Постанова

від 20.04.2021 по справі 2-811/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4444/21 Справа № 2-811/11 Суддя у 1-й інстанції - Овчаренко Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого- судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 травня 2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2010 року публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 11 липня 2008 року між ними та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №CL/302/202/2008, за умовами якого банк надав позичальниці кредит у розмірі 19 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 13 липня 2015 року.

Вказували, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 11 липня 2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №SR-302/202/2008, відповідно до умов якого ОСОБА_3 взяла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_2 всіх боргових зобов`язань перед банком за кредитним договором №CL/302/202/2008.

Зазначали, що банк умови договору виконав у повному обсязі, надавши обумовлені ним грошові кошти.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 допустила порушення взятих на себе зобов`язань в тому числі по щомісячній сплаті відсотків та основної суми кредиту, у зв`язку з чим 22 квітня 2009 року вони надіслали відповідну вимогу на адресу позичальника та поручителя, яка залишена без виконання, а тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як з солідарних боржників, на користь ПАТ «ОТП банк» 165 030,78 грн. заборгованості за кредитним договором №CL/302/202/2008.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 травня 2011 року позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині вирішення позовних вимог банка до неї, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу у її відсутність, не повідомивши її належним чином, чим грубо порушив її право на судовий захист, гарантоване законодавством, безпідставно виніс заочне рішення. Зазначала, що 11 грудня 2008 року ОСОБА_2 здійснила останнє погашення за кредитом, а банк використав своє право достроково вимагати погашення усієї суми заборгованості надіславши 22 квітня 2009 року досудову вимогу про повне погашення заборгованості, а тому втратив право звернутись з позовом до неї як поручителя більш ніж через шість місяців після пред`явлення вимоги, суд взагалі не дослідив розрахунок заборгованості, наданий банком, внаслідок чого невірно обрахував заборгованість.

Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 сторони по справі не скористались.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі 165 030, 78 грн., та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України (у редакції законну чинні на час постановлення оскаржуваного рішення) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2)чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3)які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4)яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду, в оскаржуваній поручителем ОСОБА_1 частині, не відповідає.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що 11 липня 2008 року між ПАТ ОТП Банк та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №СL-302/202/2008, відповідно до умов якого банк надав позичальниці кредит у розмірі 19 000 дол. США.

Для забезпечення виконання боргових зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_3 (прізвище якої наразі змінено на ОСОБА_5 ) та позивачем був укладений договір поруки №SR-302|202/2008 від 11 липня 2008 року, відповідно до умов якого поручитель прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання всіх боргових зобов`язань перед банком за кредитним договором №СL-302/202/2008 від 11 липня 2008 року.

11 грудня 2008 року позичальник не здійснила чергове погашення кредиту, порушивши зобов`язання щодо щомісячної сплати процентів за користування кредитом, відповідно по п.2ч.1 кредитного договору.

Пунктом 1.9.1 ч.2 кредитного договору встановлено, що незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначений банком частині у випадку не виконання позичальником та/або поручителем своїх боргових та інших зобов`язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3.7. та ст.3 цього договору) та/або умов договору поруки. При цьому, виконання боргових зобов`язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Позивач направив відповідачам досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, вих. № 22-2/79048 від 22 квітня 2009 року, вих. №22-2/79049 від 22 квітня 2009 року, але зобов`язання відповідачами виконано не було.

Відповідачі свої зобов`язання належним чином не виконують, в результаті чого станом на 23 грудня 2009 року мають прострочену заборгованість за кредитом 20 781,78 доларів США, що по офіційному курсу НБУ станом на 23 грудня 2009 року становить 165 030,78 грн. (з розрахунку 7,969 грн. за 01 долар США), з урахуванням: залишок заборгованості за кредитом - 17 266,63 доларів США ; заборгованість по процентам - 1763,24 долари США; пеня по простроченій заборгованості за кредитом - 1 751,91 долар США.

Задовольняючи позовні вимоги банку суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі не виконали належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, мають значну суму заборгованості за договором, в тому числі, прострочену по сплаті кредиту та відсотків виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції в оскаржуваній поручителем частині у зв`язку з наступним.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки.

Правила частини четвертої статті 559 ЦК України встановлюють припинення поруки як за договором із визначеним строком дії поруки, так і за договорами, в яких строк дії поруки або строк основного зобов`язання встановлений не був.

Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов`язання за договором поруки у зв`язку з припиненням такого зобов`язання поручителя.

Відповідно на вказані строки не поширюється положення частини п`ятої статті 267 ЦК України про захист судом порушеного права у разі, коли строк позовної давності пропущений із поважних причин.

Непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням.

У договорі поруки №SR-302/202/2008 від 11 липня 2008 року, укладеному між банком та ОСОБА_3 (прізвище якої наразі змінено на ОСОБА_5 ), не визначено строк дії поруки (а.с. 9).

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах, зокрема від 22 серпня 2018 року у справі №2-1169/11 (провадження №14-265цс18) та від 20 березня 2019 року у справі №1411/3467/12 (провадження №14-594цс18).

Відповідний правовий висновок викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року справа №604/156/14-ц, провадження №14-644цс18.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу .

Колегія суддів звертає увагу на те, що у даній справі, строк кредитного договору був встановлений сторонами до 13 липня 2015 року, однак на виконання пункту 1.9. договору від 11 липня 2008 року банк надіслав позичальнику та поручителю вимогу про повернення протягом тридцяти календарних днів з дати її відправлення достроково суми кредитної заборгованості у повному обсязі, що свідчить про зміну банком строку виконання зобов`язання з 13 липня 2015 року на 22 травня 2009 року.

Таким чином, банк мав право протягом шести місяців з моменту від дня настання строку виконання основного зобов`язання (22 травня 2009 року) пред`явити вимоги до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором, однак із цим позовом ПАТ ОТП Банк звернувся лише 21 червня 2010 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, а тому порука ОСОБА_1 за належне виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору від№ СL-302/202/2008 від 11 липня 2008 є припиненою.

Суди першої інстанції на зазначене уваги не звернув, та залишив поза увагою те, що банк, надіславши на адресу позичальника вимогу про дострокове повернення усієї суми заборгованості, змінив таким чином строк дії договору на 22 травня 2009 року, а тому шестимісячний строк, встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України, повинен обчислюватись саме з цієї дати, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про стягнення з поручителя на користь банку кредитної заборгованості солідарно з позичальником.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що порука є припиненою на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, а тому дійшла висновку про скасування ухваленого у справі судового рішень в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ОТП Банк коштів за кредитним договором із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав для солідарного стягнення заборгованості в силу того, що строк дії договору поруки було припинено надсиланням відповідної вимоги приймаються до уваги, як такі що обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги в частині відсутності у суду першої інстанції правових підстав для ухвалення заочного рішення та про порушення її прав неповідомленням про розгляд даної справи відхиляються, оскільки з матеріалів справи вбачається що відповідач повідомлялась судом першої інстанції про розгляд даної справи належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями (а.с.30,31).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині постановлено без дотримання норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 .

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи результат розгляду даної справи, з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати у розмірі 2 476,50 за подачу апеляційної скарги

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 травня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором та судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 476,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 20 квітня 2021 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.