Постанова

від 21.04.2021 по справі 916/1626/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1626/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 року, м. Одеса, суддя Бездоля Ю.С., повний текст складено та підписано 04.01.2021 року

у справі № 916/1626/20

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ

до відповідача Приватного підприємства «ІЛ-ТРАНС-КО» , м. Чорноморськ Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» , м. Київ

про стягнення 66 724,27 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У червні 2020 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватного підприємства «ІЛ-ТРАНС-КО» , м. Чорноморськ Одеської області, в якій просило стягнути з Приватного підприємства «ІЛ-ТРАНС-КО» , м. Чорноморськ Одеської області на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 66 724,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок ДТП за участю автомобіля RENO д.р.н. НОМЕР_1 під управлінням водія ОСОБА_1 , який на момент пригоди перебував у трудових відносинах з відповідачем та був в подальшому визнаний винним, було пошкоджено, застрахований відповідно до договору страхування відповідальності перевізника контейнерного обладнання від 13.06.2019 року № 97021/18/222, контейнер лінії COSCO UKRAINE CSLU1125880, з огляду на що позивачем було виплачено страхове відшкодування вартості пошкодженого контейнеру, що і стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми страхової виплати в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.07.2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» , м. Київ.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 року у справі №916/1626/20 у задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів визначення розміру збитків, що завдані внаслідок ДТП контейнеру CSLU1125880, а також обставин того, що вказаний контейнер був пошкоджений саме внаслідок спірного ДТП. Судом не встановлено ані факту завдання внаслідок спірного ДТП механічних ушкоджень контейнеру CSLU112880, ані дотримання позивачем порядку визначення розміру завданого контейнеру збитку, з огляду на що господарський суд визнав позовні вимоги недоведеними та на цій підставі відмовив в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м.Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 року у справі № 916/1626/20 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю КЛЕВЕР ТІМ було укладено договір страхування відповідальності перевізника контейнерного обладнання № 97027/18/222 від 13.06.2019 року, підписаний обома сторонами з набранням чинності 13.06.2019 року. Тобто, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 14.06.2019 року о 05:19 годин на 305 км + 680м. а/д Київ-Одеса, договір набрав чинності.

Відповідно до п. 1.1 ч. 2 договору страхування відповідальності перевізника контейнерного обладнання № 97027/18/222 від 13.06.2019 року, предметом цього договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані із відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної власнику/орендодавцю контейнерного обладнання. Тобто, скаржник вважає, що твердження суду першої інстанції про те, що зазначений вище договір не є майновим, є помилковим та не відповідає суті укладеного договору.

Пунктом 6.12 ч. 2 договору страхування № 97027/18/222 від 13.06.2019 року передбачено що до страховика після сплати страхового відшкодування переходить в межах сплаченої суми право вимоги, яке страхувальник або вигодонабувач має до особи, відповідальної за нанесений збиток. Відповідно до п. 5 ч. 1 договору страхування №97027/18/222 від 13.06.2019 року, об`єктом страхування є майно, а саме, контейнер контейнерної лінії.

З вищевикладеного, на думку скаржника, вбачається, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ на законних підставах звернулось в порядку реалізації права зворотньої вимоги до винної особи (регресу) з позовом до Господарського суду Одеської області за захистом своїх законних прав.

Як вказує скаржник, страхове відшкодування було сплачено після проведеного страхового розслідування та збору необхідних документів для визнання випадку, який стався 14.06.2019 року о 05:19 годин на 305 км+ 680м. а/д Київ-Одеса. Документи, відповідно до яких було прийнято рішення, знаходяться в матеріалах справи. Окрім того, суду надавалися для огляду оригінали документів страхової справи.

Скаржник також зазначає, що в справі містяться матеріали страхової справи, що є доказами, які обґрунтовують позовні вимоги та підтверджують настання дорожньо-транспортної пригоди і пошкодження об`єкту страхування - контейнеру. Також суду було надано Постанову Фрунзівського районного суду Одеської області по справі № 517/425/19, лист Любашівського відділення поліції щодо настання ДТП. Крім того, до позовної заяви додані фотоматеріали з місця ДТП, з яких вбачається, що майно, яке знаходилось на пів причепі, пошкоджено. На фото зафіксовано контейнер, закріплений на півпречепі та перекинутий набік. Також зафіксовані пошкодження контейнера. Згідно видаткового ордеру № 0455163 від 13.06.2019 року контейнер надавався під загрузку в справному стані без ушкоджень. Отже, обставини настання ДТП та її наслідків вже доведені та не потребують додаткового доказування та надання оцінки.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 року у справі № 916/1626/20, справу вирішено розглянути в порядку письмового провадження.

18.03.2021 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «ІЛ-ТРАНС-КО» , м. Чорноморськ Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 року у справі № 916/1626/20 - без змін. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.

У відзиві відповідач зазначає, що в апеляційній скарзі представник апелянта намагається обґрунтувати позицію щодо виникнення між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ і Товариством з обмеженою відповідальністю КЛЕВЕР ТІМ правовідносин щодо страхування на підставі договору № 97027/18/222 від 13.06.2019 року лише тільки фактом наявності такого договору. При цьому апелянт не спростовує доводів представника відповідача, що згідно ч. 1 ст. 983 Цивільного кодексу України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником страхового платежу, доказів сплати якого позивач не надав, як і не вказав, що такий факт мав місце. Отже, апеляційна скарга не лише не спростовує, а і підтверджує доводи відповідача щодо не набрання чинності договору страхування.

Також, за твердженням відповідача, скаржник не спростовує доводів представника відповідача, що згідно ч. 1, 3 ст. 6 Закону України Про страхування загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються Правилами страхування. Не надання правил позбавляє відповідача та суд можливості надати правову оцінку відповідності договору та дій позивача зазначеним Правилам та закону. Разом з тим, позивач не надав Правила страхування ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду, з чого можна зробити висновок, що вони не існують, а отже позивач не має права займатись даним видом страхування.

Крім того, відповідач посилається на те, що згідно копії страхового акту № 1296/19 від 09.07.2019 року заявлена подія є страховим випадком - збиток внаслідок ДТП , проте, зазначений висновок страховий випадок - збиток внаслідок ДТП не відповідає страховим випадкам, визначеним п. 2 ч. 2 договору, а отже, виплата здійснена на підставі страхового акту № 1296/19 від 09.07.2019 року не є страховою, а отже і право вимоги на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України Про страхування у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ не виникає.

За твердженням відповідача позивач не надав доказів того, що зазначене майно було пошкоджене в результаті ДТП, що сталася 14.06.2019 року за участю водія та транспортного засобу відповідача, як і не надав доказів того, хто є власником контейнеру CSLU112880, та в результаті кому завдана шкода у зв`язку з його пошкодженням. Зазначений факт є вкрай важливим, з огляду на посилання позивача на правовідносини у зв`язку із страхуванням майна, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про страхування предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з певними обставинами. Так, до страховика може переходити лише право вимоги, яке страхувальник має до відповідальної особи, тобто вимога щодо відшкодування реальної шкоди. Тобто позивач сформулював позовну вимогу (стягнення сплаченого страхового відшкодування) всупереч правовому його обґрунтуванню (відшкодування шкоди).

Відповідач зазначає, що позивач не обґрунтував яке, на його думку право вимоги перейшло до нього і на якій правовій підставі відповідач має відшкодовувати збитки Товариству з обмеженою відповідальністю КЛЕВЕР ТІМ , а отже і позивачу. В будь-якому разі, з огляду на викладені позивачем обставини, до позивача могло перейти лише право вимоги щодо відшкодування шкоди. При цьому, згідно п. 6.3 неукладеного договору розмір страхового відшкодування відповідає вартості його ремонту. Проте, позивач не надав доказів вартості відновлювального ремонту майна, надавши лише рахунок-фактуру №КО-00008з92 від 27.06.2019 року, оригінал якого не був наданий суду на вимогу останнього. Також п. 6.2.3 та 6.2.4 договору передбачено, що страхувальник або вигодонабувач мають документально довести страхувальнику: наявність майнового інтересу; розмір збитку; акт огляду аварійним комісаром пошкодженого контейнеру, акти експертизи; документи, що обґрунтовують розмір здійснених витрат. Зазначені документи позивачем не надані, тобто, наявність майнового інтересу страхувальника та/ або вигода набувача і розмір матеріального збитку не доведено. Отже, відсутні докази розміру збитку, що зазнав власник контейнеру (вартість ремонту).

Також відповідач наголосив, що відповідальність (майновий інтерес) компанії перевізника Приватного підприємства «ІЛ-ТРАНС-КО» , м. Чорноморськ Одеської області була застрахована ПАТ СК УСГ згідно договору добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника (експедитора) № 24-1501-18-00003 від 08.11.2018 року зі змінами, копії яких надані позивачем, що відомо позивачу, оскільки останній надав суду копії цих договорів. З врахуванням наявності договору страхування відповідальності компанії перевізника Приватного підприємства «ІЛ-ТРАНС-КО» , м. Чорноморськ Одеської області, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на Приватне підприємство «ІЛ-ТРАНС-КО» , м. Чорноморськ Одеської області, яка уклала відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування (ч. 1 ст. 6 Закону України Про страхування ). Отже, позивач має заявляти свої вимоги до ПАТ СК УСГ , а Приватне підприємство «ІЛ-ТРАНС-КО» , м. Чорноморськ Одеської області має відповідати лише у разі, якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» , м. Київ, своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалась, відзив на апеляційну скаргу не надала, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції.

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 227000 грн. 00 коп.).

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку, єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.

Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа № 916/1626/20 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 66 724,27 грн.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 року у справі № 916/1626/20 - скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

13.06.2019 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю КЛЕВЕР ТІМ (страхувальник) укладено договір страхування відповідальності перевізника контейнерного обладнання № 97027/18/222, відповідно до п.1.1. розділу ІІ якого предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані із відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної власнику/орендодавцю контейнерного обладнання (контейнер).

Вигодонабувач за договором - Товариство з обмеженою відповідальністю КОСКО ШИППІНГ Лайнз (Україна) Ко.,ТД ; об`єктом страхування є контейнер лінії COSCO UKRAINE CSLU1125880 (п. 3, 5 розділу І договору).

Строк дії договору відповідно до п. 8 розділу І договору з 13.06.2019 року по 13.09.2019 року включно.

Згідно з п. 2.1. розділу ІІ договору страховий ризик - передбачена договором страхування подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховими ризиками за цим договором страхування, зокрема, є пошкодження або знищення контейнера внаслідок зіткнення транспортного засобу, що здійснює перевезення, з будь-яким зовнішнім предметом.

Відповідно до п. 2.3. розділу ІІ договору страховим випадком вважається подія, яка передбачена п. 2.1.-2.2. договору страхування, і з настанням якої виникає відповідальність страхувальника за відшкодування шкоди, заподіяної власнику/орендодавцю контейнера.

Пунктом 5.4.3 розділу ІІ договору сторони погодили обов`язок страхувальника при настанні страхового випадку скласти страховий акт та здійснити виплату або повідомити страхувальника про відмову у виплаті на умовах та в строки, передбачені цим договором.

Після сплати страхового відшкодування до страховика переходить в межах сплаченої суми право вимоги, яке страхувальник або вигодонабувач має до особи, відповідальної за нанесений збиток (п. 6.12 розділу ІІ договору).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

При цьому, 01.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю КЛЕВЕР ТІМ (замовник) та Приватним підприємством «ІЛ-ТРАНС-КО» , м.Чорноморськ Одеської області (виконавець) було укладено договір про організацію перевезень автомобільним транспортом № 8/11/18, відповідно до якого виконавець зобов`язався організовувати перевезення вантажів в контейнерах замовника вантажним автомобільним транспортом.

З наявної в матеріалах справи міжнародної товаротранспортної накладної № 5407 вбачається, що на підставі вищевказаного договору Приватним підприємством «ІЛ-ТРАНС-КО» , м. Чорноморськ Одеської області 13.06.2019 року було надано під завантаження контейнеру CSLU1125880 автомобіль д.р.н. НОМЕР_1 (причеп д.р.н. НОМЕР_2 ) під управлінням водія ОСОБА_1

14.06.2019 року о 05:22 год. на 305 км + 680 м автошляху Київ - Одеса сталося ДТП за участю водія ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої ключиці, водій ОСОБА_2 та пасажири його автомобіля тілесні ушкодження не отримали. Обидва автомобіля отримали ряд механічних ушкоджень, що підтверджується наявним у матеріалах справи листом Балтського відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області за № 41/3/6124 від 07.08.2019, направленим на адресу позивача.

27.06.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю КОСКО ШИППІНГ Лайнз (Україна) Ко.,ТД направило Товариству з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ претензію на суму 66 724,27 грн. в зв`язку із знищенням контейнеру CSLU1125880.

Також 27.06.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю КОСКО ШИППІНГ Лайнз (Україна) Ко.,ТД виставило Товариству з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ рахунок - фактуру № КЛ-00008392 на суму 66 724,27 грн. - збиток за претензією № 109 від 27.06.2019 року (залишкова вартість контейнеру CSLU1125880).

09.07.2019 року Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ складено страховий акт № 1296/19 згідно з договором страхування від 13.06.2019 року № 97027/18/222, відповідно до якого: застрахований об`єкт - контейнер CSLU1125880; заявлений страховий випадок - збиток внаслідок ДТП; дата, час і місце настання страхового випадку - 14.06.2019 року, Київська траса, 303 км від Одеси в напрямку Києва; сума страхового відшкодування - 66 724,27 грн.

Також у страховому акті зазначено, що згідно з договором та Правилами страхування, а також з усіма документами, що надані страхувальником та зібрані під час розслідування, заявлена подія є страховим випадком - збиток внаслідок ДТП; згідно з розрахунком від 03.07.2019 року , який є невід`ємною частиною цього акту, сума виплати страхового відшкодування у зв`язку зі страховим випадком складає: 66 724,27 грн.; право регресу - так; перестрахування - ні.

09.07.2019 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОСКО ШИППІНГ Лайнз (Україна) Ко.,ТД 66 724,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14208 від 09.07.2019 року на суму 50 000 грн. із призначенням платежу: страхове відшкодування (частина) по дог.№ 97027/18/222 від 13.06.2018 року ТОВ Клевер Тім , згідно акту № 1296/19 від 08.07.2019 без ПДВ та платіжним дорученням № 14210 від 09.07.2019 року на суму 16 724,27 грн. із призначенням платежу: страхове відшкодування по дог. № 97027/18/222 від 13.06.2018 р. ТОВ Клевер Тім , згідно акту № 1296/19 від 08.07.2019 без ПДВ .

Постановою Фрунзівського районного суду Одеської області від 07.10.2019 року у справі № 517/425/19 (н/п3/517/152/2019) водія ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В матеріалах справи наявний лист Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ від 06.02.2020 року на адресу Приватного підприємства ІЛ-ТРАНС-КО про відшкодування фактичних затрат в порядку страхування відповідальності перевізника контейнерного обладнання, сплату 66 724,27 грн., у відповідь на який Приватне підприємство ІЛ-ТРАНС-КО листом від 20.02.2020 року № 1/02 повідомило позивача про існування договору страхування № 24-1501-18-00003 від 08.11.2018 року, укладеного з ПАТ Страхова компанія Українська страхова група .

Так, 08.11.2018 року між ПАТ Страхова компанія Українська страхова група (страховик, третя особа у справі) та Приватним підприємством ІЛ-ТРАНС-КО (страхувальник, відповідач у справі) укладений договір добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника (експедитора) №24-1501-18-00003, відповідно до якого страховик надає послуги з добровільного страхування відповідальності перед третіми особами і, у разі настання страхового випадку, зобов`язується виплатити страхове відшкодування на умовах і в обсязі, передбачених цим договором, а страхувальник зобов`язується вчасно і в повному обсязі сплатити страхову премію та виконувати інші умови цього договору.

Додатками № 1, 2 до договору № 24-1501-18-00003 від 08.11.2018 року є список транспортних засобів.

06.06.2019 року між ПАТ Страхова компанія Українська страхова група (страховик, третя особа у справі) та Приватним підприємством ІЛ-ТРАНС-КО (страхувальник, відповідач) укладений додатковий договір №2 до договору добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника (експедитора) № 24-1501-18-00003 від 08.11.2018 року, яким внесено зміни до договору добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника (експедитора) № 24-1501-18-00003 від 08.11.2018 року відповідно до заяви страхувальника від 06.06.2019 року щодо додання змін до розділу 4 Ч2 (п.4.2.4.4.3) до договору № 24-1501-18-00003 від 08.11.2018 року, його викладено в наступній редакції: на відшкодування документально підтверджених майнових збитків, понесених страхувальником через знищення (втрату) та/або пошкодження контейнеру або причепу третьої особи (осіб), який був тимчасово наданий страхувальнику для здійснення перевезення (експедирування) вантажу, що знаходився у такому контейнері або причепі, страховик відшкодовує фактично понесені збитки по такому майну (за вирахуванням зносу), однак не більше дійсної вартості майна або 150 000 грн. (в залежності від того, яка сума менше) і лише тоді, коли такий контейнер або причіп в момент настання страхового випадку не належав страхувальнику і не був ним взятий в оренду або лізинг. Пункт 1.6 договору викладено в наступній редакції: 104074 грн. Пункт 1.7 договору викладено в наступній редакції: доплата - 9994 грн., до 10.06.2019. Датою оплати страхового платежу вважається дата надходження коштів на п/рахунок страховика. Пункт 1.3 (франшиза) по п.4.2.4.4.3 розділу 4 Ч2 складатиме 5400 грн. Початок дії додаткового договору № 2 з 10.06.2019. У будь-якому випадку договір не починає діяти раніше дати, наступної за датою надходження 100% першої частини страхового платежу на поточний рахунок страховика.

Також в матеріалах справи наявний лист ПАТ СК Українська страхова група від 18.02.2020 року № 03/1151 на адресу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ, в якому повідомлено, що договір страхування відповідальності перевізника не є договором майнового страхування, відповідно, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ не має права вимоги на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України Про страхування до компанії; окрім того, згідно з ст. 32.4 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Враховуючи вищезазначене, ПАТ СК Українська страхова група повідомило, що не має підстав для виплати страхового відшкодування Товариству з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ в порядку регресу.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов`язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 ст. 16 Закону України Про страхування передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до приписів ст. 8, 9 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

За приписами ч. 4 і 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до зазначених статей відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Відтак страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.

Суброгація (походить від латинського subrogare - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

При суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України Про страхування . Право регресу регулюється ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 910/2603/17 та від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.01.2019 року у справі № 755/9320/15-ц.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За вимогами ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Колегія суддів відзначає, що вирішуючи спір, пов`язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини. Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи, у тому числі матеріалів слідчих органів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2970/16 від 10.07.2018 року, № 910/20412/16 від 16.07.2018 року.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2019 року о 05:22 год. на 305 км + 680 м автошляху Київ - Одеса сталося ДТП за участю водія ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої ключиці, водій ОСОБА_2 та пасажири його автомобіля тілесні ушкодження не отримали. Обидва автомобіля отримали ряд механічних ушкоджень, що підтверджується наявним у матеріалах справи листом Балтського відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області за № 41/3/6124 від 07.08.2019 року на адресу позивача.

В подальшому, Постановою Фрунзівського районного суду Одеської області від 07.10.2019 року у справі № 517/425/19 водія ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

При цьому, на момент дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля під управлінням ОСОБА_1 , вказаний транспортний засіб перевозив застрахований відповідно до договору страхування відповідальності перевізника контейнерного обладнання № 97027/18/222 контейнер лінії COSCO UKRAINE CSLU1125880, який в результаті ДТП було пошкоджено, про що свідчать наявні матеріали справи.

Також матеріалами справи підтверджено, що за результатами розгляду вимоги про страхове відшкодування вартості пошкодженого контейнеру, на підставі страхового акту від 09.07.2019 року № 1296/19 до договору страхування відповідальності перевізника контейнерного обладнання від 13.06.2019 року № 97027/18/222, власнику пошкодженого контейнеру - Товариству з обмеженою відповідальністю КОСКО ШИППІНГ Лайнз (Україна) Ко.,ТД (вигодонабувач за договором страхування) позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 66 724,27 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Тобто, в даному випадку, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до винної особи на відшкодування суми понесених матеріальних витрат відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України .

Разом з тим, необхідно зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, тобто не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Положення ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

В такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Таким чином, аналіз зазначених норм права свідчить про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Колегія суддів відзначає, що вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, національні суди повинні встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так, матеріали справи містять документи, які підтверджують, що власником автомобіля д.р.н. НОМЕР_1 (причеп д.р.н. НОМЕР_2 ), який на момент скоєння ДТП знаходився під управлінням водія ОСОБА_1 , був відповідач у справі - Приватне підприємство «ІЛ-ТРАНС-КО» , м. Чорноморськ Одеської області, що останнім не заперечується. При цьому, ОСОБА_1 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з Приватним підприємством «ІЛ-ТРАНС-КО» , м.Чорноморськ Одеської області та в той час виконував свої трудові обов`язки, що підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною товаротранспортною накладною № 5407, з якої вбачається, що Приватним підприємством «ІЛ-ТРАНС-КО» , м.Чорноморськ Одеської області 13.06.2019 року було надано під завантаження контейнеру CSLU1125880 автомобіль д.р.н. НОМЕР_1 (причеп д.р.н. НОМЕР_2 ) під управлінням водія ОСОБА_1 .

Тобто, в силу приписів вищезазначених норм права, обов`язок відшкодувати шкоду в даному випадку виник саме у власника транспортного засобу, а не у безпосереднього заподіювача шкоди.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що в даному випадку позивач правомірно звернувся до суду із вимогою до відповідача про стягнення суми страхового відшкодування.

Також необхідно зазначити, що цивільно-правову відповідальність власника автомобілю д.р.н. НОМЕР_1 (причеп д.р.н. НОМЕР_2 ), який на момент скоєння ДТП знаходився під управлінням водія ОСОБА_1 та належав на праві власності відповідачу, Приватного підприємства «ІЛ-ТРАНС-КО» , м. Чорноморськ Одеської області було застраховано в Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія Українська страхова група за договором страхування № 24-1501-18-00003 від 08.11.2018 року.

Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц).

Разом з тим, вказані висновки судів зроблено за умови наявності договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тоді як в даному випадку між відповідачем та третьою особою у справі укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника.

При цьому, необхідно зауважити, що підхід, за якого потерпілий (в даному випадку страховик, до якого перейшло право вимоги за суброгацією) в будь-якому випадку повинен звернутися із заявою (позовом) до страхової компанії, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди, не є безумовним та не розрахований на ті випадки, коли страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена із МТСБУ, перебуває в стані припинення (банкрутства), фактично не здійснює діяльності тощо. У таких випадках підхід, за якого потерпілий в будь-якому випадку повинен звернутися із заявою (позовом) тільки до страхової компанії є несправедливим.

Крім того, згідно зі ст.5 Закону України Про страхування страхування може бути добровільним або обов`язковим. Згідно з ч. 1 ст. 6 та ч. 1 ст. 25 наведеного Закону добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Отже, розмір страхового відшкодування, його складові та порядок обрахування встановлюються повністю на розсуд сторін такого договору.

З урахуванням викладеного судова колегія зазначає, що у страховика, який виплатив страхове відшкодування та до якого перейшло право вимоги за суброгацією фактично наділений правом вибору звернення або до винної особи, або до її страховика за договором добровільного страхування.

Так, в даному випадку матеріалами справи підтверджено, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ зверталось до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група з вимогою на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України Про страхування , проте страховиком відповідача у задоволенні вказаної вимоги було відмовлено.

З огляду на викладене, судова колегія вважає цілком обґрунтованим звернення позивача із позовом у даній справі саме до Приватного підприємства «ІЛ-ТРАНС-КО» , м.Чорноморськ Одеської області, як власника джерела підвищеної небезпеки, яким управляла особа, визнана винною в установленому порядку, та в результаті ДТП за участі якого застрахованому майну було завдано відповідну шкоду.

При цьому, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу відповідача на те, що у разі незгоди зі своїм обов`язком відшкодувати збитки в даному випадку, за умови наявності в нього чинного договору добровільного страхування цивільної відповідальності перевізника (експедитора) № 24-1501-18-00003 від 08.11.2018 року, укладеного з Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група , та за умови, якщо відповідач вважає необґрунтованою відмову свого страховика від відшкодування шкоди, відповідач наділений правом вирішити таке питання в судовому порядку в межах правовідносин, що виникли між ним та його страховиком.

Посилання відповідача на те, що договір страхування № 97027/18/222 від 13.06.2019 року є неукладеним із посиланням на ч. 1 ст. 983 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки наявні матеріали справи підтверджують як факт укладання такого договору, так і факт його виконання сторонами.

Також не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції посилання відповідача на недоліки страхового акту № 1296/19 від 09.07.2019 року, оскільки відповідно до чинного законодавства обов`язок страховика виплатити страхувальнику страхове відшкодування виникає на підставі та на умовах укладеного між сторонами договору, в даному випадку - договору між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю КЛЕВЕР ТІМ договору страхування № 97027/18/222 від 13.06.2019 року.

При цьому, якщо страховик відповідно до договору визнав конкретний випадок страховим, розглянув заявку страхувальника та дійшов висновку про виплату страхового відшкодування, наразі підстави стверджувати, що таке страхове відшкодування було виплачено неправомірно відсутні, оскільки в цій частині правовідносини між страховиком та страхувальником регулюються укладеним між ними договором.

Таким чином, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, судова колегія на підставі свого внутрішнього переконання зазначає, що вони в їх сукупності підтверджують обґрунтованість вимог позивача, чого судом першої інстанції в достатній мірі досліджено не було.

До того ж, будь-яких заперечень в частині невірності розрахунку суми відшкодування тощо відповідач не надавав ані суд першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, тому судова колегія вважає вірним розрахунок позивача, заявлений суду.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли свої підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ є таким, що прийнятий за відсутності належного дослідження всіх обставин даної справи та доказів на їх підтвердження, з огляду на що Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ потребує задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 року у справі № 916/1626/20 скасування з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м.Київ в повному обсязі .

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 року у справі № 916/1626/20 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2020 року у справі №916/1626/20 - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ до Приватного підприємства «ІЛ-ТРАНС-КО» , м. Чорноморськ Одеської області про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 66 724,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «ІЛ-ТРАНС-КО» , м. Чорноморськ Одеської області (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 3, код ЄДРПООУ 42491155) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «МЕГАПОЛІС» , м. Київ (01042, м. Київ, вул. Ак. Філатова, 22/8, код ЄДРПОУ 34348559) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 66 724,00 грн., судовий збір у розмірі 2 102,00 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153,00 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош