Ухвала

від 14.04.2021 по справі 761/12872/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/12872/21

Провадження № 1-кс/761/7929/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , представників третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22020000000000178, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 липня 2020 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 113, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України,

в с т а н о в и в:

07 квітня 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:79:045:0003, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 22020000000000178, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 липня 2020 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 113, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України.

Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22020000000000178, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 липня 2020 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 113, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України.

Постановою старшогослідчого вОВС 4відділу 1управління досудовогорозслідування Головногослідчого управлінняСБ України ОСОБА_4 від 24березня 2021року земельнуділянку зкадастровим номером:8000000000:79:045:0003,розташовану заадресою: АДРЕСА_1 ,визнано речовимдоказом укримінальному провадженні№ 22020000000000178 від 29 липня 2020 року.

За таких обставин, на даний час виникла необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного нерухомого майна, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, зокрема є об`єктом кримінально протиправних дій.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримали та просили його задовольнити з підстав у ньому наведених.

Представник «ПАТ Київський завод «Радар» - адвокат ОСОБА_5 при вирішенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, поклалася на розсуд слідчого судді.

Представник ТОВ «Печерськбудінвест» (колишнє ТОВ «КАТЕРПІЛЛЕР») - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на майно та посилаючись на зміст наданих письмових заперечень, просив відмовити у задоволенні клопотання. Зазначив, що, 15 січня 2016 року між ПАТ «Київський завод «Радар» в особі Голови Правління Генерального директора ОСОБА_8 , що діяв на підставі Статуту та Протоколу засідання Правління ПАТ «Київський завод «Радар» від 09 грудня 2015 року та ТОВ «КАТЕРПІЛЛЕР» (ТОВ «Печерськбудінвест») укладено на підставі Протоколу № 1 проведення відкритих торгів (аукціону) з визначення найкращої цінової пропозиції у пайовій участі у капітальному будівництві житлового комплексу з торгово-офісними приміщеннями від 29 грудня 2015 року (відкриті торги (аукціон) організовано та проведено Товарною біржою «Центральна універсальна біржа»), правочин, який іменується Договором про пайову участь у капітальному будівництві житлового комплексу з торгово-офісними приміщеннями № Ух 1.16. Предметом Договору є зобов`язання та права Сторін щодо сприяння розширенню та модернізації виробничих потужностей Сторони 1 по створенню продукції, вдосконалення мережі збуту цієї продукції шляхом пайової участі по будівництву об`єкта на земельній ділянці та з метою отримання у власність кожною з Сторін своєї частини в забудованому об`єкті в порядку та на умовах, визначених в Договорі (п. 1.1. Договору). За цим Договором Сторона 1 делегує Стороні 2 частину функцій замовника будівництва, а Сторона 2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити будівництво об`єкта в цілому на земельній ділянці відповідно до проектної документації (п. 1.2 Договору).

При цьому, жодним контролюючим чи правоохоронним органом або будь-якою судовою інстанцією не встановлено факту протиправності дій службових осіб саме ТОВ «КАТЕРПІЛЛЕР» (ТОВ «Печерськбудінвест»), тобто вказані обставини свідчать про відповідність дій посадових осіб ТОВ «КАТЕРПІЛЛЕР» (ТОВ «Печерськбудінвест») при підготовці та реалізації будівельного проекту за Договором № Ух 1.16 від 15 січня 2016 року вимогам чинного законодавства, реалізації ними своїх прав та здійснення обов`язків у законний спосіб, відсутності умислу на вчинення кримінальних правопорушень, а також спричинення будь-яких збитків державі. Так, прокурор у клопотанні вказує, що є загроза набуття права власності на вказану земельну ділянку комерційною організацією, при цьому свідомо залишає той факт, що перехід права користування (чи права власності) земельною ділянкою до ТОВ «КАТЕРПІЛЛЕР» (ТОВ «Печерськбудінвест») не настав та може і не настати в майбутньому, що залежить від багатьох чинників, а тому відсутні негативні наслідки на час розгляду вказаного клопотання.

Також,акцентував увагуслідчого суддіна тому,що увитязі зЄдиного реєструдосудових розслідуванькримінального провадження№ 22020000000000178 від 29 липня 2020 року відсутні відомості про вчинення кримінальних правопорушень, які містять ознаки протиправних дій щодо нецільового використання вказаної земельної ділянки, а також щодо перевищення своїх службових обов`язків ПАТ «Київський завод «Радар», на фактах вчинення яких ґрунтується дане клопотання прокурора про арешт майна.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , представників третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України,для прийняттязаконного,обґрунтованого тасправедливого рішення,слідчий суддяповинен з`ясуватиправову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні прокурора, та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а тому суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Перша та найголовніша вимогастатті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання з боку органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого абзацу надає право позбавляти власності лише «на умовах, передбачених законом», при цьому у другому абзаці визнається право держав здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" пункт 58).

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.

Згідно до ч. 1ст. 98 КПК Українивбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст.173КПК України привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати:1)правовупідставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України,повинен врахувати:існування обґрунтованоїпідозри щодовчинення кримінальногоправопорушення тадостатність доказів,що вказуютьна вчиненнякримінального правопорушення;можливість використаннямайна як доказу у кримінальному провадженні; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Однак зазначених вимог закону прокурор, який звернувся до суду з клопотання про арешт майна, не дотримався.

Відповідно до вимогст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Накладаючи арешт на майно з підстав передбачених п. 1 ч. 2, ч. 3ст. 170 КПК України, слідчий суддя не тільки має переконатися в тому, що майно відповідає критеріям зазначеним уст. 98 КПК України, а й врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Оскільки винесенняпостанови про визначення майна речовим доказом, не може бути єдиною підставою, для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, посилаючись у клопотанні, що нерухоме майно відповідає критеріям зазначеним в ч. 1ст. 98 КПК Українита наявні правові підстави, передбачені п. 1 ч. 2ст. 170 КПК Українидля його арешту, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:79:045:0003 площею 1, 3631 га, згідно паспорту об`єкта, проводиться "Реконструкція майнового комплексу" по вул. Предславинській, 35 у Печерському районі м. Києва. Замовником є ТОВ «КАТЕРПІЛЛЕР» (ТОВ «Печерськбудінвест»); генеральним підрядником є ТОВ «Бориспільміськбуд» (код ЄДРПОУ 34536374); генеральним проектувальником є ТОВ «Інтеліт Проект» (код ЄДРПОУ 38992272); Дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 113191130989 від 23 квітня 2019 року виданий Державною архітектурно - будівельною інспекцією України. Відповідно до паспорту об`єкта, техніко-економічні показники: поверховість 7-24 пов., кількість квартир - 856 кв.м, загальна площа квартир - 60255,84 кв.м; загальна площа нежитлових приміщень - 5857,01 кв.м, місткість паркінгу - 797 місць.

Тому прокурор мав ретельно перевірити, чи зібрані органами досудового розслідування вагомі докази дають право на втручання у права ПАТ "Київський завод «РАДАР» таТОВ «КАТЕРПІЛЛЕР» (ТОВ«Печерськбудінвест»), між якими 15.01.2016 укладено договір про пайову участь у капітальному будівництві житлового комплексу з торгово-офісними приміщеннями №Ух 1.16, з метою забезпечення кримінального провадження, в даному випадку накладення арешту на майно.

Відповідно до даного договору«земельна ділянка»- це територія, на якій буде здійснюватися будівництво Об`єкта, а саме: земельна ділянка (кадастровий помер - 8000000000:79:045:0003) площею 1,3631 га, що розташована на АДРЕСА_1 , та перебуває в постійному користуванні Сторони 1 (ПАТ "Київський завод "РАДАР") на підставі Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.07.2015 № 684, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вчинено запис від 08.12.2015 за № 26849298 з цільовим призначенням «Для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та складських будівель і споруд», про що існує відповідна реєстрація в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку. В разі необхідності може бути змінено існуюче цільове призначення вказаної земельної "ділянки на цільове призначення «Будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового комплексу з торгово-офісними приміщеннями» за класифікатором(02.03).

Однак, клопотання прокурора в контексті мотивування необхідності накладення арешту на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (кадастровий № 8000000000:79:045:0003) площею 1, 3631 га, яка на праві постійного користування зареєстрована за ПАТ "Київський завод "РАДАР" (код ЄДРПОУ 14307274) є безпідставним та за своїм змістом містить лише формальне посилання на норми закону без підтвердження необхідними доказами та документами.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Проте прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимогст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Долучена до клопотання прокурора постанова про визнання майна речовим доказом від 24 березня 2021 року не є належним чином обґрунтованою, оскільки за своїм змістом не містить даних на підтвердження того, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 (кадастровий № 8000000000:79:045:0003) площею 1, 3631 га, яка на праві постійного користуванні зареєстрована за ПАТ "Київський завод "РАДАР" (код ЄДРПОУ 14307274) відповідає критеріям ч. 1ст. 98 КПК України, отже є формальною.

Крім того, органом досудового розслідування належним чином не доведено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 (кадастровий № 8000000000:79:045:0003) площею 1, 3631 га, яка на праві постійного користування зареєстрована за ПАТ "Київський завод "РАДАР" (код ЄДРПОУ 14307274), зберегла на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень, набута кримінально-протиправним шляхом або отримана юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи містить відповідні ознаки відомостей, які що можуть бути використані як доказ факту та/або обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відтак, хоча в клопотанні прокурор вказує на необхідність накласти арешт намайно, як на речовий доказ у кримінальному провадженні, але при цьому не наводить жодних належних доказів на підтвердження вказаного і мети накладення арешту на майно. Тому, слідчий суддя вважає, що існування правових підстав, передбачених ч. 2ст. 170 КПК України,всупереч вимогам кримінального процесуального закону, є недоведеними в клопотанні прокурора з доданими до нього матеріалами.

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, на які посилається орган досудового розслідування, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Тому,слідчий суддяприходить довисновку,що прокурорне довів,що стосовноТОВ «КАТЕРПІЛЛЕР»(ТОВ«Печерськбудінвест») існує обґрунтована підозра щодо вчинення службовими особами товариства кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який є підставою для застосування стосовно цього товариства та ПАТ "Київський завод "РАДАР" заходів забезпечення кримінального провадження.

Більш того, у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, а це, в свою чергу, підтверджує, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 113, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя не знаходить достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:79:045:0003, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні №22020000000000178, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 липня 2020 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 113, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 98, 131-132, 169-173, 233-234, 309-310, 392-393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером: 8000000000:79:045:0003, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні №22020000000000178, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 липня 2020 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 113, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України залишити без задоволення.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1