Постанова

від 15.04.2021 по справі 910/17477/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2021 р. Справа№ 910/17477/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: Олещенко В.І. дов. від 14.02.20р.;

від відповідача 2: Бондар О.О. президент компанії;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 (повний текст складено 04.02.2021)

у справі №910/17477/20 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до 1) Гаражно-будівельного кооперативу "Ямський"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Плаза"

про визнання недійсним пункту договору, визнання договору укладеним,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, Департамент) звернувся у Господарський суд міста Києва з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу "Ямський" (далі - відповідач 1, ГБК "Ямський") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Плаза" (далі - відповідач 2, ТОВ "Альянс Плаза"), у якому просив:

- визнати недійсним п. 1.4 договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №141 від 07.04.2017 в частині звільнення Інвестора (ТОВ "Фондова компанія "Український фінансовий альянс", правонаступником якого є ТОВ "Альянс Плаза") від сплати пайової участі за будівництво гаражів площею 13 313,0 кв.м, як такий, що не відповідає нормам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, яка діяла на момент укладення договору) та положенням пункту 4.2 розділу IV Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва;

- визнати договір про пайову участь у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва укладеним між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу КМР (КМДА), ГБК "Ямський" та ТОВ "Фондова компанія "Український фінансовий альянс" (правонаступником якого є ТОВ "Альянс Плаза") у редакції Департаменту, викладеній у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.04.2017 між сторонами було укладено договір пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 141, згідно пункту 1.4 якого передбачалось, що пайова участь (внесок) у зв`язку з будівництвом паркінгів площею 13 313,0 м. кв. інвестором не сплачується. За результатами проведення ревізії Північним офісом Державної аудиторської служби України було зроблено висновок, що відповідачами фактично будувались гаражі, за які підлягає сплаті пайовий внесок, що призводить до недоплати пайового внеску до місцевого бюджету в розмірі 3 360 171,60 грн. У лютому та липні 2020 року позивач звертався до відповідачів та направляв проект договору з розрахунком пайового внеску на гаражі площею 13 313,0 м. кв., однак відповідачі договір не підписали та не сплатили внесок до бюджету міста.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач 1 посилався на те, що питання щодо стягнення додаткових коштів в порядку сплати пайової участі було вирішено в межах справи №910/7389/19; поняття "паркінг" та "гараж" за їх визначеннями є тотожними; позивачем був неправильно обрахований розмір пайової участі, у зв`язку з чим сплачений відповідачами пайовий внесок був значно більшим, ніж це передбачалось Порядком; на даний час стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", положення якої передбачали обов`язковість сплати пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, виключена з тексту Закону.

Крім того, вказав на пропуск позивачем позовної давності.

Також заперечуючи проти позову, відповідач 2 посилався на те, що договір повністю виконаний і припинив свою дію, тому не може бути змінений; визнання недійсним пункту 1.4 договору не створює підстав для укладення нового договору; чинне на даний час законодавство не передбачає сплати пайових внесків; розмір фактично сплаченого відповідачами пайового внеску значно перевищує розмір такого внеску, розрахованого відповідно до нормативів.

Також вказав на сплив позовної давності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14 січня 2021 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки однакове визначення понять "паркінг" та "гараж" не свідчить про їх тотожність, паркінг має бути територію загального користування", а гараж належить на праві приватної власності що не дає можливості загального користування і при будівництві гаражів мав сплачуватись пайовий внесок; за висновком ревізії відповідачами здійснювалось будівництво саме гаражів, а не паркінгу, що призвело до недоотримання коштів місцевим бюджетом; спірний пункт 1.4 не відповідає вимогам законодавства і підлягає визнанню недійсним та, відповідно, підлягає визнанню укладеним договір щодо сплати пайового внеску за збудовані гаражі.

Відповідач 1 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що договором передбачалась зміна розміру пайового внеску лише у разі зміни загальної площі і характеристик об`єкту, які не змінювались; сплата пайового внеску була здійснена відповідачем 2 у повному обсязі, до введення об`єкту в експлуатацію, тому зобов`язання за договором є припиненими і відсутні підстави для нового правовідношення; Класифікатор будівель та споруд визначає тільки різні види гаражів, а "паркінг", як окремий вид будівель і споруд, ним не визначається; судовими рішеннями у справі №910/7389/19 було визнано безпідставними вимоги Департаменту щодо укладення додаткової угоди до договору; акт перевірки Північного офісу Держаудитслужби не є підставою для зміни цивільно-правових відносин сторін; розмір фактично сплаченого пайового внеску перевищує суму цього внеску згідно нормативів; позивач ігнорує, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі; даний спір є майновий і позивач має доплатити судовий збір у відповідній сумі; у відповідача 1 можуть виникнути додаткові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи.

Відповідач 1 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що порушені у позовній заяві питання були предметом розгляду у справі №910/7389/19 щодо укладання додаткової угоди договору; договір належним чином виконаний і припинив свою дію; визнання недійсним п.1.4 договору не створює обов`язку укласти новий договір, наведений у позовній заяві; наведені позивачем твердження суперечать нормам чинного законодавства; розмір фактично сплаченого пайового внеску перевищує суму цього внеску згідно нормативів; позивач ігнорує, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі; збіг строк позовної давності стосовно умов та виконання договору; позивач мав сплатити судовий збір від ціни договору, який він просить визнати укладеним; у відповідача 2 можуть виникнути додаткові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи.

Позивач про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, представника у судове засідання не направив, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Представники відповідачів у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у поданих ними відзивах.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 07 квітня 2017 року між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Гаражно-будівельним кооперативом "Ямський", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Український фінансовий альянс" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Плаза"), як інвестором, був укладений договір пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 141 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є сплата інвестором пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі - пайовий внесок) у зв`язку з:

- тип робіт: нове будівництво;

- тип об`єкта: будівництво будівлі офісного і торговельного призначення з вбудованими в рельєф гаражами манежного та боксового типу літ. "2А" (частина) загальною площею 46 309,50 кв.м. (за даними технічного паспорту ТОВ "Техінвестбюро") в складі проекту будівництва споруд офісного та торговельного призначення з вбудованими в рельєф гаражами манежного та боксового типу з приміщеннями соціально-побутового призначення (І черга);

- загальна площа об`єкта - 46 309,50 кв.м., з яких: нежитлова - 31 325,40 кв.м.; нежитлова забудова (що не підлягає сплаті) - 14 984,10 кв.м.;

- адреса об`єкта: вул. Старонаводницька, буд. 2-20 (Печерський район м. Києва) (далі - об`єкт будівництва/реконструкції).

Згідно з п. 1.2 договору розмір пайового внеску становить 6 572 068,92грн згідно з розрахунком, що наведений у додатку 1, є невід`ємною частиною договору та підлягає уточненню після надання фактичних даних технічної інвентаризації та/або загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва/реконструкції, визначеної в установленому порядку за фактичними технічко-економічними показниками.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що пайовий внесок сплачується інвестором в строк до 24.04.2017 включно.

У пункті 1.4 договору сторони визначили, що відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону та п. 4.2 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №411/1415 від 15.11.2016, пайова участь у зв`язку з будівництвом/реконструкцією у складі проекту об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу), технічних приміщень, паркінгів, а саме: технічних приміщень площею 1 671,10 кв.м., паркінгів площею 13 313 кв.м. в складі проекту будівництва споруд офісного та торговельного призначення з вбудованими в рельєф гаражами манежного та боксового типу з приміщеннями соціально-побутового призначення (І черга) по вул. Старонаводницька, буд. 2-20 (Печерський район м. Києва) не сплачується.

У випадку збільшення загальної площі, зміни інших характеристик об`єкту будівництва/реконструкції, вказаного у пункті 1.1 договору, інвестор та/або замовник зобов`язані письмово повідомити ці обставини Департаменту не пізніше, ніж через 30 днів з моменту, коли ці обставини стали відомі або мали стати відомими інвестору та/або замовнику; моментом подання повідомлення є момент його надходження до Департаменту та реєстрації відповідно до правил, встановлених в Департаменті (п. 2.2 договору).

Положеннями п. 3.2 договору на інвестора покладений обов`язок до введення об`єкту будівництва/реконструкції, визначеного в пункті 1.1 Договору, в експлуатацію звернутися до Департаменту для проведення остаточних розрахунків пайового внеску за даними технічної інвентаризації об`єкту та/або загальною кошторисною вартістю об`єкта будівництва/реконструкції, визначеною в установленому порядку, за фактичними техніко-економічними показниками.

Відповідно до п. 2.3 договору після визначення додаткової суми пайового внеску, що підлягає сплаті у зв`язку з збільшенням загальної площі чи в інших випадках, передбачених у пункті 2.2 договору, інвестор та замовник укладають з Департаментом додаткову угоду до договору, на підставі якої сплачують відповідні додатково визначені кошти.

Згідно з п. 2.5 договору після сплати повної суми пайового внеску, визначеної з урахуванням пунктів 1.2, 2.3, 2.4, 3.2 договору та інших можливих платежів, визначених в пунктах 4.1 - 4.3 договору, інвестору та замовнику видається довідка про виконання умов пайової участі в порядку та на умовах, визначених договором.

Підтвердженням виконання інвестором зобов`язань за договором є надання Департаментом інвестору та замовнику довідки про виконання умов пайової участі (п. 2.9 договору).

У п.п. 7.1, 7.2 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту реєстрації в Департаменті. Договір припиняється виконанням з дати надходження останнього платежу з урахуванням пунктів 1.2, 2.3, 2.4, 4.1, 4.2, 4.3 договору.

Згідно п.10.3 договору інвестор та замовник визнають здійснені відповідно до пп.1.2, 2.3, 2.4, 3.2, 4.1, 4.2, 4.3 Департаментом економіки та інвестицій розрахунки та зобов`язання по його сплаті як безумовне зобов`язання.

На виконання умов укладеного сторонами договору ТОВ "Фондова компанія "Український фінансовий альянс", правонаступником якого є ТОВ "Альянс Плаза", сплатило пайовий внесок у сумі 6 572 068,92 грн, у зв`язку з чим Департаментом була видана довідка про виконання умов договору про пайову участь № 050/08-3600 від 04.05.2017.

07 липня 2017 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано сертифікат серія ІУ № 163171880484, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта (черги, окремого пускового комплексу): "Будівництво споруд офісного та торговельного призначення з вбудованими в рельєф гаражами манежного та боксового типу, з приміщеннями соціально-побутового призначення по вул. Старонаводницькій, 2-20 в Печерському районі м. Києва" 1 черга будівництва; нове будівництво; загальна площа 46 309,5 кв.м., площа приміщень 23 281,3 кв.м., поверховість - 11 поверхів.

За результатами проведеної ревізії Північним офісом Державної аудиторської служби України був складений акт № 07-30/724 від 29.10.2018 планової ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за період з 01.03.2016 по 01.08.2018, в якому зазначено про встановлення ревізією факту не нарахування Департаментом пайового внеску на гаражі загальною площею 13 313,0 кв.м. за договором №141 від 07.04.2017 та, відповідно, не сплату замовником коштів у сумі 3 360 171,60грн.

Вказаний висновок зроблений у зв`язку із тим, що пайовий внесок не підлягає сплати у разі будівництва паркінкгів, а згідно даних технічних паспортів об`єктів збудовані були саме гаражі, а не паркінги.

На підставі акту ревізії Департаменту у період з грудня 2018 по травень 2019 звертався до відповідачів з листами щодо укладення додаткової угоди до договору, які останні відмовились підписати, у зв`язку із чим позивач звертався до суду із позовом про визнання укладеною додаткової угоди №1 до договору від 07.04.2017 №141.

Однак, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у справі №910/7389/19 у задоволенні вказаного позову Департаменту було відмовлено і у цій частині рішення набрало законної сили (на даний час справа перебуває на новому розгляді у суді першої інстанції в частині розгляду зустрічного позову гаражно-будівельного кооперативу "Ямський" до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради про стягнення суми 573240грн, які не були враховані при визначенні остаточного розміру пайового внеску).

У подальшому, Департамент направив відповідачам листи №050/08-1139 від 17.02.2020 та №050/08-4532 від 16.07.2020, до яких долучив проект нового договору пайової участі з розрахунком додаткового пайового внеску на гаражі площею 13 313,0 м. кв.

У зв`язку із викладеними обставинами, оскільки вищевказаний проект договору сторонами підписаний не був, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив визнати недійсним пункт 1.4 договору у зв`язку із невідповідністю чинному законодавству та визнати укладеним договір пайової участі щодо сплати внеску за побудовані гаражі.

Підчас розгляду справи відповідачами подавались клопотання про закриття провадження у справі, з посиланням на те, що у справі №910/7389/19 було прийнято рішення зі спору між цими ж сторонами, про той же предмет та з тих самих підстав, однак вказані клопотання обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки предмет спору у даній справі та у справі №910/7389/19 є різним.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог щодо укладення договору, оскільки чинним на час розгляду справи законодавством не передбачено обов`язку укладання договору пайової участі, а також позивачем не доведено незаконності пункту 1.4 договору.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Частинами 2, 3, 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній до 17.10.2019) було встановлено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (далі - Порядок) пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.

Згідно з пунктом 3.3 Порядку Департамент є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).

Пунктом 6.1 Порядку встановлено, що розрахунок розміру пайової участі є невід`ємною частиною договору про пайову участь.

До пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники у разі нового будівництва та/або реконструкції на території міста Києва, зокрема, паркінгів (п. 4.2 Порядку).

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що згідно з положеннями законодавства, чинного на момент укладення сторонами договору, сплата пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва була обов`язковою за виключенням декількох випадків, до яких, у тому числі, відносилось і будівництво або реконструкція на території міста Києва паркінгів.

Однак, 17 жовтня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20.09.2019, на підставі якого з 01.01.2020 вищенаведена статті 40 була виключена з тексту Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" закріплено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Зі змісту вказаного пункту вбачається, що продовжують свою дію договори, які не були виконані до 01.01.2020.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, інвестор (правопопередник ТОВ "Альянс Плаза") повністю виконав свій обов`язок сплатити пайову участь (внесок) за договором, у зв`язку з чим Департаментом була видана довідка від 04.05.2017 про виконання умов договору, якою підтверджено перерахування інвестором 6 572 068,92 грн пайового внеску, а тому, на момент розгляду даного спору, договір припинив свою дію внаслідок його повного виконання на підставі пункту 7.2 договору.

Таким чином, положення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" не поширюють свою дію на зазначений договір та не продовжують можливість застосування ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до спірних правовідносин.

Натомість, позивач просить в судовому порядку визнати укладеним новий договір про пайову участь у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, предметом якого є сплата замовником 2 (ТОВ "Альянс Плаза") пайового внеску в розмірі 7 189 020,00 грн у зв`язку із будівництвом гаражів загальною площею 13 313,00 кв.м.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст.187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту тексту договору, який наведений у позовній заяві, вбачається, що позивач не вказує дату укладення такого договору, отже, у випаду задоволення вказаної позовної вимоги такий договір вважатиметься укладеним з дня набрання рішенням законної сили.

Однак, чинне на час розгляду даної справи законодавство, не передбачає обов`язку для суб`єкта господарювання, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури такого населеного пункту.

За вказаних обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання укладеним договору про пайову участь, не підлягає задоволенню, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язковості укладення такого договору.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним п. 1.4 договору пайової участі, то як вірно зазначив суд першої інстанції, припинення дії договору у зв`язку із виконанням, не перешкоджає вирішенню питання щодо недійсності договору в цілому або окремих його частин.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

В якості підстави незаконності пункту 1.4 договору Департамент посилається на те, що при розрахунку суми пайової участі (розмір якої встановлено у договорі) ним не було враховано, що зазначений у проектній документації об`єкту паркінг загальною площею 13 313 кв.м. фактично є гаражем.

Відповідно до 2.7 Порядку "паркінг" - це будинок (споруда), частина будинку (споруди) або комплекс будинків (споруд) з приміщеннями для постійного або тимчасового зберігання, а також елементами технічного обслуговування легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів.

Додатком Б (обов`язковий) до ДБН В.2.3-15:2007 "Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів", затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 44 від 07.02.2007 і введених в дію з 01.08.2007 (далі - ДБН), передбачено, що "гараж" - це будинок (споруда), частина будинку (споруди) або комплекс будинків (споруд) з приміщеннями для постійного або тимчасового зберігання, а також елементами технічного обслуговування легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів.

У цьому же додатку Б зазначено, що "паркінг" (англ. parking < park) - ставити автомобіль на стоянку (паркувати). У зарубіжній літературі та практиці паркінги - автостоянки, наземні (переважно відкритого типу) та підземні гаражі для тимчасового зберігання легкових автомобілів".

Отже, наведені положення Порядку та ДБН В.2.3-15:2007 "Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів" свідчать, що зміст терміну "паркінг" у Порядку є тотожним змісту терміну "гараж" у ДБН, а тому у даному випадку відсутні підстави вважати, що пункт 1.4 не відповідає законодавству.

При цьому акт Північного офісу Держаудитслужби, складений за результатами проведеної ревізії, не є правовим актом, який тлумачить визначення понять, а виявлені зазначеною перевіркою обставини не впливають на умови договірних відносин сторін і не можуть їх змінювати.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання недійсним пункту 1.4 договору, а тому позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Оскільки судом встановлено самостійні підстави для відмови у задоволенні позову, клопотання відповідачів щодо застосування наслідків пропуску позовної давності судом першої інстанції обґрунтовано залишено без задоволення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14 січня 2021 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22.04.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук