Ухвала

від 23.04.2021 по справі 415/5639/19

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

415/5639/19

2/264/931/2021

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року суддя Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області Мушкет О.О., ознайомившись з цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи про стягнення заробітної плати та інших виплат, пов`язаних з трудовими правовідносинами, визнання неправомірними дій, визнання неправомірним наказу, встановлення факту наявності невикористаних днів щорічних відпусток,-

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з позовною заявою до відповідачів - Департаменту охорони здоров`я Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи про стягнення заробітної плати та інших виплат, пов`язаних з трудовими правовідносинами, визнання неправомірними дій, визнання неправомірним наказу, встановлення факту наявності невикористаних днів щорічних відпусток.

Ухвалою судді Лисичанського міського суду Луганської області від 07 квітня 2020 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 19 березня 2021 року цивільну справу передано за територіальною юрисдикцією до Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області, оскільки позивачем було надано заяву про зміну адреси для листування з м. Лисичанська на м. Маріуполь.

20 квітня 2021 року вказана цивільна справа надійшла до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області.

Ознайомившись із позовною заявою, суддя приходить до наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді Верховенство права , схваленої Венеційською комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ( Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands ) від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства, зокрема, справи, що виникають з трудових правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У частині 2 статті 27 ЦПК України встановлено, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За правилом частини 2 статті 28 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Тобто, законодавець передбачив юридичну можливість для особи, яка звертається до суду із позовом з приводу вирішення спору у трудових правовідносин, обрати на власний розсуд, якими правилами територіальної підсудності керуватись при зверненні до суду за захистом своїх трудових прав. У процесуальному законодавстві запроваджено для такої категорії справ правило альтернативної підсудності, що надає право саме позивачу обирати уповноважений суд з-поміж тих, що визначені або загальними правилами підсудності цивільних справ, або спеціальним правилом альтернативної підсудності.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до Лисичанського міського суду Луганської області із позовною заявою до Департаменту охорони здоров`я Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи про стягнення заробітної плати та інших виплат, пов`язаних з трудовими правовідносинами, визнання неправомірними дій, визнання неправомірним наказу, встановлення факту наявності невикористаних днів щорічних відпусток, обрав у межах власних процесуальних повноважень для себе більш прийнятними умови територіальної підсудності, визначені частиною 2 статті 27 ЦПК України, та подав позов до суду за місцезнаходженням юридичної особи відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що будь-яких клопотань позивач ОСОБА_1 з приводу направлення цивільної справи за підсудністю до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області не заявляв.

Згідно ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Однак, цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи про стягнення заробітної плати та інших виплат, пов`язаних з трудовими правовідносинами, визнання неправомірними дій, визнання неправомірним наказу, встановлення факту наявності невикористаних днів щорічних відпусток надійшла до Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області лише 20 квітня 2021 року.

Крім того, статтею 32 ЦПК України передбачено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

За таких підстав, суддя приходить до висновку, що з урахуванням того, що до вказаних правовідносин не може бути застосовані правила виключної підсудності, передбачені ст. 30 ЦПК України та оскільки позивач звертається до суду за правилами альтернативної підсудності, а також того, що спори між судами про підсудність не допускаються, цивільна справа не може бути прийнята до розгляду Іллічівським районним судом міста Маріуполя Донецької області та підлягає поверненню до Лисичанського міського суду Луганської області для продовження розгляду по суті.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 31, 32, 187 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Повернути цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи про стягнення заробітної плати та інших виплат, пов`язаних з трудовими правовідносинами, визнання неправомірними дій, визнання неправомірним наказу, встановлення факту наявності невикористаних днів щорічних відпусток до Лисичанського міського суду Луганської області (93100, м. Лисичанськ, вул. Штейгерська, 38) для продовження розгляду по суті.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Суддя: О. О. Мушкет