Постанова

від 31.08.2007 по справі 43/137пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

43/137пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.08.2007 р.                                                                                         справа №43/137пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кулебякіна  О.С.

суддів Волкова Р.В. , Акулової  Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача:Лисенко О.В. представник за довір. № 08-юр/02 від 02.01.2007 р.; Морська О.В. представник за довір. № 08-юр/03 від 02.01.2007 р. - ТОВ „ЦЗФ „Узлівська”, м. Горлівка Донецької області,

від відповідача:Самофалова В.П. представник за довір. № 1-1506 від 22.09.2007 р. - Горлівська міська рада, м. Горлівка Донецької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Горлівської міської ради, м. Горлівка Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від26.06.2007 року

по справі№ 43/137пд (Зубченко І.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Узлівська", м. Горлівка Донецької області

доГорлівської міської ради, м. Горлівка Донецької області

провизнання договорів оренди земельної ділянки укладеними в редакції позивача та дійсними

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.06.2007 р. позовні вимоги задоволені повністю: вказані у позовній заяві договори оренди земельних ділянок визнані укладеними, в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю „ЦЗФ „Узлівська”, м. Горлівка Донецької області та дійсними.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Горлівська міська рада, м. Горлівка Донецької області оскаржила його в апеляційному порядку. У скарзі ставиться питання про скасування судового акту з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи. Зокрема, заявник посилається на те, що позивач вчасно не оформив договора оренди землі, тому відповідне рішення міськвиконкому про надання землі в оренду фактично втратило

чинність.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ЦЗФ „Узлівська”, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду законним.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Рішенням Горлівської міської ради від 23.06.2006 р. № V/3-21 позивачу надані в оренду десять земельних ділянок, які раніш знаходились в його постійному користуванні, згідно до акту на право постійного користування землею 1-ДН № 001241 від 05.03.1996 р. Цим же рішенням позивач зобов'язувався оформити договори оренди землі.

Вказані договори позивачем підписані і направлені відповідачу разом із протоколом розбіжностей. Проте, відповідач розбіжності до договорів оренди не розглянув і договори не підписав.

Позивач вважає, що у відповідності до частини 7 ст. 187 Господарського кодексу України, його пропозиції вважаються прийнятими, а тому вимагає визнання у судовому порядку спірних договорів оренди укладеними в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю „ЦЗФ „Узлівська”. Крім того, за ствердженнями позивача, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договорів оренди, тому у позові ставиться питання про визнання їх дійсними, у відповідності до частини 2 ст. 220 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції визнав доводи позивача обґрунтованими і задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції правильно застосував законодавство, що регулює спірні правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, спірні земельні ділянки знаходились у постійному користування позивача, який у відповідності до пункту 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, повинен був до 01.01.2008 р. переоформити на них право оренди або права власності. Виходячи з цього, а також приписів ст. ст. 120, 124 Земельного кодексу України, укладання договорів оренди земельних ділянок було обов'язковим і саме ця обставина є правовою підставою для застосування до спірних правовідносин положень ст. 181 Господарського кодексу України.

З пункту 4 рішення Горлівської міської ради від 23.06.2006 р. № V/3-21 випливає, що пропозиція укласти спірні договори (оферта) зроблена саме відповідачем, який прийняв рішення про передачу землі в оренду і зобов'язав позивача оформити відповідний договір. Проект землеустрою та додана до нього технічна документація направлена відповідачем у Горлівське міське відділення Донецької регіональної філії Державного підприємства „Центр земельного кадастру”, яким були підготовлені проекти відповідних договорів. Не погодившись зі проектами договорів оренди землі в частині розміру орендної плати позивач, діючи у повній відповідності до частини у ст. 181 Господарського кодексу України, склав протоколи розбіжностей і листом від 15.12.2006 р. направив їх на адресу відповідача разом з підписаними договорами. Вказані договіри за своєю формою відповідали постанові Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. № 193 „Про форму договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)” та містили усі істотні умови, які передбачені ст. 15 Законом України „Про оренду землі”. Втім, порушуючи вимоги частини 5 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідач розбіжності не розглянув та не вжив заходів для їх врегулювання або передачі на розгляд суду. Правові наслідки невиконання приписів наведеної норми чітко визначені частиною 7 ст. 181 Господарського кодексу України: пропозиції сторони, які їх направило (в даному випадку - позивача) вважаються прийнятими.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що спірні договори оренди землі є укладеними в редакції позивача.

Зауваження позивача до проектів договорів оренди, апеляційна інстанція вважає такими, що ґрунтуються на законі.

Плата за оренду землі для гірничодобувних підприємств визначається з урахуванням пільг по земельному податку, встановлених частиною 10 ст. 7 Закону України „Про плату за землю”. Позивач відноситься до гірнодобувних підприємств, що випливає із ст. 1 Гірничого Закону України  і статуту підприємства. Такий висновок відповідає правовій позиції,

викладеній у постанові Вищого господарського суду України від 19.05.2005 р. у справі № 7/312а.

Вимоги позивача про визнання договорів оренди землі дійсними також ґрунтуються на законодавстві.

Частина 2 ст. 290 Господарського кодексу України передбачає нотаріальне посвідчення угод про оренди землі. Листом від 16.03.2007 р. позивач запропонував відповідачу посвідчити договір нотаріально, проте цю пропозицію відповідач не розглянув, тобто ухилився від участі у вчиненні нотаріальних дій.

У відповідності до частини 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умовах договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач пропозиції позивача до проектів договорів оренди земельних ділянок не розглянув і не скористувався своїм правом передати розбіжності на розгляд суду. В силу частини 7 ст. 181 ГПК України, це рівнозначно приняттю відповідачем пропозиції позивача. Викладене дає підстави вважати, що сторони за спірними договорами оренди землі домовились щодо усіх істотних умов. Спірні земельні ділянки використовуються позивачем, тобто договори оренди фактично виконуються. В такий ситуації застосування положень частини 2 ст. 220  Цивільного кодексу України є правомірним.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, апеляційна інстанція враховує і те, що відповідачем не оспорюється наявність у позивача права користування спірними земельними ділянками. Під час апеляційного провадження відповідачем не висунуто будь-яких заслуговуючих на увагу заперечень щодо змісту спірних договорів оренди землі. Долучені до матеріалів справи договори оренди землі відповідають встановленій формі і не містять положень, які б суперечили законодавству. Проте, відповідач безпідставно ухиляється від їх підписання і нотаріального посвідчення, чим порушує права і законні інтереси позивача.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція вважає, що позовні вимоги судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги не беруться до уваги з таких підстав.

Посилання на те, що позивач порушив встановлені міською радою строки оформлення договорів є безпідставними, оскільки ця обставина не звільняла відповідача від обов'язку розглянути проект договору з розбіжностями у строки і в порядку, передбаченому ст. 181 Господарського кодексу України. Твердження заявника про те, що рішення міської ради від 23.06.2006 р. втратило чинність для позивача, апеляційна інстанція вважає надуманими і такими, що суперечить законодавству.

Як встановлено під час судового розгляду, саме відповідачем допущене порушення, визначеного ст. 181 Господарського кодексу України, загального порядку укладання господарських договорів, тому у суда не було підстав застосовувати положення ст. 643 Цивільного кодексу України, на яку зроблене посилання у скарзі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -                       

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2007 р. по справі № 43/137пд залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Головуючий          О.С.  Кулебякін

Судді:          Р.В.  Волков

          Н.В.  Акулова

          Надруковано: 4 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС