Постанова

від 13.04.2021 по справі 380/4304/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/4304/20 пров. № А/857/1596/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Сеник Р.П., Хобор Р.Б.,

за участі секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,

представник позивача: не з`явився

представник відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РЕММ на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 380/4304/20 за адміністративним позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕММ про стягнення заборгованості,-

суддя в 1-й інстанції - Кузан Р.І.,

час ухвалення рішення - 10 год. 57 хв.,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 23.11.2020,-

В С Т А Н О В И В :

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 79005, м.Львів, пл.Маланюка, 6, код ЄДРПОУ 13817458) (далі позивач, Фонд) звернулося до адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕММ (місцезнаходження: 79035, Львівська область, м.Львів, вул.Бузкова, 2, код ЄДРПОУ 40357539) (далі відповідач, ТзОВ РЕММ ), в якому просить стягнути з ТзОВ РЕММ на користь позивача борг в сумі 96 150,30 грн..

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вважав, що відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 особи. Зазначає, що сума адміністративно-господарських санкцій за нестворене робоче місце становить 95520,00 грн.. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив зазначену суму у встановлені законодавством строки, Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів нарахувало пеню в сумі 630,30 грн.. У зв`язку з несплатою вказаного боргу в сумі 96150,30 грн. відповідачем добровільно, позивач просить стягнути такий в судовому порядку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю РЕММ (місцезнаходження: 79035, Львівська область, м.Львів, вул.Бузкова, 2, код ЄДРПОУ 40357539) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 79005, м.Львів, пл.Маланюка, 6, код ЄДРПОУ 13817458) борг в сумі 96150,30 грн..

Не погодившись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю РЕММ подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволеного позову та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що ТзОВ РЕММ було подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік. Відповідач зазначає, що до ТзОВ РЕММ не звертались інваліди щодо їх працевлаштування, відтак відсутній факт відмови у їх працевлаштуванні, крім цього відсутній факт проведення Фондом перевірки діяльності відповідача. З огляду на вище наведене, відповідач вважає, що ним вжито передбачені законом заходи для виконання встановленого законом нормативу по працевлаштуванню інвалідів, невиконання такого нормативу відбулось за відсутності у цьому вини ТзОВ РЕММ , а тому відсутні підстави для застосування, щодо відповідача адміністративно-господарських санкцій в розмірі 96150,30 грн..

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається про законність рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вказує, що суд прийняв рішення із повним з`ясуванням обставин справи та прийшов до законного висновку про задоволення позовних вимог.

08.04.2021 представником Товариства з обмеженою відповідальністю РЕММ подано клопотання про відкладення розгляду справи, у якому зазначає про неможливість явки в судове засідання представника апелянта з підстав посиленого карантину, який обумовлениий віднесенням міста Львова та Львівської області до червого рівня епідемічної небезпеки поширення на території України короноірусу. Просить визнати підстави відкладення розгляду справи поважними та відкласти судове засідання по справі на термін, визначений судом, як доцільний.

Дослідивши доводи та вимоги клопотання, суд виходить з оцінки та аналізу наведених у ньому доводів, а також з того, чи має сторона можливість реалізувати своє право на участь у розгляді справи у визначеному процесуальним законом порядку. Визначення причин, що перешкоджають участі відповідача у судовому засіданні апеляційного суду поважними, є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується відповідне клопотання.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що для даної категорії публічно-правових спорів встановлення обставин, що мають значення для справи, відбувається також на підставі наданих учасниками справи письмових доказів.

Відповідно до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Також одним із принципів адміністративного судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Спір повинен бути вирішений судом, зокрема, своєчасно, з метою забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася за судовим захистом, та в розумні строки.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 4 вказаної статті закріплений обов`язок суду щодо вжиття визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно зі ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Колегія суддів також зауважує, що рекомендація Ради суддів України не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами.

На період установлених на території України карантинних заходів Восьмий апеляційний адміністративний суд здійснює розгляд справ у звичному режимі (але з певними обмеженнями); забезпечено доступ учасників справи до суду, в тому числі і шляхом надіслання та приймання процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи (в т.ч. письмових пояснень, відзивів, доказів тощо) засобами поштового та електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду.

Апеляційний суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Частиною другою статті 313 КАС України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому, частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Відтак, розглядаючи заявлене клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ РЕММ 28.02.2020 подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма № 10-ПІ) (а.с. 4).

Згідно з вказаним звітом, середньооблікова кількість штатних працівників у 2019 році в ТзОВ РЕММ (код рядка 01) становила 15 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 (код рядка 02). Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (код рядка 03) у 2019 році для відповідача становив 1 особа.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2019 рік у відповідача становила 95520,00 грн (код рядка звіту 05).

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році є 15.04.2020. Сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2020 по 07.05.2020 (22 дні) складала 630,30 грн..

Оскільки відповідач у встановлений термін не сплатив суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, заборгованість перед відділенням Фонду за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році становить 96150,30 грн. (адміністративно-господарська санкція 95520,00 грн.; пеня - 630,30 грн.), за стягненням якої позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

При вирішенні спору по суті суд першої інстанції прийшов до висновку, що ТзОВ РЕММ у 2019 році не виконало норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особа.

При цьому суд першої інстанції врахував, що відповідачем не вживались заходи щодо працевлаштування на підприємстві осіб з інвалідністю, не надавалась державній службі зайнятості інформація про наявні вакантні посади, з метою організації працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи копією листа Львівського обласного центру зайнятості №07-2065/20 від 17.06.2020 (а.с.52).

Оскільки норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році для відповідача становив 1 особа, розмір середньорічної заробітної плати штатного працівника становить 95520,00 грн., тому відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII ТзОВ РЕММ повинно сплатити адміністративно-господарську санкцію за 2019 рік в сумі 95520,00 грн., строк сплати яких, відповідно до статті 20 Закону № 875-XII сплив 15.04.2020.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні №875-XII від 21.03.1991 (далі - Закон №875-XII).

Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно з ч. 2 ст.17 Закону №875-XII підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч. 3 ст.18 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 9 ст.19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 на реалізацію статей 19, 20 Закону № 875-XII затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок № 70).

Відповідно до п. 2 цього Порядку №70 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно із ч.1 та ч. 2 ст. 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Колегія суддів враховує, що відповідачем не вживались заходи щодо працевлаштування на підприємстві осіб з інвалідністю, не надавалась державній службі зайнятості інформація про наявні вакантні посади, з метою організації працевлаштування осіб з інвалідністю, що підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи копією листа Львівського обласного центру зайнятості №07-2065/20 від 17.06.2020 (а.с.52).

Таким чином, відповідачем не доведено здійснення всіх заходів для працевлаштування інвалідів, зокрема, систематичне повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів, інформування позивача про вказані дії та надання копії звітів про попит на робочу силу, та працевлаштування інваліда, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій є правомірним.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.229, ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю РЕММ залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 380/4304/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 22 квітня 2021 року