Постанова

від 29.08.2007 по справі 2-25/3911-2007

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-25/3911-2007

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

19 вересня 2007 року   Справа № 2-25/3911-2007

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Горошко Н.П.,

                                                                                          Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Петрової Людмили Володимирівни, довіреність №  3   від 04.06.07;

відповідача: Перец Олександра Івановича, довіреність №  7 юр   від 03.01.07;

відповідача: Шарпілової Тетяни Анатоліївни, довіреність №  4   від 03.01.07;

розглянувши апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Гвардієць" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Копилова О.Ю.) від 04.06.2007 у справі № 2-25/3911-2007 та клопотання про відновлення строку для її подання,

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Аріель" (вул. Шполянської, 9, к.18, м. Сімферополь, 95034); (вул. Донська,6, м. Сімферополь, 95034)

до           приватного сільськогосподарського підприємства "Гвардієць" (вул. Леніна, 108, с.Охотське, Нижньогірський район, 97123)

про стягнення 333369,37 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Аріель” звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до приватного підприємства „Гвардієць” про стягнення заборгованості в сумі 270204,16 грн., штрафу у розмірі 63165,21 грн., а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним підприємством „Гвардієць” не в повному обсязі здійснено оплату за поставлений товар на підставі договорів № 68/4-2 від 14.04.2006 року, № 91/5-2 від 30.05.2006 року, № 100/6-2 від 14.06.2006 року та видаткових накладних, у зв'язку з чим, за ним виникла заборгованість на загальну суму 270204,16 грн.

Рішенням господарського суду АР Крим від 04.06.2007 року у справі № 2-25/3911-2007 позов товариства з обмеженою відповідальністю „Аріель” задоволено. Суд стягнув з приватного підприємства „Гвардієць” на користь позивача 270204,16 грн. заборгованості, 63165,21 грн. штрафу, 3334,00 грн. держмита, а також 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення, суд першої інстанції встановив, що між сторонами у справі існували договірні відносини купівлі-продажу товару, збоку позивача зобов`язання з поставки товару в асортименті були виконані, однак відповідач власний обов`язок стосовно оплати отриманого товару у повному обсязі не виконав, чим порушив вимоги статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які вимагають від сторін належного виконання прийнятого на себе зобов`язання. Дослідивши умови укладених між сторонами договорів стосовно обґрунтованості позовних вимог про стягнення штрафу, а саме –пунктів 5.1, 7.3, а також зміст статей 230 Господарського кодексу України та 549 Цивільного кодексу України, господарський суд АР Крим визнав такі вимоги правомірним та підлягаючими задоволенню.

Не погодившись з цим судовим актом, приватне підприємство „Гвардієць” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити, відмовивши у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 63165,21 грн.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у посиланні на статтю 218 Господарського кодексу України, яка передбачає, що учасник господарських відносин не несе відповідальність, якщо належне виконання зобов`язання виявилось неможливим через форс-мажорні обставини в даних умовах господарювання. Відповідач зазначає, що причиною невиконання ним обов`язку по оплаті отриманого товару з`явились форс-мажорні обставини, які стались в період з 19 січня по 16 лютого 2006 року та даний факт засвідчено висновком Торгово-промислової палати України від 10.04.2006 року № 1022/05-4.   

Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.08.2007 суддю Сотула В.В. замінено на суддю Гонтаря В.І.  Головуючим у справі призначено суддю Прокопанич Г.К.

15 серпня 2007 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 23 серпня 2007 року.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.08.2007 суддю Прокопанич Г.К. замінено на суддю Плута В.М.  Головуючим у справі призначено суддю Плута В.М.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.08.2007 суддів Гонтаря В.І. та Щепанську О.А. замінено на суддів Гоголя Ю.М. та Горошко Н.П.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не пов`язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Повторно, у повному обсязі розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга приватного підприємства „Гвардієць” не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю „Аріель” та приватним підприємством „Гвардієць” були укладені договори купівлі-продажу № 68/4-2 від 14.04.2006 року,  № 91/5-2 від 30.05.2006 року, а також № 100/6-2 від 14.06.2006 року.

Відповідно до умов вказаних договорів, товариство з обмеженою відповідальністю „Аріель” –Продавець, зобов`язалось передати у власність приватного підприємства „Гвардієць” - Покупця товар, що належить продавцю, а покупець у свою чергу зобов`язався прийняти та оплати товар по ціні та на умовах цих договорів.

На виконання взятих зобов`язань за договорами, товариством з обмеженою відповідальністю „Аріель” було передано приватному підприємству „Гвардієць” товар на загальну суму 417204,16 грн. та даний факт підтверджується видатковими накладними № АР-0000200 від 14.04.2006 року; № АР-0000322 від 11.05.2006 року; № АР-0000374 від 30.05.2006 року; № АР-0000392 від 05.06.2006 року; АР-0000407 від 09.06.2006 року; АР-0000417 від 14.06.2006 року; № АР-0000459 від 05.07.2006 року; № 0000468 від 11.07.2006 року; № 0000475 від 17.07.2006 року (том 1 а. с. 40, 43, 46, 56, 58, 65, 68, 71).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем порушено зобов'язання в частині здійснення своєчасної оплати по поставлений товар, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 270204,16 грн., яка на момент подачі позову не погашена та яку відповідач визнає у повному обсязі згідно наданого відзиву на позов № 310 від 11.05.2007 року.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення виниклої заборгованості, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Аріель” про стягнення суми заборгованості у розмірі 270204,16 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Аріель” в частині стягнення штрафу в розмірі 63165,21 грн. судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 8.1 договорів купівлі-продажу № 68/4-2 від 14.04.2006 року,  № 91/5-2 від 30.05.2006 року, а також № 100/6-2 від 14.06.2006 року, сторони звільнюються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань, якщо таке невиконання з`явилось наслідком обставин непереборної сили, яка виникла після укладення договору, в результаті подій надзвичайного характеру, настання яких сторона, яка не виконала зобов`язання повністю або частково, не могла передбачити або перешкодити розумними методами. Такими являються: стихійні лиха, акти влади, збройні конфлікти та інтервенції, епідемії, а також надзвичайні економічні зміни, які впливають на виконання зобов`язань сторонами.

Так, обставинами, на які позивач посилається як на форс-мажорні та як на підставу звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань, являються погодні умови, які спостерігались в період з 20 по 28 січня, а також з 06 по 10 лютого 2006 року в Нижньогірському районі АР Крим, а саме морози, в результаті яких на площах приватного підприємства „Гвардієць” загинули плодові почки сливи на площі 15 га на 91 %, почки аличі на площі 9 га на 89 %.

У відповідності до протоколу засідання Постійної комісії Ради Міністрів АР Крим з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуаціях від 20.03.2006 року № 5, погодні умови у вказаний період були визнані надзвичайними у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 368 „Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій”, а приватне підприємство „Гвардієць” було включено до переліку сільськогосподарських виробників, які постраждали від надзвичайної ситуації.

Наведені вище обставини викладені у висновку № 1022 про форс-мажорні обставини, зробленого Торгово-промисловою палатою України 10.04.2006 року (том 1 а. с. 110).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що на момент укладення 14.04.2006 року, 30.05.2006 року та 14.06.2006 року договорів купівлі-продажу, відповідач був інформований про настання відносно нього форс-мажорних обставин, а також визнання його постраждалим від надзвичайної ситуації.

У зв`язку з цим, у договірних відносинах, що виникли між приватним підприємством „Гвардієць” та товариством з обмеженою відповідальністю „Аріель” після 10.04.2006 року, приватне підприємство „Гвардієць” позбавлено можливості посилатись на форс-мажорні обставини. Що стосується посилань апеляційної скарги на те, що відповідач був змушений укладати договори на закупівлю засобів захисту рослин для їх весняної обробки, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

              Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 44 Господарського кодексу України закріплено принципи підприємницької діяльності, одним з яких являється комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Приймаючи до уваги той факт, що приватне підприємство „Гвардійське” є сільськогосподарським підприємством, видами його діяльності є вирощування зернових, інших культур, торговельна діяльність, тобто відповідач являється суб`єктом господарювання та суб`єктом підприємницької діяльності, судова колегія вважає, що його дії по укладенню з позивачем договорів є підприємницькою діяльністю та скоєні виходячи із комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з пунктами 7.3 укладених між сторонами договорів, якщо в продовж п`яти календарних днів після настання строку оплати товару визначених пунктом 5.1, оплата товару не здійснена Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 20% від вартості несплаченого товару.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України також передбачено, що неустойкою (штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, оскільки сторони передбачили у договорах відповідальність за невиконання зобов'язань у вигляді сплати штрафу у розмірі 20% від вартості товару, а відповідачем не надано доказів виникнення форс-мажорних обставин саме в період дії укладених договорів, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги в даній частині.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто  надзвичайних  і  невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що про настання форс-мажорних обставин відповідач дізнався лише внаслідок осипання врожаю в червні 2006 року. Так, суду не надавалось інших висновків Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин окрім того, який було зроблено 10.04.2006 року та який наявний у матеріалах справи. Крім того, на думку судової колегії, осипання врожаю в червні 2006 року стало саме наслідком погодних умов, які вже були визнані надзвичайними та усвідомлюючи які відповідач уклав з позивачем договори купівлі-продажу.       

За таких обставин, господарським судом АР Крим вірно встановлено обставини справи, застосовані норми матеріального права, у зв`язку з чим, оскаржуване рішення господарського суду АР Крим є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства „Гвардієць” залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 04 червня 2007 року у справі № 2-25/3911-2007 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                Н.П. Горошко

                                                                                Ю.М. Гоголь