Постанова

від 06.09.2007 по справі 11/108пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/108пн

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.09.2007 р.                                                                          справа №11/108пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скакуна  О.А.

суддів Колядко  Т.М. , Мирошниченка  С.В.

за участю представників сторін:

від позивача:Гурін М.В. - за довір. № 0109/136 від 02.08.2006 року,

від відповідача:Федосімов Г.О. -  на підст. посвідчення № 15 від 02.01.2002 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЗакритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод" м. Макіївка Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від04.07.2007 року

по справі№11/108пн (Чернота Л.Ф.)

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод" м. Макіївка Донецької області

доДержавного відкритого акціонерного товариства "Трест Донецькшахтопроходка" м. Донецьк

прозобов"язання відповідача передати мікроавтобус "Фольксваген-Транспортер" держ. № 10-68 ЯНА та стягнення 21 000 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області  від 04.07.2007 року відмовлено у задоволенні позовних вимог закритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний завод" м. Макіївка Донецької області (далі по тексту - Завод) до державного відкритого акціонерного товариства "Трест"Донецькшахтопроходка" м. Донецьк (далі по тексту - Трест) про зобов"язання відповідача передати мікроавтобус "Фольксваген-Транспортер"                         держ. № 10-68 ЯНА та стягнення 21 000 грн. 00 коп. з яких: 9 000 грн. 00 коп. - орендна плата за договором № 129/97 від 05.02.1997 року, 12 000 грн. 00 коп. - неустойка за час користування майном.

У обгрунтування рішення суд першої інстанції послався на те, що позовні  вимоги не доведені належним чином.

Позивач не погодився з рішенням місцевого суду та звернувся з апеляційною скаргою в якій просить його скасувати, як таке, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи. Заявник, зокрема, послався на  порушення судом першої інстанції ст.ст. 601, 610, 782, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 226, 284 Господарського кодексу України, а також ст.ст. 33, 34, 43, 65 Господарського процесуального кодексу України. На думку Заводу, господарський суд дійшов безпідставних висновків щодо недоведеності позовних вимог. Позивач вважає, що в матеріалах справи є докази надсилання відповідачу вимоги про виконання зобов"язань за договором оренди № 129/97 від 05.02.1997 року (далі по тексту - договор оренди) та документи, які доводять факт отримання Трестом  повідомлення про відмову Заводу від договору оренди. Також позивач вважає доведеним факт неналежного виконання Трестом вищевказаного договору. У апеляційній скарзі та під час судового засідання Заводом були  наведені і інші заперечення, які на його думку, є підставою для скасування  рішення та задоволення позовних вимог.

Трест у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні  проти її задоволення заперечував і просив  оскаржене рішення залишити без змін, як законне та обгрунтоване.  Обгрунтовуючи свої заперечення,  відповідач  звернув увагу судової колегії на неможливість виконання ним зобов"язань за договором оренди з підстав, що не залежать від волі Тресту.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши посянення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.1997 року між відкритим акціонерним товариством "Макіївський металургійний комбінат" м. Макіївка Донецької області (далі по тексту - Комбінат) та Трестом був укладений договір оренди (а.с. 10 том 1) на підставі якого у оренду відповідачу був переданий мікроавтобус "Фольксваген-Транспортер" держ. № 10-68 ЯНА (далі по тексту - автомобіль). Строк оренди визначений  сторонами у п. 1 вищевказаного договору  і складає 12 років.

Відповідно до  п. 3  договору оренди,  плата за користування автомобілем становить 6000 грн. 00 коп. на рік або 500 грн. 00 коп. за місяць. Розрахунки за договором здійснюються сторонами  шляхом проведення взаємних заліків в оплату виконаних Трестом будівельно-монтажних робіт.

Згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" була відкрита процедура санації Комбінату в процесі якої він виступив співзасновником Заводу та передав до статутного фонду останнього майно, у числі якого є і автомобіль, який переданий у оренду Тресту на умовах вищевказаного договору.

Листом № 002/31 від 17.05.2005 року Завод повідомив Трест про зміну власника автомобіля, що орендований останнім. Також позивач направив відповідачу проект договору оренди з метою продовження правовідносин та у зв"язку з зміною власника майна.  Трест не відповів на лист позивача, тому новий договор оренди між сторонами укладений не був.

Звертаючись до господарського суду з вимогами про зобов"язання відповідача передати мікроавтобус "Фольксваген-Транспортер" держ. № 10-68 ЯНА та стягнення                     21 000 грн. 00 коп., Завод послався на те, що  Трест у порушення умов договору оренди, своєчасно не вносить плату за користування автомобілем.  В зв"язку з цим позивач зробив розрахунок  боргу по орендній платі  за  період з 31.08.2005 року по 01.03.2007 року   та просив стягнути з відповідача 9 000 грн. 00 коп.  Також позивач вказав, що договор оренди слід вважати розірваним, оскільки він в односторонньому порядку відмовився від його виконання на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України. Тому Завод просив суд зобов"язати відповідача повернути орендований автомобіль. Крім того, позивачем була нарахована неустойка в сумі 12 000 грн. 00 коп., яка на його думку, також підлягає стягненню з відповідача згідно п. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Рішенням місцевого суду у задоволенні позовних вимог повністю відмовлено.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності з врахуванням пояснень представників сторін,  судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Наявні у матеріалах справи докази не доводять, що укладений між Комбінатом та Трестом договір оренди був змінений сторонами або розірваний. Тобто у теперішній час цей договір є чинним,  про що правильно зазначено у оскарженому рішенні.

Оскільки власник орендованого відповідачем автомобіля змінився, а договір оренди залишився без змін, до Завода перейшли всі права та обов"язки наймодавця за цим договором відповідно до ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України.

Таким чином, укладений договір повинен виконуватись як позивачем так і відповідачем. За таких обставин, вимога про зобов"язання відповідача повернути Заводу орендований автомобіль є  протиправною.

Умовами п. 3 договору встановлено, що розрахунки між сторонами  проводяться щомісячно шляхом взаємозаліків орендної плати в рахунок виконаних Трестом будівельно-монтажних робіт. Тобто, договором не встановлений обов"язок відповідача сплачувати грошовими коштами орендну плату.

Також позивач не надав доказів того, що між ним та позивачем досягнуто згоди щодо зміни або розірвання договору оренди. Немає у справі  і доказів того, що  це питання врегульовано судом відповідно до ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України.

Тому суд першої інстанції правильно зазначив у рішенні, що позивачем не був змінений порядок розрахунків за договором оренди. В зв"язку з цим правомірним є висновок, що  Трестом  не були порушені умови вищезгаданого договору.

Таким чином, у відповідача перед позивачем не існує заборгованості,  підстави для її стягнення  відсутні. Це   підтверджує правильність висновків господарського суду в частині  відмови у задоволенні вимог Заводу про стягнення з Тресту неустойки в сумі                                12 000 грн. 00 коп., оскільки її нарахування незаконне.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку,  що суд першої інстанції при винесенні рішення з'ясував всі обставини справи,  дав їм належну юридичну оцінку та правомірно відмовив у задоволенні позову. Тому апеляційна інстанція погоджується з висновками місцевого суду, що викладені у оскарженому рішенні.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини  на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача в частині того, що суд  першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги факт надсилання відповідачу повідомлення про відмову Заводу від договору оренди, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами.

Позивач не довів суду факт надсилання  відповідачу листа  № 001/154 від 30.08.2005 року про розірвання договору оренди (а.с. 58). Не надано таких доказів і апеляційному суду. До того ж, у своєму листі підставою односторонньої відмови від виконання договору оренди Завод  вказує  невнесення відповідачем більше трьох місяців орендної плати, але її внесення  не передбачено умовами договору. Таким чином, у позивача не було підстав відмовлятись в односторонньому порядку від виконання договору оренди, оскільки це суперечить вимогам п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та  ст. 525 Цивільного кодексу України.

Також судова колегія звертає увагу на наступне. Нормами п. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник має право не виконувати свого обов"язку  новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов"язанні.

У матеріалах справи відсутні докази передачі позивачем відповідачу документів, які засвідчують права, що передаються Заводу від Комбіната. Відсутність цих доказів дає відповідачу право  взагалі не виконувати свої обов"язки за договором оренди до надання йому таких  доказів.

Що стосується інших заперечень відповідача, то вони, на думку апеляційного суду, є необгрунтованими, оскільки не спростовують правомірні висновки місцевого суду, які викладені у оскарженому рішенні.

При перевірці  рішення апеляційним судом також не було встановлено і порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Тому судова колегія приходить до висновку, що  рішення господарського суду Донецької області від 04.07.2007 року є законним, обгрунтованим та скасуванню не підлягає.  

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 04.07.2007 року по справі                        № 11/108 пн  залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Головуючий          О.А.  Скакун

Судді:          Т.М.  Колядко

          С.В.  Мирошниченко

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС

                      5 господарському суду