Рішення

від 15.04.2021 по справі 120/1052/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 квітня 2021 р. Справа № 120/1052/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Волинець В.М.,

представника позивача: Гурби М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений структурний підрозділ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги

в с т а н о в и в :

10.02.2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що Головним управлінням ДФС у Вінницькій області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0090171-5306-0208 від 31.07.2019 року, яким визначено податкове зобов`язання зі сплати транспортного податку в сумі 22916,67 грн. за 2019 рік;

- податкові повідомлення-рішення № № 90124-5306-0208, 90123-5306-0208, 90122-5306-0208 та 90121-5306-0208 від 29.07.2019 року про визначення податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 - 2019 рік.

На підставі вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідачем прийнято податкову вимогу № 93683-53 від 16.10.2019 року, якою визначено суму податкового боргу в сумі 295393,86 грн.

На переконання позивача, податкове повідомлення-рішення № 0090171-5306-0208 від 31.07.2019 року, яким їй визначено податкове зобов`язання зі сплати транспортного податку в сумі 22916,67 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки належний їй транспортний засіб не віднесено до переліку легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування.

Також, позивач вважає, що відповідач протиправно визначив розмір податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб в 2016 році на рівні 69332,82 грн., а в 2017- 2019 роках в рівні 73492,79 грн., оскільки він є більшим за розмір земельного податку, визначеного в підпункті 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Крім того, позивач вважає, що нарахування податкового зобов`язання з орендної плати можливе лише орендарю земельної ділянки на підставі та в розмірі передбаченому договором оренди землі від 13.07.2009 року, а тому у неї був обов`язок сплачувати орендну плату в розмірі 20344,50 грн. який визначений договором оренди.

Додатково позивач зауважила, що сплачувала орендну плату в 2016 та 2017 році, однак розмір податкового боргу з орендної плати визначений відповідачем без врахування здійснених платежів.

Більше того, позивач вважає, що податкові-повідомлення рішення з визначенням податкового зобов`язання з орендної плати фізичних осіб повинні бути прийнятті до 1 липня відповідного року, однак оскаржувані податкові-повідомлення рішення про визначення податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 - 2019 рік прийнятті відповідачем 29.07.2019 року, з порушенням визначеного пунктом 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України строку.

Також, позивач вважає, що в частині визначення податкового зобов`язання з орендної плати за 2016 рік, відповідач порушив строки давності, визначені пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.

Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0090171-5306-0208 від 31.07.2019 року, № 90124- 5306-0208 від 29.07.2019 року, № 90123- 5306-0208 від 29.07.2019 року, № 90122- 5306-0208 від 29.07.2019 року, № 90121- 5306-0208 від 29.07.2019 року;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області № 93683-53 від 16.10.2019 року.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

18.02.2021 року до суду надійшли матеріали на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 22.02.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін на 18.03.2021 року

15.03.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема вказала, що згідно п. 267.1.1 ст.267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Згідно із п.267.2.1 пункту 267.2 ст.267 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

На переконання представника відповідача, оскільки належний позивачу на праві власності автомобіль підпадає під критерії, визначені пунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Вінницькій області правомірно винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено ОСОБА_1 зобов`язання зі сплати транспортного податку в сумі 22916,67 грн.

Щодо податкових зобов`язань з орендної плати фізичних осіб, представник відповідача зазначила, що відповідно до п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язкий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Відповідно до положень статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Козятинським управлінням ГУ ДФС у Вінницькій області, на підставі отриманих даних про перелік орендарів земельних ділянок від Козятинської міської ради, відповідно до п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України по ОСОБА_1 , відповідно до укладеного договору оренди землі від 13.07.2009 року б/н (земельна ділянки площею 0,1644га, за адресою АДРЕСА_1 ), 29.07.2019 року прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

При цьому, розмір орендної плати розрахований відповідно до п.11 договору оренди землі від 13.07.2009 року, з врахуванням зміни нормативної грошової оцінки земель міста Козятина, відповідно рішення Козятинської міської ради від 20.09.2012 року № 651- VI, та визначений в розмірі 6% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що знаходиться в оренді позивача, коефіцієнтів індексації за 2014, 2015 та 2016 рік.

Враховуючи вищевикладене, просила у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою суду від 18.03.2021 року допущено заміну відповідача, Головне управління ДПС у Вінницькій області на правонаступника - Головне управлення ДПС у Вінницькій області, як відокремлений структурний підрозділ ДПС.

Ухвалою суду від 18.03.2021 року занесеною до протоколу судового засідання у судовому засіданні оголошено перерву до 30.03.2021 року.

30.03.2021 року представником відповідача подано додаткові пояснення щодо періодів нарахування орендної плати за землю та щодо скасування податкової вимоги. Зокрема зазначила, що враховуючи положення п.102.1 ст. 102 ПК України, ГУ ДПС у Вінницькій області винесено в 2019 році оскаржувані податкові повідомлення-рішення за період 2016-2019 року.

Також вказала, що згідно положень статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважається відкликаними, якщо, зокрема, рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Ухвалою суду від 30.03.2021 року занесеною до протоколу судового засідання, з метою з`ясування додаткових обставин у справі, у судовому засіданні оголошено перерву до 08.04.2021 року.

07.04.2021 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області долучено картку особового рахунку та копії оскаржуваних податкових повідомлення - рішень.

08.04.2021 року адміністративна справа №120/1052/21-а знята з розгляду у зв`язку із рекомендаціями ВРП, визначивши дату наступного судового засідання 15.04.2021 року.

14.04.2021 року представником відповідача подано клопотання про розгляд справи без їх участі.

Представник позивач у судовому засіданні 15.04.2021 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без їх участі.

Згідно ч. 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частина 3 статті 194 КАС України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи клопотання представника відповідача, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за встановленою явкою.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, письмові докази, в їх сукупності, суд встановив, що 13.07.2009 року між Козятинською міською радою Вінницької області (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1644 кв.м, для комерційної діяльності, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0510500000:00:006:0083).

Пунктом 4 Договору встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 339075 грн.

Договір укладено на 10 років (пункт 7 договору).

Згідно п.п. 8, 9 вищевказаного Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 20344,5 грн. в рік, що складає 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 11 цього Договору визначено, що розмір орендної плати переглядається у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.32 Договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Рішенням 21 сесії 6 скликання Козятинської міської ради Вінницької області № 651-VI від 20.09.2012 року затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Козятин та встановлено, що середня (базова) вартість 1 кв. м. земель м. Козятин становить 70,34 грн.

Листами Козятинської міської ради Вінницької області №307/16 від 29.01.2016 року, №301/17 від 25.01.2017 року, №148/18 від 19.01.2018 року, №110/19 від 15.01.2019 року направлено Козятинському управлінню ГУ ДПІ у Вінницькій області списки фізичних та юридичних осіб, які орендують земельні ділянки на території Козятинської міської ради і є платниками орендної плати за землю.

На підставі отриманих від Козятинської міської ради даних, 29.07.2019 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № №90124-5306-0208, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 69332,82 грн., №90123-5306-0208, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 73492,79 грн., №90122-5306-0208, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 73492,79 грн., №90121-5306-0208, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 73492,79 грн.

Позивач не погоджується з такими рішеннями податкового органу та вважає їх протиправними.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Porshe моделі Cayenne, 2018 року випуску, з об`ємом двигуна 2995 - бензин, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а/с 17-18).

31.07.2019 року Головним управлінням ДФС у Вінницькій області прийнято податкове-повідомлення - рішення № 0090171-5306-0208, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 22916,67 грн.

На підставі вищезазначених податкових повідомлень-рішень, відповідачем сформовано податкову вимогу №93683-53 від 16.10.2019 року, якою визначено ОСОБА_1 загальну суму податкового боргу у розмірі 295393,86 грн.

Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю вказаних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Щодо грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб за 2019 рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

При цьому, об`єктами оподаткування, відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб - сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком встановлено нормами Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (з наступними змінами) (далі - Методика).

Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576).

Згідно п.3 Методики, джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).

Відповідно до п. 13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Згідно змісту пункту 14 Методики, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального.

Відповідно до пунктів 267.3, 267.4, 267.5 та 267.6 статті 267 ПК України, базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

З наведеного слідує, що для визнання автомобіля об`єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема, середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку, при цьому, обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2019 році, з урахуванням чого, підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку податковим органом інформація про автомобіль, яка розрахована у відповідності до вищенаведеної Методики.

Так, ст. 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік , встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01.01.2019 становить - 4173 гривні (375 * 4173 = 1564875 грн.).

Таким чином, платниками транспортного податку з фізичних осіб за 2019 рік, є фізичні особи, що мають у володінні транспортний засіб, з року випуску якого минуло не більше п`яти років, середньоринкова вартість якого становить понад 1564875 грн., та інформація про який розміщена на офіційному веб-сайті Мінекономіки.

В ухвалі про відкриття провадження витребовувались у відповідача належним чином засвідчені копії документів, що слугували підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення № 0090171-5306-0208 від 31.07.2019 року, яким визначено податкове зобов`язання зі сплати транспортного податку за 2019 рік, однак, ні на виконання вимог ухвали суду, ні з метою доказування правомірності спірного рішення, відповідач не подав до суду документів, які слугували підставою для прийняття даного податкового повідомлення-рішення.

Також, судом досліджено Перелік легкових автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2019, який розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, за наслідком чого, було встановлено відсутність у ньому автомобіля марки Porshe моделі Cayenne, 2018 року випуск, з об`ємом двигуна 2995 - бензин. Вказаний Перелік містить лише автомобіль марки Porshe моделі Cayenne з об`ємом двигуна 3,0 - бензин.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 05.11.2018 у справі №822/2687/17, застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів законодавством не передбачено, а якщо технічні характеристики автомобіля, зазначеного у переліку, розміщеного на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, не співпадають з технічними характеристиками автомобіля платника податку, такий автомобіль не може вважатися таким, що включений до такого переліку.

Стосовно того, що об`єм циліндрів двигуна визначений з урахуванням тисячних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, а в Переліку об`єми усіх автомобілів для зручності сприйняття заокруглено, суд зазначає наступне.

Приписами статті 4 ПК України закріплено низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов`язок сплати податку. Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України).

Приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення та в процесі судового розгляду справи відповідач не навів норм закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, з якого б вбачалась можливість застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономрозвитку.

Тому, вирішення спору у цій справі повинно бути на користь платника податків, та обумовлено як прогалиною у нормативному регулюванні вказаних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності платника податків.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021 року у справі №560/2452/20.

Додатково, слід вказати, що інформації про звернення відповідача до Мінекономрозвитку із запитом щодо середньоринкової вартості автомобіля Porshe моделі Cayenne, 2018 року випуск, з об`ємом двигуна 2995 - бензин, як того вимагає п. 13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на дані "НАІС ДДАІ" МВС України, згідно яких з 01.02.2019 року за ОСОБА_1 зареєстрований автомобіль Porshe Cayenne 2018 року випуску, як на підставі нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2019 рік суд вважає безпідставними, оскільки для визнання автомобіля об`єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема, середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється виключно Мінекономрозвитком. При цьому, обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності нарахування позивачу податкового зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення № 0090171-5306-0208 від 31.07.2019 року, суд дійшов висновку, що останнє є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а адміністративний позов, в цій частині задоволенню.

Щодо податкових зобов`язань з орендної плати фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" слідує, що користування землею в Україні є платним.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

З 01.01.2011 року набрав чинності ПК України який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як зазначено в підпункті 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (в редакції на час прийняття оскаржуваних рішень) встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Натомість, підпунктом 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Аналізу наведених правових норм дає підстави для обґрунтованого висновку про те, що розмір орендної плати є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальними та максимальними межами.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

В той же час, зміна умов договору оренди землі гідно статті 30 Закону України "Про оренду землі", здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

На переконання суду, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 цього Кодексу, у випадку невідповідності умов договору оренди землі в частині розміру орендної плати, вимогам податкового законодавства, розмір орендної плати за землю з фізичних осіб не може бути меншим мінімального розміру орендної плати в порядку, передбаченому пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

В свою чергу, визначення орендної плати за землю в розмірі більшому ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, на переконання суду, можливе лише шляхом внесення до договору оренди земельної ділянки відповідних змін за взаємною згодою сторін, а уразі недосягнення згоди в судовому порядку.

В той же час, перевіряючи правомірність дій податкового органу при визначені сум податкових зобов`язань з орендної плати за землю, суд вважає, що обчислення відповідачем таких податкових зобов`язань здійснено всупереч вимог податкового законодавства та договору оренди землі, користування якою обумовлює обов`язок позивача зі сплати орендної плати.

Так, як зазначалося вище, незважаючи на договірний характер користування землею, розмір орендної плати обмежений законодавчо підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Зокрема, вказаною нормою в період 2016-2019 роки визначалося, що річна сума платежу орендної плати, встановлена у договорі:

- не може бути меншою 3 відсотків нормативно грошової оцінки (редакція в 01.01.2016);

- не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території (редакція з 01.01.2017);

- не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки (редакція з 01.01.2018).

При цьому, пунктом 274.1 статті 274 ПК України встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

З огляду на вказані приписи ПК України, та враховуючи, що за договором оренди землі від 03.07.2009 року річна сума орендної плати визначена в твердій сумі (20344,5 грн.), є меншою ніж законодавчо визначена в 2016-2019 роках, в той час, як зміни у договір оренди в частині істотних умов сторонами не вносились, відповідач мав би обчислювати річну суму податкових зобов`язань виходячи із мінімального розміру орендної плати в порядку, передбаченому пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

В той же час, у відзиві на позовну заяву відповідач наводить розрахунки по орендній платі з фізичних осіб за 2016-2019 роки, на підставі яких визначені суми податкових зобов`язань. При визначені орендної плати з фізичних осіб за 2016-2019 роки відповідач застосував наступну формулу: 645623 (нормативно грошова оцінка земельної ділянки) * 1,249 (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки) * 1,433 * 1,06 * 6% = 73492,79 грн.

Тобто, відповідач при визначенні податкових зобов`язань з орендної плати за землю застосував, як розрахункову величину 6% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, який (відсоток) визначений виходячи з суми податку, згідно договору оренди землі від 13.07.2009 року.

Іншими словами, відповідач фактично в односторонньому порядку визначив розмір орендної плати за землю, виходячи з 6 відсотків від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що на переконання суду, суперечить як ПК України так і Закону України "Про оренду землі".

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що вказаний в договорі оренди землі від 13.07.2009 року відсоток від нормативно грошової оцінки земельної ділянки (6%), обрахованих виходячи із встановленої договором суми орендної плати (20344,5 грн.) відповідно до нормативно грошової оцінки земельної ділянки час підписання Договору, а тому такий відсоток не підлягає застосуванню відповідачем при визначенні в 2016-2019 роках грошових зобов`язань з орендної плати фізичних осіб, оскільки згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 02.03.2021 року №169, її нормативна грошова оцінка, станом на 2013 рік, склала 645623 грн., відповідно 20344,5 грн. (визначена договором орендна плата за землю) складає 3,15% від нової нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

На переконання суду, враховуючи, що в договорі оренди землі від 13.07.2009 року річний розмір орендної плати визначався в твердій сумі 20344,5 грн. який є меншим мінімального розміру закріпленого ПК України, відповідач, за відсутності внесених змін до договору оренди земельної ділянки після проведення нової нормативно грошової оцінки, міг нараховувати суму податкового зобов`язання керуючись виключно положеннями пп. 288.5.1 п. 288.5 статті 288 ПК України, виходячи із мінімального розміру орендної плати.

Додатково слід вказати, що згідно картки особового рахунку позивача та квитанцій від 30.06.2017 року, 20.06.2017 року та 29.05.2017 року (а/с 27), ОСОБА_1 в 2017 році сплачувала орендну плату з фізичних осіб, однак розмір податкового зобов`язання з орендної плати визначений відповідачем без врахування здійснених платежів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що суми податкових зобов`язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за податкові періоди 2016-2019 роки розраховані відповідачем всупереч вимог податкового законодавства.

Отже, аналізуючи оскаржувані рішення відповідача в контексті частини 2 статті 2 КАС України, суд зазначає, що обґрунтованим є рішення суб`єкта владних повноважень, яке прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Суд Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland").

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").

За наведених вище обставин суд доходить висновку, що оскільки при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 31.07.2019 року № № 90124-5306-0208, 90123-5306-0208, 90122-5306-0208 та 90121-5306-0208 від 29.07.2019 року про визначення податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 - 2019 рік відповідачем невірно здійснено розрахунок податкових зобов`язань з орендної плати, а відтак такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню як такі, що винесені з порушенням вимог податкового законодавства.

Враховуючи, що на підставі вищевказаних податкових повідомлень-рішень, які визнанні судом протиправними, сформована податкова вимога № 93683-53 від 16.10.2019 року вона також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Поряд з цим, необхідно зазначити, що контролюючий орган не позбавлений права щодо нарахування позивачу відповідних сум податкових зобов`язань по орендній платі за умови дотримання вимог податкового законодавства щодо порядку, розміру та строків для такого донарахування.

При цьому, посилання позивача на те, що оскаржувані податкові-повідомлення рішення про визначення податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 - 2019 рік прийнятті відповідачем 29.07.2019 року, з порушенням визначеного пунктом 286.5 ст. 86 Податкового кодексу України строку, а тому останні мають бути скасовані, суд вважає помилковими, оскільки пропуск податковим органом встановлено абз.1 п. 286.5 ст. 86 Податкового кодексу України строку (до 1 липня поточного року) нарахування та надсилання податкового повідомлення-рішення, не спростовує наявність у позивача податкового обов`язку здійснити сплату відповідних грошових зобов`язань.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 28.02.2020 року у справі №804/4231/16.

Також, суд вважає помилковим висновок позивача про порушення строків на нарахування грошового зобов`язання з орендної плати фізичних осіб за 2016 рік, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно п. 287.10 ст. 287 ПК України податкове зобов`язання з плати за землю може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

При цьому згідно п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом , а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (п. 285.1, 285.2 ст. 285 ПК України).

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України 286.5 нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

В той же час згідно п. 287.2 ст. 287 ПК України облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені цією статтею, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання (п. 287.5, п. 287.9 ст. 287 ПК України).

Отже, з урахуванням строків давності (п. 102.1 ст. 102 ПК України), які, в даному випадку, обраховуються з дати граничного строку сплати грошових зобов`язань (п. 287.2 ст. 287 ПК України) та дати кінцевого строку нарахування та надсилання податкового повідомлення-рішення (абз.1 п. 286.5 ст. 86 Податкового кодексу України строку (до 1 липня поточного року), відповідач мав право нарахувати позивачу грошове зобов`язання з орендної плати фізичних осіб за 2016 рік до 01.09.2019 року.

Разом з тим, податкове зобов`язання з орендної плати фізичних осіб за землю за 2016 рік нараховане відповідачем, згідно податкового повідомлення-рішення №90124-5306-0208, 29.07.2019 року, тобто в межах законодавчо визначеного строку.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд при вирішенні даної справи, застосовує висновок Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України , що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частинами першою та другою КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0090171-5306-0208 від 31.07.2019 року, № 90124- 5306-0208 від 29.07.2019 року, № 90123- 5306-0208 від 29.07.2019 року, № 90122- 5306-0208 від 29.07.2019 року, № 90121- 5306-0208 від 29.07.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області № 93683-53 від 16.10.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3127,27 грн. (три тисячі сто двадцять сім гривень двадцять сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений структурний підрозділ ДПС (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений структурний підрозділ ДПС (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150).

Рішення у повному обсязі виготовлене: 20.04.2021 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович