Постанова

від 28.07.2021 по справі 914/2072/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/2072/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Случ О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "Константа-Агро"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020

у справі № 914/2072/20

за позовом Фермерського господарства "Константа-Агро"

до:

1) Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лаврик Тетяни Ярославівни;

2) Державного кадастрового реєстратора Відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабула Інвест Груп"

про скасування рішень, припинення права власності, скасування витягів, зобов`язання скасувати записи та зобов`язання усунути перешкоди в користуванні,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Константа-Агро" звернулось до господарського суду з позовом до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лаврик Тетяни Ярославівни, державного кадастрового реєстратора Відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабула Інвест Груп" про:

1) скасування рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ "Фабула Інвест Груп" на земельні ділянки з кадастровими номерами 4623686200:04:000:2948, 4623686200:04:000:2949, 4623686200:04:000:2950, розташованими за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, Скнилівська сільська рада;

2) припинення права власності ТОВ "Фабула Інвест Груп" на вказані земельні ділянки;

3) скасування витягів з Державного земельного кадастру, які стали підставою для державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ТОВ "Фабула Інвест Груп" на три земельні ділянки;

4) зобов`язання відповідача-2 скасувати записи в Поземельній книзі, відкриті на три земельні ділянки ТОВ "Фабула Інвест Груп", вчинені на підставі трьох витягів з Державного земельного кадастру, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про їх скасування із зазначенням дати та підстави для скасування, посади, прізвища та ініціалів державного кадастрового реєстратора, який скасував запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора, у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою;

5) зобов`язання ТОВ "Фабула Інвест Груп" усунути перешкоди в користуванні позивачем земельною ділянкою площею 9,1845 га з кадастровим номером 4623686200:04:000:0064, яка перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди землі шляхом звільнення та приведення за рахунок ТОВ "Фабула Інвест Груп" у придатний для використання за цільовим призначенням для ведення фермерського господарства стан трьох земельних ділянок, які знаходяться на земельній ділянці, що перебуває у користуванні позивача.

Також позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив:

1) накласти арешт із забороною ТОВ "Фабула Інвест Груп" та будь-кому іншому розпоряджатись, в тому числі шляхом відчуження, земельними ділянками з кадастровими номерами 4623686200:04:000:2948, 4623686200:04:000:2949, 4623686200:04:000:2950;

2) заборонити ТОВ "Фабула Інвест Груп" та будь-кому іншому вчиняти будь-які дії щодо вказаних земельних ділянок, в тому числі, спрямовані на розміщення та експлуатацію будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій та спрямовані на зміну цільового призначення.

Вказана заява обґрунтована тим, що ТОВ "Фабула Інвест Груп" здійснює на вказаних земельних ділянках роботи з будівництва та експлуатації будівель і споруд, у разі продовження яких та реєстрації відповідачем 3 об`єкта нерухомого майна, закінченого будівництвом, виконання рішення про задоволення позову у даній справі може бути ускладнено.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.10.2020 заяву позивача про забезпечення позову було задоволено частково та накладено арешти на три спірні земельні ділянки із забороною ТОВ "Фабула Інвест Груп" та будь-кому іншому розпоряджатись вказаними ділянками, в тому числі, шляхом відчуження. В частині вимоги позивача про заборону ТОВ "Фабула Інвест Груп" та будь-кому іншому вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок судом відмовлено.

Накладаючи арешт на належні відповідачу 3 земельні ділянки, суд виходив з того, вжиття заходів забезпечення позову у даній справі надасть можливість ефективного та остаточного поновлення позивача в правах, за захистом яких він звернувся до суду; невжиття заходів забезпечення позову може не лише негативно вплинути на ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а й істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про зобов`язання ТОВ "Фабула Інвест Груп" усунути перешкоди в користуванні позивачем орендованою земельною ділянкою шляхом звільнення та приведення у придатний для ведення фермерського господарства стан, адже рішення суду в цій частині передбачатиме його фактичне виконання, яке може не відбутись у разі, якщо станом на той час зміниться власник земельних ділянок і вчиняти дії стосовно земельних ділянок, які більше не належать ТОВ "Фабула Інвест Груп", буде неможливо.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 (судді Орищин Г.В., Желік М.Б., Мирутенко О.Л.) ухвалу місцевого суду скасовано, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

За висновками суду апеляційної інстанції, наведені позивачем підстави для вжиття заходів свідчать лише про реалізацію відповідачем 3 свого законного права як власника відповідного об`єкта нерухомого майна та власника земельної ділянки та не може трактуватися в розрізі спірних правовідносин як діяльність, спрямована на унеможливлення чи ускладнення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Оскільки позивач належним чином не обґрунтував підстав для забезпечення позову у даній справі та не довів наявності фактичних обставин, з якими він пов`язує застосування заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у вжитті відповідних заходів.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, просить її скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

За доводами скаржника, оскаржена постанова підлягає скасуванню з огляду на неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні фактичним обставинам справи, а також у зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не врахував правові висновки Верховного суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17; у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18), а обмежився лише формальними висновками.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства "Константа-Агро", вирішено здійснити перегляд постанови в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, зупинено касаційне провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 914/1570/20.

10.03.2021 до Верховного Суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабула Інвест Груп" на касаційну скаргу, в якому викладено заперечення проти доводів та вимог касаційної скарги з огляду на те, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, за наслідком чого ухвалено законну і обґрунтовану постанову.

Колегія суддів зауважує, що предметом даного касаційного перегляду є постанова апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту із забороною ТОВ "Фабула Інвест Груп" та будь-кому іншому розпоряджатись, в тому числі шляхом відчуження, земельними ділянками.

Відповідно до викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, до розгляду якої було зупинено касаційне провадження у даній справі, висновку, в касаційному порядку можуть окрім інших переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто, як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено у такому забезпеченні). Таким чином підстави для закриття даного касаційного провадження відсутні.

Стосовно правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, про порушення яких стверджує позивач, то переглянувши в передбачених ст. 300 ГПК України межах оскаржену постанову, колегія Верховного Суду не знайшла підтвердження доводам касаційної скарги.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову . Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Колегія суддів враховує, що звертаючись з позовом у даній справі, позивач намагається довести відсутність підстав для реєстрації права власності ТОВ "Фабула Інвест Груп" на три земельні ділянки, які, за доводами позивача, накладаються на земельну ділянку, що перебуває у нього в користуванні на умовах оренди.

Як стверджує позивач, під час виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для її внесення в базу АС ДЗК, він довідалося про те, що на орендованій ним земельній ділянці знаходяться, зокрема, три інші земельні ділянки з кадастровими номерами 4623686200:04:000:2948, 4623686200:04:000:2949, 4623686200:04:000:2950, право власності на які зареєстроване за ТОВ "Фабула Інвест Груп". Вказане, за доводами позивача, свідчить про те, що без його відома та згоди у власність третіх осіб було передано і зареєстровано за ними право власності на земельні ділянки, які знаходяться в межах орендованої фермерським господарством земельної ділянки, чим було порушено законні права та інтереси фермерського господарства, і що позбавляє його можливості користуватись виділеною йому земельною ділянкою та вести фермерське господарство.

При цьому фактичними підставами, з якими позивач пов`язує необхідність вжиття забезпечення позову у даній справі є дві обставини:

1) факт реєстрації за відповідачем-3 права власності на об`єкт незавершеного будівництва - будівлі складських приміщень літ. А2 з готовністю 97%, що розташований на одній із спірних земельних ділянок з кадастровим номером 4623686200:04:000:2949, яку було проведено 10.09.2020, тобто, після того, як позивач звернувся із позовом у даній справі;

2) факт зміни відповідачем-3 цільового призначення двох спірних земельних ділянок з "земель для ведення особистого селянського господарства" на "землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій".

Втім, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що посилання позивача на вчинення відповдіачем-3 дій задля обтяження спірних земельних ділянок речовими правами та зміни цільового призначення спірних земельних ділянок не є достатніми для підтвердження вищевикладених умов, необхідних для вжиття обраних ним заходів забезпечення позову.

Так, судом апеляційної інстанції правильно зауважено, що всі вчинені відповідачем 3 дії, які позивач вважає недобросовісними, узгоджуються з обсягом повноважень, які належать власнику на підставі ст. ст. 316 та 317 ЦК України, якими визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Факт реєстрації відповідачем 3 права власності на об`єкт незавершеного будівництва, свідчить лише про реалізацію особою свого законного права як власника відповідного об`єкта нерухомого майна та власника земельної ділянки та не може трактуватися в розрізі спірних правовідносин як діяльність, спрямована на унеможливлення чи ускладнення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Відповідач-3 є власником земельних ділянок із кадастровими номерами 4623686200:04:000:2948, 4623686200:04:000:2949 та 4623686200:04:000:2950 і, як власник відповідних земельних ділянок, здійснює господарську діяльність на них.

Судом апеляційної інстанції також правильно враховано, що згідно приписами ч. 4 ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що за правилами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Як свідчать встановлені судами обставини, в межах даного позову позивач не претендує на земельні ділянки, припинення права власності на які він намагається домогтись, а свої вимоги мотивує порушенням порядку реєстрації права власності відповідача 3, яке відбулось за наявності зареєстрованого права оренди позивача. При цьому доводів про неправомірність підстав набуття відповідачем 3 права власності на земельні ділянки позивачем не заявлено.

Наведене свідчить, що обраний в межах даного судового провадження спосіб забезпечення позову про накладення арешту на земельні ділянки, у справі, в якій позивач не оскаржує підстави набуття відповідачем 3 права власності, а стверджує про порушення порядку реєстрації його речових прав, виходить за межі позовних вимог.

Водночас як свідчить зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 та постанови Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, на висновки у яких посилається скаржник, у обох справах судами встановлено наявність спору саме щодо правомірності набуття відповідачами спірного майна, і позовними вимогами у вказаних справах є визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння. Тому колегією суддів відхиляються доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції вказаних висновків, адже вони стосуються принципово інших обставин вжиття заходів забезпечення позову.

Щодо доводів скаржника про потенційну можливість відчуження відповідачем 3 зареєстрованих за ним земельних ділянок, то колегія суддів зазначає, що у випадку задоволення заявлених позивачем вимог у даній справі до відповідного реєстру будуть внесені відповідні записи, водночас, незалежно від подальшого розвитку подій, в тому числі, у випадку відчуження спірних земельних ділянок, будь-яких перешкод для внесення таких записів до реєстру не існуватиме.

Вимоги ж про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яку орендує позивач, не можуть бути забезпечені шляхом накладення арешту на інші земельні ділянки, належні відповідачу 3 на праві власності, на які позивач не претендує, а лише стверджує про порушення порядку реєстрації цих прав, з огляду на вищевикладені вимоги щодо адекватності заходів забезпечення та обов`язкової наявності правового зв`язку між ними та позовними вимогами.

Наведене підтверджує правильність висновку суду апеляційної інстанції про відсутність обов`язкових передумов для забезпечення позову у вигляді неможливості чи ускладнення виконання рішення суду або ефективного захисту прав позивача, який звернувся до суду саме для констатації факту припинення права відповідача 3, а не для встановлення фактичного контролю над такими земельними ділянками.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами ч. 2 ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, у колегії суддів касаційної інстанції відсутні підстави для спростування висновку суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б могли свідчити, що невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача та про відмову у вжитті таких заходів.

Оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та не спростовують викладених в даній постанові висновків про відсутність обов`язкових передумов для застосування обраних заходів забезпечення з урахуванням заявлених позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають приписам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та за даних фактичних обставин справи не є співрозмірними із заявленими вимогами, за відсутності реальних передумов для висновку про імовірність утруднення ефективного захисту прав позивача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржена позивачем постанова апеляційного господарського суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведене за приписами ч. 1 чт. 309 ГПК України має наслідком залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженої постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Константа-Агро" залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 у справі №914/2072/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Мачульський Г.М. Случ О.В.