Постанова

від 13.04.2021 по справі 500/3833/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/3833/20 пров. № А/857/6113/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Сеник Р.П., Хобор Р.Б.,

за участі секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,

представник позивача:

представник відповідача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Щербатюка Олега Дмитровича, який діє від імені та в інтересах Приватного підприємства Інтер Сервіс на додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі № 500/3833/20 за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Інтер Сервіс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

суддя в 1-й інстанції - Мартиць О.І.,

час ухвалення рішення - 09 год. 54 хв.,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення - 27.01.2021,-

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2020 року Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі також позивач) звернулося до суду з позовом до приватного підприємства Інтер - Сервіс (далі також відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні у 2019 році не виконано норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю, та зокрема, не забезпечено працевлаштування однієї особи, якій встановлена інвалідність. У зв`язку з чим позивач, враховуючи приписи статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , визначив відповідачу суму адміністративно - господарських санкцій - 38411,11 грн. та пеню у розмірі 1939,20 грн..

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

14 січня 2021 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла заява представника відповідача приватного підприємства Інтер - Сервіс адвоката Щербатюка О.Д. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовною заявою Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства Інтер Сервіс про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

В обґрунтування поданої заяви представник зазначав, що загальна сума витрат приватного підприємства Інтер - Сервіс на професійну правничу допомогу, які воно сплатило у зв`язку з розглядом судом справи №500/3833/20 становить 9080,00 грн.

Відповідачем було подано заперечення щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судових витрат у зв`язку із тим, що позивач є територіальним органом неприбуткової бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів, кошти виділяються головним розпорядником бюджетних коштів Фондом соціального захисту інвалідів на програми, які передбачені у фінансових документах, якими керується Фонд та відділення Фонду за попереднім поданням на потреби відділенням Фонду. Кошторисом видатків на 2021 рік не передбачено витрат на адвокатські послуги.

Додатковим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року представника відповідача адвоката Щербатюка Олега Дмитровича про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення щодо судових витрат у справі в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з бюджетних асигнувань Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на користь приватного підприємства Інтер - Сервіс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот грн 00 коп). В задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.

Не погодившись із додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року, адвокат Щербатюк Олег Дмитрович, який діє від імені та в інтересах Приватного підприємства Інтер Сервіс подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що додаткове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Звертає увагу суду на те, що клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Тернопільського окружного адміністративного суду не надходило, а відтак у суду першої інстанції не було підстав надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт і зменшувати витрати відповідача на професійну правничу допомогу

Звертає увагу суду на правові позиції Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі №907/357/16, від 18 грудня 2018 року у справі №910/4881/18, від 08 квітня 2019 року у справі №922/619/18, у яких зазначено, що відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене, просить скасувати додаткове рішення суду та в задоволенні заяви відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.12.2020 між адвокатом Щербатюком О.Д. та клієнтом приватним підприємством Інтер - Сервіс укладено договір про надання правової (правничої) допомоги.

Згідно пункту 3.1 зазначеного договору сторони домовилися, що вартість години надання послуг (гонорар) адвоката за цим договором становить - 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати, в тому числі, але не виключно:

- попередня (досудова) консультація Клієнта (але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати),

- знайомлення з матеріалами справи (але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати),

- представництво та захист інтересів Клієнта в суді першої інстанції (але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму Для працездатних осіб, встановленого на день оплати, за кожне судове засідання),

- отримання за дорученням клієнта доказів (але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати),

- складання адвокатського запиту, позовної заяви, зустрічної позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, заперечень, складання апеляційних та касаційних скарг, складання заяв, клопотань та інших процесуальних документів (але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати, за кожен документ).

Загальний розмір гонорару залежить від кількості затрачених адвокатом годин по даній справі, але в будь-якому випадку не може бути меншим 5000,00 (п`яти тисяч) грн. (пункт 3.2. вказаного Договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору про надання правової (правничої) допомоги від 11.12.2020 клієнт зобов`язується оплатити послуги адвоката не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня складення акта про прийняття-передачі наданих послуг.

На підтвердження понесених витрат представником відповідача до заяви про стягнення витрат на правничу допомогу долучено акт прийняття - передачі наданих послуг від 06.01.2021 згідно якого, загальна вартість послуг (гонорар) адвоката складає 9080,00 грн за надання таких послуг: попередня (досудова) консультація клієнта, вивчення документів, узгодження правової позиції (кількість годин - 1, вартість одної години - 1135,00 грн., сума - 1135,00 грн.), вивчення матеріалів справи за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПП "Інтер - Сервіс" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені (кількість годин - 2, вартість одної години - 1135,00 грн., сума - 2270,00 грн.), підготовка та подання клопотання про залишення позову без руху (кількість годин - 1, вартість одної години - 1135,00 грн., сума - 1135,00 грн.), підготовка та подання відзиву на позовну заяву Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПП Інтер - Сервіс про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені (кількість годин - 2, вартість одної години - 1135,00 грн., сума - 2270,00 грн.), представництво та захист інтересів в суді першої інстанції (участь у судових засіданнях 29.12.2020, 04.01.2021 (кількість годин - 2, вартість одної години - 1135,00 грн., сума - 2270,00 грн.)

Згідно видаткового касового ордеру від 06.01.2021 приватним підприємством Інтер - Сервіс оплачено адвокатські послуги (витрати на професійну правничу допомогу) у розмірі 9080,00 грн.

Задовольняючи частково подану заяву про прийняття додаткового рішення та вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд врахував, що справа є незначної складності, стосовно розгляду та вирішення подібних справ вже склалась усталена практика, яка викладена у постановах Верховного Суду, на яку й посилається представник відповідача у відзиві на позовну заяву, підготовка відзиву на позов у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, а тому суд вважав, що час який адвокат зазначив як витрачений є значно перебільшеним.

Також суд звернув увагу, що збирання доказів по справі не вимагало додаткової роботи та надмірних зусиль, так як були опрацьовані у справі №500/1334/20. Крім того суд зазначив, що судове засідання 29.12.2020 тривало з 10:07 год. до 10:20 год., 04.01.2020 з 09:05 год. до 09.39 год.

Отже, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, суд прийшов до висновку, що заява про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню частково, оскільки розмір витрат є завищеним та надмірним, неспівмірним з складністю справи, обсягом виконаної роботи, ціною позову, на користь відповідача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.

Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає наступне.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Судом при вирішенні питання щодо розміру судових витрат на правничу допомогу адвоката у цій справі враховано кількість часу, який був потрачений на надання вказаних в описі робіт та послуг, предмет спору, незначну складність адміністративної справи та наявну судову практику у вказаній категорії справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем понесено витрати на професійну правову допомогу в розмірі 9080,00 грн.

За змістом частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, а їхній розмір - обґрунтованим.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 15 травня 2018 року по справі №821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу, по якій таку допомогу надано.

Так, до клопотання про розподіл судових витрат представником позивача додано вищезазначені документи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України , оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Крім цього, суд вважає, що доводи позивача про те, що позивач є територіальним органом неприбуткової бюджетної установи Фонду соціального захисту інвалідів, а кошторисом видатків на 2021 рік не передбачено витрат на адвокатські послуги є необгрунтовані.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що обов`язок позивача - суб`єкта владних повноважень повернути відповідачу понесені судові витрати визначено нормами чинного законодавства.

При цьому, фінансове становище такого суб`єкта владних повноважень не може ставити в залежність право особи на отримання відшкодування понесених судових витрат, які були зумовлені необхідністю судового захисту прав та інтересів особи-відповідача.

Виконання судового рішення, яке набрало законної сили, в частині відшкодування судових витрат не може вважатись безпідставним використанням бюджетних коштів у правовідносинах щодо відшкодування судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідного суб`єкта владних повноважень.

Проте, колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта про те, що позивач не просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відтак суд першої інстанції не міг самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки представник Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у повному обсязі заперечив проти задоволення такої заяви.

Дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу, а також те, що їх сума була співмірною зі складністю предмета спору та обсягу наданих адвокатом послуг, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2500 грн..

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржене відповідачем додаткове рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, за результатами всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи, а тому немає підстав для його скасування.

Відповідно до ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Щербатюка Олега Дмитровича, який діє від імені та в інтересах Приватного підприємства Інтер Сервіс залишити без задоволення, а додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі № 500/3833/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 22 квітня 2021 року