Постанова

від 20.04.2021 по справі 917/343/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2021 р. Справа № 917/343/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі судового засідання Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Нетеса А.І.

відповідача - Пасюк В.В.

розглянувши апеляційну скаргу ФОП Григорян Ари Балабековича (вх.№794 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.01.2021 у справі № 917/343/20, повний текст якого складено та підписано у приміщенні господарського суду Полтавської області 09.02.2021 суддею Погрібною С.В.

за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області, м. Кременчук

до ФОП Григорян Ара Балабекович, м. Кременчук,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася до суду з позовом до ФО-П Григорян Ари Балабековича про стягнення 247 358,28 грн. безпідставно збережених коштів за період з 01.09.2018 по 31.01.2020 включно.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач з 01.09.2018 р. по 31.01.2020 включно використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів та не сплачував орендну плату.

Від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 5914 від 03.06.2020), в якій позивач просив стягнути з відповідача 310 987,65 грн. безпідставно збережених коштів за період з 01.09.2018 по 31.05.2020 включно.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 917/343/20, зокрема, прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.

13.07.2020 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи - підприємця Григоряна Ари Балабековича до Кременчуцької міської ради Полтавської області з вимогаю про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5310436100:04:004:0774 у редакції, направленій позивачем на адресу Кременчуцької міської ради.

Ухвалою суду від 27.07.2020 зустрічну позовну заяву по справі № 917/343/20 повернуто заявнику.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.01.2021 у справі № 917/343/20 позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Григорян Ари Балабековича ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) 202 030,35 грн. безпідставно збережених коштів та 3 030,45 грн. витрат по сплаті судового збору.

ФОП Григорян Ара Балабекович із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження у даній справі, скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 28.01.2021 у справі № 917/343/20 повністю і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, стягнути з позивача судові витрати, понесені відповідачем - витрати на надання правничої допомоги та витрати на сплату судового збору, розгляд апеляційної скарги здійснювати за участі представника відповідача.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та невірне застосовано норми матеріального права.

Так, апелянт зазначає, позов було пред`явлено Кременчуцькою міською радою з посиланням на приписи ч.2 ст.152 ЗК України - що позивач, як власник земельної ділянки може вима гати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завда них збитків. Але, як зазначає відповідача, подані до позовної заяви та до заяви про збільшення розміру позовних вимог докази свідчать про те, що Кременчуцька міська рада Полтавської області не є ні власни ком, ні користувачем земельної ділянки площею 4943 м2 із кадастровим номером 5310436100:04:004:0774 за користування якою і пред`явлено позов. Як стверджує представник апелянта ним у підготовчому провадженні заявлялось, що жодних доказів того, що ця земельна ділянка на момент пред`явлення позову є власністю пози вача у матеріалах справи немає. Як не містять матеріали справи жодного доказу і того, що у період з 01.09.2018 і по 31.05.2020 (період за який позивачем заявлена вимога про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ді лянкою без укладення договору оренди, що земельна ділянка із кадастровим номером 5310436100:04:004:0774 площею 4943 м2 є комунальною власністю і сформована як об`єкт цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України. Таким чином, на думку апелянта, позивачем до завершення стадії підготовчого провадження не на дано жодного доказу, що власником земельної ділянки є позивач і земельна ділянка є комунальною власністю та сформована як об`єкт цивільних прав. Даній обставині судом першої інстанції не було надано жодної оцінки, натомість у судо вому рішенні вказано, що земельна ділянка є комунальною власністю - з повним ігнору ванням матеріалів справи та аргументів відповідача, які жодним чином не відображені у судовому рішенні.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою у справі № 917/343/20. Встановлено строк для подання відзиву. Призначено справу до розгляду на 20.04.2021.

01.04.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

В судове засідання, призначене на 20.04.2021, з`явились представники сторін та надали пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10 жовтня 2012 року Григорян Ара Балабекович набув у власність будівлю побутових приміщень, що знаходиться за адресою: вул. Чкалова, буд. 192, м. Кременчук, Полтавська область, загальною площею 333,2 кв.м., що складається з будівлі побутових приміщень «А» , розташованої на земельній ділянці Державного фонду площею 0,1189 га., кадастровий помер 5310436100:04:004:0216 (а.с. 11).

Розпорядженням міського голови від 21.07.2014 № 220-Р «Про присвоєння поштової адреси в м. Кременчуці» розглянувши клопотання ОСОБА_1 була присвоєна будівлі побутових приміщень поштова адреса АДРЕСА_3 (а.с. 14).

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 31 липня 2014 року «Про надання вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці»

- затверджено фізичній особі-підприємцю Григоряну Арі Балабековичу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування будівлі побутових приміщень по вул. Чкалова;

- передано фізичній особі-підприємцю Григоряну Арі Балабековичу (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), за умови виконання п. 44.2. цього рішення, в оренду строком на п`ятнадцять років земельну ділянку площею 4943 кв.м. (кадастровий №5310436100:04:004:0774), у тому числі по угіддях: графа 37 - землі промисловості - 4943 кв.м., за рахунок земель, не наданих у власність або користування в межах населених пунктів - 4943 кв.м., для експлуатації та обслуговування будівлі побутових приміщень (код КВЦПЗ 1 11) по АДРЕСА_3 ;

- встановлено плату за землю в розмірі 3% від грошової оцінки землі щорічно. Документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою, посвідчити нотаріально;

- визнано зазначену земельну ділянку землями комунальної власності;

Вказаним рішення зобов`язано фізичну особу-підприємця Григоряна Ару Балабековича:

- виконувати обов`язки землекористувача відповідно до статті 96 Земельного кодексу України;

В шестимісячний термін:

- замовити документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою;

- зареєструвати право оренди земельної ділянки у органі державної реєстрації прав.

В п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки надати копію договору оренди землі з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції та копію витягу до Кременчуцької міської ради Полтавської області.

В місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки:

- нарахувати та сплатити плату за фактичне використання земельної ділянки за період з дня набуття права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці - 10.10.2012 до дня прийняття цього рішення,

- нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за період з дня прийняття цього рішення до дня державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5301673232014 (а.с.19) кадастровий номер земельної ділянки, розташованої за адресою: вулиця Чкалова, 192-А в місті Кременчуці - 5310436100:04:004:07774.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.02.2020 (а.с. 18) відповідач є власником будівлі (нерухомого майна), що розташовано за адресою вулиця Чкалова, 192-А в місті Кременчуці.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у період з 01.09.2018 по 31.05.2020 включно відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації нежилої будівлі, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю в сумі 202 030,35 грн., який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125 та 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку; розрахунок безпідставно збережених грошових коштів за весь період здійснювався позивачем на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26.09.2019 за № 4380/0/212-19 та від 27.05.2020 № 1529, яка складає 6 415 321,98 грн.; чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Відповідач проти позову заперечував та вказував, що матеріали справи не містять доказів фактичного використання відповідачем земельної ділянки площею 4943 м2, яка була взята за основу при розрахунку збитків; не містить Витягу з технічної документації про НГО земельної ділянки за 2018 рік; надані позивачем розрахунки не є належним доказом для визначення розміру орендної плати, яку недоотримав позивач внаслідок неоформлення права оренди на спірну земельну ділянку; у відповідності до договору купівлі-продажу нерухомого майна будівлі побутових приміщень, були придбані фізичною особою - ОСОБА_1 , не як суб`єктом підприємницької діяльності, а фізичною особою, а приміщення розташовані на земельній ділянці Державного фонду площею 1189 м2 із кадастровим номером 5310436100:04:004:0216; згідно Витягу із ДЗК, інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня, форма власності - інформація відсутня; згідно Інформації з Ре єстру прав власності на нерухоме майно - в державному реєстрі речових прав на неру хоме майно - відомості відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на положення статей 1212, 1214 ЦК України, статей 122, 123, 124, 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 14 Податкового кодексу України, вказав, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею у вигляді орендної плати, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, та вважає його передчасним з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

В силу статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника приміщень об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій, як стверджує позивач, цей об`єкт розміщений.

У позовній заяві підставами позову позивач зазначив, що відповідач за відсутності договору оренди земельної ділянки не сплачував за користування земельною ділянкою, а тому безпідставно зберіг кошти за рахунок позивача, які зобов`язаний повернути на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Позивач в позові посилається на те, що позбавлений можливості отримати дохід у відповідному розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, а тому в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення недоотриманих коштів повинен надати суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається в позові. При цьому, докази, що подаються до суду, мають відповідати, зокрема положенням статей 76 і 77 ГПК України щодо їх належності та допустимості.

Позивач у даній справі мав надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми.

Однак, в ході вирішення даного спору колегією суддів встановлено, що земельна ділянка, з якою позивач пов`язує виникнення кондикційного зобов`язання відповідача, не є об`єктом цивільних прав.

Так, відповідно до приписів ч.9 ст.79-1 Земельного Кодексу України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї .

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як встановлено судом та визнано сторонами спору, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5310436100:04:004:07774 було зареєстроване лише 03.12.2020.

Безспірним доказом цього факту є Інформація № 253331823 від 19.04.2021, отримана апеляційним судом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, де в розділі «Актуальна інформація про право власності» зазначено, що право комунальної власності на земельну ділянку площею 0,4943 га, кадастровий номер 5310436100:04:004:07774, виникло у Кременчуцької міської ради Полтавської області з моменту його державної реєстрації - з 03.12.2020.

До вказаної дати жодних майнових прав на цю земельну ділянку зареєстроване не було.

Таким чином, сформована земельна ділянка з кадастровим номером 5310436100:04:004:07774, є об`єктом цивільних прав виключно з моменту державної реєстрації права власності на неї за Кременчуцькою міською радою Полтавської області, тобто з 03.12.2020.

Аналогічний висновок щодо визначення земельної ділянки об`єктом цивільних прав було зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 05 березня 2020 року по справі № 922/926/19.

Відсутність земельної ділянки як об`єкта цивільних прав виключає існування у будь-якого суб`єкта, в тому числі Кременчуцької міської ради, права вимоги за кондикційним зобов`язанням, оскільки така вимога, обґрунтована безоплатним користуванням відповідачем земельною ділянкою, не може виникнути раніше виникнення у кредитора речового права на земельну ділянку, якою безоплатно користується інша особа.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.10.2019 р. у справі №904/4737/18, від 11.09.2019 р. у справі №922/393/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17.

Враховуючи положення статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", беручи до уваги встановлені обставини щодо відсутності у заявлений до стягнення період будь-яких доказів наявності у позивача речових прав на земельну ділянку, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог Кременчуцької міської ради Полтавської області, а відтак відмовляє у їх задоволенні.

У зв`язку з вищевикладеним, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ФОП Григорян Ари Балабековича на рішення господарського суду Полтавської області від 28.01.2021 у справі № 917/343/20 задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28.01.2021 у справі № 917/343/20 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Кременчуцької міської ради Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) на користь Фізичної особи-підприємця Григорян Ари Балабековича ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) 4545,68 витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 23.04.2021.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко

Суддя О.В. Ільїн