Постанова

від 13.04.2021 по справі 911/2422/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2021 р. Справа№ 911/2422/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Ващенко В.А.

За участю представників учасників процесу:

від позивача: згідно протоколу судового засідання від 13.04.2021 р.

від відповідача: згідно протоколу судового засідання від 13.04.2021 р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Агрофірма Березанська птахофабрика на рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2020 у справі № 911/2422/20 (суддя Мальована Л.Я., м. Київ, повний текст складено 02.12.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислово-торгова компанія Украгросервіс , м. Київ

до Приватного акціонерного товариства Агрофірма Березанська птахофабрика , Київська обл., Баришівський р-н, с. Садове

про стягнення 229 111,76 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

19.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-промислово-торгова компанія Украгросервіс (надалі - ТОВ НПТК Украгросервіс , позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Агрофірма Березанська птахофабрика (надалі - ПрАТ Агрофірма Березанська птахофабрика , скаржник, відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 229 111,76 грн, з яких: 135 475,44 грн - борг; 67 737,72 грн - штраф; 11 570,90 грн - пеня; 7 898,19 грн - інфляційні втрати; 6 429,51 грн - 3% річних.

На обґрунтування позовних вимог ТОВ НПТК Украгросервіс зазначає, що Агрофірма Березанська птахофабрика не виконало належним чином обов`язок щодо своєчасної оплати поставленого товару за договором № ДГ-24/05/16 від 24.05.2016.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.11.2020 у справі № 911/2422/20 (суддя Мальована Л.Я., м. Київ, повний текст складено 02.12.2020) позов задоволено повністю.

Судове рішення прийнято з посиланням на ст. 230 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст.ст. 525-526, 625 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та мотивоване тим, що відповідачем порушено зобов`язання за договором поставки № ДГ 24/05/16 від 24.05.2016 в частині оплати за поставлений товар.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням ПрАТ Агрофірма Березанська птахофабрика звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У апеляційній скарзі скаржник вказує, що судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ТОВ НПТК Украгросервіс не надано доказів, які підтверджують отримання відповідачем товару за договором поставки № ДГ 24/05/16 від 24.05.2016.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

22.02.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) від ТОВ НПТК Украгросервіс надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого, позивач просить відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги.

Разом з тим, до вищевказаного відзиву на апеляційну скаргу ТОВ НПТК Украгросервіс долучило належним чином засвідчені копії рахунків-фактури № СФ-0053 від 02.06.2017, № СФ-072 від 18.07.2016, № СФ -142 від 20.12.2016, № СФ - 0181 від 11.09.2017 та № СФ-045 від 24.05.2016.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що враховуючи приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що додані скаржником рахунків-фактури № СФ-0053 від 02.06.2017, № СФ-072 від 18.07.2016, № СФ -142 від 20.12.2016, № СФ - 0181 від 11.09.2017 та № СФ-045 від 24.05.2016 існували на момент розгляду справи в суді першої інстанції та не були предметом дослідження під час постановлення оскаржуваного судового акта.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Зазначені норми свідчать, що саме учасник судового процесу має займати активну позицію у висловленні та доведенні відповідними доказами своїх доводів та заперечень по суті спору. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Останній не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.

Водночас, скаржником не доведено належними та допустимими доказами під час апеляційного розгляду справи неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У свою чергу, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, ст.ст. 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 ст. 13 ГПК України).

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 913/479/18.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги рахунки-фактури, які долучені до відзиву на апеляційну скаргу, оскільки ТОВ НПТК Украгросервіс не було позбавлене можливості надати зазначені документи до суду першої інстанції, однак своїм правом не скористалося.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2020 для розгляду апеляційної скарги ПрАТ Агрофірма Березанська птахофабрика сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 у справі № 911/2422/20 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2422/20 за позовом ТОВ НПТК Украгросервіс до ПрАТ Агрофірма Березанська птахофабрика про стягнення 229 111,76 грн; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ПрАТ Агрофірма Березанська птахофабрика на рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2020 у справі № 911/2422/20 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 911/2422/20.

11.01.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/2422/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2021 у справі № 911/2422/20 апеляційну скаргу ПрАТ Агрофірма Березанська птахофабрика на рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2020 у справі № 911/2422/20 залишено без руху.

08.02.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ПрАТ Агрофірма Березанська птахофабрика надійшла заява про усунення недоліків з додатком, а саме: платіжне доручення № 1082 від 21.12.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 у справі № 911/2422/20 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги ПрАТ Агрофірма Березанська птахофабрика на рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2020 у справі № 911/2422/20 призначено на 16.03.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 911/2422/20 відкладено розгляд апеляційної скарги ПрАТ Агрофірма Березанська птахофабрика на рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2020 у справі № 911/2422/20 на 13.04.2021.

Явка представників сторін

13.04.2021 в судове засідання з`явився представник ТОВ НПТК Украгросервіс (позивача).

Представник ПрАТ Агрофірма Березанська птахофабрика (скаржника) в судове засідання 13.04.2021 не з`явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином, про причини нез`явлення суд не повідомлено.

Щодо повідомлення скаржника про час, місце та дату судового засідання слід зазначити наступне.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (частина третя статті 120 ГПК України).

Частиною 12 статті 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням вище викладеного, оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення ПрАТ Агрофірма Березанська птахофабрика про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та докази надіслання судом апеляційної інстанції процесуальних документів скаржнику на належну адресу, з огляду на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає можливе здійснити розгляд оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку без участі представника ПрАТ Агрофірма Березанська птахофабрика .

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 13.04.2021 представник ТОВ НПТК Украгросервіс (позивача) заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив її залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2020 у справі № 911/2422/20 - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2016 між ТОВ НПТК Украгросервіс (продавець) та ПрАТ Агрофірма Березанська птахофабрика (покупець) укладено договір поставки № ДГ 24/05/16 (надалі - Договір), (а.с. 6-7).

У відповідності до п. 1.1. Договору продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 2.1.1 договору ціни, загальна вартість, найменування товару визначається в гривнях та зазначаються у Додатку (ах).

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що загальна вартість Договору визначається сумою загальних вартостей товару, що вказані в накладних, за якими покупець отримав товар від продавця.

Розрахунки між сторонами за цим Договором здійснюються шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Строки розрахунку погоджуються сторонами оформивши графік розрахунків (п. 6.1 та п. 6.2 Договору).

З додатків № 1-11 до Договору вбачається, що сторони склали графік розрахунків, згідно яких: 100% вартість договору покупець зобов`язаний сплатити не пізніше ніж 31.12.2018 р.

Так, на виконання умов Договору та додатків № 1- № 10 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 181 742,64 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000057 від 30.06.2016, № РН-0000065 від 29.07.2016, № РН-0000052 від 20.12.2016, № РН-0000052 від 02.06.2017 та № РН-0000102 від 11.09.2017 (а.с. 13-17).

Вказані вище видаткові накладні підписані представниками сторін Договору та скріплені печатками товариств.

Позивач вказує, що відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар у розмірі 46 267,20 грн, що підтверджується виписками по рахунку (а.с. 18-19), а відтак, заборгованість складає 135 475,44 грн. Доказів, які б спростували встановлене, відповідачем не надано.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Згідно із приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ПрАТ Агрофірма Березанська птахофабрика без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 229 111,76 грн, з яких: 135 475,44 грн - борг; 67 737,72 грн - штраф; 11 570,90 грн - пеня; 7 898,19 грн - інфляційні втрати; 6 429,51 грн - 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням ПрАТ Агрофірма Березанська птахофабрика своїх зобов`язань за Договором поставки № ДГ 24/05/16 від 24.05.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як убачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору № ДГ 24/05/16 від 24.05.2016, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

За змістом положень ст.ст. 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Положеннями ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як зазначалось вище, на виконання умов Договору та додатків № 1- № 10 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 181 742,64 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000057 від 30.06.2016, № РН-0000065 від 29.07.2016, № РН-0000052 від 20.12.2016, № РН-0000052 від 02.06.2017 та № РН-0000102 від 11.09.2017, які підписані представниками сторін Договору та скріплені печатками товариств. Належним чином засвідчені копії зазначених вище видаткових накладних містяться у матеріалах справи.

Водночас, відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар у розмірі 46 267,20 грн, що підтверджується виписками по рахунку, отже, заборгованість складає 135 475,44 грн. Доказів оплати за поставлений товар на зазначену вище суму відповідачем не надано.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 135 475,44 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, окрім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 6 429,51 грн 3% річних та 7 898,19 грн інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 6 429,51 грн 3% річних та 7 898,19 грн інфляційних втрат, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Положеннями статті 230 ГК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

У випадку порушення строків оплати за поставлений товар, визначених у п.6.2 цього договору, Продавець має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діє на час проведення розрахунків) від вартості недоплаченої частини товару за кожен день затримки платежу (п. 8.2 Договору).

Відповідно до п. 8.3 Договору Покупець, у випадку затримки розрахунку більше ніж на 2 місяці, сплачує продавцю штраф в розмірі 50% суми боргу.

З урахуванням наведених вище норм закону та умов Договору, позивачем у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання з оплати поставленого товару нараховано 11 570,90 грн пені за період з 01.02.2020 по 31.07. 2020, відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону та 67 737,72 грн штрафу від суми боргу, який відповідає вимогам договору.

З урахуванням вищенаведеного, місцевий господарський суд, належним чином оцінивши матеріали справи, прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо доводів наведених у апеляційній скарзі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.8. Договору товар вважається зданим Продавцем і прийнятим Покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладних.

Як вже зазначалось, матеріали справи містять належним чином засвідчені копії видаткових накладних № РН-0000057 від 30.06.2016, № РН-0000065 від 29.07.2016, № РН-0000052 від 20.12.2016, № РН-0000052 від 02.06.2017 та № РН-0000102 від 11.09.2017, які підписані представниками сторін Договору та скріплені печатками товариств (а.с. 13-17).

При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Отже, встановивши, що видаткові накладні № РН-0000057 від 30.06.2016, № РН-0000065 від 29.07.2016, № РН-0000052 від 20.12.2016, № РН-0000052 від 02.06.2017 та № РН-0000102 від 11.09.2017 містять печатку відповідача, якою засвідчено дату отримання товару та враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах тощо і відповідачем не надано доказів наявності обставин того, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про належність, допустимість, достовірність даних видаткових накладних як доказу у даній справі.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що особа, яка отримала товар не є представником відповідача.

Інші твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 18.11.2020 у справі № 911/2422/20 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2020 у справі № 911/2422/20, та, відповідно апеляційна скарга ПрАТ Агрофірма Березанська птахофабрика є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання апеляційної скарги згідно статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Агрофірма Березанська птахофабрика залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.11.2020 у справі № 911/2422/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/2422/20 повернути до суду першої інстанції.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 22.04.2021.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко