Постанова

від 21.04.2021 по справі 274/1264/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/1264/21 Головуючий у 1-й інст. Большакова Т.Б.

Категорія 32 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Галацевич О.М.

секретаря

судового засідання Лісової Т.С.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріяшівка-Агро"

на ухвалу судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2021 року, постановлену під головуванням судді Большакової Т.Б.

за виділеними матеріалами у цивільній справі за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріяшівка-Агро" про забезпечення позову

у цивільній справі №274/1264/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріяшівка-Агро" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного реєстратора Сектору державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області Польової Лариси Дмитрівни, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсними угод про припинення договорів оренди земельних ділянок, скасування рішень державного реєстратора про припинення права оренди земельних ділянок, визнання недійсними договорів оренди землі, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Андріяшівка-Агро звернулося до суду із вказаним позовом. Просило визнати недійсною угоду про припинення договору оренди, укладеної 21.01.2020 між ТОВ Андріяшівка-Агро та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,1584 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0145, з одночасним визнанням за ТОВ Андріяшівка-Агро права оренди на дану земельну ділянку відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ Андріяшівка-Агро та ОСОБА_1 від 02.07.2014;

- скасувати рішення державного реєстратора Сектору Державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Польової Лариси Дмитрівни про реєстрацію угоди про припинення договору оренди, укладеної 21.01.2020 між ТОВ Андріяшівка-Агро та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,1584 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0145 з одночасним визнанням за ТОВ Андріяшівка-Агро права оренди на дану земельну ділянку відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ Андріяшівка-Агро та ОСОБА_1 від 02.07.2014;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 25.11.2020 між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , предметом якого стала земельна ділянка площею 1,1584 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0145 з одночасним припиненням права оренди на дану земельну ділянку за ФОП ОСОБА_3 ;

- визнати недійсною угоду про припинення договору оренди, укладену 21.01.2020 між ТОВ Андріяшівка-Агро та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,1603 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0146, з одночасним визнанням за ТОВ Андріяшівка-Агро права оренди на дану земельну ділянку відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеним між ТОВ Андріяшівка-Агро та ОСОБА_1 від 02.07.2014;

- скасувати рішення державного реєстратора Сектору Державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Польової Лариси Дмитрівни про реєстрацію угоди про припинення договору оренди, укладеної 21.01.2020 між ТОВ Андріяшівка-Агро та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,1603 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0146 з одночасним визнанням за ТОВ Андріяшівка-Агро права оренди на дану земельну ділянку відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ Андріяшівка-Агро та ОСОБА_1 від 02.07.2014;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 25.11.2020 між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , предметом якого стала земельна ділянка, площею 1,1603 га, кадастровий номер1820880200:04:000:0146, з одночасним припиненням права оренди на дану земельну ділянку за ФОП ОСОБА_3 ;

- визнати недійсною угоду про припинення договору оренди, укладену 21.01.2020 між ТОВ Андріяшівка-Агро ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 1,3127 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0119, з одночасним визнанням за ТОВ Андріяшівка-Агро права оренди на дану земельну ділянку відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ Андріяшівка-Агро та ОСОБА_2 від 20.06.2014;

- скасувати рішення державного реєстратора Сектору Держанної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Польової Лариси Дмитрівни про реєстрацію угоди про припинення договору оренди, укладеної 20.01.2020 між ТОВ Андріяшівка-Агро та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 1,3127 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0119, з одночасним визнанням за ТОВ Андріяшівка-Агро права оренди на дану земельну ділянку відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ Андріяшівка-Агро та ОСОБА_2 від 20.06.2014;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 19.10.2020 між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , предметом якого стала земельна ділянка площею 1,3127 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0119, з одночасним припиненням права оренди на дану земельну ділянку за ФОП ОСОБА_3 ;

- визнати недійсною угоду про припинення договору оренди, укладену 20.01.2020 між ТОВ Андріяшівка-Агро та ОСОБА_4 щодо земельної ділянки площею 1,1266 га, кадастровий номер 1820880200:06:000:0268, з одночасним визнанням за ТОВ Андріяшівка-Агро права оренди на дану земельну ділянку відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ Андріяшівка-Агро та ОСОБА_4 від 23.06.2014;

- скасувати рішення державного реєстратора Сектору Державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Польової Лариси Дмитрівни про реєстрацію угоди про припинення договору оренди, укладеної 20.01.2020 між ТОВ Андріяшівка- Агро та ОСОБА_4 щодо земельної ділянки площею 1,1266 га, кадастровий номер 1820880200:06:000:0268, з одночасним визнанням за ТОВ Андріяшівка-Агро права оренди на дану земельну ділянку відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеним між ТОВ Андріяшівка-Агро та ОСОБА_4 від 23.06.2014;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 19.10.2020 між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , предметом якого стала земельна ділянка площею 1,1266 га, кадастровий номер 1820880200:06:000:0268, з одночасним припиненням права оренди на дану земельну ділянку за ФОП ОСОБА_3 . В обґрунтування поданого позову зазначало, що 02.07.2014 року ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки площею 1,1584 га, кадастровий №1820880200:04:000:0145, розташованої на території Андріяшівської сільської ради, Бердичівського району, уклала договір оренди зазначеної земельної ділянки з TOB Андріяшівка-Агро для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

02.07.2014 року ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, площею 1,1603 га, кадастровий №1820880200:04:000:0146 розташованої на території Андріяшівської сільської ради, Бердичівського району, уклав договір оренди зазначеної земельної ділянки з TOB Андріяшівка-Агро для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

20.06.2014 року ОСОБА_2 , як власник земельної ділянки, площею 1,3127 га, кадастровий №1820880200:04:000:0119, розташованої на території Андріяшівської сільської ради Бердичівського району, уклав договір оренди зазначеної земельної ділянки з TOB Андріяшівка-Агро для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

23.06.2014 року ОСОБА_4 , як власник земельної ділянки, площею 1,2666 га, кадастровий №1820880200:06:000:0268 розташованої на території Андріяшівської сільської ради, Бердичівського району, уклав договір оренди зазначеної земельної ділянки з TOB Андріяшівка-Агро для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно п.8 Договорів їх укладено на строк 10 років.

Натомість, в січні 2021 року з інформаційної довідки Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру стало відомо про те, що сектором державної реєстрації Ружинської райдержадміністрації 23.10.2020 та 01.12.2020 дію договорів припинено. Разом з тим, дані права 23.10.2020, 01.12.2020 зареєстровані за новим орендарем ФОП ОСОБА_3 .

А тому, з метою захисту майнових прав Товариства на оренду зазначених земельних ділянок, зважаючи на відсутність відповідного волевиявлення на припинення договірних відносин, TOB Андріяшівка-Агро звернулося із відповідним позовом до суду.

З одночасним поданням позову ТОВ Андріяшівка-Агро подало заяву про забезпечення позову. Просило - заборонити ФОП ОСОБА_3 вчиняти будь які дії на земельній ділянці площею 1,1584 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0145, розташованої на території Андріяшівської сільської ради, Бердичівського р-ну, що належить ОСОБА_1 , а саме проводити сільськогосподарські роботи по обробітку, збору врожаю та посіву земельної ділянки до вирішення питання по суті;

- заборонити ФОП ОСОБА_3 вчиняти будь які дії на земельній ділянці площею 1,1603 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0146, розташованої на території Андріяшівської сільської ради, Бердичівського р-ну, що належить ОСОБА_1 , а саме проводити сільськогосподарські роботи по обробітку, збору врожаю та посіву земельної ділянки до вирішення питання по суті;

- заборонити ФОП ОСОБА_3 вчиняти будь які дії на земельній ділянці площею 1,3127 га, кадастровий номер 1820880200:04:000:0119, розташованої на території Андріяшівської сільської ради, Бердичівського р-ну, що належить ОСОБА_2 , а саме проводити сільськогосподарські роботи по обробітку, збору врожаю та посіву земельної ділянки до вирішення питання по суті;

- заборонити ФОП ОСОБА_3 вчиняти будь які дії на земельній ділянці площею 1,1266 га, кадастровий номер 1820880200:06:000:0268, розташованої на території Андріяшівської сільської ради Бердичівського р-ну, що належить ОСОБА_4 , а саме проводити сільськогосподарські роботи по обробітку, збору врожаю та посіву земельної ділянки до вирішення питання по суті. В обґрунтування поданої заяви заявник вказував, що під час дії договорів оренди земельних ділянок, укладених 20.06.2014, 23.06.2014 та 02.07.2014 між ТОВ Андріяшівка-Агро та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , товариством проведено польові роботи по обробітку орендованих земельних ділянок та засіяно їх зерновими культурами, а відтак, зважаючи на відсутність будь-яких стримуючих чинників по обробітку ФОП ОСОБА_3 земельних ділянок, такі дії нового орендаря завдадуть позивачу безповоротної матеріальної шкоди, оскільки їх повторний обробіток знищить посіви, що унеможливить відновлення того становища, яке існувало до поновлення прав товариства, як орендаря, на земельні ділянки.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2021 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Андріяшівка-Агро про забезпечення позову - відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Андріяшівка-Агро просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. На думку апелянта, ухвала суду першої інстанції незаконна через неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, постановлена з порушенням норм процесуального права. Зокрема вказує, що з метою ефективного судового захисту позивача для уникнення виникнення можливих безповоротних наслідків по втраті посівів за наслідком дій відповідача по реалізації оспорених правочинів, є необхідність у забезпеченні позову. Також вказує, що метою укладення оспорених договорів оренди землі, укладених із ФОП ОСОБА_3 є саме вирощування сільськогосподарських культур, що становить собою предмет оспорених договорів. У разі здійснення новим Орендарем дій щодо обробітку земельних ділянок, що становлять предмет оспорених додаткових угод про розірвання договорів оренди земельних ділянок та договорів оренди, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачені статтею 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову.

На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться чи буде знаходитися справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач посилався на те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав і законних інтересів у разі задоволення позову. Окрім того, дії відповідача призведуть до пошкодження посівів і, як наслідок, втрати врожаю і понесення збитків, що у свою чергу може істотно ускладнити виконання рішення суду щодо визнання недійсними угод про припинення договорів оренди земельних ділянок.

Проте предметом розгляду даної цивільної справи є визнання недійсними угод про припинення договорів оренди земельних ділянок, скасування рішень державного реєстратора про припинення права оренди земельних ділянок, визнання недійсними договорів оренди землі.

Тобто, метою вказаного позову є захист прав ТОВ Андріяшівка-Агро на поновлення договору оренди спірних земельних ділянок, а не захист його прав щодо недопущення збитків пов`язаних з урожаєм на спірних земельних ділянках.

Разом з тим, заявником не було вказано обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням заявлених позовних вимог та яким чином невжиття вказаного виду забезпечення позову призведе до невиконання судового рішення щодо визнання недійсними угод про припинення договорів оренди земельних ділянок, скасування рішень державного реєстратора про припинення права оренди земельних ділянок, визнання недійсними договорів оренди землі у разі задоволення позову.

Отже, наявність самого по собі позову про визнання недійсним договорів оренди землі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом встановлення заборони проводити будь-які сільськогосподарські роботи, у тому числі зі збирання врожаю сільськогосподарських культур та вчиняти перешкоди щодо збирання (незібраного врожаю) сільськогосподарських культур.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові 10 лютого 2021 року у справі № 709/853/20.

Крім того, пред`явлення позивачем вимоги про визнання недійсними договорів оренди є немайновими.

Можливе рішення суду у цій справі рішення про визнання, тобто таке, яким підтверджується наявність або відсутність певних правовідносин між сторонами, наявність або відсутність юридичних фактів.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень таке рішення може бути підставою для внесення реєстратором до Державного реєстру запису про скасування державної реєстрації права оренди за відповідачами.

Будь-якого іншого виконання, у тому числі примусового, можливе рішення суду не передбачає.

Вимог майнового характеру позивач не пред`являв.

На наявність загроз збереження земельної ділянки з боку відповідачів позивач теж не посилався.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем ризиків утруднення виконання можливого рішення суду або неможливості його виконання, без вжиття заходів забезпечення позову, є обґрунтованими.

Крім того, зважаючи на наявність у справі двох конкуруючих орендарів земельної ділянки, права яких є зареєстрованими відповідно до законодавства, заборона здійснення господарювання на об`єкті оренди лише відповідачу і тим самим надання можливості до вирішення спору використовувати земельну ділянку позивачу, надає перевагу одній із сторін.

Так, виділенні матеріали цивільної справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить представник позивача, а посилання у заяві лише на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

З огляду на наведені мотиви, суд відхиляє доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 268,367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Андріяшівка-Агро залишити без задоволення.

Ухвалу судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: