Постанова

від 21.04.2021 по справі 320/5508/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5508/20 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Федотова І.В., Єгорової Н.М.

за участю секретаря Ковтун К.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія КРАС" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія КРАС" про стягнення з відповідача грошової суми в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 61386,59 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що при постановленні рішення судом першої інстанції було повно досліджено усі обставини справи та дано належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам. Оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія КРАС" (ідентифікаційний код 38183326, місцезнаходження:08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с.Петропавлівська Борщагівка, вул.Оксамитова, буд.9) з 30.05.2012 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Товариство перебуває на обліку в Київському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

10.02.2020 відповідачем було подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік форми №10-ПІ, згідно з яким він задекларував, що середньооблікова кількість штатних працівників облікової складу - 18 осіб, з яких особи з інвалідністю - 0; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 1089,70 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 60539,00 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 60539,00 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідачем не виконано приписів законодавства щодо працевлаштування інвалідів, нарахував останньому адміністративно - господарські санкції та пеню, у зв`язку з чим і звернувся до суду із відповідним позовом.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавці зобов`язані, серед іншого: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Так, наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форма № 3-ПН.

Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (пункти 3-5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (частина третя статті 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні ).

Судом встановлено, що на виконання вимог ст. 19 Закону № 875-ХІІ відповідач подав до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів річний звіт форми 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік.

У звіті, зокрема, зазначено: середньооблікова кількість штатних працівників облікової складу - 18 осіб, з яких особи з інвалідністю - 0; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа

Судом встановлено, що ТОВ "Науково-виробнича компанія Крас" було видано наказ від 12.07.2017 №51-К про прийняття на роботу з 14.07.2017 на посаду прибиральника службових приміщень ОСОБА_1 . Умови роботи: робота: основна; тривалість робочого дня: 4 години на день.

14.07.2019 до трудової книжки ОСОБА_1 було внесено запис про прийняття його на посаду прибиральника службових приміщень на ТОВ "Науково-виробнича компанія Крас".

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВА №026750 від 26.05.2016 ОСОБА_1 з 17.05.2016 встановлено ІІІ групу інвалідності (а.с.98).

07.07.2016 Пенсійним фондом України видано ОСОБА_1 пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 , вид пенсії: по інвалідності ІІІ групи, загальне захворювання.

Згідно штатного розпису з 01.01.2019, який затверджений наказом ТОВ "Науково-виробнича компанія Крас" від 08.12.2018 №76-к, у штаті підприємства передбачена посада прибиральника службових приміщень (1 штатна одиниця) із посадовим окладом 4173,00 грн. (а.с.99-100).

Згідно з розрахунками середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за січень-грудень 2019 року ОСОБА_1 працював на підприємстві на посаді прибиральника службових приміщень протягом періоду з січня по грудень 2019 року.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що ТОВ "Науково-виробнича компанія Крас" було працевлаштовано одну особу з інвалідністю, що свідчить про дотримання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Вказані обставини свідчать про те, що відповідач належним чином та у повному обсязі виконав свій обов`язок щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, покладений на нього Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

Щодо зазначення відповідачем під час заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік рядку 06 "Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів" суми у розмірі 60539,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

У матеріалах справи наявний уточнюючий звіт ТОВ "Науково-виробнича компанія Крас" про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, у якому відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікової складу - 18 осіб, з яких особи з інвалідністю - 0; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 1089,70 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 0 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 60539,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що допущення відповідачем помилки під час заповнення звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік від 10.02.2019 з огляду на фактичне дотримання ТОВ "Науково-виробнича компанія Крас" нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році не зумовлює виникнення у товариства обов`язку зі сплати адміністративно-господарського штрафу та пені.

З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду 18 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: І.В. Федотов

Н.М. Єгорова