Ухвала

від 23.04.2021 по справі 394/272/21

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

2 6100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

23.04.2021

394/272/21

2-з/394/2/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про відмову у забезпеченні позову

Суддя Новоархангельського районного суду Кіровоградської області Краснопольська Л.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ФГ "Вікторія" про забезпечення позову

В С Т А Н О В И Л А :

До Новоархангельського районного суду Кіровоградської області 21.04.2021 року надійшла заява ФГ "Вікторія" про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки, а саме заборони держаним реєстраторам відділу у Новоархангельському районі ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області та державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області та громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , вносити будь-які відомості, а також вчиняти будь-які дії, що стосуються земельних ділянок, які знаходяться на території Надлацької сільської ради.

Зазначена заява подана до суду до подання позову, що відповідає вимогам ст. 152 ЦПК України.

Заявник зазначає, що предметом спору по даній справі буде визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання протиправним та скасування наказів ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області, визнання за ФГ "Вікторія" права постійного користування на земельну ділянку, надану ОСОБА_10 рішенням Новоархангельської районної ради для ведення фермерського господарства.

Вважає, що є обгрунтовані підстави вважати, що дана земельна ділянка без згоди позивача може бути відчужена на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи викладене заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки.

За змістом ч.13 ст. 7 ЦПК України , розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову , суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 151 ЦПК Українизаява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Враховуючи, що ст.150 ЦПК України є дискреційною, суд, відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, приймає до уваги наявність обставин, які виключають можливість їх застосування.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" , особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Тобто, наявність ризику вчинення будь-якою особою дій, які в подальшому зможуть призвести до неможливості виконання відповідного судового рішення, має бути не ілюзорним, а підтверджуватись доказами, які б давали сторонньому незалежному спостерігачу зробити висновок про реальність такого ризику.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

З аналізу вищевказаних положень цивільно-процесуального законодавства слідує, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених заходів, спрямованих на реальне виконання майбутнього рішення.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. (Постанови Верховного Суду від 23.05.2018 року № 766/18228/17, від 17.10.2018 року № 183/5864/17-ц).

Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер (Постанова Верховного Суду від 13.03.2019 року № 755/1357/18).

Крім того, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Суд, також враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Заявником до суду не надано до суду відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, чи призведе до порушення прав позивача. Обставини, викладені в заяві про забезпечення позову, є припущенням заявника за відсутності належних та допустимих доказів. При цьому суд, розглядаючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, повинен враховувати й інтереси осіб права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідного заходу, а також співмірність й адекватність заходів забезпечення позову заявленим вимогам. Заявник повинен довести суду необхідність вжиття заходів щодо забезпечення позову. Суд не може ухвалювати судове рішення на припущеннях.

Також, заявник не надав доказів на підтвердження наміру майбутніх відповідачів за позовом навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у зв`язку з чим не наведено достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову.

Окрім того, судом враховано, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст.2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, пропорційність.

У ст. 11 ЦПК України надано визначення пропорційності у цивільному судочинстві, згідно до якого суд визначає в межах, встановлених Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Інститут забезпечення позову, за своєю суттю, повинен слугувати гарантією для забезпечення виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, в майбутньому, та, усунення можливих майбутніх перешкод його виконання. При цьому необхідно враховувати, що ухвалення відповідного рішення, серед іншого, повинно мати законну та виправдану мету. Вказане означає, що застосування відповідного заходу забезпечення позову має бути належним чином вмотивовано та підтверджено відповідними доказами.

Жодного належного доказу на підтвердження обставин, викладених заявником в заяві про забезпечення позову до суду не надано.

З огляду на викладене, суд не встановив співмірності розміру позовних вимог, з якими заявник має намір звертатися, із обраним способом забезпечення позову. Окрім цього, суд приходить до висновку що аргументи поданої заяви про забезпечення позову не дають підстав для переконання, що їх невжиття може у майбутньому створити перешкоди у реалізації можливого рішення суду, оскільки згідно поданої заяви ці дані ґрунтуються на особистому припущенні заявника, суб`єктивній оцінці обставин, що супроводжується оціночними судженнями, а відтак, ураховуючи інтереси не тільки позивача, але й відповідача, співмірність способу забезпечення позову із предметом спору, в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити за недоведеністю обставин щодо вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову, тому відповідно до ч. 2 ст. 154 ЦПК України зустрічне забезпечення не застосовується.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленомуЦПК України.

За змістом ст. 293 ЦПК України окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а також про його скасування. Таким чином, ухвали про відмову у забезпеченні позову оскарженню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 149-154, 157,158, 260 ЦПК України, Постановою ПВСУ від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" суддя-

У Х В А Л И Л А :

В задоволенні заяви представника ФГ "Вікторія" Коротченка О.О. про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії - відмовити.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає.

Суддя: