Постанова

від 13.04.2021 по справі 910/1435/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2021 р. Справа№ 910/1435/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 13.04.2021,

розглянувши апеляційну скаргу Аграрного фонду

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020

у справі №910/1435/19 (суддя Удалова О.Г.)

за заявою Аграрного фонду про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/1435/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Амос

до Аграрного фонду

про стягнення 2 189 414,39 грн

за участю Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/1435/19 відмовлено в задоволенні заяви Аграрного фонду про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/1435/19. Залишено рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/1435/19 в силі.

Ухвала суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/1435/19 мотивована тим, що зазначені заявником обставини не є нововиявленими обставинами, а є новими доказами та не можуть бути підставою для перегляду по суті винесеного рішення та його скасування, оскільки не містять всіх необхідних ознак, які передбачені статтею 320 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятою ухвалою, 28.01.2021 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Аграрний фонд звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/1435/19 та задовольнити заяву Аграрного фонду про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/1435/19.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом за неповного дослідження усіх матеріалів справи, які мають значення для правильного її розгляду. Судом неправильно надано оцінку поданим Аграрним фондом доказам як нововиявленим обставинам у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Аграрний фонд посилається на те, що на момент розгляду справи №910/1435/19 з метою підрахунку цукру-піску в складських приміщеннях ТОВ ВКФ Амос тривав обшук, який проводився у період з 14.03.2016 по 13.10.2019. За результатами проведення обшуку у нежитлових приміщеннях, що належать ТОВ ВКФ Амос , розташованих у м. Бровари Київської області, вул. Підприємницька, 22, де на підставі Договору складського зберігання цукру №1ц від 30.01.2014 зберігався цукор-пісок заявника, був складений протокол обшуку, а також документ під назвою продовження протоколу обшуку , датований 13.10.2019. У вказаному документі встановлено нестачу цукру в розмірі 8 034,175 тонн, що, за доводами заявника, впливає на розрахунки заборгованості за надані послуги зберігання у даній справі.

Скаржник наголошує, що саме результати обшуку і встановлена фактична кількість цукру-піску Аграрного фонду, а в результаті - нестача, є істотним фактом/вирішальною обставиною, яка не була відома Аграрному фонду при розгляді справи №910/1435/19, але при врахуванні якого/якої судом могло б бути прийняте інше рішення, ніж прийняте 04.04.2019, а саме про стягнення з Аграрного фонду коштів на користь ТОВ ВКФ Амос за зберігання цукру-піску на умовах договору складського зберігання цукру №1ц від 30.01.2014, виходячи із його фактичної кількості.

У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2021 апеляційну скаргу Аграрного фонду у справі №910/1435/19 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 апеляційну скаргу Аграрного фонду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/1435/19 залишено без руху. Роз`яснено Аграрному фонду, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути її недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

22.02.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник апелянта подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення №232 від 11.02.2021 на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 270,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 поновлено Аграрному фонду пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/1435/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Аграрного фонду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/1435/19, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, розгляд справи призначено на 16.03.2021.

У судове засідання, призначене на 16.03.2021, представники учасників судового процесу не з`явилися.

16.03.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Амос подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване підтвердженням у представника позивача діагнозу гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (докази результатів клінічних досліджень додано до клопотання).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Амос про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи №910/1435/19 відкладено на 13.04.2021.

У судовому засіданні 13.04.2021 суд за результатами розгляду апеляційної скарги оголосив вступну та резолютивну частини постанови в даній справі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ Амос у відзиві, поданому через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду 04.03.2021, зазначає, що оскаржена ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що документ під назвою продовження протоколу обшуку від 13.10.2019 є саме новим доказом у даній справі, оскільки на момент прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/1435/19 зазначеного протоколу обшуку, який нібито підтверджує факт недостачі цукру на складах, ще не існувало. Крім того, у протоколі відсутнє значення, у який саме період виникла нестача цукру в розмірі 8 034,175 тонн.

Прокурор відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 13.04.2021, з`явився представник позивача.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відтак, колегія суддів, враховуючи процесуальні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, вважає можливим здійснити перевірку оскарженої ухвали в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та прокуратури.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/1435/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Амос (далі - ТОВ ВКФ Амос , позивач) до Аграрного фонду (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором складського зберігання цукру №1ц від 30.01.2014 в загальному розмірі 2 189 414,39 грн, з яких: 2 082 696,21 грн - основний борг, 79 500,18 грн - інфляційні втрати, 27 218,00 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Сівакова В.В.) від 04.04.2019 позов ТОВ ВКФ Амос задоволено частково, присуджено до стягнення з Аграрного фонду 2 082 696,21 грн основного боргу, 79 500,18 грн інфляційних втрат, 23 014,26 грн 3% річних та 32 778,15 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

14.05.2019 вищевказане рішення Господарського суду міста Києва набрало законної сили.

20.08.2020 Аграрний фонд звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд вищевказаного рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/1435/19 від 04.04.2019 за нововиявленими обставинами, в якій заявник просить суд скасувати відповідне рішення та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову на суму 1 178 851,52 грн.

В обґрунтування поданої заяви Аграрний фонд вказав, що керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Н. Холодницьким було подано заяву про вступ у справу №910/15618/19 за позовом ТОВ ВКФ Амос до Аграрного фонду про стягнення коштів за зберігання цукру по Договору складського зберігання цукру № 1ц від 30.01.2014 на складах, розташованих у м. Бровари Київської області, вул. Підприємницька, 22.

До заяви про вступ у справу №910/15618/19 представником прокуратури додано протокол обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.03.2016 у справі №757/9402/16-к у нежитлових приміщеннях, розташованих у м. Бровари Київської області, вул. Підприємницька, 22, які належать ТОВ ВКФ Амос .

Заяву Офісу Генерального прокурора про вступ у справу з протоколом обшуку Аграрним фондом було отримано 22.07.2020.

Аграрний фонд вказує, що з вищезгаданої заяви прокуратури вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.03.2016 у справі №757/9402/16-к у нежитлових приміщеннях, розташованих у м. Бровари Київської області, вул. Підприємницька, 22, які належать ТОВ ВКФ Амос , з метою відшукання та вилучення речей, майна та документів, що мають значення для досудового розслідування та містять відомості, які можуть бути доказами під час досудового розслідування, в тому числі документів, цукру-піску, який належить Аграрному фонду - проведено обшук, який розпочався 14.03.2016 та неодноразово продовжувався: з 17.03.2016 по 18.05.2016, з 08.08.2017 по 15.09.2017, 14.02.2019, з 31.08.2019 по 18.09.2019, з 19.09.2019 по 01.10.2019, з 02.10.2019 по 13.10.2019.

При цьому, у документі під назвою продовження протоколу обшуку від 13.10.2019 (по кримінальному провадженню № 42016000000000588 від 26.02.2016), складеному старшим слідчим в ОВС ГПУ Субботіним В.О. та підписаним старшим оперуповноваженим ГУ БКОЗ СБУ, завідуючим складом ТОВ ВКФ Амос , представниками Аграрного фонду та ДП Агрофонд-зерно , було зазначено, що під час проведення обшуку здійснювався перерахунок та відвантаження цукру, наявного у складських приміщеннях за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Підприємницька, 22. Відповідно до договорів купівлі-продажу активів №24 від 29.07.2019 ДП Агрофонд-зерно придбано - 18 490,855 тон цукру-піску. Після відвантаження у повному обсязі наявного цукру встановлено, що фактично відвантажено 10 456,68 тонн цукру-піску, а нестача цукру складає 8 034,175 тонн.

Як висновок, у заяві Офісу Генерального прокурора зазначено, що таким чином у період з 14.03.2016 по 13.10.2019 цукор у нежитлових приміщеннях, розташованих у м. Бровари Київської області, вул. Підприємницька, 22, перебував під контролем працівників правоохоронного органу та не міг жодним чином вивозитися безконтрольно. За результатами обшуку встановлено нестачу цукру в розмірі 8 034,175 тонн, що виникла ще до 14.03.2016.

Заявник зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/1435/19 позов ТОВ ВКФ Амос до Аграрного фонду задоволено частково. По договору складського зберігання цукру №1ц від 30.01.2014 на складах, розташованих у м. Бровари Київської області, вул. Підприємницька, 22, за зберігання цукру-піску Аграрного фонду в кількості 18 512,855 тонн у період з квітня по грудень 2018 року з Аграрного фонду стягнуто 2082 696,21 грн основного боргу, 79 500,18 грн інфляційних втрат, 23 014,26 грн 3% річних та 32 778,15 грн витрат по сплаті судового збору.

Разом із тим, розмір нестачі цукру-піску, який був встановлений шляхом перерахунку цукру під час проведення обшуку в нежитлових приміщеннях ТОВ ВКФ Амос , становить 8 034,175 тонн і виникла ця нестача до проведення слідчої дії - обшуку, тобто до 14.03.2016.

Таким чином, на переконання заявника, встановлені обшуком факти нестачі цукру-піску Аграрного Фонду спростовують розрахунки позивача щодо кількості цукру-піску, який зберігався на його складах в період з квітня по грудень 2018 року і свідчать про те, що протягом вказаного періоду на складах ТОВ ВКФ Амос фактично зберігалось 10 456,680 тонн цукру.

Враховуючи викладене, заявник вказує, що оскільки вартість послуг зберігання обраховується в залежності від кількості товару, який перебуває на зберіганні, то фактична кількість цукру-піску і розмір нестачі, які встановлені в ході проведення обшуку в нежитлових приміщеннях ТОВ ВКФ Амос , мають істотне значення для встановлення правомірного розміру заборгованості Аграрного фонду за надані ТОВ ВКФ Амос послуги зберігання цукру у спірний період з квітня по грудень 2018 року, що був предметом розгляду в межах справи №910/1435/19, який за розрахунком заявника становить 1 178 851,52 грн.

У свою чергу, розгляд заяви про перегляд рішення Господарського суду Києва від 04.04.2019 по справі №910/1435/19 за нововиявленими обставинами, на переконання заявника, дозволить повною мірою захистити та відновити порушені права держави в особі Аграрного фонду та попередить незаконне стягнення бюджетних коштів на користь зберігача, який допустив втрату державного майна в особливо великих розмірах.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала, постановлена судом першої інстанції за результатами розгляду заяви відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленим обставинами.

Відповідно до статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

При цьому, неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду в прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - Суд) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі Правєдная проти Росії N69529/01 та п. 46 рішення від 06.12.2005 у справі Попов проти Молдови N2). Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Суду у справі Брумареску проти Румунії від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі Рябих проти Росії від 24.06.2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви N62608/00 Агротехсервіс проти України ; п.п. 42-44 рішення Суду у справі Желтяков проти України від 09.06.2011).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пп. 27 - 34 рішення Суду у справі Праведная проти Росії від 18.11.2004).

Колегія суддів зазначає, що необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Відповідачем для підтвердження факту нововиявленої обставини, а саме нестачі цукру у розмірі 8 034,175 тонн, було подано документ під назвою продовження протоколу обшуку , датований 13.10.2019.

Колегія суддів, враховуючи дату складення протоколу обшуку, вважає, що суд першої інстанції надав вірну правову оцінку вказаному документу з посиланням на те, що даний документ є саме новим доказом у даній справі, оскільки на момент прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/1435/19 зазначеного протоколу обшуку, який підтверджує факт нестачі цукру на складах ТОВ ВКФ Амос у кількості 8 034,175 тонн, ще не існувало.

Отже, наведений документ не може бути підставою для перегляду судового рішення у даній справі у зв`язку з нововиявленими обставинами.

При цьому, слід також зазначити, що у наведеному протоколі обшуку від 13.10.2019 відсутня вказівка на період виникнення нестачі цукру у розмірі 8 034,175 тонн, що у сукупності з нижчевикладеними обставинами свідчить про неістотність для розгляду даної справи обставин, викладених у протоколі від 13.10.2019.

Так, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог у справі №910/1435/19, суд взяв до уваги обставини, встановлені в межах інших пов`язаних справ, а саме щодо того, що:

- на відповідальному зберіганні ТОВ ВКФ Амос станом на 30.06.2017 знаходився цукор у кількості 28 387,855 тонн (рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі №910/13771/17, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017);

- ТОВ ВКФ Амос надані послуги зберігання цукру за липень 2017 року (зберігання 28 387,855 тонн), за серпень 2017 року (від 28 387,855 до 23 570,355 тонн) та за вересень 2017 року (від 23.055,355 до 18 512,855 тонн) (рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 у справі № 910/603/18, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2018);

- обома сторонами визнано, що за період з серпня 2017 року по вересень 2017 року на підставі біржових контрактів відповідачем було реалізовано 9 875 тонн цукру. Встановлено, що на відповідальному зберіганні позивача станом на жовтень 2017 року знаходилося 18 512,855 тонн цукру (рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 у справі №910/8578/18, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018).

Отже, з урахуванням викладених вище обставин, у рішенні від 04.04.2019 у справі №910/1435/19 суд дійшов висновку, що на відповідальному зберіганні позивача станом на жовтень 2017 року знаходилося 18 512,855 тонн цукру.

Доданими заявником до матеріалів справи доказами не спростовано обставини щодо кількості цукру, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/1435/19. При цьому, як на день розгляду заяви місцевим господарським судом, так і станом на дату прийняття даної постанови, рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі №910/13771/17, від 25.06.2018 у справі №910/603/18, від 12.09.2018 у справі №910/8578/18 є чинними, а згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою №48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою №28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Колегія суддів також наголошує, що на дату ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/1435/19 заявнику було відомо про існування кримінального провадження №42016000000000588 від 26.02.2016, в якому проводились слідчі дії щодо встановлення кількості цукру, наявного на відповідальному зберіганні позивача, що вбачається, зокрема, із відзиву відповідача у справі №910/1435/19. Проте, заявником не надано доказів вжиття заходів для отримання доказів на підтвердження кількості цукру, який перебував на зберіганні у позивача станом на грудень 2018 року, до ухвалення остаточного рішення у справі №910/1435/19.

Отже, заявником не повідомлено суду будь-яких фактичних обставин справи, які б в установленому порядку спростовували факти, що були покладені в основу судового рішення у справі №910/1435/19.

Із урахуванням вищевикладеного, наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України та не можуть слугувати підставою для скасування рішення, яке переглядається, висновки суду першої інстанції із приводу чого є обґрунтованими.

За змістом частини 3 статті 325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви Аграрного фонду про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/1435/19, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженої ухвали, скаржником не наведено.

Серед іншого, суд першої інстанції правомірно відхилив посилання позивача на пропуск строку відповідачем на звернення з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки можливість подання до суду вказаної заяви з наданням при цьому протоколу обшуку від 13.10.2019 пов`язана з набуттям Аграрним фондом статусу потерпілого у кримінальному провадженні, а також надання йому НАБУ дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у формі використання копій процесуальних документів, отриманих представниками Аграрного фонду при ознайомленні з матеріалами досудового розслідування кримінальному провадженні (лист НАБУ від 31.07.2020 №131-142/26867).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Аграрного фонду необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у даній справі підлягає залишенню без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Аграрного фонду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/1435/19 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/1435/19 залишити без змін.

Матеріали справи №910/1435/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до положень, викладених у статтях 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.04.2021.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко