Рішення

від 25.03.2021 по справі 914/2072/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2021 справа № 914/2072/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Юрків М.Г., розглянув матеріали справи

за позовом Фермерського господарства Константа-Агро , м.Львів

до відповідача 1 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лаврик Тетяни Ярославівни, м.Львів

відповідача 2 державного кадастрового реєстратора Відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівська область, м.Пустомити

відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю Фабула Інвест Груп , м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м.Львів

про скасування рішень, припинення права власності, скасування витягів, зобов`язання скасувати записи та зобов`язання усунути перешкоди в користуванні

за участю представників:

від позивача: Москаль Д.М.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від відповідача 3: Купець О.І.

від третьої особи: не з`явився

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фермерського господарства Константа-Агро до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лаврик Тетяни Ярославівни, державного кадастрового реєстратора Відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю Фабула Інвест Груп про скасування рішень, припинення права власності, скасування витягів, зобов`язання скасувати записи та зобов`язання усунути перешкоди в користуванні.

Ухвалою суду від 19.08.2020 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.10.2020 р.; витребувано у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лаврик Тетяни Ярославівни та державного кадастрового реєстратора Відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області документи.

Ухвалою суду від 01.10.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 01.10.2020 р., продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 26.10.2020 р.

Ухвалою суду від 26.10.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 26.10.2020 р., відкладено підготовче засідання на 23.11.2020 р.

Ухвалою суду від 23.11.2020 р. задоволено клопотання Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про залучення третьої особи, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області та відкладено підготовче засідання на 07.12.2020 р.

Судове засідання 07.12.2020 р. не відбулося через тимчасову втрату працездатності суддею Гоменюк З.П. в період з 07.12.2020 р. по 11.12.2020 р. включно.

В перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності судді Гоменюк З.П., тобто 14.12.2020 р., суд ухвалою призначив підготовче засідання на 11.01.2021 р.

Ухвалами суду від 11.01.2021 р., 11.02.2021 р., 22.02.2021 р. та 09.03.2021 р., занесеними до протоколів судового засідання, підготовче засідання відкладалось, відповідно, на 11.02.2021 р., 22.02.2021 р., 09.03.2021 р. та 18.03.2021 р.

Ухвалою суду від 18.03.2021 р. постановлено відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фабула Інвест Груп про забезпечення витрат на правничу допомогу; закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.03.2021 р.

В судове засідання 25.13.2021 р. з`явилися представники позивача та відповідача 3. Інші учасники справи в судове засідання явку повноважних представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В цьому судовому засіданні суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав вступне слово представників сторін. При цьому представник позивача просив позов задоволити, а представник відповідача 3 - в його задоволенні відмовити. В судовому засіданні з розгляду справи по суті представники відповідали на питання, що ставились їм судом та ними одне одному. Суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідив докази та заслухав пояснення учасників справи з приводу доказів. Після заслуховування судових дебатів, проаналізувавши зібрані у справі докази та через відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для його ухвалення.

В судовому засіданні 25.03.2021 р. після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В позовній заяві позивач зазначив, що 24.03.2006 р. між Пустомитівською районною державною адміністрацією як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем було укладено договір оренди землі строком на 15 років для ведення фермерського господарства. загальною площею 9,1845 га, що знаходиться на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за межами населеного пункту.

Позивач заявив, що цей договір оренди було зареєстровано у Пустомитівському районному відділі Центру державного земельного кадастру Львівської регіональної філії 27.03.2006 р., відтак він діє до 27.03.2021 р., проте відповідний запис про реєстрацію було внесено до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі і не було внесено в Державний реєстр земель, який існував на той час, тому станом на сьогодні в національній кадастровій системі (ДЗК) відсутні відомості стосовно державної реєстрації вищевказаного договору оренди землі за кадастровим номером земельної ділянки 4623686200:04:000:0064, який був присвоєний йому в ході погодження проекту землеустрою. Позивач вважає договір оренди землі укладеним і таким, що набрав чинності, та таким, що пройшов державну реєстрацію, з виникненням з цього моменту права оренди.

Як вказував позивач, з моменту державної реєстрації фермерського господарства - 23.06.2010 р. - у правовідносинах користування цією земельною ділянкою відбулась фактична заміна орендаря, а обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до позивача від ОСОБА_1 , якому така земельна ділянка надавалася саме для створення господарства.

Позивач повідомив, що на розгляді Пустомитівського районного суду Львівської області перебувала справа, спір у якій стосувався розірвання вищезгаданого договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати за землю, і ухвалою від 04.03.2016 р. суд визнав мирову угоду між сторонами у справі. В подальшому ж позивач з метою виконання мирової угоди звернувся до землевпорядної організації для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для її внесення в базу АС ДЗК, внаслідок чого 09.08.2017 р. йому стало відомо, що на його орендованій земельній ділянці відповідно до даних публічної кадастрової карти знаходяться три окремі виділені земельні ділянки приватної власності відповідача 3 з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, а також три виділені земельні ділянки державної власності з цільовим призначенням землі енергетики.

За твердженням позивача, рішення про державну реєстрацію права власності відповідача 3 на три земельні ділянки було прийнято та відповідне право власності було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідачем 1 як державним реєстратором, а витяги з Державного земельного кадастру, які стали підставою для державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності відповідача 3, були видані та відомості про реєстрацію права власності на земельні ділянки були внесені до бази даних Державного земельного кадастру (АС ДЗК) відповідачем 2 як державним кадастровим реєстратором.

Позивач вважає, що проведена без його відома та згоди державна реєстрація за відповідачем 3 права власності на земельні ділянки, які розташовані на території орендованої позивачем земельної ділянки, порушує його права та законні інтереси, оскільки він позбавлений можливості вільно користуватись виділеною йому земельною ділянкою та вести фермерське господарство.

На переконання позивача, набуття товариством права власності на земельні ділянки відбулось неправомірно, у зв`язку з тим, що ділянки фактично вилучені у позивача без припинення права користування ними в порядку, визначеному законом, без припинення договору оренди землі та не у порядку зміни власника речі, переданої у найм, і внаслідок протиправних дій відповідачів виникла подвійна державна реєстрація речового права, а саме, права власності та права оренди однієї і тієї ж земельної ділянки без її вилучення у орендаря, що є неприпустимим.

Позивач зазначає, що при реєстрації права власності за відповідачем 3 не було повідомлено про наявність встановлених законом обтяжень речових прав на нерухоме майно (існування договору оренди та державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку за позивачем), проте відповідач 1 був зобов`язаний повно і об`єктивно перевірити наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, тобто перевірити факт державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки за позивачем, яке виникло до 01.01.2013 р., шляхом направлення відповідних запитів про отримання інформації до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, а не обмежуватись лише витягом про наявні права та обмеження, зареєстровані в Державному земельному кадастрі.

Відповідач 2 у разі невідповідності відомостей Державного земельного кадастру відомостям про земельну ділянку, внесеним до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не повинен був вносити інформацію про власників, користувачів земельної ділянки за даними про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі, а мав повідомити про це суб`єкту, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У зв`язку з цим, в позовній заяві позивач просив суд:

- скасувати рішення відповідача 1 як державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), згідно з якими зареєстровано право власності відповідача 3 на три земельні ділянки;

- припинити право власності відповідача 3 на три вищезгадані земельні ділянки;

- скасувати видані відповідачем 2 три витяги з Державного земельного кадастру, які стали підставою для державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності відповідача 3 на три земельні ділянки;

- зобов`язати відповідача 2 скасувати записи в Поземельній книзі, відкриті на три земельні ділянки відповідача 3, вчинені на підставі трьох витягів з Державного земельного кадастру, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про їх скасування із зазначенням дати та підстави для скасування, посади, прізвища та ініціалів державного кадастрового реєстратора, який скасував запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора, у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

- зобов`язати відповідача 3 усунути перешкоди в користуванні позивачеві земельною ділянко, яка перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди землі від 24.03.2006 р., зареєстрованого 27.03.2006 р., шляхом звільнення та приведення за рахунок відповідача 3 у придатний для використання за цільовим призначенням для ведення фермерського господарства стан трьох земельних ділянок, які знаходяться на земельній ділянці, що перебуває у користуванні позивача.

Заперечуючи проти позову, відповідач 3 не погодився із беззаперечними, на думку позивача, фактами укладення договору оренди землі та його реєстрації, а також тим, що саме ФГ Константа-Агро може бути належним позивачем у цьому спорі.

Так, відповідач 3 звернув увагу на те, що передача землі відбулася за актом приймання-передачі, укладеним між Пустомитівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , однак, акт підписано зі сторони орендаря ОСОБА_1 , який виступав представником Дочірнього підприємства Константа Агро , а його підпис засвідчено печаткою ДП Константа Агро , при цьому, як стверджує відповідач 3, ДП Константа Агро не має жодного стосунку до ФГ Константа-Агро , яке зареєстроване більш ніж через 3 роки після підписання акту, а встановити обсяг повноважень Зюбрика І.О. щодо представництва інтересів такого Дочірнього підприємства перед третіми особами не видається за можливе.

Відповідач зазначив, що позивач не є користувачем згідно договору оренди землі, з огляду на те, що право користування земельними ділянками, які використовує фермерське господарство, зазначається в його статуті, що має містити відомості про земельну ділянку, а також термін, на який передається це майнове право, проте, у статуті позивача такі відомості не наведені, а отже, неможливо встановити чи право користування такою земельною ділянкою на момент подання позовної заяви є вкладом засновника фермерського господарства у статутний капітал юридичної особи.

Відповідач 3 переконаний, що після проведення державної реєстрації фермерського господарства, таке господарство повинно звернутися до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі, укладеного засновником цього фермерського господарства, і лише після проведення державної реєстрації укладеного договору оренди щодо нового користувача до фермерського господарства переходять усі права та обов`язки користувача такої земельної ділянки, а позивач у справі таких дій не вчиняв.

На думку відповідача 3, про неналежність позивача, та те, що належним позивачем мав би бути ОСОБА_1 , свідчить і те, що саме він був стороною у справі про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати, а в межах розгляду цієї справи судом було встановлено, що у ОСОБА_1 була наявна заборгованість з орендної плати, яка сплачена ним у повному обсязі.

Відповідач 3 пояснив, що у 2014 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відповідності до наказів Головного управління Держземагенства у Львівській області набули у власність дві земельні ділянки, а згодом внесли їх статутний капітал ТзОВ Фабула Інвест Груп , після чого земельні ділянки були об`єднані в одну ділянку, яку згодом було поділено на три земельні ділянки.

Як вказує відповідач 3, фізичні особи набули земельні ділянки у власність добросовісно, а товариство відкрито та добросовісно користується ними з метою ведення бізнесу, і спірні земельні ділянки могли би бути вилучені із власності відповідача 3 за умови неправомірного вилучення їх у позивача, у випадку виявлення порушень законодавчих процедур в процесі передачі їх у власність фізичним особам та відповідачеві 3, однак будь-які порушення земельного законодавства в частині процедури передачі у власність земельних ділянок відсутні. При цьому, передача землі у власність органом влади була правомірною в силу відсутності запису про речове право оренди за позивачем у системі ДЗК, що свідчить про те, що спірні земельні ділянки не можуть бути витребувані у відповідача 3 в порядку вилучення майна його власником чи користувачем у добросовісного набувача.

Також відповідач 3 звернув увагу суду на те, що жодними наявними документами не визначено точного місця розташування земельної ділянки площею, користувачем якої нібито є позивач, відтак, неможливо встановити чи місцезнаходження цієї земельної ділянки в якій-небудь частині є тотожним із фактичним місцем розташування земельних ділянок відповідача 3. Відповідач 3 вказав на те, що за укладеною у судовій справі мировою угодою ОСОБА_1 як користувач земельної ділянки зобов`язався, зокрема, виготовити проектно-технічну документацію на земельну ділянку згідно договору оренди землі, але так і не виконав вищевказаного обов`язку і до визначеної у мировій угоді дати не виготовив проектну-технічну документацію, тому визначити де саме на місцевості знаходиться земельна ділянка є неможливо, у зв`язку з тим, що жодною проектно-технічною документацією не встановлюється її меж, і відповідно до Публічної кадастрової карти України не було внесено інформацію про таку земельну ділянку, на відміну від земельних ділянок відповідача 3, координати та межі яких визначені та відображені на Публічній кадастровій карті України.

Відповідач 3 вважає необгрунтованим те, що позивач ставить у провину відповідачеві 1 невиконання вимог законодавства в частині перевірки попередніх записів про реєстрацію прав на нерухоме майно, адже сам позивач повідомляє суд про відсутність запису в системі ДЗК, чим сам собі суперечить, а нотаріус як суб`єкт реєстрації прав не був зобов`язаний здогадуватися чи припускати ймовірність існування прав інших осіб на майно, яке повинно бути зареєстрованим. Вказане стосується і органів державної влади чи місцевого самоврядування в частині здійснення ними повноважень щодо передачі у власність земель іншим зацікавленим особам. У випадку відсутності запису у системі ДЗК, у посадових осіб цих органів влади не повинно бути сумніву у об`єктивності такого факту, а законом не передбачений їх обов`язок перевіряти іншим чином правдивість відсутності запису про речове право на землю у випадку його відсутності у системі ДЗК.

Крім того, позивач заявив, що позивач знав про накладення ділянок принаймні з 31.03.2017 р., як випливає зі змісту листування між позивачем та Пустомитівською райдержадміністрацією, тому позов подано 07.08.2020 р. після спливу позовної давності, про застосування якої відповідач 3 просив суд.

Позивач посилався на те, що координати орендованої земельної ділянки містяться у наданих витягах з матеріалів проекту відведення земельної ділянки Фермерському господарству Константа-Агро для ведення фермерського господарства, на підставі якого 24.03.2006 р. було укладено договір оренди земельної ділянки, і ці матеріали дозволяють встановити, де саме знаходиться така земельна ділянка, та дають можливість констатувати, що вона накладається на спірні земельні ділянки. Крім того, за твердженнями позивача, таку можливість надає і долучений ним план земельної ділянки, виготовлений на основі відомостей, що містяться в Державному земельному кадастрі та Публічній кадастровій карті України, даних геодезичної зйомки на місцевості від 28.01.2021 р., та даних, що містяться в матеріалах проекту відведення земельної ділянки, а також план території ФГ Константа-Агро , виготовлений інженером-землевпорядником на підставі зйомки від 28.01.2021 р., та лист ПП Центр Ринкових досліджень , який висвітлює питання методології встановлення на місцевості меж земельної ділянки

Відповідач 3 заявив про існування в нього обґрунтованих сумнівів у достовірності матеріалів проекту відведення земельної ділянки та належності їх підготовки у відповідності до встановленого законом порядку і, зокрема, вказав на те, що у матеріалах знаходиться карточка закладки межових знаків, у якій описано та відображено розміщення 11 межових знаків, однак такий документ складено ще у 2005 році, про що свідчить запис у нижньому лівому кутку кожної сторінки такого документа, а ОСОБА_1 отримав дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки лише 17.03.2006 р.

Також відповідач 3 звернув увагу суду на те, що у долучених матеріалах проекту відведення земельної ділянки наявний Кадастровий план Фермерського господарства Константа-Агро та План встановлених меж Фермерського господарства Константа-Агро , також підготовлені ще у 2005 році, в той час як така юридична особа із найменуванням ФГ Константа-Агро була зареєстрована 26.06.2010 р. Отже, відповідач 3 вважає, що позивач намагається ввести суд в оману суд, оскільки такі документи, як вбачається із їх змісту, жодним чином не стосуються проекту відведення земельної ділянки.

Додаткова, відповідач 3 вказав на те, що позивач не здійснює свою діяльність та використовує земельну ділянку жодним чином, що підтверджується інформацією, наданою Державною екологічною інспекцією у Львівській області.

Відповідач 1 у надісланому суду листі навела відомі їй обставини щодо земельних ділянок та їх реєстрації і повідомила, що всі реєстраційні дії були проведенні нею законно та відповідали нормам права та чинному законодавству.

Третя особа пояснила, що законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, а ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки.

Третя особа зазначила, що правові підстави для скасування витягів з Державного земельного кадастру на земельні ділянки відсутні, а з позовних вимог не зрозуміло, який саме запис у Поземельній книзі вимагає скасувати позивач, проте аналізуючи текст позовної заяви можна припустити, що йдеться про інформацію щодо власників земельних ділянок, однак у разі скасування права власності на земельну ділянку чи зміни власника земельної ділянки, такий запис вноситься до Держаного земельного кадастру та, зокрема, до Поземельної книги, після внесення (зміни) таких відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

17.03.2006 р. розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації №162 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки в короткострокову оренду терміном на 15 років ОСОБА_1 площею 9,1845 га для фермерського господарства на території Скнилівської сільської ради за межами населено пункту.

Позивачем до матеріалів справи долучено витяги з матеріалів проекту відведення земельної ділянки Фермерському господарству Константа-Агро для ведення фермерського господарства, розроблені ТзОВ Експертна група Богдан та датовані 2005 роком.

У матеріалах проекту відведення земельної ділянки містяться, зокрема такі документи як: надані 20.03.2006 р. відділом містобудування та архітектури районної державної адміністрації і районним відділом земельних ресурсів погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 9,1845 га, яка пропонується до відведення на умовах оренди для ведення фермерського господарства на території Скнилівської сільської ради, розробленого проектною організацією ТзОВ Експертна група Богдан , а також висновок сектору екологічного контролю у Пустомитівському районі про погодження проекту земелеустрою; план земельної ділянки; карточки закладки межових знаків; опис меж земельної ділянки; довідка Пустомитівського районного відділу ЦДЗК про присвоєння кадастрового номеру на земельну ділянку від 21.03.2006 р. №759, відповідно до якої земельній ділянці ФГ Константа-Агро на території Скнилівської сільської ради присвоєно кадастровий номер 4623686200:04:000:0064.

24.03.2006 р. між Пустомитівською районною державною адміністрацією як орендодавцем та ОСОБА_1 як орендарем було укладено договір оренди землі, відповідно до п.1.1. якого орендодавець , на підставі розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації від 23.03.2006 р. №185 Про передачу земельної ділянки в довгострокову оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства Константа-Агро на території Скнилівської сільської ради за межами населеного пункту надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району, Львівської області, за межами населеного пункту.

Згідно з п.2.1. договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 9,1845 га для ведення фермерського господарства.

За умовами пунктів 3.1. та 5.1. договору, договір укладено на 15 років, а земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Як встановлено п.6.1. договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі матеріалів проекту відведення земельної ділянки фермерському господарству Константа-Агро для ведення фермерського господарства, Львівська область, Пустомитівський район, територія Скнилівської сільської ради, виготовлені ТзОВ Експертна група Богдан .

Розділом 15 договору передбачено підстави припинення права користування землею: добровільна відмова від права користування землею; припинення діяльності орендаря; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей землі; приведення земельної ділянки у непридатний для використання стан; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата орендної плати; не усунення допущених порушень законодавства в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів; конфіскація земельної ділянки.

У п.16.1. договору зазначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію. Невід`ємними частинами договору є: матеріали проекту відведення земельної ділянки фермерському господарству Константа-Агро для ведення фермерського господарства, Львівська область, Пустомитівський район, територія Скнилівської сільської ради, виготовлені ТзОВ Експертна група Богдан ; висновок державної землевпорядної експертизи від 22.03.2006 р.; акт приймання-передачі об`єкта оренди.

На підписаному сторонами договорі міститься відмітка про те, що договір зареєстрований у Пустомитівському районному відділі Центру державного земельного кадастру Львівської регіональної філії, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.03.2006 р. за №04:06:458:00040.

Актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду згідно договору оренди землі від 24.03.2006 р., складеним 30.03.2006 р., сторони засвідчили, що на умовах укладеного між сторонами договору оренди землі, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства Константа-Агро , яка знаходиться на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області за межами населеного пункту.

Відповідно до статуту Фермерського господарства Константа-Агро , затвердженого рішенням засновника №1 від 17.06.2010 р., державну реєстрацію якого проведено 23.06.2010 р., засновником господарства є громадянин України ОСОБА_1 (п.1.2.); на ім`я голови фермерського господарства видаються документи, що підтверджують право на користування землею (п.1.10.); землі господарства складаються із земельної ділянки загальною площею 9,1845 га., відповідно до договору оренди землі від 24.03.2006 р. (п.3.8.).

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.03.2016 р. у справі №450/1185/15-ц визнано мирову угоду між сторонами у справі за позовом прокурора Пустомитівського району в інтересах держави в особі Пустомитівської районної державної адміністрації, Головного управління Держземагентства у Львівській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Скнилівська сільська рада про розірвання договору оренди землі стягнення заборгованості по орендній платі; встановлено, що Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області та Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Скнилівська сільська рада та ОСОБА_1 , на момент визання ОСОБА_1 угоди не мають та не матимуть в майбутньому будь-яких претензій щодо виконання кожною із сторін умов договору оренди землі від 24.03.2006 року за період з 24.03.2006 по 31.12.2015 років; зобов`язано ОСОБА_1 здійснити заходи щодо облагородження земельної ділянки згідно договору оренди землі від 24.03.2006 р. до 01.06.2016 р.; зобов`язано ОСОБА_1 виготовити нову проектно-технічну документацію на земельну ділянку згідно договору оренди землі від 24.03.2006 р. до 30.04.2016 р.; зобов`язано ОСОБА_1 здійснити нову грошову оцінку земельної ділянки згідно договору оренди землі від 24.03.2006 р. до 30.04.2016 р.; зобов`язано ОСОБА_1 укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 24.03.2006 р. в частині збільшення орендної плати за орендовану земельну ділянку до 30.04.2016 р. та зареєструвати її у встановленому законом порядку.

07.08.2017 р. між ФГ Константа-Агро (замовник) та ПП Експерт-Тур-Проект (виконавець) укладено договір №44/08 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), згідно з п.1.1. якого замовник здійснює замовлення, а виконавець виконує роботи з метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для внесення в АС ДЗК площею 9,1845 га (кадастровий номер 4623686200:04:000:0064) на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, наданої для ведення фермерського господарства.

Листом від 09.08.2017 р. ПП Експерт-Тур-Проект повідомило ФГ Константа-Агро про те, що підприємством було виявлено, що на території, де знаходиться орендована господарством земельна ділянка до публічної карти внесено відомості про три земельні ділянки з цільовим призначенням 01.03 у приватній власності та три земельні ділянки з цільовим призначенням 14.02 у державній власності.

26.06.2014 р. наказами Головного управління Держземагентства у Львівській області надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Скнилівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, орієнтовного розміру земельної ділянки 0,55 га, та надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Скнилівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, орієнтовного розміру земельної ділянки 0,45 га.

Проекти землеустрою було виготовлено на замовлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Товариством з обмеженою відповідальністю Ордо Плюс .

Листами від 14.07.20214 р. Відділ Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області повідомив, що земельні ділянки, які пропонуються до відведення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , сервітутів та обмежень у використанні за цільовим призначенням не мають.

Наказами Головного управління Держземагенства у Львівській області про затвердження документації із землеустрою та передачі у власність земельної ділянки від 14.10.2014 р. за результатами розгляду проектів землеустрою затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Скнилівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району та передано ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 0,5500 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності (кадастровий номер 4623686200:04:000:0243), розташовану на території Скнилівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, у власність для ведення особистого селянського господарства; затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Скнилівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району та передано ОСОБА_3 земельну ділянку, загальною площею 0,4460 га із земель сільськогосподарського призначення державної і власності (кадастровий номер 4623686200:04:000:0242), розташовану на території Скнилівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, у власність для ведення особистого селянського господарства.

27.10.2014 Реєстраційною службою Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області вказаним особам видано свідоцтва про право власності на земельні ділянки.

У 2014 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внесли змельні ділянки з кадастровими номерами 4623686200:04:000:0243 та 4623686200:04:000:0242 в статутний капітал ТзОВ Фабула Інвест Груп , якому Реєстраційною службою Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області видано свідоцтва про право власності на земельні ділянки від 18.11.2014 р.

21.11.2014 р. ці земельні ділянки за заявою власника було об`єднано в одну земельну ділянку загальною площею 0,996 га, якій присвоєно кадастровий номер 4623686200:04:000:0245, а Реєстраційною службою Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області 06.12.2014 р. видано відповідне свідоцтво.

В 2017 році земельну ділянку загальною площею 0,996 га, кадастровий номер 4623686200:04:000:0245 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, виготовленої Товариством з обмеженою відповідальністю Ордо Плюс , було поділено на земельну ділянку площею 0,1205 га, кадастровий номер 4623686200:04:000:2948, земельну ділянку площею 0,5540 га, кадастровий номер 4623686200:04:000:2949 та земельну ділянку площею 0,3215 га, кадастровий номер 4623686200:04:000:2950.

13.03.2017 р. земельні ділянки було зареєстровано у Державному земельному кадастрі Відділом у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, який 13.03.2017 р. на запит ТзОВ Фабула Івест Груп надав витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки - витяг №НВ-4604781502017, №НВ-4604781492017 та №НВ-4604781482017.

На підставі прийнятих 23.03.2017 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Тетяни Ярославівни як державним реєстратором рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексними номерами 34417179, 34418455 та 34419237 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю Фабула Інвест Груп на відповідні земельні ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, - земельну ділянку площею 0,1205 га (кадастровий номер 4623686200:04:000:2948, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1204546746236), земельну ділянку площею 0,554 га (кадастровий номер 4623686200:04:000:2949, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1204618946236) та земельну ділянку площею 0,3215 га (кадастровий номер 4623686200:04:000:2950, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1204661446236).

Підставою для державної реєстрації права власності була заява ТзОВ Фабула Інвест Груп про реєстрацію права власності №508 від 17.03.2017 р., а також видані 13.03.2017 р. Відділом у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку - витяг №НВ-4604781502017, №НВ-4604781492017 та №НВ-4604781482017.

У 2018 році цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 4623686200:04:000:2949 і 4623686200:04:000:2950 було змінено на цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.

Позивачем до матеріалів справи долучено план земельної ділянки ФГ Константа-Агро Львівська область, Пустомитівський район, Скнилівська сільська рада (дата зйомки 28.01.2021 р.), виготовлений від імені ФО-П Білінської С.В. інженером-землевпорядником ОСОБА_4 та інженером-геодезистом І.Білоусом, план території ФГ Константа-Агро Львівська область, Пустомитівський район, Скнилівська сільська рада (дата зйомки 28.01.2021 р.), виготовлений інженером-геодезистом Приватного підприємства Центр ринкових досліджень С.Білінською, а також лист ПП Центр ринкових досліджень №143 від 19.02.2021 р., в якому підприємство зазначило, що ним на замовлення ФГ Константа-Агро проведено заходи щодо встановлення на місцевості меж земельної ділянки площею 9,1845 га, кадастровий номер 462368600:04:000:0064, яка знаходиться на території колишньої Скнилівської сільської ради (зараз Зимноводівська сільська рада) і дані про яку відсутні в Державному земельному кадастрі. У листі наведено методи, документацію та технічні засоби, використані при проведенні робіт, і зроблено висновок, що згідно даних Державного земельного кадастру в межах земельної ділянки площею 9,1845 га, кадастровий номер 4623686200:04:000:0064, розташовані інші земельні ділянки з кадастровими номерами 14623686200:04:000:0312, 4623686200:04:000:2949 4623686200:04:000:2950 4623686200:04:000:0310 4623686200:04:000:0293 4623686200:04:000:0184 4623686200:04:000:0313 14623686200:04:000:0183 і 4623686200:04:000:2948.

11.09.2020 р. листом №61-906/0/2-20 Пустомитівська районна державна адміністрація у відповідь на адвокатський запит представника ТзОВ Фабула Інвест Груп надала копії кореспонденції між ФГ Константа-Агро та РДА за перші 6 місяців 2017 року, а саме: листа ФГ Константа-Агро , який надійшов в районну державну адміністрацію 04.04.2017 р. вх.№1570-04/15, і листа РДА від 21.04.2017 р. вих.№04/15-1064.

У першому зі згаданих листів ФГ Константа-Агро зазначало, що встановлена наявність на території земельної ділянки ФГ Константа-Агро загальною площею 9,1845 га (кадастровий номер 4623686200:04:000:0064) іншої приватизованої під ведення ОСГ в 2013 році земельної ділянки площею 0,996 га з кадастровим номером 4623686200:004:000:0245 унеможливлює виконання в повному обсязі виконання мирової угоди про врегулювання спору між Пустомитівською РДА та іншими учасниками спору від 02.03.2016 р та просило Пустомитівську РДА надати згоду на продовження терміну дії зазначеної мирової угоди, термін якої завершився 01.06.2016 р., оскільки виконання угод не є можливим до вирішення в судовому порядку незаконного продажу 0,996 га землі під ОСГ на орендованій ФГ Константа-Агро земельній ділянці.

У наданій на цей лист відповіді Пустомитівська РДА зазначила, що адміністрація з розумінням ставиться до ситуації, в якій опинилось господарство внаслідок надання частини земельної ділянки площею 0,996 га кадастровий номер 4623686200:004:000:0245 для ведення особистого селянського господарства із орендованих господарством земель, і з метою виконання умов мирової угоди райдержадміністрація рекомендувала господарству в найкоротший термін звернутися до суду для усунення перешкод в користуванні орендованою земельною ділянкою.

За висновками акту №105-ДК/76/АП/09/01-21 перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки від 05.03.2021 р., складеного Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, порушень земельного законодавства під час відведення та набуття у власність земельних ділянок з кадастровими номерами 4623586200:04:000:2948, 4623686200:04:000:2949 і 4623686200:04:000:2950, які належать на праві приватної власності ТзОВ Фабула Інвест Груп , не виявлено.

У листі Державної екологічної інспекції у Львівській області №02-1169 від 12.03.2021 р. вказано, що працівники Інспекції в присутності посадової особи Зимноводівської сільської ради провели заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, в ході яких виявили, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4623686200:04:000:0310, 4623686200:04:000:0312 та 4623686200:04:000:0313 не винесені на місцевості (в натурі), на них наявні чагарники та зелені насадження, що свідчить про порушення вимог земельного законодавства, а саме невикористання земель за цільовим призначенням та невжиття заходів щодо охорони земель, зокрема щодо захисту земель від заростання чагарниками.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ст.792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.93 Земельного кодексу України (тут і надалі норми законодавства наводяться в редакції, що діяла на час укладення договору оренди), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ст.124 ЗК України).

Як встановлено ч.2 ст.125 ЗК України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

За умовами ч.2 ст.126 ЗК України, право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку (ст.202 ЗК України).

Відповідно до визначень Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 14, 18 та 20 Закону було передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у

порядку, встановленому законом.

Станом на час укладення договору оренди землі між Пустомитівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 діяв затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 р. №174 Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель (із змінами, внесеними згідно з Наказами Державного комітету по земельних ресурсах №85 від 12.04.2005 р. та №286 від 28.09.2005)

У Тимчасовому порядку надані, зокрема, такі визначення:

- автоматизована система державного земельного кадастру (далі - АС ДЗК) - інформаційна система, що містить відомості про правовий режим земель, державну реєстрацію земельних ділянок, кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування ґрунтів, економічну оцінку земель, грошову оцінку земельних ділянок, облік кількості та якості земель;

Державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК;

Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (далі - книга реєстрації) - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

Поземельна книга - це документ, який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, в тому числі кадастровий план, відомості про державний акт на право власності на землю, державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі та власника, користувача, орендаря (суборендаря) земельної ділянки і формується за допомогою АС ДЗК;

реєстратори державного реєстру земель - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Відповідно до п.2.8. Тимчасового порядку, оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та видачу договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі. До реєстраційної картки оператором (реєстратором) вносяться відомості про державну реєстрацію згідно з пунктом 3.4 цього Порядку.

Згідно з п.п.2.9. та 2.10., оператор передає реєстратору перший примірник реєстраційної картки, після чого реєстратор вносить відомості з реєстраційної картки до бази даних АС ДЗК. Перший примірник реєстраційної картки передається на зберігання до архіву реєстратора. Другий примірник реєстраційної картки включається до Поземельної книги, формування та зберігання якої здійснює оператор.

Державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації (п.4.2.).

Відповідно до п.4.5., державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі у книзі реєстрації здійснює оператор (реєстратор), у межах повноважень якого є земельна ділянка.

Реєстраційний номер присвоюється державному акту на право власності на земельну ділянку, державному акту на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі в момент здійснення його державної реєстрації (п.8.1.).

Згідно з пунктами 12.2. і 12.3. Порядку, поземельна книга відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку. Дані для формування Поземельної книги вносяться до бази даних АС ДЗК після внесення записів до книги реєстрації.

На підписаному сторонами договорі міститься відмітка про те, що договір зареєстрований у Пустомитівському районному відділі Центру державного земельного кадастру Львівської регіональної філії, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.03.2006 р. за №04:06:458:00040.

Насправді ж, як визнає позивач та вбачається з інших документів, зокрема договору №44/08 від 07.08.2017 р., який було укладено з метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для внесення в АС ДЗК, мало місце внесення відповідного запису про реєстрацію договору лише до Книги записів реєстрації. Реєстрації ж відомостей про земельну ділянку у Поземельній книзі та внесення їх до Автоматизованої системи державного земельного кадастру не відбулося.

Суд приходить до висновку, що договір оренди можна вважати зареєстрованим і таким що набрав чинності, а право на оренду земельної ділянки - дійсним, адже відповідно до ст.125 ЗК України у відповідній редакції право на оренду виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації і згідно з п.4.2. Тимчасового порядку державна реєстрація договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації, тобто договір було зареєстровано після внесення відповідного запису. Разом з тим, відомості про земельну ділянку та наявні права на неї не є такими, що внесені до Державного реєстру земель, оскільки даний реєстр як складова частина державного земельного кадастру складається не тільки з Книги записів реєстрації, а і з Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК, та до якої такі дані внесено не було.

Закон України Про Державний земельний кадастр , який набрав чинності 01.01.2013 р. (в редакції Закону №233-VII від 14.05.2013 р.) передбачав у пунктах 2 і 4 своїх прикінцевих та перехідних положень наступне.

У разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом.

У разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Станом на час набуття у 2014 році права власності на земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельна ділянка, орендовано за договором від 24.03.2006 р., чи обмеження (обтяження) у їх використанні не були зареєстровані у Державному реєстрі земель, тому не могли бути перенесеними до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку.

Фактично, кадастровий номер орендованої позивачем земельної ділянки (4623686200:04:000:0064) був визначений на підставі затвердженої документації із землеустрою, однак його присвоєння не було відображено у Державному реєстрі земель. З врахуванням наведених вище положень пункту 2 прикінцевих та перехідних положень Закону, суд вважає, що відповідний кадастровий номер міг бути присвоєний, а земельна ділянка - зареєстрована у Державному земельному кадастрі у випадку письмового звернення позивача, про яке суду невідомо.

Стаття перша Закону України Про фермерське господарство визначає, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності (ч.1 ст.7 Закону).

Статтею 8 Закону встановлено, що після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація фермерського господарства здійснюється у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районних міст Києва і Севастополя державних адміністраціях за місцем проживання особи або місцезнаходженням земельної ділянки. Після державної реєстрації фермерське господарство одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається органами державної влади та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Відповідно до ст.12 Закону, землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. (ст.19 Закону).

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України Про фермерське господарство вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З аналізу норм Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Суд встановив, що між Пустомитівською РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки саме для ведення фермерського господарства Константа-Агро на території Скнилівської сільської ради, а після державної реєстрації цього договору ОСОБА_1 заснував фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа і у статуті якого вказано, що його землі складаються із земельної ділянки загальною площею 9,1845 га., орендованої відповідно до цього договору. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому позов, який стосується прав на орендовану земельну ділянку, має пред`являтись саме фермерським господарством. При цьому, окремої реєстрації прав за фермерським господарством після набуття ним статусу орендаря законодавство не передбачало.

01.01.2013 р. відбулася зміна процедури державної реєстрації права оренди (договорів оренди) земельних ділянок.

Так, до 2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок, здійснювалась територіальними органами земельних ресурсів шляхом внесення відомостей до Поземельної книги та записів до Книги записів про державну реєстрацію, які складали Державний реєстр земель. З 01.01.2013 р. державна реєстрація договорів оренди землі у Державному реєстрі земель не здійснюється. Замість цього проводиться державна реєстрація права оренди земельних ділянок у запровадженому у 2013 році Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому законодавством не було передбачено автоматичного перенесення відомостей про реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з Державного реєстру земель до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що призвело до того, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про чинні договори оренди земельних ділянок, права на які виникли до 2013 року.

Відповідно до ч.2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на час набуття права власності на ділянки), державний реєстратор: під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов`язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Згідно зі ст. 20 Закону Про Державний земельний кадастр , відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Стаття 24 цього Закону передбачає наступне.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності). На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Згідно положень ст.26 Закону, при відкритті Поземельної книги відомості до неї вносяться на підставі документації, яка подана для державної реєстрації земельної ділянки (крім відомостей про власників та користувачів земельної ділянки).

Статтею 79 -1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. №1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру.

Внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у пункті 24 цього Порядку, здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги (п.116 Порядку).

За умовами п.115 -2 Порядку (Порядок доповнено пунктом 115 -2 згідно з Постановою КМ № 1115 від 23.12.2015 р.), у разі коли до 1 січня 2013 р. була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність, або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою згідно з пунктами 107-111 і 113 цього Порядку.

Відповідно до п.107 Порядку, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Після отримання від органу державної реєстрації прав інформації в порядку інформаційного обміну Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру відомостям про земельну ділянку, внесеним до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, шляхом безпосереднього доступу до цього Реєстру та у разі: невідповідності зазначених відомостей повідомляє про це суб`єкту, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру; відповідності зазначених відомостей вносить інформацію про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (п.113 Порядку).

Отже, позивач міг звертатись за реєстрацією орендованої земельної ділянки на підставі виготовленої раніше технічної документації із землеустрою стосовно цієї ділянки.

У зв`язку з тим, що жодної інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 4623686200:04:000:0064 не існувало ні у Державному реєстрі земель, ані у Державному земельному кадастрі чи Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Головне управління Держземагентства у Львівській області, особи, які первинно набули право власності на земельні ділянки ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), ТзОВ Фабула Інвест Груп , державний кадастровий реєстратор, приватний нотаріус як державний реєстратор тощо, діючи добросовісно та проявивши розумну обачність, не могли довідатись, що земельна ділянка, на яку нібито накладаються спірні земельні ділянки, перебуває в оренді позивача.

Відповідно до ч.1 ст.184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Варто зазначити, що кожна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав має ідентифікуючі її ознаки - площу, межі, кадастровий номер, відтак земельна ділянка, орендована позивачем, та земельні ділянки, надані у власність фізичним особам, чи земельні ділянки, в подальшому зареєстровані за товариством, в будь-якому випадку не будуть тотожними.

Більш того, позивач взагалі не довів, що земельні ділянки відповідача 3 на місцевості накладаються на орендовану ним земельну ділянку або охоплюються нею повністю чи частково, а з наданих ним доказів такі висновки зробити неможливо.

При розгляді негаторного позову позивач перш за все повинен підтвердити своє право користуватись майном і водночас довести, що цим майном протиправно користується відповідач, оскільки змістом негаторного позову є усунення перешкод в користуванні саме тією річчю, яку не може використовувати її законний володілець.

Відповідно до ст.9 Закону України Про оренду землі , переважне право орендаря на отримання орендованої земельної ділянки у власність. Не допускається відчуження орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди на це орендаря. Орендар може придбати земельну ділянку, що перебуває в оренді, за умови згоди орендодавця на продаж цієї земельної ділянки.

Згідно з ч.1 статті 148 -1 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку (ч.3 цієї статті).

Відповідно до ч.4 цієї статті, за згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.

Отже, законодавство передбачало необхідність отримання згоди орендаря на відчуження орендованої земельної ділянки комунальної власності, а також встановлювало обов`язок нового власника повідомити про набуття ним права власності орендаря, однак не встановлювало наслідків невиконання попереднім чи новим власником цих обов`язків.

Позивач не обгрунтовує поданий позов порушенням наданого йому права на переважну купівлю орендованого майна та не заявляє пов`язаних з цим вимог, наприклад вимог про переведення на нього прав та обов`язків покупця, натомість зазначає, що набуття іншими особами земельних ділянок, які, на його переконання, знаходяться на території орендованої ним ділянки, порушує право господарства на користування землею та призводить до подвійної реєстрації прав, що є неприпустимим.

Суд не погоджується з позивачем, так як, по-перше, зміна власника наданої в оренду ділянки не тягне за собою автоматичного припинення права оренди цієї ділянки, навпаки - в силу прямої вказівки законодавства новий власник стає і новим орендодавцем ділянки, а, по-друге, реєстрація права власності навіть на ту ж земельну ділянку, що орендується іншою особою, не може вважатись подвійною реєстрацією прав, оскільки мова йде про різні види речових прав на нерухоме майно, які можуть одночасно існувати щодо одного і того ж об`єкта прав.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з нормою ч. 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (ст.328 ЦК України).

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982 р., Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986 р., Щокін проти України від 14.10.2010 р., Сєрков проти України 07.07.2011 р., East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 р.) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Проаналізувавши обставини справи, суд не знаходить можливості для задоволення позовних вимог та позбавлення відповідача 3 права власності на майно, набуте ним за відсутності порушень законодавства.

Суд враховує, що правові норми не передбачають наслідків неотримання згоди орендаря на передання орендованого майна у власність іншим особам та не дозволяють зробити висновок про те, що неотримання згоди чи неповідомлення орендаря повинно призводити до позбавлення набувача права власності.

Також у даному випадку відсутній і будь-який суспільний, загальний інтерес у припиненні права власності відповідача 3 на земельні ділянки, адже як позивач, так і відповідач 3 є рівноправними юридичними особами, господарська діяльність яких проводиться ними від власного імені та не пов`язується з особливим соціальним значенням чи підвищеним рівнем відповідальності.

До того ж, суд переконаний, що позбавлення особи права власності через порушення права оренди іншої особи щодо того ж майна (яке не знайшло свого підтвердження в ході вирішення спору) не може вважатись пропорційним та справедливим.

Стосовно заяви відповідача 3 про застосування позовної давності до позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом згаданої норми права позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Оскільки матеріалами справи не підтверджено порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, перебіг позовної давності не розпочався, а, відтак, і не міг бути пропущений Фермерський господарством Константа-Агро при пред`явленні позовних вимог.

Відповідно до ст.45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно зі ст.44 ГПК України, усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (процесуальна дієздатність).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція наведена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі №523/9076/16-ц, від 27.03.2019 р. у справі № 520/17304/15-ц тощо).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації прав треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою, за якою зареєстроване право на це майно.

Суд вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи та встановлені обставини справи підтверджують, що спір у позивача є саме з ТзОВ Фабула Інвест Груп стосовно порушення ним права користування позивача земельною ділянкою внаслідок реєстрації за товариством права власності. Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор, державний кадастровий реєстратор тощо.

Отже позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію, скасування записів в Поземельній книзі не можуть бути звернені до приватного нотаріуса як державного реєстратора, а також до державного кадастрового реєстратора, які зобов`язані виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації незалежно від того, чи вони були залучені до участі у справі.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача, відтак, в задоволенні позовних вимог, звернених до відповідача 1 та відповідача 2 слід відмовити з цих підстав.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, з позовом може звертатися особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивач повинен визначити позовні вимоги таким чином, щоб у разі їх задоволення судом відбувся захист, визнання та поновлення його прав і охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Разом із цим, вирішуючи спір, суд має перевірити наявність в особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з`ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 25.03.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 15.04.2021 р.

Суддя З.П. Гоменюк