Рішення

від 20.04.2021 по справі 640/966/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 квітня 2021 року справа №640/966/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сі Єнд Пі Консалтинг (далі по тексту - позивач, ТОВ Сі Єнд Пі Консалтинг ) доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 вересня 2019 року №00792615050106, №00802615050106, №00812615050106 та №00822615050106 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, вважаючи протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, виходячи з того, що господарські операції із підприємствами-постачальниками підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ Сі Єнд Пі Консалтинг дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування даних податкового обліку, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, та податкового кредиту.

Ухвалою від 21 січня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/966/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених в акті перевірки.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що фактичне виконання робіт та надання послуг за укладеними договорами підтверджується первинними документами, які були надані податковому органу до перевірки, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Право платника податків оскаржити рішення контролюючого органу передбачено пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС від 27 вересня 2019 року №00792615050106 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та пункту 57.3 статті 57, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України ТОВ Сі Єнд Пі Консалтинг збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 327 559,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 262 047,00 грн. та за штрафними санкціями - 65 512,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС від 27 вересня 2019 року №00802615050106 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та пункту 57.3 статті 57, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України ТОВ Сі Єнд Пі Консалтинг збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 34 150,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 27 320,00 грн. та за штрафними санкціями - 6 830,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС від 27 вересня 2019 року №00812615050106 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1, 58.2 статті 58 Податкового кодексу України ТОВ Сі Єнд Пі Консалтинг зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 212 121,00 грн за 2017 рік.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС від 27 вересня 2019 року №00822615050106 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1, 58.2 статті 58 Податкового кодексу України ТОВ Сі Єнд Пі Консалтинг зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 244 769,00 грн., у тому числі за вересень 2017 року на 33 760,00 грн. та за грудень 2017 року на 211 009,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 22 серпня 2019 року №476/26-15-14-01-03/39034917 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Сі Єнд Пі Консалтинг (код 39034917) (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1 статті 44,підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, пунктів 5 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2000 року №318, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 262 047,00 грн., у тому числі по періодах за 2016 рік на 12 450,00 грн., за 2017 рік на 249 598,00 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 212 121,00 грн. у 2017 році;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 41 153,00 грн., в тому числі по періодах: квітень 2016 року у сумі 13 833,00 грн., грудень 2017 року на суму 27 320,00 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) на загальну суму 244 769,00 грн., у тому числі по періодах вересень 2017 року у сумі 33 760,00 грн., грудень 2017 року у сумі 211 009,00 грн.

Висновки акта перевірки в частині оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про порушення норм Податкового кодексу України мотивовані відображенням позивачем у податковій звітності відповідних сум по господарським операціям з ТОВ Сімузар , ТОВ Івамар Трейд , ТОВ Сінта-Євро-Груп у зв`язку з виявленням фактів документального оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить із таких міркувань.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами - ТОВ Сімузар , ТОВ Івамар Трейд , ТОВ Сінта-Євро-Груп ; мету придбання та обставини використання придбаних робіт/товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ Сі Єнд Пі Консалтинг (замовник) та ТОВ Сімузар (виконавець) укладено договір на надання консультаційних послуг від 01 лютого 2016 року №01/02/16, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання провести оцінку діяльності підприємства, надати персоналу замовника консультаційні послуги з питань бухгалтерського обліку та податкової політики компанії; консультаційні послуги охоплюють минулу, поточну, перспективну діяльність замовника; мета надання консультаційних послуг - розробка форм фінансової звітності для внутрішнього оцінювання діяльності підприємства, виказування незалежної професійної думки у формі порад та роз`яснень економіко-правових ситуацій, які виникають в ході діяльності замовника. Консультаційні послуги надаються замовнику за його письмовим або усним запитом. Терміни та форма надання послуг узгоджуються в додатках до цього договору або шляхом обміну кореспонденцією.

На підтвердження надання послуг з оцінювання діяльності підприємства, консультування з питань бухгалтерського обліку та податкової політики компанії на момент минулої, поточної, перспективної діяльності складено акт виконаних робіт від 26 квітня 2016 року.

Оплата за надані послуги здійснена шляхом безготівкового розрахунку, на підтвердження чого матеріали справи містять копію платіжного доручення.

Між позивачем (замовник) та ТОВ Івамар Трейд (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 05 вересня 2017 року №050917, за умовами якого замовник дає завдання виконавцю, а виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та відповідно до завдання замовника надати за плату наступні рекламні послуги: просування послуг замовника в Інтернеті (а саме: надання повного набору рекламних послуг в мережі Інтернет задля залучення, утримання клієнтів та просування послуг) в обсязі та на умовах, визначених договором.

На підтвердження надання послуг за договором між сторонами складено та підписано акт виконаних робіт.

Оплата за надані послуги здійснена шляхом безготівкового розрахунку, на підтвердження чого матеріали справи містять копії платіжних доручень.

Між позивачем (замовник) та ТОВ Сінта-Євро-Груп (підрядник) укладено договір на проведення робіт та надання послуг від 06 листопада 2017 року №11/17, за умовами якого замовник доручає виконати збір первинної інформації щодо потреб клієнта: аналіз первинної інформації потреб клієнта, підбір офісного приміщення з урахуванням вимог клієнта; замовник доручає, а підрядник на свій власний ризик та відповідно до умов цього договору зобов`язується виконати роботи із адаптації приміщень із використанням власних матеріальних ресурсів та надати супровідні послуги щодо об`єкту клієнта замовника. Детальний опис робіт, їх специфікацію сторони визначили в додатках до цього договору.

На підтвердження виконання умов договору позивачем долучено до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) з ремонтних та опоряджувальних робіт з адаптації офісних приміщень, консультаційно-інформаційних послуг з визначення потреб замовника в питаннях оренди офісних приміщень.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Так, досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом економічної діяльності позивача є 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Позивач зазначив, що придбані в межах спірних господарських операцій послуги, в подальшому використано у власній господарській діяльності.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б давали можливість встановити обсяг наданих послуг, зміст та мету їх надання, факт використання у власній господарській діяльності, доцільність замовлення послуг у контрагентів ТОВ Сімузар , ТОВ Івамар Трейд , ТОВ Сінта-Євро-Груп , як і відсутні докази фактичного надання послуг позивачу в межах спірних відносин та докази пов`язаності придбаних послуг із діяльністю позивача.

Позивач не надав доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ Сімузар , ТОВ Івамар Трейд , ТОВ Сінта-Євро-Груп , у зв`язку із чим у суду відсутня можливість дослідити їх відповідність вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Таким чином, позивачем не доведено реальність господарських операцій по відносинам із ТОВ Сімузар , ТОВ Івамар Трейд , ТОВ Сінта-Євро-Груп та пов`язаність придбаних послуг із господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у періоді, що перевірявся, є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по спірних господарських операціях та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям.

Як зазначено вище, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача послуг, придбаних у ТОВ Сімузар , ТОВ Івамар Трейд , ТОВ Сінта-Євро-Груп , що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

Крім того, позивач не надав до суду копій податкових накладних по спірним господарським операціям, з урахуванням чого у суду відсутня можливість дослідити їх на предмет відповідності вимогам Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Суд враховує, що доводи акта перевірки про те, що підприємства зареєстровані з метою надання послуг та реалізації товарів по ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам підприємницької діяльності шляхом незаконного формування податкового кредиту від суб`єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності, не підтверджуються документально, однак, звертає увагу, що зазначене не впливає на результат вирішення спору за умови не підтвердження реальності господарських операцій та пов`язаності придбаних товарів і послуг із господарською діяльністю.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень документально та нормативно не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ Сі Єнд Пі Консалтинг задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю Сі Єнд Пі Консалтинг відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю Сі Єнд Пі Консалтинг (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, буд. 11; ідентифікаційний код 39034917);

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 43141267).

Суддя В.А. Кузьменко