Постанова

від 10.03.2021 по справі 752/6628/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №752/6628/20 Головуючий у 1 інстанції: Колдіна О.О.

Провадження №22-ц/824/2812/2021 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

10 березня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі:

Головуючого (судді-доповідача) Гаращенка Д.Р.

суддів Сліпченка О.І, Сушко Л.П.,

за участю секретаря Налапко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката Ровенського Олександра Валерійовича представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суд м. Києва від 12 жовтня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю КЕЙ-КОЛЕКТ , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Комунального підприємства Реєстраційне бюро Гаращенка Володимира Васильовича, Товариства з обмеженою відповідальністю БІ-ІСТЕЙТ , Товариства з обмеженою відповідальністю СЕНТОЗА ІСТЕЙТ , Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІ ПРОПЕРТІ , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання незаконними та скасування рішень, визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2020 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КЕЙ-КОЛЕКТ , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Комунального підприємства Реєстраційне бюро Гаращенка Володимира Васильовича, Товариства з обмеженою відповідальністю БІ-ІСТЕЙТ , Товариства з обмеженою відповідальністю СЕНТОЗА ІСТЕЙТ , Товариства з обмеженою відповідальністю СІТІ ПРОПЕРТІ , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання незаконними та скасування рішень, визнання права власності.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 липня 2020 року провадження в справі було відкрито.

У серпні 2020 року ОСОБА_4 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту та заборони на користування нежитловими приміщеннями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- нежитлове приміщення 20 (в літ. В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1950933880000), яке на праві приватної власності належить громадянину ОСОБА_5 ;

- нежитлове приміщення 21 (в літ В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1950940880000), яке на праві приватної власності належить громадянину ОСОБА_6 ;

- нежитлове приміщення 22 (в літ. В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1950946980000), яке на праві приватної власності належить громадянці ОСОБА_3 .

Заяву мотивував тим, що позивач є власником нежилі приміщення №18 та №19 (в літ. В.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 270,3 кв. м., на підставі Договору купівлі-продажу від 25 листопада 2005 року.

Жодних дій щодо відчуження у будь-який спосіб вказаного нерухомого майна на користь інших осіб, у тому числі ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ , він не вчиняв.

28 жовтня 2019 року державний реєстратор КП Реєстраційне бюро , м. Київ, Гаращенко В.В., керуючись сфальшованими документами, наданими ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ , прийняв рішення за індексним номером №49371752 від 28 жовтня 2019 року про реєстрацію права власності на нежилі приміщення №18 та №19, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ та вніс ці відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

29 жовтня 2019 року за заявою товариства ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ рішенням державного реєстратора комунального підприємства Реєстраційне бюро Гаращенка В.В. вказані приміщення були розділені на три окремі нежитлові приміщення №20, №21, №22 та продані товариствам ТОВ БІ-ІСТЕЙТ , ТОВ СЕНТОЗА ІСТЕЙТ , ТОВ СІТІ ПРОПЕРТІ , які в свою чергу продали їх громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , в зв`язку з чим Голосіївським УП ГУ НП у м. Києві зареєстровано кримінальне провадження №12019100010009603 від 13 листопада 2019 року за ознаками вчинення злочину, передбаченого ст.356 КК України.

На підставі ухвали слідчого судді від 06 лютого 2020 року за клопотанням слідчого Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві Луцик В.М. на новостворені приміщення №20, № 21 , № 22 , було накладено арешт.

У подальшому вказана ухвала була скасована на підставі постанови Київського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року.

Зняття арешту з новостворених приміщень надає можливість зареєстрованим власникам спірного нерухомого майна у будь-який спосіб розпоряджатися майном, у тому числі здійснити його відчуження на користь третіх осіб.

Вчинення зазначених дій власниками нежитлових приміщень №20, №21, № 22 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 по відчуженню спірного нерухомого майна призведе до неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_4 . Останній буде позбавлений можливості реалізувати своє право власності на зазначене майно шляхом його вільного розпорядження та користування, в зв`язку з чим вжиття заходів забезпечення позову є необхідним.

Ухвалою Голосіївського районного суд м. Києва від 12 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на нежитлові приміщеннями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлове приміщення 20 (в літ. В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1950933880000), яке на праві приватної власності належить громадянину ОСОБА_1 ; нежитлове приміщення 21 (в літ В., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1950940880000), яке на праві приватної власності належить громадянину ОСОБА_2 ; нежитлове приміщення 22 (в літ.В., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1950946980000), яке на праві приватної власності належить громадянці ОСОБА_3 .

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, адвокат Ровенський О.В. представник ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою у забезпеченні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що суд першої інстанції у мотивувальній частині ухвали не наводить обґрунтування співмірності пропорційності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, не визначив спосіб забезпечення, а лише вказав накласти арешт , що не дає можливості зробити однозначні висновки у чому саме полягає заборона.

Такі дії приводять до того, що власники майна несуть збитки, оскільки діяльністю власників майна є здача в оренду нежитлових приміщень.

Крім того судом першої інстанції не було вирішено питання зустрічного забезпечення.

Адвокат Марченко В.А. представник ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що судом першої інстанції правомірно розглянуто заяву про забезпечення позову без виклику інших учасників справи. Вказує, що позивач у поданому позові оспорює підставу набуття майна новими власниками і має намір витребувати спірне майно від відповідачів. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження відповідачами вказаного майна іншій особі чи особам, що унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову і зробить неефективним судовий захист порушених прав позивача.

У судовому засіданні адвокат Ровенський О.В. представник ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні забезпечення позову.

Адвокат Марченко В.А. представник ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без змін.

Представники ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ , ТОВ БІ-ІСТЕЙТ , ТОВ СЕНТОЗА ІСТЕЙТ , ТОВ СІТІ ПРОПЕРТІ , державний реєстратор КП Реєстраційне бюро Гаращенко В.В., приватний нотаріус КМНО Чуловський В.А. у судове засідання не з`явилися, повідомлялися про день, час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката Ровенського О.В. та адвоката Марченко В.А., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання незаконними та скасування рішень, визнання права власності, в якому просив:

1) визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратораКП Реєстраційне бюро Гаращенко В.В. з індексними номерами №49371752 від 28.10.2019, №49466804 від 01.11.2019, №49466706 від 01.11.2019, №49466574 від 01.11.2019 про реєстрацію за ТОВ Кей-Колект права власності на нежилі приміщення №18, №19, №20, №21, №22, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратораКП Реєстраційне бюро Гаращенко В.В. №49466972 від 29.10.2019 про поділ нежилих приміщень №18 та №19 (в літ В) на 3 окремі нежитлові приміщення та про закриття розділу об`єкту нерухомого майна №1197908880000;

3) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 11.11.2019, укладений між ТОВ КЕЙ КОЛЕКТ та ТОВ Бі-Істейт , якимпродано нежитлове приміщення №20;

4) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 11.11.2019, укладений між ТОВ КЕЙ КОЛЕКТ та ТОВ Сентоза-Істейт , яким продано нежитлове приміщення №21;

5) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 11.11.2019, укладений між ТОВ КЕЙ КОЛЕКТ та ТОВ Сіті Проперті , якимпродано нежитлове приміщення, площею 265,4 кв.м;

6) визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Чуловського В.А. від 11.11.2019про державнуреєстрацію прав та обтяжень, індексними номерами №49621694, №49621868,№ 49622024 про реєстрацію права власності нежитлові приміщення №20, №21, №22, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ Бі-Істейт (№ запису 34092587), ТОВ Сентоза-Істейт (№ запису 34092717), TOB Сіті Проперті (№ запису 34092860);

7) визнати за ОСОБА_4 право власності на нежилі приміщення №18 та №19 (в літ. В.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 просив забезпечити позов, зокрема, шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення №20 (в літ. В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1950933880000), яке на праві приватної власності належить громадянину ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1950940880000), яке на праві приватної власності належить громадянину ОСОБА_6 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1950946980000), яке на праві приватної власності належить громадянці ОСОБА_3 .

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявників від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4постанови № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, а саме, шляхом накладення арешту на майно, що перебуває у власності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , суд першої інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам, оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог та дійшов обґрунтованого висновку про те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що перебуває у власності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 передбачатиме у майбутньому виконання судового рішення.

Невжиття заходів забезпечення позову в даній справі може призвести до відчуження спірного майна відповідачами, що в свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення у випадку задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідні заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами і такі заходи забезпечення позову у даному випадку не порушують право власності відповідачів, оскільки жодним чином не обмежують реалізацію власниками права власності в частині володіння та користування їхнім майном.

Безпідставними є посилання апелянта на відсутність висновку суду щодо зустрічного забезпечення, оскільки зустрічне забезпечення застосовується за ініціативою суду, є його правом, а не обов`язком. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відсутні обов`язкові підстави для застосування зустрічного забезпечення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права і правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката Ровенського Олександра Валерійовича представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суд м. Києва від 12 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного суду.

Повний текст постанови складено 18 березня 2021 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді О.І. Сліпченко

Л.П. Сушко