Постанова

від 21.04.2021 по справі 700/304/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року

м. Черкаси

справа № 700/304/20 провадження № 22-ц/821/747/21 категорія 302000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Єльцова В.О., Василенко Л.І.

секретар Анкудінов О.І.

учасники справи :

позивач: ОСОБА_1 ;

представник позивача - адвокат Якименко Олександр Володимирович;

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс , Державний реєстратор виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопа Богдан Анатолійович

представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Іванишин Олександр Олегович

розглянув в судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Іванишина Олександра Олеговича на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс , Державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

14 квітня 2020 року ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Якименка О.В. звернувся до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , ТОВ Наше Зерно Плюс , Державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б.А. про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач 19 липня 2019 року звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із клопотанням, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0343.

Клопотання зареєстроване ГУ Держгеокадастру 02 серпня 2019 року за вх. № 5751/0/94-19.

За результатам розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру в Черкаській області видало наказ від 16 серпня 2019 року № 23-3049/14-19 СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач через свого представника уклав договір із сертифікованим інженером землевпорядником ФОП ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Після розробки проект землеустрою був погоджений експертом державної експертизи Більською С.І. відповідно до висновку від 08 листопада 2019 року № 15050/82-19.

ОСОБА_1 через Управління надання адміністративних послуг 16 грудня 2019 року подав заяву до ГУ Держгеокадасту у Черкаській області з проханням затвердити вказаний проект землеустрою, до якої долучив витяг з Державного земельного кадастру та погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За результатами розгляду цієї заяви ГУ Держгеокадастру в Черкаській області видав наказ від 02 січня 2020 року № 23-70/14-20-СГ, яким було відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0343 у власність з тих підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проект землеустрою та передано у власність іншій особі дану земельну ділянку.

З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що 20 січня 2020 року згідно рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Цьопи Б.А. на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0343 зареєстровано право власності за ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 35089580, підстава - наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність зі зміню цільового призначення від 28 грудня 2019 року № 23-6716/14-19-СГ.

Крім того, державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 50785029 від 23 січня 2020 року, яким зареєстровано інше речове право: право оренди ТОВ Наше Зерно Плюс на спірну земельну ділянку, підстава - договір оренди землі б/н від 20 січня 2020 року.

Позивач вважає, що вищевказані накази ГУ Держгеокадастру є незаконними, а право власності ОСОБА_2 та договір оренди землі - недійсними, оскільки вони виникли всупереч вимог законодавства та порушують права позивача щодо отримання у власність спірної земельної ділянки.

В позовній заяві ОСОБА_1 просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 23-70/14-20-СГ від 02 січня 2020 року Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району, розмір 2,00 га, кадастровий № 7122887600:03:001:0343, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 23-6716/14-19-СГ від 28 грудня 2019 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 вказану земельну ділянку;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Цьопи Б.А., індексний номер 50708540 від 20 січня 2020 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0343 за ОСОБА_2 та визнати припиненим право власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 січня 2020 року, запис № 35089580;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс щодо вказаної спірної земельної ділянки;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Цьопи Б.А. індексний № 50785029 від 23 січня 2020 року про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ Наше Зерно Плюс та визнати припиненим вказане право оренди, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 січня 2020 року, запис № 35161484;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру в Черкаській області видати наказ про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки та надання цієї земельної ділянки у власність.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року № 23-70/14-20-СГ Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0343, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року № 23-6716/14-19-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,00 га, (кадастровий номер 7122887600:03:001:0343) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адмінмежах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б.А., індексний номер: 50708540 від 20 січня 2020 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку під кадастровим номером 7122887600:03:001:0343 за ОСОБА_2 .

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс , об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0343, яка розташована на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б.А., індексний номер: 50785029 від 23 січня 2020 року про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку під кадастровим номером 7122887600:03:001:0343 за ТОВ Наше Зерно Плюс .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що після проходження позивачем всіх законодавчо визначених етапів безоплатної приватизації земельної ділянки та звернення до ГУ Держгеокадастру в Черкаській області із заявою про затвердження проекту землеустрою у нього виникли легітимні сподівання на отримання земельної ділянки у власність, які, однак, були порушені переданням у власність та в подальшому в оренду цієї ж земельної ділянки іншій особі.

Суд також врахував те, що позивач із відповідною заявою до ГУ Держгеокадастру звернувся раніше ніж ОСОБА_2 його дії щодо оформлення права на земельну ділянку були послідовними, своєчасними, добросовісними, з дотриманням вимог законодавства, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області фактично надало необґрунтовану перевагу у відведенні земельної ділянки іншій особі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Іванишин О.О. просить скасувати рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2021 року в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В іншій частині рішення щодо часткової відмови в задоволенні позову рішення суду залишити без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору суд першої інстанції не врахував, що дозволи на розробку проекту землеустрою щодо однієї і тієї ж земельної ділянки ГУ Держгеокадастру були видані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в один день, що не суперечить вимогам законодавства. ОСОБА_2 першим пройшов всі визначені законодавством етапи безоплатної приватизації земельної ділянки та першим отримав легітимні сподівання на отримання майна у власність. Підстав для непогодження скаржнику проекту землеустрою не було, однак ГУ Держгеокадастру протиправно відмовив у затвердженні наданого скаржником проекту 07 жовтня 2019 року. ОСОБА_2 повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою про затвердження того ж проекту землеустрою, проте 29 листопада 2019 року ГУ Держгеокадастру повторно протиправно відмовило в цьому. І лише після третього звернення скаржника від 20 грудня 2019 року ГУ Держгеокадастру 28 грудня 2019 року його документацію на земельну ділянку було затверджено. Всі дії ОСОБА_2 щодо отримання у власність земельної ділянки були своєчасними та добросовісними. Позивач суттєво пізніше за скаржника замовив розробку свого проекту землеустрою стосовно спірної земельної ділянки. Всі етапи отримання у власність земельної ділянки позивач проходив пізніше ніж скаржник.

Суд вищевикладеного не врахував та під час розгляду справи мав надати оцінку всім діям кожного із претендентів на спірну земельну ділянку, які передували прийняттю ГУ Держгеокадастру рішення про затвердження проекту землеустрою.

Позивач допустив зволікання з розробкою та поданням власного проекту на затвердження ГУ Держгеокадастру.

Подання скаржником на затвердження ГУ Держгеокадастру втретє свого проекту землеустрою пізніше від позивача у справі було обумовлене незаконними відмовами ГУ Держгеокадастру в затвердженні раніше поданих скаржником проектів.

Суд, частково задовольняючи позовні вимоги, не вказав, які саме норми земельного законодавства були порушені ГУ Держгеокадастру.

Як позивач так і скаржник є учасниками бойових дій, однак останній проживає на території Черкаської області на відміну від позивача.

Суд невірно послався на правовий висновок Великої палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, оскільки ці справи мають різні предмети спору (надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та надання земельної ділянки у власність).

Скаржника всупереч практики ЄСПЛ протиправно позбавили власності без законних на те підстав.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві, що надійшов від ГУ Держгеокадастру в Черкаській області, останнє вказало, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу та є такими, що дають підстави для скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухваленням в цій частині рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

ГУ Держгеокадастру в Черкаській області зазначило, що всі оскаржувані накази Головного управління були прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є правомірними, законними та скасуванню не підлягають. Вважають, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, висловлена під час розгляду справи № 688/2908/16-ц, що була застосована судом першої інстанції під час розгляду справи не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у даній справі, оскільки правовідносини у зазначених справах не є тотожними та врегульовані різними нормами матеріального права.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення не наведено жодних порушень ГУ Держгеокадастру в Черкаській області норм матеріального права, яка була б порушена Головним управлінням при прийнятті спірних наказів.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_1 - адвоката Якименка О.В. останній вказав на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а судове рішення без змін.

Зазначає, що проект землеустрою позивача було перевірено на відповідність вимогам земельного законодавства на стадії погодження та надано висновки про відсутність будь-яких зауважень чи недоліків.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що ОСОБА_2 замовив, розробив та погодив проект землеустрою раніше ніж позивач не має значення для вирішення спору, оскільки ці дії вчинені на проміжних стадіях та не дають переваги під час розгляду заяви про затвердження проекту.

Твердження про те, що позивач після отримання дозволу діяв недобросовісно, оскільки зволікав із укладення договору на розробку проекту та із подачею його на погодження є лише суб`єктивною думкою особи, що подає апеляційну скаргу і на правильність висновків суду таке твердження не впливає.

Крім того, у відзиві зазначено, що передача земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства лише громадянам (учасникам АТО), які зареєстровані та проживають на території відповідної громади, суперечить вимогам чинного законодавства України, а бажане місце розташування земельної ділянки не залежить від місця проживання громадянина. Законом не обумовлено необхідність отримання земельної ділянки безпосередньо за місцем проживання чи місцем реєстрації такого місця проживання.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаській апеляційний дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частинами 1, 2 ст. 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до п. а ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом б ч. 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється ст. 118 та ст. 186-1 ЗК України.

Ч. 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову в надані такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 16 серпня 2019 року розглянуто заяву ОСОБА_1 , та цього ж дня наказом № 23-3049/14-19-СГ надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту орієнтовного розміру 2,000 га.

Також, судом встановлено, що 16 серпня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Черкаській області розглянуто заяву ОСОБА_2 та наказом цього ж дня № 23-3004/14-19-СГ надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населеного пункту орієнтовного розміру 2,000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

За даними реєстраційних номерів вказаних наказів, в один день ГУ Держегокадастру у Черкаській області спочатку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 , а потім ОСОБА_2 , хоча ОСОБА_2 першим подав відповідну заяву.

Відповідно до положень ч. 4, ч. 5 та ч. 6 ст. 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Ч. 1 ст. 50 ЗУ Про землеустрій визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

У дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 ЗУ Про землеустрій ).

Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року під час розгляду справи № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28 цс 20).

Крім того, у постанові від 17 жовтня 2018 року під час розгляду справи № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року під час розгляду справи № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28 цс 20) не вбачала підстав для відступу від цього висновку.

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28 цс 20) Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (ст. 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

З матеріалів справи вбачається, що у даній справі на час звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7122887600:03:001:0343 перебувала у державній власності (землі резервного фонду) та вже була сформована, їй було присвоєно кадастровий номер, що підтверджується Довідкою із державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 16 січня 2018 № 105/167-18 (а.с. 61 Т.1).

Вказане також підтверджується даними із проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення наданими як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 , оскільки в них міститься висновок, що земельні ділянки вже сформовані в НКС.

Отже, у порядку ст. 50 ЗУ Про землеустрій , проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок замовлялися для розроблення вказаними особами у зв`язку із зміною цільового призначення спірної земельної ділянки із земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01) на ведення особистого селянського господарства (код 01.03).

Тому доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки раніше за позивача ОСОБА_1 , правового значення у даній справі не мають, оскільки земельну ділянку сформовано та присвоєно кадастровий номер, тобто визначено її як об`єкт цивільних прав.

У вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28 цс 20) вказано, що розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції.

Щодо черговості подачі заяв до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, апеляційний суд зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 16 грудня 2019 року зареєстрована заява ОСОБА_1 за вхідним номером Ш-9949/0/94-19. 17 грудня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Черкаській області зареєстрована заява ОСОБА_2 за вхідним номером Ш-9970/0/94-19.

Згідно нумерації реєстрації заяв, заява ОСОБА_1 за вхідним номером Ш-9949/0/94-19 була зареєстрована раніше ніж заява ОСОБА_2 Ш-9970/0/94-19.

Видаючи наказ від 28 грудня 2019 року № 23-6717/14-19-СГ, яким спірну земельну ділянку передано у власність саме ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру у Черкаській області фактично надав необґрунтовану перевагу у відведенні земельної ділянки іншій особі, заява якої була зареєстрована пізніше (згідно вхідної нумерації прийому заяв) за заяву ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про незаконність наказів ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 23-70/14-20-СГ від 02 січня 2020 року та № 23-6716/14-19-СГ від 28 грудня 2019 року із зазначених вище підстав.

Відносно доводів скаржника, що він першим звернувся до ГУ Держгеокадастру в Черкаській області із проханням затвердити проект землеустрою та надати йому земельну ділянку у власність, то колегія суддів враховує наступне.

У відповідь на заяви від 24 вересня 2019 року та 20 листопада 2019 року ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, у відповідності до ст. 118 ЗК України видало накази від 07 жовтня 2019 року № 23-4272/14-19-СГ та від 29 листопада 2019 року № 23-5597/14-19-СГ про відмову ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0343 у власність, з підстав наявності недоліків у проекті землеустрою.

Відповідно до ч. 10 та ч. 11 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Зазначені накази ГУ Держгеокадастру в Черкаській області про відмову у затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_2 не були оскаржені, що свідчить про фактичну згоду останнього з тим, що поданий ним проект землеустрою не відповідав нормам чинного законодавства.

Отже, відсутність судових рішень про визнання незаконними рішень ГУ Держгеокадастру в Черкаській області щодо надання відмов на заяви ОСОБА_4 від 24 вересня 2019 року та 20 листопада 2019 року свідчить про те, що останній з ними погодився та вважав законними, а тому твердження апеляційної скарги, що він набув правомірні очікування на отримання земельної ділянки у власність раніше позивача, є необґрунтованими.

Отже, вирішуючи спір в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Іванишина Олександра Олеговича залишити без задоволення.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс , Державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 21 квітня 2021 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді В.О. Єльцов

Л.І. Василенко