Постанова

від 18.09.2007 по справі 29/152-07-3464

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/152-07-3464

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"18" вересня 2007 р. Справа № 29/152-07-3464

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Василенко О.О. (довіреність № 01/11-16 від 01.11.2006 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-механічний завод”

на рішення господарського суду Одеської області від „16” липня 2007 року

по справі № 29/152-07-3464

за позовом Комунального підприємства „Теплопостачання м. Одеси”, м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-механічний завод”, Одеська область, Біляївський район, с. Усатове

про зобов'язання укласти договір   

В С Т А Н О В И В :

18.04.2007 року Комунальне підприємство „Теплопостачання м. Одеси” (далі по тексту – позивач, Теплопостачальна організація) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-механічний завод” (далі по тексту –відповідач, Споживач), в якій просило зобов'язати відповідача укласти пункт 10.3 договору       № 1014 від 01.11.2006 року та додаток № 1 до договору № 1014 від 01.11.2006 року в редакції позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з метою встановлення між сторонами господарсько-договірних зобов'язань щодо постачання теплової енергії позивач направив відповідачеві проект договору № 1014 від 01.11.2006 року, але він підписаний останнім з протоколом розбіжностей та направлений на адресу позивача. Частина розбіжностей сторонами врегульована та складений протокол узгодження розбіжностей, але решта умов, запропонованих відповідачем, викладених в протоколі розбіжностей до договору, позивач не погодив та відхилив, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.2007 року, повний текст якого складений 27.07.2007 року у справі № 29/152-07-3464 (суддя Аленін О.Ю.) позов Комунального підприємства „Теплопостачання м. Одеси” задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-механічний завод” укласти з позивачем договір № 1014 від 01.11.2006 року про постачання теплової енергії з урахуванням протоколу розбіжностей з пунктами договору у наступній редакції:

- пункт 10.3 договору: Припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії;

- Додаток № 1 до договору, в частині визначення теплового навантаження на опалення в кількості:  0,2766 Гкал/год.

Стягнуто з відповідача користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 85 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. На виконання цього рішення господарським судом Одеської області 03.08.2007 року видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „РМЗ” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На думку скаржника, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення неправомірно та безпідставно не з'ясував, по-перше, чи є предметом діяльності відповідача надання житлово-комунальних послуг споживачам таких послуг та чи передбачено це умовами договору або наявність такого договору взагалі, а, по-друге, чи визначено відповідача виконавцем житлово-комунальних послуг органами місцевого самоврядування або власником (власниками) житлового будинку.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, але його представник в судовому засіданні просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обгрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважних причин, клопотання про відкладення розгляду скарги не заявляв, про причини неявки суд не повідомив. Із повідомлення, конверту та довідки поштового відділення вбачається, що ТОВ „РМЗ” за адресою: 67663, Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, 464-й км. автошляху С.Петербург-Київ-Одеса, яка вказана скаржником в апеляційній скарзі, не знаходиться, із чого випливає, що його належним чином повідомлено про час та місце слухання справи, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу без його участі.

 Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою встановлення між сторонами господарсько-договірних зобов'язань щодо постачання теплової енергії КП „Теплопостачання міста Одеси” направило на адресу ТОВ „РМЗ” проект договору   № 1014 від 01.11.06 року на постачання теплової енергії з разом з додатками, які є невід'ємною частиною цього договору, згідно умов якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором (а.с.5-10).

В свою чергу, ТОВ „РМЗ” вказаний договір підписав, але склав до нього протокол розбіжностей та 27.03.2007 року разом із договором та додатком № 1 до нього направив на адресу позивача (а.с.11-13).

Так, згідно з протоколом розбіжностей до договору № 1014 від 01.11.06 року, ТОВ „РМЗ” просило викласти положення Договору в наступній редакції:

- Додаток № 1 до договору № 1014 від 01.11.06 року прийняти в новій редакції, де теплове навантаження складатиме 0,018 Гкал/год. замість встановлених 0,2766 Гкал/год.;

- пункт 6.3 Договору „Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період” –виключити;

- пункт 10.3 Договору „Припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії” –виключити.

03.04.2007 року ТОВ „РМЗ” надіслало на адресу позивача лист № 14, отриманий останнім 04.04.2007 року, згідно якого відповідач просив розглянути питання про перевід жильців дому (гуртожиток по вул. Красна,8) на прямі розрахунки, підписати та повернути протокол розбіжностей і додаток № 1 до договору № 1014 від 01.11.06 року (а.с.105).

10.04.2007 року КП „Теплопостачання м. Одеси” передало відповідачу телефонограму № 4, якою запросило останнього для узгодження протоколу розбіжностей до договору № 1014 від 01.11.06 року до підприємства за адресою:      м. Одеса, вул. Варненська,27, каб. 311 11.04.2007 року о 9.00 год. (а.с.19).

11.04.2007 року ТОВ „РМЗ” звернулося до позивача з листом № 20, яким просило перевести жильців дому (гуртожиток по вул. Красна,8 в м. Одесі) на прямі розрахунки, посилаючись на аналогічне переведення жильців його району ДЄЗ „Звездный” (а.с.106).

Судова колегія погоджується з позовними вимогами КП „Теплопостачання    м. Одеси”, висновками місцевого господарського суду про їх задоволення та зобов'язання ТОВ „РМЗ” укласти договір № 1014 від 01.11.06 року з урахуванням протоколу розбіжностей в редакції позивача і вважає, що доводи та вимоги ТОВ „РМЗ”, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 181 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона -  виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими (пункти 2, 7).

Частиною 6 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів (суб'єктів господарювання або негосподарюючих суб'єктів –юридичних осіб) електроенергією зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).  

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 179 Господарського Кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма  вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів, при цьому Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть у визначених законом випадках затверджувати типові договори. При укладенні деяких господарських договорів сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Статтею 275 Господарського кодексу України встановлено, що відпуск  електроенергії без оформлення договору енергопостачання не допускається, суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією, зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції. За договором енергопостачання    енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (пункти 1-2).

Згідно із статтею 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Статтею 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” визначено, що  споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати, житлово-комунальну послугу. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом  діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Власника будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд, вищеназвана норма закону визначає як фізичну або юридичну особу, якій належить зареєстроване у встановленому порядку право володіння, користування та розпорядження приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом.

Відповідно до статті 19 вказаного Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем (стаття 29 Закону).

Згідно із пунктами 1.3-1.4 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу № 60 від 25.04.2005 року, виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг, та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у частині другій статті 21 закону „Про житлово-комунальні послуги”. Виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг  самостійно.

Оскільки під час розгляду справи, що підтверджується відповідними матеріалами, встановлено, що ТОВ „РМЗ” є балансоутримувачем будинку (гуртожиток по вул. Красна,8 в м. Одесі), то виробником послуг є КП „Теплопостачання м. Одеси”, виконавцем послуг –відповідач, а кінцевими споживачами –мешканці будинку, у зв'язку з чим судова колегія приходить до висновку, що ТОВ „РМЗ” на підставі викладених фактів та норм чинного законодавства зобов'язано укласти з КП „Теплопостачання м. Одеси” саме запропонований останнім договір на постачання теплоенергії.

Вимоги ТОВ „РМЗ” про виключення з договору № 1014 від 01.11.06 року  пункту 10.3 „Припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії” не відповідають та протирічать нормам чинного законодавства, а саме статті 598 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом, із чого виливає, що припинення дії договору не тягне за собою припинення зобов'язання, воно повинно виконуватись належним чином.

Щодо зміни редакції Додатку № 1 договору № 1014 від 01.11.06 року в частині визначення теплового навантаження на опалення в кількості 0,018 Гкал/год. замість встановлених позивачем 0,2766 Гкал/год., судова колегія вважає правомірним не прийняття позивачем такої редакції ТОВ „РМЗ” та залишення судом первісної редакції, оскільки цей Додаток необхідний для визначення орієнтованого об'єму поставки теплової енергії на рік, а розрахунок по тепловому навантаженню включає в себе площу гуртожитку, яку надав сам абонент –ТОВ „РМЗ”, а розрахував теплове навантаження не по площі гуртожитку, а виходячи із житлової площі квартир, яку займають працюючи робітники підприємства.

ТОВ „РМЗ” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, його представник в судове засідання не з'явився, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 16.07.2007 року по справі № 29/152-07-3464 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.  

Керуючись статтями 99, 101-105  Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 16.07.2007 року по справі № 29/152-07-3464 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ремонтно-механічний завод” без задоволення.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                       С.І. Колоколов

Суддя                                                                                          Г.П. Разюк

           Суддя                                                                                             М.С. Петров