Постанова

від 22.04.2021 по справі 757/52210/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 757/52210/18-ц головуючий у суді І інстанції Соколов О.М.

провадження № 22-ц/824/4908/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 квітня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, державний виконавець Немирівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Колісник Сергій Вікторович, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, старший державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Литвин Світлана Володимирівна, про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати такими, що не підлягають виконанню: виконавчий напис,вчинений 12 липня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. за реєстровим № 7983 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованості у розмірі 35 939 грн. 64 коп. за договором № К2ХRFB02540103 від 06 лютого 2007 року, витрати за вчинення виконавчого напису 1 800 грн.; виконавчий напис, вчинений 14 вересня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 4950 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованості у сумі 27 979 грн. 70 коп. за договором № К2ХRFB02540103 від 06 лютого 2007 року; витрати за вчинення виконавчого напису 1 700 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача незаконно стягнуті кошти із заробітної плати в сумі 6 282 грн. 30 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 липня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованості у розмірі 35 939 грн. 64 коп. за договором від 06 лютого 2007 року, витрати за вчинення виконавчого напису 1 800 грн. На підставі вказаного виконавчого напису державним виконавцем Немирівського районного відділу Державної виконавчої служби територіального управління юстиції у Вінницькій області Колісником С.В. відкрито виконавче провадження. Позивач вважає, що зазначений виконавчий напис вчинено нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства. Нотаріус не мав права на вчинення виконавчого напису, оскільки не мав у своєму розпорядженні доказів безспірності заборгованості позивача перед відповідачем. Позивач також зазначає, що строк давності для звернення пройшов. Крім того, за місцем роботи ОСОБА_1 до ТОВ Інтернет Трейдинг надійшла постанова державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Литвин С.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Позивачу стало відомо, що відкрито виконавче провадження за іншим виконавчим написом № 4950, виданим 14 вересня 2015 року приватним нотаріусом Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованості у сумі 27 979 грн. 70 коп. за тим же договором № К2ХRFB02540103 від 06 лютого 2007 року.

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Виконавчий напис, вчинений 12 липня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. за реєстровим № 7983, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованості у розмірі 35 939 грн. 64 коп. за договором № К2ХRFB02540103 від 06 лютого 2007 року, витрати за вчинення виконавчого напису 1 800 грн. визнано таким, що не підлягає виконанню. Виконавчий напис, вчинений 14 вересня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 4950 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованості у сумі 27 979 грн. 70 коп. за договором №К2ХRFB02540103 від 06 лютого 2007 року визнано таким, що не підлягає виконанню. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд помилково відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача АТ КБ Приватбанк незаконно стягнутих коштів із його заробітної плати у сумі 6 282 грн. 30 коп., безпідставно пославшись на те, що позивач не надав розрахунку суми коштів, які відповідач отримав під час здійснення виконавчого провадження. Позивач документально підтвердив відрахування з його заробітної плати відповідних сум. Вимога позивача про повернення зазначених коштів у розмірі 6 282 грн. 30 коп. на підставі ст. 1212 ЦК України є обґрунтованою та помилково не задоволена судом першої інстанції. ОСОБА_1 посилається на постанови Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18 та від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18.

Отже, рішення суду першої інстанції переглядається в частині відмови у стягненні коштів, які були вираховані із заробітної плати позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 12 липня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. вчинено виконавчий напис за реєстровим № 7983, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованості у розмірі 35 939 грн. 64 коп. за договором № К2ХRFB02540103 від 06 лютого 2007 року, витрати за вчинення виконавчого напису 1 800 грн. (а.с.17, Т.1).

12 жовтня 2017 року на підставі вказаного виконавчого напису державним виконавцем Немирівського районного відділу Державної виконавчої служби територіального управління юстиції у Вінницькій області Колісником С.В. відкрито виконавче провадження № 54889082 (а.с.19, Т.1).

Постановою державного виконавця Немирівського районного відділу Державної виконавчої служби територіального управління юстиції у Вінницькій області Колісника С.В. від 19 січня 2018 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 (а.с.20, Т.1).

14 вересня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис за реєстровим № 4950 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованості у сумі 27 979 грн. 70 коп. за договором № К2ХRFB02540103 від 06 лютого 2007 року (а.с.107, Т.1).

01 лютого 2016 року постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Данилишиним П.Б. відкрито виконавче провадження № 49994381 (а.с.108, Т.1).

Постановою старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Литвин С.В. від 26 грудня 2018 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 (а.с.109, Т.1).

Постановою старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Литвин С.В. від 26 грудня 2018 року накладено арешт на кошти ОСОБА_1 (а.с.140, Т.1).

Постановою старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Литвин С.В. від 26 грудня 2018 року повернуто виконавчий лист стягувачу (а.с.142, Т.1).

Згідно з листом ТОВ Інтернет Трейдинг від 12 лютого 2019 року за період з 01 лютого 2018 року по 12 лютого 2019 року із заробітної плати ОСОБА_1 на підставі постанови Немирівського районного відділу Державної виконавчої служби територіального управління юстиції у Вінницькій області від 19 січня 2018 року перераховано ПАТ КБ Приватбанк 6 282 грн. 30 коп. (а.с.93-105, Т.1).

Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав розрахунку суми коштів, які відповідач отримав під час здійснення виконавчого провадження. Також не надано належного обґрунтування вимоги про відшкодування коштів.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Оскільки оскаржуваним рішенням визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12 липня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. за реєстровим № 7983, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованості у розмірі 35 939 грн. 64 коп. за кредитним договором, вирахувані із заробітної плати позивача кошти у сумі 6 282 грн. 30 коп. підлягають стягненню на його користь з відповідача як безпідставно набуті останнім.

Суд відмовив у стягненні зазначених коштів та, при цьому, безпідставно послався на те, що позивач не надав розрахунку суми коштів та належного обґрунтування вимоги про відшкодування коштів.

При цьому, суд не звернув увагу на те, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому, незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачеві. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Отже, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Оскільки ОСОБА_1 заявлено вимогу про повернення коштів, які були безпідставно стягнуті з нього, суд першої інстанції повинен був перевірити наявність підстав для стягнення цих коштів, дати оцінку заявленій вимозі та застосувати при ухваленні рішення відповідні норми матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині з прийняттям постанови по суті вимог позивача.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1 152 грн. 60 коп. Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача судовий збір у зазначеному розмірі.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідачем не оскаржувалося, а, відтак, в апеляційному порядку не переглядається.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити .

Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти в цій частині постанову.

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про повернення незаконно стягнутих коштів задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , місце знаходження - вул. Грушевського, 1Д у м. Київ, ідентифікаційний код 14360570, на користь ОСОБА_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , незаконно стягнуті кошти у розмірі 6 282 (шість тисяч двісті вісімдесят дві) гривні, 30 копійок та судовий збір у розмірі 1 152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) гривні, 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.