Рішення

від 12.04.2021 по справі 540/4291/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4291/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом`якової В.В., при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача Гончарова М.В., представника відповідача Малюченко С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Селянського фермерського господарства "МАКС" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Селянське фермерське господарство "МАКС" (далі - позивач) подало адміністративний позов до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.12.2020 № 004730706 про застосування штрафних санкцій в сумі 500000 грн. за порушення ст. 15 Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме - зберігання пального без наявності ліцензії на зберігання.

Позивач вважає протиправними висновки контролюючого органу, зроблені в акті фактичної перевірки від 11.11.2020 за № 0412/21/22/РРО/31100065, щодо необхідності отримання позивачем ліцензії на право зберігання пального, яке селянське фермерське господарство "МАКС" придбало та використовує у своїй власній господарській діяльності, пальне було завантажене у паливні баки орендованих транспортних засобів та пересувні ємності (паливозаправники з цистернами), оскільки отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей. Визначення термінів "місце зберігання пального", "зберігання пального", які наведені в Законі України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а також з огляду на перелік документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, вбачається, що надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території). Звертає увагу суду на порушення порядку проведення фактичної перевірки.

04.01.2021 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 27.01.2021.

Підготовче засідання було відкладено на 15.02.2021 за клопотанням представника відповідача.

27.01.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, мотивуючи тим, що за результатом проведеної фактичної перевірки було встановлено, що 04.09.2020 від постачальника ТОВ "СМАРТ НАФТА" згідно акцизної накладної №380 від 04.09.2020 придбано дизельне пальне ДП-Л-Євро 5-ВО у кількості 31960л, паливо було доставлено на адресу СФГ "МАКС" (Херсонська обл., Великолепетиський район, с. Рубанівка, вул. Незалежності, буд. 32). Пальне, відвантажене за вищезазначеною адресою, зберігалось без наявної ліцензії. Транспортування пального підтверджується товаротранспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №Р380/09-ДП від 04.09.2020. Відповідач вказує, що господарство не заперечує факту розміщення вказаного пального в орендовані паливозаправники та пересувні автоцистерни, які були у його використанні за договорами оренди з СВК "ШЛЯХ ВОЛІ", СТОВ "ПІВДЕННЕ", СФГ "НАДІЯ". Доводи позивача про не надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання, та не здійснення реалізації пального іншим особам не спростовують факту отримання та зберігання дизельного пального без відповідної ліцензії, а отже, вчинення порушення вимог ч. 1 ст. 15 Закон №481/95, а саме: здійснення зберігання пального для власних потреб без отримання відповідної ліцензії. За період з 04.09.2020 по 23.10.2020 для сільськогосподарського обробітку вищевказаних земель використано 19786.00 л, залишок на момент фактичної перевірки склав - 12174,00 літрів. Таким чином, позивач підтверджує як факт зберігання дизельного пального у кількості 12174,00 літрів на момент фактичної перевірки, гак і факт зберігання пального з 04.09.2020 по 23.10.2020 року - протягом часу для сільгоспобробки земель. Також відповідач повідомив суд, що після перевірки позивач звернувся з заявкою щодо отримання ліцензії на право зберігання пального, що підтверджується заявкою вхідний №59489 від 13.11.2020 року. В заявці позивач зазначив, що загальна місткість резервуарів, що використовується для зберігання пального 35000 літрів. Ліцензію на право зберігання пального реєстраційний №21070414202001220 отримав 13.11.2020.

В судовому засіданні за участю представників сторін оголошено перерву до 24.03.2021.

В судовому засіданні за протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

Розгляд справи по суті відбувався 24.03.2021 та 12.04.2021.

12.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, свідків, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Селянське фермерське господарства "МАКС" є сільськогосподарським товаровиробником, орендує земельні ділянки сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Рубанівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області загальною площею 264,075 га, є платником єдиного податку для юридичних осіб - сільськогосподарських товаровиробників (IV) група.

Керуючись ст. 20, пп.75.1.3 п.75.1 ст. 75, пп.80.2.5 п.80.5 ст. 80 Податкового кодексу України, з метою дотримання суб`єктами господарювання норм законодавства у сфері обігу підакцизних товарів та пального на території Херсонської області, відповідно до наказу від 02.11.2020 року №896 головними ревізорами-інспекторами ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі Данієлян А.А., Скляровим Д.В. була проведена фактична перевірка СФГ "МАКС", в ході якої було встановлено порушення ст. 15 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Підставою для проведення перевірки була інформація щодо отримання СФГ "МАКС" паливно-мастильних матеріалів від ТОВ "СМАРТ-НАФТА" (СДРПОУ 42011004) згідно акцизної накладної загальним обсягом 26 415 тон - 31 642,33 куб. м. Посадовими особами ГУ ДПС були пред`явлені голові СФГ "МАКС" ОСОБА_1 направлення на перевірку від 03.11.2020 №1164, №1165, та вручено копію наказу від 02.11.2020 №896, що підтверджується відповідними підписами у направленнях із зазначенням дати та часу отримання, а саме 03.11.2020 об 11 год. 40 хв.

Керівником підприємства Кішкіною Л.П. були надані документи щодо придбання пального, а саме товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів №Р380/09-ДП від 04.09.2020, видаткова накладна №380 від 04.09.2020 СФГ "МАКС", якою зазначається, що позивач отримав від ТОВ "СМАРТ-НАФТА" дизельне пальне у обсязі 26 415 кг - 31 960 л на загальну суму 497936,80 грн. Також надано рахунок на оплату №308 від 06.08.2020, платіжне доручення №1817.8 та виписку з банку, що підтверджує факт оплати пального з ПДВ на загальну суму 597524,16 грн. Ліцензії на право зберігання пального та використання для власних потреб інспекторам не було надано.

В позовній заяві зазначено, що отримані ПММ використовувались в господарській діяльності та в процесі використання зберігались в паливозаправниках та пересувних автоцистернах, які тимчасово використовуються селянським фермерським господарством "МАКС" на підставі договорів оренди, укладених з СВК "ШЛЯХ ВОЛІ", ТОВ "ЖОВТНЕВЕ", СФГ "НАДІЯ", СТОВ "ПІВДЕННЕ". За період з 04 вересня по 23 жовтня 2020 року для сільськогосподарського обробітку вищевказаних земель використано 19786 л, залишок склав - 12174,00 л.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 11.11.2020 №0412/21/22/РРО/31100065, який голова СФГ "МАКС" ОСОБА_2 підписала без зауважень. В акті перевірки зафіксовано порушення ст. 15 Закону України від 18.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (сигарет)" (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 481/95).

За результатами розгляду вказаного акту перевірки від 11.11.2020 позивачем складено заперечення від 20.11.2020 та надіслано на адресу відповідача.

Заперечення були отримані 11.12.2020, розглянуті та листом від 15.12.2020 повідомлено про прийняте податкове повідомлення-рішення та порядок його оскарження.

На підставі зазначеного акту перевірки Головним управлінням ДПС в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2020 №004730706 про застосування до позивача 500000 грн. штрафу відповідно до ст. 17 Закону № 481/95.

Позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір по суті, суд приходить до висновку про наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Приписи пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених пп. пп. 80.2.1 - 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Тобто, існування хоча б однієї з обставин, передбачених вказаними положеннями ПК України, наділяє контролюючий орган правом на проведення фактичної перевірки.

В даному випадку, відповідач посилався на норми пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, які передбачають таку підставу для перевірки як наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Відповідно до пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Саме з інформаційної бази відповідач отримав інформацію щодо придбання СФГ "МАКС" паливно-мастильних матеріалів від ТОВ "СМАРТ-НАФТА".

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені ст. 81 ПК України. Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, регламентовані Законом № 481/95-ВР. 23 листопада 2018 року Законом України №2628-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" внесено зміни до Закону №481/95-ВР, якими, зокрема, запроваджено ліцензування роздрібної торгівлі пальним, які набрали чинності з 01.07.2019 року.

Відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно.

Статтею 1 Закон №481/95 визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Згідно з абз. 51 ст. 1 Закон №481/95 місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Абзацом 55 ст. 1 ст. 1 Закон №481/95 визначено, що зберігання пального це діяльність зі зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) зі зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина шістнадцята ст. 15 Закону № 481).

Згідно з частиною дев`ятнадцятою ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Ліцензія на право зберігання пального отримується на кожне місце зберігання пального.

Суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина шістнадцята ст. 15 Закону № 481).

Відповідно до пункту 14.1.6 статті 14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

Підпунктом 14.1.6-1 п.14.1 ст. 14 ПКУ зазначається, що акцизний склад пересувний - це транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Не є акцизним складом пересувним:

- транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

- паливний бак транспортного засобу.

Отже, з викладеного виходить, що суб`єкту господарювання, який використовує транспортний засіб - паливозаправник (бензовоз) з метою доставки та зберігання пального необхідно отримати ліцензію на зберігання пального на місце (територію), де знаходиться паливозаправник (бензовоз), як ємність, що використовується для зберігання пального відповідно до вимог Закону № 481.

Позивач надає договори оренди транспортних засобів та сільськогосподарської техніки та зазначає, що дизельне паливо використовує для власних потреб (заправки техніки), але при цьому будь яких доказів на оприбуткування пального по бухгалтерському обліку та списання пального не надає.

Частинами 1-3 ст. 17 Закону №481/95 передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень. Зазначені зміни щодо відповідальності набирали чинності з 1 липня 2019 року. Статтею 18 Закону №481 (в редакції Закону N 391-IX від 18.12.2019) передбачено, що тимчасово до 31 березня 2020 року до суб`єктів господарювання не застосовується фінансова санкція, у разі зберігання пального без наявності відповідної ліцензії. Отже з 01.04.2020 до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції за зберігання пального без відповідної ліцензії.

Матеріали справи, усні пояснення голови СФГ Кишкіної Л.П. в судовому засіданні свідчать про те, що обставини придбання пального позивачем не заперечуються, як і відсутність відповідної ліцензії на право зберігання.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ревізори-інспектори ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомили, що на початку перевірки голова СФГ була ознайомлена з наказом та направленнями на перевірку, документи, які стосуються придбання пального були надані пізніше, оскільки знаходились у бухгалтера, безпосередньо транспортні засоби бо інші місця, в яких зберігалось пальне, не оглядали, голова ФГ повідомила, що пальне придбано для власних потреб та використовується для сільськогосподарських робіт, договори оренди транспортних засобів, цистерн, причепів-цистерн на перевірку не надавались.

Твердження позивача про те, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей, суд вважає необгрунтованим, оскільки зберігання пального, навіть для власного використання в господарській діяльності , в таких обсягах, як це було здійснено позивачем, допускається тільки за наявності ліцензії.

Відповідно до абзацу восьмого підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки; паливний бак транспортного засобу, або приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів , та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Згідно з ч. 43 ст. 15 Закону №481/95 отримання ліцензії суб`єктами господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке вони не реалізовують іншим особам і використовують виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, відбувається за спрощеною процедурою. Вони не повинні додавати до заяви про отримання ліцензії на право зберігання пального копії документів, перелік яких встановлено ч. 38 ст. 15 Закону №481/95. Такі суб`єкти господарювання в заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовується для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Доказів реєстрації акцизного складу як за адресою перевірки та видання ліцензії так і за будь-якою іншою адресою на момент перевірки господарством не було надано.

Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального не передбачає випадків звільнення від відповідальності за наявності порушень та не ставить можливість застосування штрафу в залежності від наявності чи відсутності вини чи умислу.

Суд погоджується з доводами податкового органу про наявність підстав для застосування вказаних санкцій, оскільки СФГ "МАКС" не отримало ліцензії на право зберігання пального.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість. В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі. Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач належними доказами підтвердив правомірність спірного рішення, наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про правомірність оскаржуваного рішення, а тому відсутні підстави для скасування його судом.

На підставі викладеного, позовна заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив :

Відмовити Селянському фермерському господарству "МАКС" в задоволені позову про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 01.12.2020 р №004730706 про застосування 500000 грн. штрафних санкцій за порушення статті 15 Закону України №481/95-ВР від 19.12.1995 Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22 квітня 2021 р.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 111030800