Рішення

від 05.04.2021 по справі 476/742/20

ЄЛАНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 476/742/20

Провадження № 2/476/35/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.04.2021 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого-судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Козаченко Л.М.

позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати

В С Т А Н О В И В :

02.11.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати.

Свої вимоги мотивує тим, що 25.02.2011 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір оренди належної йому на праві приватної власності земельної ділянки площею 7,99 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Єланецької селищної ради Миколаївської області, строком на 49 років. Під час укладення вказаного договору вони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, у тому числі щодо розміру і строків сплати орендної плати.

Між тим, протягом строку дії вищевказаного договору відповідач допускав істотне порушення умов договору у вигляді систематичної несплати орендної плати протягом 2011-2020 років, у зв`язку з чим утворилася заборгованість на загальну суму 25994 грн. (2599,40 х 10 років).

Враховуючи вищевикладене, просив суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 25994 грн., інфляційні втрати в розмірі 17264,90 грн., 3% річних від простроченої суми за період з 01.12.2011 року по 19.10.2020 року в розмірі 3419,92 грн. та пені в розмірі 8329,99 грн., а всього - 55008,81 грн. Оскільки відповідач умови договору оренди не виконує, орендну плату йому не виплачує вважає, що є підстави для розірвання договору оренди землі від 25.02.2011 року. Також просив вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач та його представник суду пояснили, що позивач стверджує, що відповідачем на протязі 9 років не сплачувалася орендна плата за договором оренди землі від 25.02.2011 року. Між тим, під час судового розгляду даної справи, а також в ході слухання справи № 476/347/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про внесення змін в договір оренди землі, останній запевняв, що ОСОБА_1 у день укладення договору оренди землі від 25.02.2011 року отримав наперед орендну плату за весь період дії договору в загальній сумі 127370,60 грн. Проте, позивач в своїх поясненнях наданих в справі № 476/347/19 визнав, що отримав наперед лише 14000 грн. в рахунок орендної плати. До того ж будь-яких претензій по розрахунку за вказаним договором оренди землі до відповідача на протязі всього часу дії договору ОСОБА_1 не заявляв. Також зазначали, що 25.02.2011 року позивач навіть склав заповіт на користь відповідача та видав останньому довіреність на розпорядження усім своїм майном. А тому вважають посилання позивача на несплату орендної плати, як на підставу для розірвання договору оренди, не відповідають дійсності. З огляду на викладене, просили відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, застосувати позовну давність до заявлених позивачем вимог майнового характеру.

Вислухавши сторони, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого висновку.

Так, за Конституцією України , ст. 4 , 49 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до ст.ст. 1 , 3 ЦК України , ст.ст. 2, 4, 12-13, ЦПК України , завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В силу ст. 11 ЦК України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до вимог ст. 124 ЗК України , передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст.ст. 13, 15 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається в письмовій формі. Змістом цього договору є права та обов`язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

Як встановлено у ході розгляду справи по суті та вбачається з матеріалів справи, 25.02.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,99 га, з кадастровим номером 4823055000:02:000:0007, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Єланецької селищної ради Миколаївської області строком на 49 років, і належить орендодавцеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-МК № 033591, виданого Єланецькою селищною радою Миколаївської області 09.10.2002 року. Даний договір 25.02.2011 року посвідчено приватним нотаріусом Єланецького районного нотаріального округу Миколаївської області Волошиним В.В. (а. с. 7-8, 14).

20.11.2013 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проведено державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки в Національній кадастровій системі в результаті чого присвоєно кадастровий номер 4823055000:02:000:0051 (а. с. 34).

Пунктами 5, 9, 10, 11,13 вказаного договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 86646,75 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2599,40 грн. на рік, не пізніше першого грудня. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції за додатковою угодою сторін. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,02% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Між тим, як зазначав позивач, протягом 2011-2020 років відповідач допустив істотне порушення умов договору у вигляді систематичної несплати орендної плати внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 25994 грн. (2599,40 грн. х 10 років). Зважаючи на те, що вирішити дане питання у позасудовому порядку позивачу не видалось можливим, він звернувся за захистом своїх порушених прав до суду та просив стягнути з відповідача вищевказану заборгованість зі сплати орендної плати, інфляційні втрати в розмірі 17264,90 грн., 3% річних від простроченої суми за період з 01.12.2011 року по 19.10.2020 року в розмірі 3419,92 грн. та пені в розмірі 8329,99 грн., а всього - 55008,81 грн. та розірвати вищевказаний договір оренди землі від 25.02.2011 року у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом ст.ст. 1 , 13 Закону України Про оренду землі , основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами.

Статтями 24 і 25 Закону України Про оренду землі передбачені права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендодавець зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату в розмірі та строки обумовлені договором.

За змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі , розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди законодавству.

Відповідно до положень статті 22 Закону України Про оренду землі , орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.

Відповідач, зазначаючи в судовому засіданні про те, що орендна плата в розмірі 127370,60 грн. за весь строк оренди була виплачена ним позивачу одноразово під час укладення договору оренди землі, не надав належних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Між тим, із дослідженого в ході судового розгляду звукозапису судового засідання проведеного 02.03.2020 року в цивільній справі № 476/347/19, а саме пояснень позивача ОСОБА_1 , надані ним у зазначеній справі, слідує, що відповідач сплатив йому в рахунок орендної плати 14000 грн. згідно договору оренди землі від 25.02.2011 року.

У ході судового розгляду даної цивільної справи позивач заперечив факт отримання від ОСОБА_2 грошових коштів у рахунок орендної плати за користування належною йому земельною ділянкою в розмірі 14000 грн., не пояснивши при цьому причину надання ним суду таких суперечливих показів.

За таких обставин, суд не може погодитись з твердженням позивача про невиплату йому орендної плати за 2011-2020 роки в будь-якому розмірі за оренду належної йому земельної ділянки і вважає їх непереконливими. Приймаючи до уваги пояснення позивача надані в цивільній справі № 476/347/19 02.03.2020 року суд вважає доведеним, що позивач отримав від ОСОБА_2 за вищевказаний період в рахунок орендної плати 14000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України , зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, за положеннями ст. 531 ЦК України відповідач не позбавлений можливості виконати свій обов`язок достроково, проте якщо це передбачено умовами договору, які за приписами ст. 526 ЦК України повинні виконуватися належним чином.

За умовами договору оренди землі відповідач зобов`язувався сплачувати ОСОБА_1 орендну плату в розмірі 2599,40 грн. щорічно, у строк не пізніше 1 грудня.

Враховуючи, що позивачем отримано в рахунок орендної плати 14000 грн. згідно договору оренди землі від 25.02.2011 року, то відповідно до встановленого розміру орендної плати за рік, суд вважає, що позивачем було отримано орендну плату за 2011-2016 роки.

Представником відповідача заявлено в судовому засіданні про застосування судом позовної давності відносно вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 орендної плати.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність (ст. 258 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Оскільки орендна плата є щорічним платежем та в силу домовленостей сторін договору оренди вноситься до 01 грудня поточного року, про порушене право на отримання орендної плати орендодавцю стало відомо 02 грудня відповідного року, тобто за 2017 рік з 02 грудня 2017 року, за 2018 рік з 02 грудня 2018 року, за 2019 рік з 02 грудня 2019 року.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про стягнення орендної плати 01.11.2020 року. Тобто вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 2017 по 2019 роки заявлені ним в межах строку позовної давності. В ході слухання справи 02 грудня 2020 року настав строк звернення з вимогою про стягнення орендної плати за 2020 рік.

Таким чином, суд вважає, що оскільки відповідачем належних доказів на підтвердження сплати позивачу орендної плати за користування належною йому земельною ділянкою протягом 2017-2020 років суду не надано, тому приходить до переконання, що у відповідача за вказаний період дійсно виникла заборгованість з виплати орендної плати позивачу.

Пунктом 9 договору оренди землі від 25.02.2011 року визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2599,40 грн. Будь-яких дій щодо внесення змін до договору, у відповідності до ст.651 ЦК України та пункту 35 вищевказаного договору, стосовно розміру орендної плати сторонами не вчинено.

Відтак, суд вважає, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем зі сплати орендної плати у розмірі 10397,60 грн. (2599,40 грн. х 4 роки), виходячи із розміру орендної плати відповідно до умов договору оренди від 25.02.2011 року.

Також суд враховує положення ст.21 Закону України Про оренду землі та пункту 10 договору оренди землі від 25.02.2011 року, яким передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати за 2017-2019 роки, які розраховуються за формулою: (сума боргу х офіційний сукупний індекс інфляції) /100% - сума боргу.

Таким чином, інфляційні втрати, які підлягають стягненню з відповідача на корить позивача ОСОБА_1 складають 671,83 грн.:

за 2017 рік - (2599,40 грн. х 116,52) /100% - 2599,40 грн. = 429,35 грн.;

за 2018 рік - (2599,40 грн. х 107,52) /100% - 2599,40 грн. = 195,44 грн.;

за 2019 рік - (2599,40 грн. х 101,81) /100% - 2599,40 грн. = 47,04 грн.

Крім того, положеннями ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України ).

Згідно зі статтями 251 , 253 ЦК України , строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оскільки, відповідач прострочив виконання взятих на себе зобов`язань, визначених договором оренди землі від 25.02.2011 року, не сплативши позивачу орендну плату у розмірі, встановленому вказаним договором, то позовні вимоги про стягнення з нього на користь позивача 3% річних від простроченої суми заборгованості також підлягають частковому задоволенню за 2017-2020 роки.

Суд визначає 3% річних за наступною формулою: (сума боргу х 3%)/100%/365 днів х кількість днів прострочення.

Таким чином, загальна сума 3% річних за прострочення відповідачем виконання зобов`язань за договором, укладеним з позивачем ОСОБА_1 складає 440,40 грн. :

за 2017 рік за період з 02.12.2017 року по 19.10.2020 року - (2599,00 грн.х3%)/100%/365 днів х 1053 дні прострочення = 224,77 грн.;

за 2018 рік за період з 02.12.2018 року по 19.10.2020 року - (2599,00 грн.х3%)/100%/365 днів х 688 днів прострочення = 146,80 грн.;

за 2019 рік за період з 02.12.2019 року по 19.10.2020 року - (2599,00 грн.х3%)/100%/365 днів х 323 дні прострочення = 68,83 грн.

Відносно визначення розміру пені, то відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Пунктом 13 договору оренди землі від 25 лютого 2011 року сторони передбачили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,02 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 547,44 грн. пені, виходячи з наступного розрахунку:

- за 2017 рік: з 19.10.2019 року по 19.10.2020 рік кількість днів прострочення становить 365 днів, а сума пені за вказаний період 189,76 грн. коп. (2599,40 грн. х 0,02% х 365);

- за 2018 рік: з 19.10.2019 року по 19.10.2020 рік кількість днів прострочення становить 365 днів, а сума пені за вказаний період 189,76 грн. коп. (2599,40 грн. х 0,02% х 365);

- за 2019 рік: з 02.12.2019 року по 19.10.2020 рік кількість днів прострочення становить 323 дні, а сума пені за вказаний період 167,92 грн. коп. (2599,40 грн. х 0,02% х 323).

Виходячи із положень частини 1 ст. 598 ЦК України , зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України ).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України ).

За правилами ст.651 ЦК України , зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону України та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до п. д ч.1 ст.141 ЗК України є систематична несплата орендної плати.

За змістом статей 1 , 13 Закону України Про оренду землі , основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі. Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Суд вважає, що несплата орендної плати протягом 2017-2020 років є систематичною несплатою, а тому являється істотним порушенням відповідачем умов вищевказаного договору оренди землі від 25.02.2011 року, що свідчить про неналежне виконання обов`язків щодо сплати орендної плати, є порушенням прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відновлення порушених прав позивача, а тому вважає за необхідне задовольнити вимоги останнього про розірвання договору оренди землі від 25.02.2011 року.

Також позивачем заявлено вимогу про вирішення питання про розподіл судових витрат у справі.

Так, відповідно до ч.ч.1,3 ст. 133 ЦПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем при зверненні до суду заявлено дві вимоги майнового характеру і сплачено судовий збір в розмірі 840,40 грн. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову про розірвання договору оренди землі, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 840,40 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Вимога про стягнення орендної плати позивачем при зверненні до суду не оплачена судовим збором. Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, то вважає за необхідне стягнути з позивача на користь держави 184,05 грн., з відповідача - 656,75 грн. судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі, укладений 25.02.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , площею земельної ділянки 7,99 га з кадастровим номером 4823055000:02:000:0051, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Єланецької селищної ради Миколаївської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за період 2017-2020 роки за договором оренди землі, укладеним 25.02.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у розмірі 10397 (десять тисяч триста дев`яносто сім) грн. 60 коп., інфляційних втрат в розмірі 671 (шістсот сімдесят одна) грн. 83 коп., 3% річних від простроченої суми за період 2017-2020 роки в розмірі 440 (чотириста сорок) грн. 40 коп. та пені в розмірі 547 (п`ятсот сорок сім) грн. 44 коп., а всього - 12057 (дванадцять тисяч п`ятдесят сім) грн. 27 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 656 (шістсот п`ятдесят шість) грн. 75 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 05 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн. 40 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено 15.04.2021 року.

Суддя Н.В.Чернякова