Рішення

від 19.04.2021 по справі 120/8330/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 квітня 2021 р. Справа № 120/8330/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , селянське (фермерське) господарство "Олімпія" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із вимогами визнати протиправним та скасувати наказ №2-16588/15-20-СГ від 17 листопада 2020 року про відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, що розташована на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, а також зобов`язати відповідача надати такий дозвіл.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у липні 2020 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, яка знаходиться на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області.

Проте, відповідач наказом №2-16588/15-20-СГ від 17 листопада 2020 року відмовив у наданні відповідного дозволу у зв`язку із тим, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, перебуває у користуванні іншої особи.

Вважаючи, що земельна ділянка, яку він має намір отримати у власність, є вільною та не перебуває у користуванні іншої особи, а відповідач безпідставно відмовив у наданні відповідного дозволу, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить зобов`язати відповідача надати йому такий дозвіл.

Ухвалою від 29 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області докази перебування земельної ділянки, щодо якої позивач звертався із відповідним клопотанням, в користуванні іншої особи, про що йдеться у наказі, який оскаржується.

19 січня 2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що у клопотанні від 08 липня 2020 року позивач просив надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076, що розташована на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області. Проте, земельна ділянка з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076 перебуває у користуванні іншої особи відповідно до державного акту на право постійного користування від 27 червня 2000 року, що унеможливлює надання заявнику відповідного дозволу.

22 січня 2021 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій додатково наведені аргументи для задоволення позовних вимог. Зокрема, у відповіді на відзив позивач звернув увагу на те, що відповідно до інформації, яка міститься у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні зареєстровані речові права на земельну ділянку, частину якої він має намір отримати у власність.

02 лютого 2021 року представником відповідача подано заяву про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 03 лютого 2021 року задоволено заяву представника відповідача та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 .

08 лютого 2021 року представником відповідача подано до суду докази перебування земельної ділянки з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076, розташованої на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області за межами населеного пункту, на праві постійного користування у ОСОБА_2 , а саме: копію картографічних матеріалів з технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області.

10 лютого 2021 року третьою особою ОСОБА_2 подано письмові пояснення, у яких зазначено, що земельна ділянка площею 50 га з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076, яка розташована на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, перебуває у його користуванні відповідно до державного акту на право постійного користування серії ВН від 27 червня 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №18, який видано на підставі рішення 10 сесії 3 скликання Чечельницької районної ради Чечельницького району Вінницької області від 20 квітня 2000 року, що унеможливлює передачу частини цієї земельної ділянки у власність позивача.

16 лютого 2021 року представником позивача подано відповідь на пояснення третьої особи, у яких зазначено, що відповідно до вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» . Водночас, на думку представника позивача, доказів виникнення права власності або користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076, частину якої позивач бажає отримати у власність, ані відповідачем, ані третьою особою не надано. Також не доведено, що саме на земельну ділянку, яка надана у користування ОСОБА_2 , позивачем подано клопотання про отримання дозволу на розробку технічної документації.

16 лютого 2021 року представником позивача подані клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а також про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, селянське (фермерське) господарство "Олімпія".

Ухвалою суду від 23 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначено справу до розгляду на 17 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 17 березня 2021 року задоволено клопотання представника позивача про залучення до участі у справі третьої особи селянське (фермерське) господарство "Олімпія" та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, селянське (фермерське) господарство "Олімпія".

Також в ході судового засідання 17 березня 2021 року судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою витребувано у відповідача додаткові докази, у зв`язку із чим оголошено перерву у судовому засіданні.

26 березня 2021 року на виконання вимог ухвали суду від 17 березня 2021 року представником відповідача подано витребуваний доказ.

У судове засідання призначене на 31 березня 2021 року учасники справи не з`явилися, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Водночас, 31 березня 2021 року від представника позивача надійшло клопотання, у якому останній просив розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні без його участі. Також вказав, що підтримує позовні вимоги.

Також 31 березня 2021 року від представника відповідача, третьої особи ОСОБА_2 та представника третьої особи селянського (фермерського) господарства "Олімпія" надійшли клопотання, у яких заявники просили розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні без їх участі та заперечували проти задоволення позовних вимог.

З огляду на те, що учасники справи у судове засідання не з`явилися суд з урахуванням положень частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновку розгляд справи здійснювати в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

08 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, що розташована на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області.

До вказаного клопотання додано графічний матеріал із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспортного документа, реєстраційного номеру облікової картки платника податку та копію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_3 .

Проте, наказом №2-16588/15-20-СГ від 17 листопада 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило заявника про неможливість надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою у зв`язку із тим, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, перебуває у користуванні іншої особи.

Надаючи правову оцінку наказу, що оскаржується, суд зважає на таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Відповідно до частин 10, 11 статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відтак, безоплатна приватизація земельних ділянок, що перебувають у користуванні інших осіб, допускається виключно після припинення користування ними.

При цьому, підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені статтею 141 ЗК України, згідно із якою однією із підстав для припинення права користування земельною ділянкою є вилучення такої ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Наведене кореспондується із положеннями частини 6 статті 118 ЗК України, якою передбачено долучення до клопотання про надання дозволу і погодження землекористувача у разі вилучення ділянки.

Визначаючись з приводу правомірності відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076, суд звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування земельної ділянки від 27 червня 2000 року земельну ділянку площею 50,00 га, що розташована на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, надано у постійне користування ОСОБА_2 на підставі рішення 10 сесії 3 скликання Чечельницької районної ради Чечельницького району Вінницької області від 20 квітня 2000 року. Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №18.

При цьому, земельну ділянку із кадастровим номером 0525081300:05:000:0076 сформовано на підставі проведеної інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області.

Як свідчить витяг із технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, ОСОБА_2 є землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076, що розташована на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076, що сформована у зв`язку з проведеною інвентаризацією земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, а також земельна ділянка, що надана в постійне користування ОСОБА_2 , є однією і тією ж ділянкою.

Окрім того, в ході судового розгляду встановлено, що після отримання в постійне користування земельної ділянки з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076 ОСОБА_2 27 червня 2000 року створено та зареєстровано селянське (фермерське) господарство "Олімпія", що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, відповідно до положень статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на дату видачі акту на право постійного користування землею) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Разом з тим, згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 27 червня 2000 року ОСОБА_2 зареєстровано селянське (фермерське) господарство "Олімпія".

Відтак, після створення селянського (фермерського) господарства "Олімпія" надана ОСОБА_2 земельна ділянка використовується створеним селянським (фермерським) господарством, оскільки земельна ділянка надавалась саме для ведення селянського (фермерського) господарства.

При цьому, відповідно до статті 22 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-ХІІ (у редакції, яка діяла на час створення селянського (фермерського) господарства "Олімпія") право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

В той же час, згідно з підпунктом 1.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43 (що була чинною на момент отримання ОСОБА_2 акту на право постійного користування землею), право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом: на право приватної власності на землю; на право колективної власності на землю; на право власності на землю; на право постійного користування землею.

Пунктом 1.12 цієї Інструкції передбачалося, що складання державного акта на право приватної власності на землю, право власності на землю або право постійного користування землею при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та товариствам громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Наведені приписи дають підстави стверджувати, що державний акт на право постійного користування землею міг бути складений лише після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка.

Таким чином, право постійного користування землею виникло у ОСОБА_2 з 27 червня 2000 року та посвідчується актом на право постійного користування землею серії ВН від 27 червня 2000 року.

Доводи представника позивача про те, що відсутність акту про встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості не дає можливості пересвідчитися у ідентичності ділянок з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076 та тією, яку позивач має намір отримати у власність, є безпідставними, оскільки процедурі складання державного акту на право постійного користування передує перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками, на чому наголошувалося вище.

Окрім того, суд враховує і те, що пунктом 6 Перехідних положень ЗК України (у редакції, яка діяла до 22 вересня 2005 року) передбачалося, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 1 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні були до 1 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, 22 вересня 2005 року Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Відтак, громадяни та юридичні особи, які до 1 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, можуть використовувати ці ділянки без обов`язкового переоформлення права постійного користування у право власності на землю чи право оренди землі.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами відповідача, що в даному випадку надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076, що розташована на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області та яка надавалась у постійне користування ОСОБА_2 , суперечитиме нормам чинного земельного законодавства, що, у свою чергу, є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації в порядку, передбаченому частиною 7 статті 118 ЗК України.

Таким чином, відповідачем обґрунтовано відмовлено у наданні позивачеві дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 0525081300:05:000:0076, що розташована на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності прийнятого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачеві сплаченого ним при зверненні до суду судового збору у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: 21027, м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 63, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39767547)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Селянське (фермерське) господарство "Олімпія" (місцезнаходження: 24810, Вінницька обл., Чечельницький р-н, с. Бондурівка, вул. Леніна; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 30808621)

Повний текст рішення складено 19.04.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович