Ухвала

від 22.04.2021 по справі 525/522/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 525/522/20

провадження № 61-3852ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Фермерського господарства Сапфир , третя особа - державний реєстратор Виконавчого комітету Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області Садошенко Віта Михайлівна, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування запису про інше речове право внесеного до державного реєстру,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 14,5849 га, кадастровий номер 5320283600:00:003:1506, для ведення фермерського господарства, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та Фермерським господарством Сапфир , та скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 26 лютого 2020 року в Державному реєстрі речових прав (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51574970, номер запису про інше речове право 35897725).

Великобагачанський районний суд Полтавської області рішенням від 11 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, в задоволенні позову відмовив.

08 березня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового звязку касаційну скаргу на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у вищевказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення цієї ухвали, а саме - заявнику слід було надати уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити конкретну обов`язкову підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), та надати копії скарги відповідно до кількості учасників справи, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, за ідентифікаторами поштового відділення 0306306368631 та 0306306368640 заявник отримав вказану ухвалу 30 березня та 02 квітня 2021 року.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду ОСОБА_1 08 квітня 2021 року подав засобами поштового зв`язку уточнену касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає поверненню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також, посилання на постанови Верховного Суду без зазначення обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 393 ЦПК України питання про залишення касаційної скарги без руху суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги. Питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.

У відведений судом строк та станом на 22 квітня 2021 року вимоги ухвали заявником не виконано, недоліки касаційної скарги не усунуто, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому наявні підстави для її повернення заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Зайцев