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Отже, якщо один з подружжя є учасником фермерського господарства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічної позиції Верховний Суд України дотримався і у справі № 6-79цс13 (постанова від 02 жовтня 2013 року) та у справі № 6-61цс13 (постанова від 03 липня 2013 року).

Вінницький апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для поділу майна ФГ Атек Турбів , оскільки майно ФГ АТЕК ТУРБІВ не може бути предметом поділу у вказаній справі, так як воно не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя .

Відповідно до пункту 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Вінницький апеляційний суд вважає, що частково аргументи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісних позовних вимог про поділ житлового будинку та автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, 2013 року впуску, та зустрічних позовних вимог про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарним боржниками перед ОСОБА_3 по зобов`язаннях за договором позики грошей від 10 грудня 2013 року та за договором позики грошей від 10 серпня 2012 року, стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1 148 287,50 грн. підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ФГ Атек Турбів , ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, 2013 року випуску, підлягають частковому задоволенню, а саме: спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає поділу шляхом припинення спільної сумісної власності та визнання за ОСОБА_1 права спільної часткової власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку, загальною площею 391,0 м.2, житловою площею 143,5 м.2, розташований в АДРЕСА_1 . та визнання за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/2 ідеальну частки житлового будинку, загальною площею 391,0 м.2, житловою площею 143,5 м.2, що розташований в АДРЕСА_1 .

Також підлягає до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсація 1/2 частини автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG,2013 року випуску, який відчужений без згоди ОСОБА_1 , в сумі 433 109,85 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи ФГ Атек Турбів , ОСОБА_3 провизнання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарним боржниками перед ОСОБА_3 по зобов`язаннях за договором позики грошей від 10 грудня 2013 року та за договором позики грошей від 10 серпня 2012 року, стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 1 148 287,50 грн. слід відмовити за недоведеністю.

В іншій частині рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2021 року у даній справі в оскаржуваній частині слід залишити без змін.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 375, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2021 року в частині вирішення первісних позовних вимог про поділ житлового будинку та автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, зустрічних позовних вимог про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарним боржниками перед ОСОБА_3 по зобов`язаннях за договором позики грошей від 10 грудня 2013 року та за договором позики грошей від 10 серпня 2012 року, стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1 148 287,50 грн. скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Фермерське господарство Атек Турбів , ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG задовольнити частково.

Поділити майно подружжя, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку, загальною площею 391,0 м.2, житловою площею 143,5 м.2, розташований в АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частки житлового будинку, загальною площею 391,0 м.2, житловою площею 143,5 м.2, що розташований в АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини автомобіля VOLKSWAGEN TOUAREG, який відчужений без згоди ОСОБА_1 , в сумі 433109,85 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Фермерське господарство Атек Турбів , ОСОБА_3 провизнання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарним боржниками перед ОСОБА_3 по зобов`язаннях за договором позики грошей від 10 грудня 2013 року та за договором позики грошей від 10 серпня 2012 року, стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1 148 287,50 грн. - відмовити.

В іншій частині рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2021 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: Т. О. Денишенко

В. П. Рибчинський

Повний текст постанови складено 19 квітня 2021 року.