Постанова

від 19.04.2021 по справі 904/4885/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2021 року м. Дніпро Справа № 904/4885/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.,

секретар судового засідання Манчік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2021р. (повний текст складено 21.01.2021р.) у справі № 904/4885/20 (суддя - Мельниченко І.Ф., м. Дніпро)

за позовом Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, м. Синельникове Дніпропетровської області, в інтересах держави

в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

до 1. Комунального закладу "Васильківський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради, с. Медичне Дніпропетровської області; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Родіна", смт. Покровське Дніпропетровської області

про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2021р. відмовлено в задоволенні позовних вимог.

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи договір про сумісну діяльність, сторони визначають обов`язок кожної з них щодо внесків, необхідних для досягнення мети сумісної діяльності. Такими внесками можуть бути грошові суми, майно, трудова участь, надання послуг, розробка і забезпечення проектною документацією, тощо. Зі змісту оскаржуваного договору вбачається, що він містить всі істотні умови договору про сумісну діяльність і виконувався сторонами саме, як договір про сумісну діяльність. При укладанні спірного договору сторони не повинні були погоджувати у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 296 від 11.04.2012р. "Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном", оскільки вказана постанова поширює свою дію лише на підприємства державної форми власності, яким не являється Комунальний заклад "Васильківський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради". Крім того, господарським судом зазначено, що зміни користувача земельними ділянками за Договором про спільну діяльність від 26.09.2017р. не відбулося, оскільки предметом цього договору є не спірні земельні ділянки, а сільськогосподарська продукція, яка буде вирощена на них, про що сторони дійшли згоди у розділі 4 оспорюваного Договору. Таким чином, на думку суду першої інстанції матеріали справи не містять доказів передачі спірних земельних ділянок у володіння та користування ТОВ "Родіна".

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Дніпропетровська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2021р., позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідачів на користь Дніпропетровської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2021р. прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 92 Земельного кодексу України, ст. ст. 203, 215, 1130, 1139 Цивільного кодексу України) та з порушенням норм процесуального права (ст. 86 ГПК України);

- судом першої інстанції при вирішенні даної справи не враховано, що положення спірного Договору та фактичні відносини сторін, які склалися на підставі цього Договору, не відповідають умовам договору спільної діяльності, передбаченим статтями 1130-1134 ЦК України. Спірний Договір не передбачає умов щодо досягнення сторонами певної спільної мети, оскільки кожна сторона Договору є власником визначеного результату своїх дій, а дохід комунального закладу згідно з п. 4.4. цього Договору є фіксованим та гарантованим. При цьому, питання користування земельною ділянкою для вирощування товарної сільськогосподарської продукції є предметом регулювання спеціальних норм земельного законодавства, якими не передбачено право постійного користувача землею розпоряджатися земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам в платне користування, що фактично відбулось в цьому випадку. Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який уповноважує користувача земельної ділянки правом надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом передачі в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою розпоряджатися земельними ділянками державної власності. З тексту спірного Договору вбачається, що жодної спільної господарської мети сторони не мали, окрім здійснення ТОВ "Родіна" господарської діяльності з обробки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що перебуває в постійному користування КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР, в обсязі повного господарського циклу, тобто із сільськогосподарського товаровиробництва (п. 3.1. договору). Можливість спільних дій відповідачів з метою, визначеною предметом оскаржуваного договору, виключається у зв`язку з тим, що КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР є неприбутковою установою, що унеможливлює отримання ним прибутку від обробки землі;

- місцевим господарським судом не надано оцінку тому, що спірний Договір укладений КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР, тобто особою, яка у встановленому законом порядку прав на земельну ділянку не набула, тоді як дійсним власником земельної ділянки - державою в особі Головного управління Держеокадастру у Дніпропетровській області, рішення про укладання з ТОВ "Родіна" спірного Договору не приймалось. Таким чином, спірним Договором порушується право власності держави на земельну ділянку та здійснюються перешкоди у здійснені вільного володіння, користування та розпорядження нею;

- відхилення судом доводів прокурора про недійсність спірного Договору не спростовує об`єктивної наявності підстав для визнання такого договору недійсним та припинення права особи на користування земельною ділянкою. Таким чином, Господарським судом Дніпропетровської області при ухваленні оскаржуваного рішення, в порушення ст. ст. 236, 237 ГПК України, повно і всебічно не було з`ясовано усіх обставин справи та не було надано належної оцінки доказам прокурора, чим порушено право держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на ефективний судовий захист;

- суд не врахував, що перерозподіл результатів спільної діяльності за спірним Договором фактично є орендною платою за право користування земельними ділянками, у даному випадку для вирощування сільськогосподарської продукції (п. 1.1 Договору) та отримання КЗ "Васильківський ПНІ" плати за користування цими земельними ділянками.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у відзиві на апеляційну скаргу просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2021р. та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Посилається, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному дослідженні обставин справи. Зазначає, що відповідно до положень Договору КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР не наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, враховуючи відсутність рішення повноваженого органу виконавчої влади щодо передачі земельної ділянки, а отже в даному випадку наявні підстави для визнання правочину недійсним згідно з приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України. КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР наділений правом постійного користування земельною ділянкою, а не розпорядження нею. Таким чином, КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР, уклавши спірний Договір, не мав при цьому необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження земельною ділянкою та всупереч нормам Земельного кодексу України фактично розпорядився земельною ділянкою. При укладені спірного Договору про спільну діяльність від 26.09.2017р. та додаткової угоди до нього від 31.01.2018р. сторонами не було дотримано порядку укладення Договору, не отримано погоджень уповноважених органів, в даному випадку - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2021р. без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Посилається на те, що у нього відсутні власні засоби для обробітку земельних ділянок. З метою забезпечення цільового використання земельних ділянок та з метою отримання додаткових коштів для поліпшення умов утримання підопічних, КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР було прийнято рішення про укладення договору про спільну діяльність з ТОВ "Родіна". Під час виконання Договору про спільну діяльність, відчуження спірних земельних ділянок не відбувається, а землекористувач в особі закладу залишається незмінним. Основна діяльність КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР , згідно до Статуту, унеможливлює його бути націленим саме на обробку землі, підтриманні її родючості, використання земель за цільовим призначенням та виконання інших обов`язків, передбаченим нормами Земельного кодексу України. В свою чергу, згідно Статуту, метою діяльності ТОВ "Родіна" є вирощування зернових культур, бобових і насіння олійних культур (основний), розведення великої рогатої худоби молочних порід, розведення свійської птиці, допоміжна діяльність у рослинництві тощо. Крім того, Статутом КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР передбачено, що з метою ефективного використання земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні Закладу та економії бюджетних коштів керівництвом Закладу можуть залучатись юридичні та фізичні особи для спільної діяльності, обробітку та використання земель. Таким чином, відповідачі об`єднали свої можливості з метою ефективного використання земель сільськогосподарського призначення, що належать на праві постійного користування КХ "Васильківський ПНІ" ДОР із залученням тих робіт, що за родом своєї діяльності здійснює ТОВ "Родіна". Отже, Договір про сумісну діяльність укладено виключно задля інтересів осіб, які утримуються у закладі та потребують психіатричної допомоги та дбайливого ставлення.

ТОВ "Родіна" у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2021р. у даній справі. Посилається на те, що Сторонами під час укладення спірного Договору було узгоджено такі істотні умови, як мета спільної діяльності - для досягнення спільної господарської мети (ведення галузі рослинництва: вирощування соняшнику, пшениці, ячменю, кукурудзи, тощо; підвищення ефективності ведення сільськогосподарського виробництва та охорони землі, збереження та відтворення їхньої родючості; зменшення сукупних витрат, матеріально-технічних та інших ресурсів для сортів сільськогосподарських культур та розробки нових технологій); координація спільних дій учасників, порядок їх здійснення, керівництво та організація спільної діяльності, правовий режим майна, наданого для досягнення спільної мети. Таким чином, спірний Договір містить всі істотні умови договору про спільну сумісну діяльність і виконувався сторонами саме, як договір про сумісну діяльність. Зміни користувача земельними ділянками за спірним Договором не відбулось, оскільки предметом цього Договору є не спірні земельні ділянки, а сільськогосподарська продукція, яка буде вирощена на них, про що Сторони дійшли згоди у розділі 4 спірного Договору. Власником спірних земельних ділянок залишається держава, в особі відповідного органу виконавчої влади, передбаченого ст. 122 Земельного кодексу України. Посилання прокуратури на завдання шкоди КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР, який є закладом для інвалідів, нецільовим використанням земельних ділянок є безпідставним. Продукція, яка поставляється ТОВ "Родіна" на виконання умов оспорюваного Договору використовується лише з метою діяльності КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР для поліпшення умов підопічних, що перебувають у закладі, а отже жодним чином не порушує право власності держави на земельні ділянки та не здійснює перешкоди у здійсненні вільного володіння, користування та розпорядження нею.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2021р. відкрито апеляційне провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 16.03.2021р.

16.03.2021р. в судовому засіданні оголошено перерву до 19.04.2021р.

В судовому засіданні 19.04.2021р. прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги, а представники КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР та ТОВ "Родіна" проти доводів апеляційної скарги заперечували.

Представник ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

19.04.2021р. в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

04.09.2020р. Синельниківська місцева прокуратура в порядку статті 23 ЗУ "Про прокуратуру" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР та ТОВ "Родіна" з позовом про визнання недійсним договору про спільну діяльність та зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Як зазначає прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури, під час вивчення стану додержання вимог земельного законодавства на території Васильківського району Дніпропетровської області були встановлені порушення в частині використання земельних ділянок державної власності комунальними закладами району.

Так, встановлено, що розпорядженням голови Васильківської районної державної адміністрації № 654-р-086 від 21.12.2006р. ОКЗ "Васильківський психоневрологічний будинок-інтернат" у постійне користування надано дві земельні ділянки загальною площею 721,8662 га (320,7999 га та 401,0663 га) на території Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області для ведення підсобного господарства. Право ОКЗ "Васильківський психоневрологічний будинок-інтернат" на постійне користування земельною ділянкою площею 320,7999 га з кадастровим номером 1220786600:01:007:0008 підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ № 043489 (т. 1, а. с. 25), виданим 27.02.2007р. та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землі та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030711800003. Право ОКЗ "Васильківський психоневрологічний будинок-інтернат" на постійне користування земельною ділянкою площею 401,0663 га з кадастровим номером 1220786600:01:007:0009 підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ № 043490 (т. 1, а. с. 26), виданим 27.02.2007р. та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землі та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030711800002. Цільове призначення (використання) обох земельних ділянок визначено вказаними Державними актами "для ведення підсобного господарства".

Крім того, ОКЗ "Васильківський психоневрологічний будинок-інтернат" у постійне користування надано ще дві земельні ділянки загальною площею 22,351 га (13,2097 га та 9,1413 га) для обслуговування закладу соціального забезпечення на підставі Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ № 043493 та Серія ЯЯ № 043491, виданих 27.02.2007р. (т. 1, а. с. 27-27).

Таким чином, загальна площа земельних ділянок, які використовуються вказаним комунальним закладом становить 744,2172 га, з них ріллі 632,658 га, багаторічних насаджень - 8,6542 га, пасовищ - 55,9433 га, інші землі - 46,9617 га.

У подальшому, Обласний комунальний заклад "Васильківський психоневрологічний будинок-інтернат" реорганізований в Комунальний заклад "Васильківський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради (КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР), засновником якого є Дніпропетровська обласна рада.

26.09.2017р. Комунальним закладом "Васильківський ПНІ" ДОР" в особі директора Ніколова Юрія Івановича, що діє на підставі Статуту (далі - Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Родіна", в особі директора Зубкова В`ячеслава Олександровича, що діє на підставі Статуту (далі - Сторона 2), укладено договір про спільну діяльність (т. 1, а. с. 30-31), за умовами якого сторони зобов`язуються шляхом об`єднання своїх зусиль та майна спільно діяти без створення юридичної особи по вирощуванню з метою її подальшої реалізації сільськогосподарської продукції на земельній ділянці загальною площею 632,6 га, яка знаходиться у постійному користуванні Сторони 1 згідно Державного акту на право постійного користування, виданого Васильківською районною державною адміністрацією, Серія ЯЯ № 043489 та Серія ЯЯ № 043490 від 27 лютого 2007 року. Для здійснення зазначеної спільної діяльності Сторона 2 надає виробниче устаткування, транспортні засоби, високоякісне репродуктивне насіння, якісні добрива, паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин, власні знання, досвід та інше, що необхідне для виконання умов цього договору (п. 1.1 Договору).

До вказаного Договору сторонами 17.11.2017р. укладено Додаткову угоду № 1, якою внесено зміни до реквізитів Сторони 2, а саме змінено адресу реєстрації та розрахунковий рахунок в банківській установі (т. 1, а. с. 32).

Прокурор зазначає, що під час вивчення положень вказаного Договору встановлено, що він укладений всупереч ЦК України та земельного законодавства України, що порушує інтереси держави, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним, з огляду на наступне.

Спірний договір укладено на п`ять років з переважним правом Сторони 2 на його поновлення (п. 2.1 Договору). Проте, відповідно до пункту 11.1 вказаний договір діє до 31.12.2022р., тобто більше п`яти років.

У пункті 3.1 Договору викладено його мету, а саме: Договір зобов`язує обидві сторони шляхом об`єднання трудових та матеріально-технічних ресурсів, спільно приймати участь у обробітку земельної ділянки на площі 632,6 га для досягнення спільної господарської мети: ведення галузі рослинництва, а саме: соняшнику, пшениці, ячменю, кукурудзи тощо; підвищення ефективності ведення сільськогосподарського виробництва та охорони землі, збереження та відтворення їхньої родючості; зменшення сукупних витрат, матеріально-технічних та інших ресурсів для сільськогосподарських культур та розробки нових технологій.

Розподіл результатів спільної діяльності проводиться з урахуванням витрат Сторін по їх здійсненню (п. 4.1 Договору).

Фактичний розподіл отриманої від збору врожаю продукції або продуктів її переробки здійснюється Сторонами шляхом поставки 50 % цієї продукції Стороною 2 Стороні 1, але у будь-якому разі грошовий еквівалент такої продукції за середніми цінами на поточний місяць не може бути меншим ніж 5 % від вартості земельної ділянки, зазначеної в п. 1.1 даного Договору, в поточному році (п. 4.4. Договору).

В подальшому, 31.01.2018р. Сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про спільну діяльність від 26.09.2017р. (т. 1, а. с. 33), якою викладено в новій редакції пункт 4.4 Договору:

"4.4. Фактичний розподіл отриманої від збору врожаю продукції або продуктів її переробки здійснюється Сторонами шляхом поставки частини цієї продукції Стороною 2 Стороні 1 у кількості 50 % від вартості чистого прибутку спільної діяльності, але у будь-якому разі грошовий еквівалент такої продукції за середніми цінами на поточний місяць не може бути меншим ніж 5 % від вартості земельної ділянки, зазначеної в п. 1.1 даного Договору, в поточному році."

Пунктом 7.1 Договору визначено вклад Сторони 1 у вигляді виділеної для спільної діяльності земельної ділянки, зазначеної в п. 1.1 даного Договору (загальною площею 632,6 га, яка знаходиться у постійному користуванні Сторони 1 згідно Державних актів на право постійного користування, виданих Васильківською районною державною адміністрацією, Серія ЯЯ № 043489 та Серія ЯЯ № 043490 від 27 лютого 2007 року).

Згідно п. 7.2 Договору вклад Сторони 2 визначається обов`язками, вказаними в п. 5.2 Договору, зокрема: після підписання даного договору невідкладно приступити до здійснення сільськогосподарських робіт; провести своїми силами та засобами сільськогосподарські роботи; здійснювати фінансування в обсягах, необхідних для досягнення спільної мети; забезпечити за власний рахунок придбання товарно-матеріальних цінностей для виконання Сторонами умов даного Договору (забезпечити для посіву рослинних культур високоякісне продуктивне насіння, якісні добрива, паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин тощо); підготовку площ для виконання сільськогосподарських робіт з виконанням заходів поліпшення га збереження природно-ресурсного потенціалу земель; здійснення всього комплексу сільськогосподарських робіт за Договором в межах земельної ділянки тощо.

До обов`язків Сторони 1 згідно п. 5.3 Договору відноситься лише: сплачувати земельний податок, забезпечити Стороні 2 вільний доступ до земельної ділянки, надати Стороні 2 можливість виконання технологічних процесів у межах спільної діяльності.

Спільною власністю Сторін являється майно (сільськогосподарська культура), що вирощується за умовами даного договору та сільськогосподарська продукція, набута Сторонами в результаті спільної діяльності (п. 8.1 Договору).

Користування спільним майном здійснюється Сторонами в порядку, визначеному в Договорі (п. 8.2 Договору).

Прокурор вказує на те, що Договором про спільну діяльність від 26.09.2017р. порушуються права позивача як органу, який реалізує права держави на землю, укладений договір суперечить вимогам Земельного кодексу України в частині додержання процедури припинення та надання у користування земельних ділянок державної форми власності, а також не спрямований на досягнення спільної мети.

КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР наділений правом постійного користування земельною ділянкою, а не розпорядження нею. Тобто КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР, уклавши спірний Договір, не мав при цьому необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження земельною ділянкою та всупереч наведеним нормам Земельного кодексу України фактично розпорядився земельною ділянкою площею 632,6 га, зробивши вклад у спільну діяльність.

Крім того, прокурор вважає, що правомочності КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР щодо користування земельною ділянкою у зв`язку з укладенням вказаного договору суттєво обмежені, що протирічить законодавчому регулюванню даних відносин.

Земельна ділянка площею 632,6 га, що є об`єктом спірного Договору, знаходиться за межами населеного пункту та відноситься до земель державної форми власності, землевласником (розпорядником) якої є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Таким чином, КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР не наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, враховуючи відсутність рішення державного органу виконавчої влади щодо передачі земельної ділянки та інші вищевказані обставини, в даному випадку наявні підстави для визнання правочину недійсним згідно з приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Вказані обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити земельну ділянку.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі слід враховувати наступні обставини.

Відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України у випадках, передбачених законом, на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Згідно рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99 прокурори та їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави. Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 2 зазначеного рішення встановлено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Недотримання відповідачами вимог законодавства України з приводу використання земель державної власності безумовно порушує інтереси держави, як інституту, який покликаний врегулювати відносини у певній сфері.

Звернення прокурора до суду спрямовано на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні такого значимого питання як правомірність використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, що здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019р. у справі № 910/3486/18 зазначено, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло і з власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Статтею 15-1 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015р., Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 31 вказаного Положення встановлено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Так, відповідно до вимог п. 1, п. п. 13 п. 4 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016р. № 333, затвердженого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016р. № 1391/29521 "Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру" Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастр, який здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі щодо дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, а також дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду. Крім того, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України.

В обґрунтування доводів наявності повноважень на представництво у даній справі, прокурор посилається на те, що порушення інтересів держави в даному випадку полягає в тому, що спірний Договір про спільну діяльність укладено з грубим порушенням вимог законодавства, не дотримано встановлений законодавством порядок набуття та реалізації прав на землю, а також майнові інтереси держави щодо володіння, розпорядження та користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності. Проте, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області не вживаються належні та ефективні заходи, спрямовані на захист інтересів держави, у судовому порядку шляхом пред`явлення позовної заяви.

Так, Синельниківською місцевою прокуратурою направлено на адресу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області лист (запит) № 04/43-2523вих20 від 30.07.2020р. щодо порушень вимог чинного законодавства та вжиття заходів реагування за ними.

На вказаний запит Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано відповідь № 10-4.61-5666/2-20 від 26.08.2020р., згідно з якою жодних заходів реагування на повідомлення про порушення чинного законодавства не вжито.

Місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що наведені обставини, а також той факт, що уповноваженим органом, в даному випадку - Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області належним чином не здійснюється захист порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку, є підставою для звернення керівника Синельниківської місцевої прокуратури з даним позовом до суду.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено ст. 215 ЦК України.

У ст. 1130 ЦК України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до положень ст. 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови, визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спеціальної діяльності.

Таким чином, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Васильківської районної державної адміністрації № 654-р-086 від 21.12.2006р. ОКЗ "Васильківський психоневрологічний будинок-інтернат" у постійне користування надано дві земельні ділянки загальною площею 721,8662 га (320,7999 га та 401,0663 га) на території Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області для ведення підсобного господарства. Право ОКЗ "Васильківський психоневрологічний будинок-інтернат" на постійне користування земельною ділянкою площею 320,7999 га з кадастровим номером 1220786600:01:007:0008 підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ № 043489, виданим 27.02.2007р. та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землі та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030711800003. Право ОКЗ "Васильківський психоневрологічний будинок-інтернат" на постійне користування земельною ділянкою площею 401,0663 га з кадастровим номером 1220786600:01:007:0009 підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ № 043490, виданим 27.02.2007р. та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землі та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030711800002. Цільове призначення (використання) обох земельних ділянок визначено вказаними Державними актами "для ведення підсобного господарства".

Крім того, ОКЗ "Васильківський психоневрологічний будинок-інтернат" у постійне користування надано ще дві земельні ділянки загальною площею 22,351 га (13,2097 га та 9,1413 га) для обслуговування закладу соціального забезпечення на підставі Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ № 043493 та Серія ЯЯ № 043491, виданих 27.02.2007р.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. ст. 11, 526 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Матеріали справи свідчать, що 26.09.2017р. між КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР (сторона -1, відповідач - 1) та ТОВ "Родіна" (сторона - 2, відповідач - 2) укладено Договір про спільну діяльність, відповідно до якого сторони зобов`язуються шляхом об`єднання своїх зусиль та майна спільно діяти без створення юридичної особи по вирощуванню з метою її подальшої реалізації сільськогосподарської продукції на земельній ділянці загальною площею 632,6 га, яка знаходиться у постійному користуванні Сторони 1 згідно Державного акту на право постійного користування, виданого Васильківською районною державною адміністрацією, серія ЯЯ № 043489 та серія ЯЯ № 043490 від 27.02.2007р. Для здійснення зазначеної спільної діяльності Сторона 2 надає виробниче устаткування, транспортні засоби, високоякісне репродуктивне насіння, якісні добрива, паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин, власні насіння, досвід та інше, що необхідне для виконання умов цього договору.

Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками (ст. 1133 ЦК України).

Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном (ст. 1134 ЦК України).

Господарським судом першої інстанції встановлено, що КЗ "Васильківский ПНІ" ДОР здійснює вклад у вигляді виділеної для спільної діяльності земельної ділянки, зазначеної в п. 1.1. оскаржуваного Договору, а ТОВ "Родіна" здійснює вклад, який визначається обов`язками вказаними в п. 5.2. даного Договору.

Твердження прокуратури про те, що державний акт на право постійного користування не є тим документом, який уповноважує користувача земельної ділянки використовувати її для здійснення спільної діяльності, оскільки правом розпорядження земельними ділянками наділений відповідний орган спростовується наступним.

Відповідно по положень п. 1.3. Статуту КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР, у закладі для організації трудової реабілітації, забезпечення підопічних предметами, матеріалами та інвентарем, основними продуктами харчування власного виробництва діє структурний підрозділ - підсобне господарство.

Продукція вироблена у підсобних господарствах та лікувально-виробничих (трудових) майстернях, використовується для задоволення потреб і поліпшення умов проживання підопічних та розвитку діяльності закладу.

З метою ефективного використання земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні закладу, та економії бюджетних коштів керівництвом закладу можуть залучатися юридичні та фізичні особи для спільної діяльності, обробітку та використання земельних ділянок.

Зі змісту спірного Договору про спільну діяльність від 26.09.2017р. вбачається, що предметом договору є не земельна ділянка, внаслідок чого право користування якою перейшло до ТОВ "Родіна", а саме результат діяльності на ній, тобто сільськогосподарська продукція вироблена на цій земельній ділянці.

Згідно з положеннями пунктів 4.4. та 4.5. Договору фактичний розподіл отриманої від збору врожаю продукції або продуктів її переробки здійснюється сторонами шляхом поставки 50 % цієї продукції Стороною 2 Стороні 1, але у будь-якому разі грошовий еквівалент такої продукції за середніми цінами на поточний місяць не муже бути меншим ніж 5 % від вартості земельної ділянки, зазначеної в п. 1.1. даного Договору в поточному році.

Сторона 1 може відмовитись від отримання вказаної в п. 4.4. Договору продукції та отримати від Сторони 2 її грошовий еквівалент за середніми цінами відповідно до даних головного управління статистики у Дніпропетровській області на поточний місяць. В окремих випадках, за взаємною згодою сторін, Сторона 2 може провести частковий розрахунок зі Стороною 1 шляхом надання їй послуг, поставки матеріалів, обладнання тощо.

В подальшому, 31.01.2018р. Сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про спільну діяльність від 26.09.2017р. (т. 1, а. с. 33), якою викладено в новій редакції пункт 4.4 Договору: "4.4. Фактичний розподіл отриманої від збору врожаю продукції або продуктів її переробки здійснюється Сторонами шляхом поставки частини цієї продукції Стороною 2 Стороні 1 у кількості 50 % від вартості чистого прибутку спільної діяльності, але у будь-якому разі грошовий еквівалент такої продукції за середніми цінами на поточний місяць не може бути меншим ніж 5 % від вартості земельної ділянки, зазначеної в п. 1.1 даного Договору, в поточному році."

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів передачі земельних ділянок, що є у постійному користуванні КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР, у користування ТОВ "Родіна", а отже користувачем цих земельних ділянок залишається КЗ "Васильківський ПНІ", а їх власником є держава в особі відповідного органу виконавчої влади, передбаченого ст. 122 Земельного кодексу України.

За наведених обставин, необґрунтованими є доводи прокурора про те, що спірним Договором порушується право власності держави на земельну ділянку та здійснюються перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні нею.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що перерозподіл результатів спільної діяльності за спірним Договором фактично є орендною платою за право користування земельними ділянками слід звернути увагу, що такі твердження прокурора були відсутні в позовній заяві та не були предметом розгляду місцевого господарського суду.

Крім цього, судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду даної справи не встановлено, що спірний правочин вчинено з метою приховати інший правочин, зокрема договір оренди земельної ділянки.

Також апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що при укладанні спірного Договору сторони не повинні були погоджувати його відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 296 від 11.04.2012р. "Про затвердження Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном". Приписи даної постанови поширюються лише на підприємства державної форми власності, яким не є Комунальний заклад "Васильківський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради, оскільки є установою комунальної форми власності, підпорядковується та перебуває в управління Дніпропетровської обласної ради.

Щодо твердження Дніпропетровської обласної прокуратури відносно наявності підстав для визнання договору недійсним колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Зазначене кореспондується із положеннями ч. 1 ст. 207 ГК України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Наведеними нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі (невідповідність волі та волевиявлення).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, позивач при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, в укладеному договорі сторонами узгоджені такі істотні умови як мета спільної діяльності (в даному випадку, для досягнення спільної господарської мети: ведення галузі рослинництва, а саме: вирощування соняшнику, пшениці, ячменю, кукурудзи, тощо; підвищення ефективності ведення сільськогосподарського виробництва та охорони землі, збереження та відтворення їхньої родючості; зменшення сукупних витрат, матеріально-технічних та інших ресурсів для сортів сільськогосподарських культур та розробки нових технологій), як координація спільних дій учасників, порядок їх здійснення, керівництво та організація спільної діяльності, правовий режим майна, наданого для досягнення спільної мети.

Спірний договір містить всі істотні умови договору про сумісну діяльність і виконувався сторонами саме, як договір про сумісну діяльність.

Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсним оспорюваного договору є необґрунтованими та недоведеними, а отже відповідні доводи прокуратури не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції. Відмова у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору виключає можливість задоволення позовних вимог про звільнення земельної ділянки.

Крім того, при прийнятті рішення в даній справі апеляційний господарський суд враховує обставини, викладені у відзиві КЗ "Васильківський ПНІ" ДОР щодо відсутності у закладу власних засобів для обробітку земельних ділянок з метою забезпечення їх цільового використання та отримання додаткових коштів для поліпшення умов утримання підопічних.

З огляду на наведене, доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та не спростовують обставин, на які посилався місцевий господарський суд. Таким чином, підстави задоволення апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2021р. в даній справі відсутні. Водночас апеляційний господарський суд погоджується із доводами відповідачів, викладеними у відзивах на апеляційну скаргу, як такими, що узгоджуються з обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2021р. у справі № 904/4885/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено - 22.04.2021р.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд