Постанова

від 19.04.2021 по справі 910/11899/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2021 р. Справа№ 910/11899/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Попікової О.В.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.

за участю представника: згідно протоколу судового засідання від 19.04.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020, повний текст складено 22.12.2020

у справі № 910/11899/20 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "ТЕХЕНЕРГОПРОМ"

до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС"

про стягнення 3 138 347,05 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмежено відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "ТЕХЕНЕРГОПРОМ" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (надалі - відповідач) про стягнення 3 213 347,05 грн.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором №52.18-440 від 24.09.2018 щодо оплати поставленого товару, у зв`язку із чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 2 884 107,82 грн, за прострочення сплати якої нараховані 266 737,11 грн - пені, 46 827,09 грн - 3% річних та 15 675,03 грн - інфляційних втрат.

24.11.2020 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 2 809 107,82 грн, за прострочення сплати якої нараховані 266 737,11 грн - пені, 46 827,09 грн - 3% річних та 15 675,03 грн - інфляційних втрат. (а.с. 123)

Вказану заяву прийнято судом першої інстанції, подальший розгляд справи здійснювався з її врахуванням. Таким чином, позовні вимоги розглядалися в межах нової ціни позову в розмірі 3 138 347,05 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/11899/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "ТЕХЕНЕРГОПРОМ" основний борг у сумі 2 809 107 грн 82 коп., 46 827 грн 09 коп. 3% річних, 15 675 грн 03 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 43074 грн 15 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 2 809 107,82 грн. (за розрахунком: 2 884 107,82 грн - 75 000,00 грн щодо яких подано заяву про зменшення), а також позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у заявленому розмірі.

Щодо вимог по пені суд дійшов висновку відмовити у їх задоволенні, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство "КИЇВПАСТРАНС" звернулось з апеляційною скаргою (підписана кваліфікованим електронним підписом), в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/11899/20 скасувати частково в частині стягнення з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "ТЕХЕНЕРГОПРОМ" основний борг у розмірі 25 000,00 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 25 000,00 грн відмовити. В апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Скаржник не погодився із означеною сумою стягнутого боргу, вказує на те, що розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з останнього становить 2 784 107,82 грн, оскільки судом першої інстанції помилковано не враховано сплату боргу у сумі 25 000,00 грн відповідано до платіжного доручення від 12.08.2020.

Також відповідач у апеляційній скарзі просить суд стягнути з позивача на користь відповідача сплачений відповідачем за подачу апеляційної скарги судовий збір у сумі 72 300,35 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11899/20, у зв`язку з чим вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, відкладено до надходження матеріалів справи №910/11899/20.

28.01.2021 судом апеляційної інстанції скеровано до суду першої інстанції запит про направлення матеріалів справи та копію ухвали суду від 27.01.2021.

08.02.2021 матеріали справи №910/11899/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 поновлено Комунальному підприємству "КИЇВПАСТРАНС" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/11899/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/11899/20. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 29.03.2021 о 15:00 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 10.03.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 10.03.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 у справі №910/11899/20 на 19.04.2021 о 16 год. 20 хв. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "ТЕХЕНЕРГОПРОМ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" у справі №910/11899/20. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду справи №910/11899/20 в раніше призначеному судовому засіданні 19.04.2021 о 16:20 год. в режимі відеоконференції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач у відзиві просить апеляційну скаргу в частині вимог про відмову у задоволенні позову у сумі 25 000,00 грн задовольнити. Щодо розподілу судових витрат - повернути скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної скарги, в іншій частині - відмовити.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 19.04.2021 представники учасників справи не з`явилися. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.

Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 19.04.2021 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржене рішення у даній справі частково скасувати, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

24.09.2018 між Товариством з обмежено відповідальністю "Наукове - Виробниче підприємство "ТЕХЕНЕРГОПРОМ" (за договором - Постачальник) та Комунальним підприємством "КИЇВПАСТРАНС" (за договором - Покупець) був укладений Договір № 52.18-440 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю: Залізничне обладнання код 34940000-8 за ДК 021:2015 (рейки трамвайні типу PT62, NT1, рейки залізничні P65, накладки стикові для трамвайних рейок PT62, NTL, накладки стикові для рейок P65, підкладки Д65, КБ 65, клейми ПК) надалі - Товар, а Покупець оплатити Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток №1), що додається до цього Договору і є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що сума цього Договору (ціна договору) визначається згідно з Специфікацією (Додаток №1), що є його невід`ємною частиною цього Договору і становить 12 427 928,30 грн. (дванадцять мільйонів чотириста двадцять сім тисяч дев`ятсот двадцять вісім гривень 30 коп.) без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 2 485 858,66 грн. (два мільйони чотириста вісімдесят п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят вісім гривень 66 коп.), разом ціна Договору становить 14 913 513, 96 грн. (чотирнадцять мільйонів дев`ятсот тринадцять тисяч п`ятсот тринадцять гривень 96 коп.) з ПДВ.

Згідно з п.4.1. Договору, розрахунок за поставлений Товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з дати підписання Покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію Товару.

Відповідно до п.6.1.2. Договору, Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений Товар, який відповідає технічним і якісним характеристикам.

Відповідно до п.6.4.1. Договору, Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримати плату за поставлений Товар та згідно з п.6.4.5. вимагати від Покупця належного виконання зобов`язань за цим Договором.

Згідно п. 7.3. Договору, за порушення термінів оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк Товару, за кожен день прострочення оплати.

У п. 11.1. Договору зазначено, що він набирає чинності з дня його підписання Сторонами і діє до 31.12.2018 року включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Договір не втрачає чинності, у разі зміни реквізитів Сторін, їх установчих документів, а також зміни організаційно-правової форми тощо. Про зазначені зміни Сторони у письмовій формі зобов`язані протягом 7 (семи) робочих днів повідомити одна одну (п. 12.9 Договору).

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6 045 942,10 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними №68 від 28.09.2018, № 91, 90 від 01.11.2018, №88 від 06.11.2018, № 93,94 від 16.11.2018.

28 грудня 2018 року відповідно до передавального акту (Додаток до Розподільного балансу) ТОВ НВП Техенергопром передав згідно переліку активів та пасивів, що були виділені для створення ТОВ ВКП Техенергопром , майно за рядком 1125, заборгованість за договором №52.18-440 від 24.09.2018 за КП Київпастранс у розмірі 6 000 804, 10 грн, що був нотаріально посвідчений приватний нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гугель С.Ю., реєстровий номер 1962.

Згідно з п.12.9 Договору №52.18-440 від 24.09.2018, Постачальник своїм повідомлення від 23.01.2019 Вих.№2301-1 (вхідний 04/259 від 29.01.2019) сповістив Боржника про зміни в своїх установчих документах та перехід заборгованості в сумі 6 000 804,10 грн. до правонаступника - ТОВ Виробниче-комерційне підприємство Техенергопром .

В подальшому, станом на 01.02.2019 відповідно до Передавального Акту уточненого (скоригованого) розмір заборгованості визначена в сумі 5 880 804,10 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 3 071 696,28 грн.

Позивач направив відповідачу претензію від 03.07.2020 за № 653/07-221 про сплату заборгованості.

Претензія, відповідно до штрихкодового ідентифікатора (4900083765920) за інформацією загальнодоступного інтернет-ресурсу ДП Укрпошта та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, була отримала відповідачем 14.07.2020.

Відповідач відповідь на претензію не надав, оплату поточної заборгованості не здійснив.

Позивач посилається на те, що відповідачем не було оплачено товар в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2 809 107,82 грн, за прострочення сплати якої також нараховані 266 737,11 грн - пені, 46 827,09 грн - 3% річних та 15 675,03 грн - інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

В апеляційній скарзі відповідач оскаржує судове рішення лише в частині стягнення розміру основного боргу, посилаючись на те, що суд не врахував сплату 25 000,00 грн відповідно до платіжного доручення від 12.08.2020, тому предметом апеляційного розгляду є законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №52.18-440 за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що позивачем на виконання договору було здійснено поставку товару відповідачу на суму 6 045 942,10 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними №68 від 28.09.2018, № 91, 90 від 01.11.2018, №88 від 06.11.2018, № 93, 94 від 16.11.2018.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, виходячи з умов договору, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що строк оплати вартості поставленого товару за договором настав, при цьому доказів оплати товару в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 2 809 107,82 грн. (за розрахунком: 2 884 107,82 грн - 75 000,00 грн щодо яких подано заяву про зменшення).

Скаржник у доводах апеляційного оскарження не погодився із означеною сумою стягнутого боргу, вказує на те, що розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з останнього становить 2 784 107,82 грн. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції помилковано не враховано сплату боргу у сумі 25 000,00 грн відповідано до платіжного доручення від 12.08.2020.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу цього факту не заперечив, просив апеляційний суд врахувати здійснену відповідачем оплату у сумі 25 000,00 грн.

Колегія суддів, дослідивши ці аргументи сторін, встановила наступне.

Позов у даній справі подано 07.08.2020 про стягнення з відповідача 3 213 347,05 грн. (з яких: 2 884 107,82 грн основний борг, 266 737,11 грн - пені, 46 827,09 грн - 3% річних та 15 675,03 грн - інфляційних втрат).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 відкрито провадження у справі.

16.09.2020 відповідач до відзиву на позов подав платіжні доручення від 31.08.2020, від 12.08.2020 про часткову сплату боргу на суму 50 000,00 грн. (а.с. 105, 106)

24.11.2020 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 2 809 107,82 грн, за прострочення сплати якої нараховані 266 737,11 грн - пені, 46 827,09 грн - 3% річних та 15 675,03 грн - інфляційних втрат. (а.с. 123)

До заяви позивач подав копію банківської виписки за період з 16.08.2020 по 18.11.2020, відповідно до якої відповідачем сплачено 75 000,00 грн.

Вказану заяву про зменшення прийнято судом першої інстанції, подальший розгляд справи здійснювався з її врахуванням. Таким чином, позовні вимоги розглядалися в межах нової ціни позову в розмірі 3 138 347,05 грн, з якої основний борг складав 2 809 107,82 грн.

Колегія суддів, враховуючи зазначені обставини, дослідивши наявні у справі докази, вважає слушними аргументи скаржника з приводу того, що судом помилково не враховано в рахунок погашення основого боргу платіж на суму 25 000,00 грн відповідно до платіжного доручення від 12.08.2020.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно необхідно зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення щодо якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

При вирішенні цього спору, апеляційним господарським судом враховано аналогічну правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04.

Що стосується спірних правовідносин, судом враховано, що позов у цій справі подано 07.08.2020, провадження у справі відкрито 17.08.2020, а оплату на суму 25 000,00 грн здійснено 12.08.2020, тобто до порушення провадження у справі, відтак зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в частині позову про стягнення 25 000,00 грн боргу слід відмовити в зв`язку із сплатою боргу на вказану суму.

Таким чином, обґрунтованою та доведеною сумою боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 2 784 107,82 грн (за розрахунком: 2 884 107,82 грн - 25 000,00 грн - 75 000,00 грн).

Також позивачем заявлено до стягнення 266 737,11 грн - пені, 46 827,09 грн - 3% річних та 15 675,03 грн - інфляційних втрат, що нараховані на суму 2 884 107,82 грн за період 05.02.2020 по 30.07.2020.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість та доведеність позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Щодо вимог по пені суд дійшов висновку відмовити у їх задоволенні, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Відповідач у доводах апеляційного оскарження рішення суду в цій частині не оскаржив, будь-яких аргументів не навів.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів із зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується, при цьому зазначає наступне.

За приписами ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, колегія суддів вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 46 827,09 грн - 3% річних та 15 675,03 грн - інфляційних втрат.

Щодо вимоги про стягнення 266 737,11 грн пені за період з 05.02.2020 по 30.07.2020 суд встановив наступне.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Також, судом враховано господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

В той же час, відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ст. 258 ЦК України.

Тобто, строк позовної давності в один рік для стягнення пені встановлений ст. 258 ЦК України є строком в межах якого позивач мав право звернутись до суду з відповідною вимогою.

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пеня - це санкція, що триває у часі та розраховується за кожен день невиконання грошового зобов`язання. Оскільки, пеня - триваюча санкція, що розраховується за кожен день прострочення, то строк позовної давності слід застосовувати з урахуванням наведеного.

Отже, з огляду на правову природу пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Аналізуючи викладене, не підлягає стягненню пеня, нарахована протягом саме того періоду, який знаходиться поза межами річного строку позовної давності.

Як вбачається з відбитку поштового штемпелю на конверті, позивач звернувся до суду з даним позовом 07.08.2020. (а.с. 86) Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду (07.08.2020) закінчився строк позовної давності щодо вимог про стягнення нарахованої пені за період прострочення до 07.08.2019.

За заявленими позовними вимогами позовна давність підлягає застосуванню за періоди до 07.08.2019, що свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності в частині стягнення пені.

Заява відповідача про застосування строків позовної давності є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення пені.

Таким чином, враховуючи викладене, оскільки факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором № 52.18-440 від 24.09.2018 щодо оплати товару належним чином доведений, документально підтверджений, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню частково на суму 2 784 107 грн 82 коп. основного боргу, 46 827 грн 09 коп. 3% річних, 15 675 грн 03 коп. інфляційних втрат.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, за результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому оскаржене рішення підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України.

Пункт 1 частини четвертої статті 282 ГПК України, визначає, що резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається із зазначенням: висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги; нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у разі скасування рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції; строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження.

Щодо розподілу судового збору за подачу позовної заяви.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви відповідно до положень ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, з урахуванням часткового задоволення позову:

- витрати по сплаті судого збору в частині відмовлених позовних вимог про стягнення пені в сумі 266 737,11 грн покладаються на позивача;

- витрати по слаті судового збору в частині задоволених позовних вимог про стягнення 2 784 107 грн 82 коп., 46 827 грн 09 коп. 3% річних, 15 675 грн 03 коп. інфляційних втрат покладаються на відповідача;

- витрати по сплаті судового збору в частині відмовлених позовних вимог про стягнення 25 000,00 грн які були предметом апеляційного оскарження покладаються також на відповідача, оскільки підставою подання позовної заяви у відповідній частині є неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної оплати за отриманий товар, у зв`язку з чим, позивач був змушений звернутись до суду з відповідною позовною заявою (07.08.2020), тоді як оплата вказаної суми здійснена відповідачем 12.08.2020, тобто після подачі позовної заяви.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, позивач не позбавлений права на повернення судового збору в розмірі 1 125,03 грн з Державного бюджету за його клопотанням, поданим суду першої інстнції, у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог на суму 75 000,00 грн.

Щодо розподілу судового збору за подачу апеляційної скарги.

Так, судовий збір, за апеляційний перегляд судового рішення сплачений відповідачем у сумі 72 300,35 грн, що вбачається із платіжного доручення від 18.01.2021.

Предметом розглядуваного позову, враховуючи заяву від 24.11.2020 про зменшення позовних вимог, є сума 3 138 347,05 грн.

Водночас, відповідно до вимог апеляційної скарги відповідач оскаржив судове рішення в частинні стягнення 25 000,00 грн, у задоволенні яких просив відмовити у зв`язку із сплатою цієї суми 12.08.2020, до прийняття судового рішення у справі.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України Про судовий збір (надалі - Закон) встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п.п.4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Таким чином, за подання апеляційної скарги відповідачем, вірною до сплати сумою судового збору є 3 153,00 грн , як за вимогу майнового характеру, що складає мінімальний розмір судового збору за подання апеляційної скарги, з урахуванням оспорюваної відповідачем суми в розмірі 25 000,00 грн.

За результатом апеляційного перегляду справи, суд дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити частково та в частині стягнення 25 000,00 грн відмовити.

В той же час, при здійсненні розподілу судового збору за апеляційний перегляд судового рішення, суд враховує, що оскільки підставою подання відповідної позовної заяви є неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині здійснення своєчасної оплати за отриманий товар, у зв`язку з чим, позивач був змушений звернутись до суду з відповідною позовною заявою, суд дійшов висновку, що судові витрати по сплаті судового збору у розмірі який підлягав сплаті за подання даної апеляційної скарги (3 153,00 грн) покладаються на відповідача відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України.

Що стосується надімрно сплаченої відповідачем суми судового збору за апеляційний перегляд судового рішення у цій справі у сумі 69 147,25 грн (72 300,35 грн - 3 153,00 грн), то суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися в порядку ч.1. п.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір із заявою по повернення судового збору у цій частині.

Зважаючи на викладене, що стосується вимог апеляційної скарги про стягнення з позивача на користь позивача сплачений відповідачем судовий збір у сумі 72 300,35 грн , то колегія суддів відмовляє у їх задоволенні з мотивів викладених вище, які стосуються розподілу витрат по сплаті судового збору.

Щодо заявленої у відзиві на апеляційну скаргу вимоги позивача повернути скаржнику (заявнику) з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що у даному випадку ч.2 ст. 130 ГПК України, на яку посилається позивач, застосуванню не підлягає, оскільки як встановлено судом вище борг у сумі 25 000,00 грн було сплачено відповідачем (12.08.2020) до відкриття провадження у цій справі.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 скасувати частково, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "ТЕХЕНЕРГОПРОМ" (49070, м. Дніпро, вул. Володимира Мономаха 17а, кім. 706; ідентифікаційний код 42729653) основний борг у сумі 2 784 107 грн 82 коп., 46 827 грн 09 коп. 3% річних, 15 675 грн 03 коп. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 43074 грн 15 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити .

3.Господарському суду міста Києва видати наказ.

4. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови суду складено та підписано - 23.04.2021.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

О.В. Попікова