Постанова

від 12.04.2021 по справі 905/493/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2021 р. Справа № 905/493/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря Гончарова О.В.

за участі представників:

позивача - у порядку самопредставництва, Хворост Д.Г., паспорт серія ВК № 670921 від 23.12.09 р.;

відповідача - Колісниченко А.С., довіреність № б/н від 21.01.20 р;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКВІН -5» , м. Костянтинівка Донецької області (вх.№ 403 Д 2/5) на рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2020, ухвалене суддею Паляницею Ю.О, в приміщенні господарського суду Донецької області (повне рішення складено 10.12.2020) у справі № 905/493/20

за позовом Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації, м. Слов`янськ Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оквін-5» , м. Костянтинівка Донецької області

про стягнення 840928,50 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Департамент капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації, м.Слов`янськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оквін-5» про стягнення пені за договором підряду від 05.06.2018р. №75кб за період з 04.12.2018 по 03.06.2019 у розмірі 840928,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог Департамент капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації посилається на те, що між сторонами укладено договір підряду від 05.06.2018р. №75кб, на виконання умов якого позивачем (замовником) було перераховано відповідачу (підряднику) грошові кошти як попередню оплату (п.п.4.1, 4.2. Договору) у загальному розмірі 10125000 грн., яку відповідач в порушення умов п. 4.2. Договору не використав у встановлений строк (до 03.12.2018) та після цього не повернув позивачу, за що пунктом 7.3. Договору передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі 840928,50 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.11.2020 у справі № 905/493/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оквін-5» на користь Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації пеню в сумі 390057,59 грн, а також судовий збір в розмірі 5850,87 грн.В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що відповідачем одержаний від позивача аванс у залишковій сумі 9425423,40 грн. протягом обумовленого у п.4.2 договору підряду від 05.06.2018р. №75кб строку не використано за цільовим призначенням, зазначені грошові кошти невикористаного авансу у встановлений цим пунктом Договору строк не повернуто, за що пунктом 7.3. Договору передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми невідпрацьованого та неповернутого авансу за кожен день прострочення.

При цьому суд частково задовольнив заяву відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафних санкцій, стягнувши з відповідача на користь позивача суму пені- 390057,59 грн., нараховану позивачем в межах встановленої п. 1 ч. 2 статті 258 ЦК України скороченої позовної давності для вимог про стягнення неустойки -за період з 11.03.2019 по 03.06.2019 та відмовив у задоволенні вимог про стягнення решти нарахованої пені за спливом позовної давності.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОКВІН-5» із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на ненадання судом першої інстанції належної оцінки тим обставинам, що частину перерахованого позивачем авансу в сумі 9425423,40 грн., за неповернення якого заявлено до стягнення спірну суму штрафних санкцій, відповідач використав на придбання устаткування, загальна вартість якого складає 9709794,43 грн. , і яке було передано відповідачу за відповідними актами приймання-передачі устаткування, що відповідає п. 4.3. Договору підряду.При цьому, скаржник стверджує, що встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції мав відмовити в позові.

Крім цього скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що заявлена до стягнення пеня не передбачена умовами договору підряду від 05.06.2018р. №75кб, а пунктом 7.3. Договору, яким позивач обґрунтовує її нарахування, не визначено, який конкретно вид штрафних санкцій підлягає застосуванню до підрядника у разі порушення останнім п.п.4.2, 4.3 цього Договору.При цьому скаржник стверджує, що передбачені пунктами 4.2., 4.3. Договору зобов`язання, за порушення яких встановлено відповідальність пунктом 7.3. Договору, за своєю правовою природою є немайновими, оскільки полягають в обов`язку замовника надати підтвердження використання коштів попередньої оплати шляхом складання і надання відповідних документів, а саме актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт, а тому, на його думку, неможливо з`ясувати, на яку суму слід нараховувати облікову ставку НБУ, у зв`язку з чим пункт 7.3. Договору необхідно розуміти як такий, що передбачає облікову ставку за кожен день прострочення.За розрахунком відповідача, з урахуванням того, що зобов`язання, яке за його твердженням слідує з п.п. 4.2, 4.3 Договору є немайновим, розмір штрафної санкції становить 3275 грн. При цьому, власний розрахунок підрядником здійснено шляхом перемноження облікової ставки Національного банку України на кількість днів, заявлених позивачем як дні прострочення ((145*18)+(38*17,5).Скаржник стверджує, що саме цей розрахунок відповідає дійсному змісту пункту 7.3. Договору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 у справі № 905/493/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКВІН -5» , м. Костянтинівка (вх.№ 403 Д 2/5) на рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2020 у справі № 905/493/20 залишено без руху, встановлено скаржнику 10-денний строк, з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом надання суду апеляційної інстанції доказів сплати у встановленому порядку 8776,30 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКВІН -5» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2020 у справі № 905/493/20 задоволено, поновлено зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи в судове засідання з повідомленням сторін на 25.03.2021 р. об 11:00 год.

01.03.2021 (вх. № 2622) від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

19.03.2021 (вх. № 3365) від представника відповідача ТОВ «ОКВІН-5» , адвоката Баранова Т.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прийняти участь в судовому засіданні через участь у судовому засіданні по справі № 640/18614/17, розгляд якої призначено раніше.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи відкладено в судове засідання з повідомленням сторін на 12.04.2021 року о 16:00 год.

В судовому засіданні 12.04.2021 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи,05.06.2018 між Департаментом капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оквін-5» (підрядник) укладено договір підряду №75кб, згідно з предметом якого ( п.1.1.Договору) підрядник приймає на себе зобов`язання на свій ризик виконати роботи по об`єкту «Насосні станції та мережі каналізації прибережної зони відпочинку в Орджонікідзевському районі м.Маріуполь» (об`єкт), а замовник прийняти та оплатити такі роботи відповідно до проектно-кошторисної документації.

Відповідно до п.3.1. Договору обсяг, вартість та термін виконання робіт визначаються прикладеними до договору графіком виконання робіт і договірною ціною, які є невід`ємними частинами цього Договору. Договірна ціна складає 38711368,42 грн, у тому числі, ПДВ 6451894,74 грн.

Відповідно до п 3.3 Договору, обсяг фінансування на 2018 рік визначений згідно з виділеними бюджетними коштами і складає 33750000,00 грн, у тому числі 5625000,00 грн за рахунок коштів обласного бюджету.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за цим договором проводяться шляхом оплати за фактично виконані роботи та надання попередньої оплати.

Згідно з пунктом 4.2. Договору, замовник може перерахувати підряднику аванс у розмірі не більше 30% річного обсягу фінансування. Підрядник зобов`язується використати одержаний аванс протягом трьох місяців після одержання авансу, але у будь-якому разі не пізніше ніж до кінця поточного бюджетного року відповідно до вимог п.19 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 (зі змінами). По закінченні терміну невикористані кошти повертаються замовнику, але не пізніше останнього дня терміну відпрацювання авансу. Підрядник підтверджує використання коштів отриманої попередньої оплати актами виконаних підрядних робіт, складених за формою КБ 2в і довідками про вартість виконаних робіт, складених за формою КБ 3.

Згідно з п.6.3.14. Договору, підрядник зобов`язаний забезпечити цільове використання коштів, виділених як аванс (попередня оплата) для виконання робіт по договору.

Згідно з пунктом 4.3. Договору, облік та оплата виконаних робіт здійснюється на підставі акту виконаних підрядних робіт, складеного за формою КБ 2в і довідки про вартість виконаних підрядних робіт, складеної за формою КБ 3, актів приймання-передачі обладнання.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником згідно з ДБН А.31-5-2016, ДСТУ БД.1.1.-1:2013 (зі змінами) та передаються замовнику (п.4.3, 4.4 Договору).

Відповідно до п.5.1. Договору, строки виконання робіт визначаються графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору. Роботи на об`єкті розпочинаються після отримання документів, які передбачені п.5 Постанови КМУ від 13.04.2011 №466.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019 (п.10.1 Договору).

За умовами підп.11.7.1 п.11.7 Договору, підрядник надає замовнику акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, до яких повинні додаватись описи виконаних робіт, сертифікати та матеріали, виконавча документація, акти випробування обладнання та інша документація згідно з чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2020р. на виконання п.4.2. договору підряду від 05.06.2018р. №75кб Департаментом капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації перераховано на користь відповідача-підрядника грошові кошти авансу в сумі 10125000 грн (проведено банком 04.09.2018р.), призначення платежу: «аванс на матер. «Насосн. стан. та мереж канал. прибр. зони відп. м.Маріуп. (буд.)» , зг. дог. №75кб від 05.06.2018р., в т.ч. ПДВ - 1687500» .

У грудні 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Оквін-5» були виконані підрядні роботи за договором підряду від 05.06.2018 №75кб на загальну суму 699576,60 грн., які прийняті позивачем без зауважень, що оформлено підписаними сторонами без зауважень актами приймання виконаних робіт за грудень форми КБ-2в:

- Актом приймання виконаних робіт №1 від 03.12.2018р вартістю 13249,66 грн;

- Актом приймання виконаних робіт №1/1 від 03.12.2018 вартістю 145627,24 грн;

- Актом приймання виконаних робіт №2 від 03.12.2018 вартістю 540699,70 грн.

Позивач, посилаючись на те, що відповідачем за наведеними Актами виконано работи вартістю 699576,60 грн., яка складає частину суми перерахованого авансу, а використання решти отриманого авансу в сумі 9 425 423,40 грн. за цільовим призначенням у встановлений п. 4.2. Договору 3-х місячний строк не підтверджено Актами форми КБ-2в та довідками форми КБ- 3, невикористану суму авансу після закінчення цього строку в порушення умов зазначеного пункту Договору не повернуто, просить стягнути з відповідача нараховану на підставі п. 7.3. Договору пеню за порушення обов`язку з повернення невідпрацьованого авансу за період прострочення з 04.12.2018р. по 03.06.2019р. у розмірі 840928,50 грн.

Відповідач у відзиві на позов в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що на виконання п.4.2 Договору. ним в повному обсязі використано перераховану замовником суму авансу 10 125000 грн. шляхом виконання робіт вартістю 699576,60 грн та придбання устаткування вартістю 9709794,43 грн., яке необхідне для встановлення на об`єкті, а саме :

- комплектної каналізаційної станції GEF PS464b 2200/5500, загальною вартістю 3819085,08 грн;

- комплектної каналізаційної станції GEF PS464b 2200/6000, загальною вартістю 3394922,95 грн;

- комплектної трансформаторної підстанції 2КТП-400/6/0,4кВ, загальною вартістю 1148917,20 грн;

- двох підстанцій трансформаторних комплектні зовнішньої установки типу 2КТПГС-100/6/0,4кВ з компенсатором реактивної потужності, загальною вартістю 1346869,20 грн.

Придбання зазначеного устаткування відповідачем підтверджується наданими ним видатковими накладними від 16.11.2018 №№ 21, 22, 23, 24.

Комплектна каналізаційна станція GEF PS464b 2200/5500, комплектна каналізаційна станція GEF PS464b 2200/6000, комплектна трансформаторна підстанція 2КТП-400/6/0,4кВ, комплектна каналізаційна станції GEF PS464b 2200/6000 були прийняті відповідачем, що підтверджується наданими позивачем двосторонніми актами приймання-передачі устаткування від 17.12.2018 №№1/1, 1/2,складеними по закінченню встановленого строку використання авансу.

Разом з тим, Акт №2/1 приймання-передачі устаткування (дві підстанції трансформаторні комплектні зовнішньої установки типу 2КТПГС-100/6/0,4кВ з компенсатором реактивної потужності), відповідачем не підписаний.

Крім того, за твердженням відповідача, у п.7.3 Договору не визначено, який конкретно вид штрафних санкцій підлягає застосуванню до підрядника у разі порушення останнім п.п.4.2, 4.3 Договору. За розрахунком Товариства з обмеженою відповідальністю «Оквін-5» , з урахуванням того, що зобов`язання відповідача, яке слідує з п.п.4.2, 4.3 Договору, є немайновим, розмір санкції становить 3275 грн. При цьому, власний розрахунок підрядником здійснено шляхом перемноження облікової ставки Національного банку України на кількість днів, заявлених позивачем як дні прострочення (145*18)+(38*17,5).

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За змістом п.п. 98, 102 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою №668 від 01.08.2005р. Кабінету Міністрів України, оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об`єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання. У разі виконання робіт із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств питання розрахунків за виконані роботи (надання авансу, проміжні розрахунки, строки платежів тощо) визначаються договором підряду з дотриманням вимог актів законодавства, що регулюють ці питання.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено вище, на виконання п.4.2. Договору позивач 04.09.2018 перерахував відповідачу в якості авансу грошові кошти в сумі 10125000 грн

Пунктом 4.2. Договору встановлено обов`язок підрядника використати одержаний аванс протягом трьох місяців після його одержання згідно з вимогами п.19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою №1764 від 27.12.2001р. та підтвердити таке використання виключно актами виконаних підрядних робіт, складеними за формою КБ -2в та довідками про вартість виконаних робіт, складеними за формою КБ-3.

В разі недотримання цієї умови, на підрядника покладено обов`язок з повернення невикористаного авансу по закінченню строку його використання.

Аналогічні положення містить абз. 2 п.19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою №1764 від 27.12.2001р. Кабінету Міністрів України (далі - Порядок), згідно з яким замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов`язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Наведені положення абз. 2 п.19 Порядку містять вимоги щодо використання авансу на придбання певного підрядного майна, необхідного для виконання робіт, а саме:матеріалів, конструкцій, виробів.

Також, пунктом 6.3.14 Договору встановлено обов`язок підрядника забезпечити цільове використання коштів, виділених як аванс (попередня оплата) для виконання робіт за Договором.

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що невід`ємною частиною Договору є Підсумкова відомість ресурсів по об`єкту «Насосні станції та мережі каналізації прибережної зони відпочинку в Орджонікідзевському районі м.Маріуполь» .У розділі IV Будівельні матеріали, вироби і конструкції вказаного документа наведений вичерпний перелік матеріалів, конструкцій, виробів , що використовуються при виконанні робіт по згаданому об`єкту і до цього розділу не входить вищезазначене придбане відповідачем устаткування.Натомість зазначене устаткування передбачене розділом V Устаткуваня , а тому не є тим підрядним майном, на придбання якого позивачем відповідачу було перераховано (виділено) спірну суму авансу, а тому його придбання не відповідає цільовому використанню авансу, обов`язок якого покладено на підрядника пунктом 6.3.14 Договору.

Крім цього, як зазначено вище, п. 4.2. Договору передбачено підтвердження підрядником використання отриманого авансу виключно актами виконаних підрядних робіт, складених за формою КБ 2в та довідками про вартість виконаних робіт, складених за формою КБ -3.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, сторони визначили в Договорі певний порядок дій, направлених на відпрацювання відповідачем суми авансу та встановили чіткий механізм підтвердження виконання таких дій. При цьому, за умовами договору єдиними належними та допустимими доказами , що могли би підтвердити обставини виконання відповідачем пункту 4.2 договору, тобто факт належного використання ним суми авансу, є підписані сторонами акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3.

За таких обставин, надані відповідачем видаткові накладні та Акти приймання-передачі устаткування не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження обставин використання відповідачем отриманої від замовника суми авансу за цільовим призначенням.

При цьому, господарським судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача щодо того, що в силу вимог п.4.3. Договору облік та оплата виконаних робіт здійснюється на підставі, в тому числі, актів приймання-передачі обладнання , які представлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Оквін-5» до відзиву на позов, пославшись на те, що пунктом 4.1 Договору передбачено проведення розрахунків за цим договором шляхом оплати за фактично виконані роботи та надання попередньої оплати, в той час як вказана умова, що міститься в пункті 4.3. Договору договору за її змістом стосується первинних документів, які засвідчують фактичне виконання обумовлених Договором робіт та підстав для їх оплати, а порядок підтвердження використаних підрядником авансованих замовником коштів вругельовано у п.4.2 Договору підряду.

Надані відповідачем акти приймання-передачі устаткування № № 1.1., 2.1 від 17.12.2018 складені вже після закінчення строку на використання авансу, передбаченого п. 4.2. Договору.

Крім того, наданий відповідачем акт №2/1 приймання передачі устаткування взагалі не є належним та допустимим доказом також з огляду на те, що підписаний та засвідчений печаткою підприємства тільки з боку підрядника.

Отже, хоча придбання вищезазначеного устаткування і передбачено Підсумковою відомістю ресурсів, яка є невід`ємною частиною Договору, цільовим призначенням коштів виділеного авансу є їх використання на придбання іншого підрядного майна - матеріалів, конструкцій, виробів .

Наслідком невикористання підрядником виділеної замовником суми авансу протягом встановленого п. 4.2. Договору строку є, зокрема, безумовний обов`язок підрядника з повернення цієї суми по закінченню такого строку, в даному випадку 05.12.2018, і при цьому Договором, законом або Порядком не передбачено зарахування цієї суми в рахунок інших витрат підрядника, здійснених на підставі Договору.

Актами приймання виконаних робіт форми КБ-2 за грудень 2018 року №1 від 03.12.2018р №1/1 від 03.12.2018, №2 від 03.12.2018, підтверджується часткове використання відповідачем отриманого авансу відповідно до умов Договору, а саме -на суму 699576,60 грн.

Натомість використання решти отриманого авансу на суму 9425423,40 грн. у встановлений п. 4.2. Договору строк не підтверджено актами приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3.

Відповідач не заперечує обставини ненадання позивачу в якості підтвердження використання авансу актів за формою КБ-2в.

Оскільки, як зазначено вище, відповідач у встановлений пунктом 4.2. Договору строк-по 04.12.2018 не використав перерахований замовником аванс на залишкову суму 9425423,40 грн. за цільовим призначенням, у нього відповідно до цього пункту Договору з 05.12.2018 виник обов`язок повернути цю суму позивачу.

При цьому колегія суддів зазначає, що зобов`язання з повернення авансу(попередньої оплати) за своєю правовою природою є грошовим.

Так, за змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

У частині першій статті 509 Цивільного кодексу України визначено зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 Цивільного кодексу України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (відповідний висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

За змістом статей 509 , 524 , 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тому спірне правовідношення, в якому у зв`язку із закінченням встановленого Договором підряду строку використання отриманого підрядником від замовника авансу(попередньої оплати) у відповідача (підрядника) виникло зобов`язання повернути позивачу (замовнику) суму невикористаної попередньої оплати, тобто сплатити грошові кошти, є грошовим зобов`язанням.

Аналогічна правова позиція щодо правової природи обов`язку з повернення авансу(передплати) як грошового зобов`язання викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (пров № 12-42гс20).

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач суму невикористаного авансу -9425423,40 грн. у встановлений пунктом 4.2. Договору термін - 05.12.2018 не повернув, що ним не заперечується, він є боржником, який прострочив виконання зазначеного грошового зобов`язання й відповідне прострочення почалось з 05.12.2021.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що у разі невиконання підрядником зобов`язань, передбачених у п.п.4.2, 4.3 договору, за кожний день порушення замовником застосовуються штрафні санкції у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Оскільки, як зазначено вище, відповідач не виконав встановлене п. 4.2. Договору грошове зобов`язання з повернення 9 425 423,40 грн. невикористаної суми авансу, позивачем застосовано передбачену п. 7.2. Договору за таке порушення відповідальність у вигляді штрафних санкції за період прострочення з 04.12.2018 по 03.06.2019.

При цьому, як правомірно зазначив суд першої інстанції, зазначені штрафні санкції за своєю правовою природою є саме пенею, оскільки п. 7.3. Договору передбачено їх обчислення у порядку, встановленому статтею 549 Цивільного кодексу України для пені -у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено вище, частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначає штраф як неустойку, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Особливості застосування штрафу полягають у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від суми порушеного зобов`язання; він являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов`язання.

Разом з тим ч. 3 зазначеної статті визначає пеню як неустойку, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання . Як і штраф, пеня обчислюється тільки у відсотках і, але на відміну від штрафу пеня є триваючою неустойкою, тобто грошовою сумою, яка нараховується за кожний день прострочення, що і передбачено пунктом 7.3. Договору.

Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що передбачена у п.7.2 Договору відповідальність в розмірі облікової ставки Національного банку України від суми невідпрацьованого та неповернутого авансу за кожен день прострочення фактично є пенею, незалежно від того як її визначення наведено у відповідному правочині.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2019р. у справі №904/3315/18, постанові Верховного Суду України від 08.02.2017р. у справі №910/29752/15, в якій касаційний суд зазначив, що для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції забезпечення належного виконання зобов`язання.

Зважаючи на наведене, колегія суддів відхиляє як такі, що суперечать нормам чинного законодавства та умовам Договору доводи відповідача щодо невизначеності в пункті 7.3. Договору виду неустойки, встановленої за порушення негрошових зобов`язань, яка зумовлює неможливість визначення суми, на яку слід нараховувати облікову ставку НБУ.

Здійснивши у відповідності до чинного законодавства перерахунок заявленої до стягнення неустойки, погодженої сторонами в п. 7.3. Договорі, за правилами нарахування пені із застосуванням облікової ставки Національного банку України, що діяла у період з 05.12.2018р. по 03.06.2019р. (в межах визначеного позивачем періоду), суд першої інстанції вірно встановив, що її розмір дорівнює 836280,38 грн.

Разом з тим, у клопотанні б/н від 05.08.2020р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Оквін-5» заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафних санкцій.

В той же час, у відповіді на відзив позивач зазначав, що з підписанням сторонами акту звірки взаєморозрахунків за договором №75кб від 05.06.2018р., відповідач визнав наявність заборгованості за вказаним правочином в сумі 9425423,40 грн; у зв`язку з наведеним, зважаючи на те, що позовні вимоги про стягнення пені за прострочення терміну повернення передплати за договором №75кб від 05.06.2018р. є похідними від основного зобов`язання щодо повернення невикористаної передплати в сумі 9425423,40 грн, строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені за період з 04.12.2018р. по 28.02.2019р. перервався та не є пропущеним.

Господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності та стягнення 390057,59 грн. пені, нарахованої позивачем в межах встановленої п. 1 ч. 2 статті 258 ЦК України скороченої річної позовної давності для вимог про стягнення неустойки -за період з 11.03.2019 по 03.06.2019 та відмовив у задоволенні вимог про стягнення решти нарахованої пені, у зв`язку зі спливом позовної давності, з огляду на наступні підстави.

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.256 вказаного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

Зі змісту ч.6 ст.232 Господарського кодексу України вбачається, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання починається з дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення пені обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду із позовом 11.03.2020р., про що свідчить відбиток штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті заявника.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

При дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, у кожному випадку слід встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу, визнання пред`явленої претензії, або підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем складено, підписано та скріплено печатками підприємств акт звірки взаєморозрахунків за договором №75кб від 05.06.2018р., в якому зазначено, що станом на 01.11.2019р. за Товариством з обмеженою відповідальністю «Оквін-5» обліковується заборгованість в сумі 9425423,40 грн.

Вказаний акт підписано без зауважень та застережень з боку сторони відповідача.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості , уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.2019р. у справі №910/1389/18, від 19.09.2019р. у справі №910/14566/18.

При цьому, твердження позивача щодо переривання строку позовної давності у спірних правовідносинах у зв`язку з підписанням вказаного вище акту звірки взаєморозрахунків є необгрунтованими, оскільки у цьому акті відсутні відомості про визнання відповідачем саме спірної суми нарахованих позивачем штрафних санкцій, тоді як за змістом гл.19 Цивільного кодексу України визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, сама по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки), а відтак не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

З огляду на вищенаведене, здійснивши відповідний перерахунок пені в межах скороченої позовної давності для вимог про стягнення неустойки, суд першої інстанції з урахуванням дати звернення позивача до суду-11.03.2020 дійшов правильного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені за період з 11.03.2019р. по 03.06.2019р. у розмірі 390057,59 грн., а в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача решти нарахованої пені слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

Приймаючи до уваги вищенаведене, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Департаменту капітального будівництва Донецької обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оквін-5» підлягають задоволенню в частині стягнення пені за період з 11.03.2019р. по 03.06.2019р. у розмірі 390057,59 грн., а в іншій частині цих вимог слід відмовити.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч.1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКВІН -5» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2020 у справі № 905/493/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.04.2021

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль