Постанова

від 13.07.2021 по справі 540/4291/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/4291/20

Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В. Дата і місце ухвалення: 12.04.2021р., м. Херсон Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук`янчук О.В.

при секретарі - Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою селянського фермерського господарства МАКС на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року по справі за позовом селянського фермерського господарства МАКС до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2020 року селянське фермерське господарство МАКС звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2020р. №004730706, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 500 000,00 грн. за порушення ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995р. №481/95-ВР.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його необґрунтовано притягнено до відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій за порушення ст.15 Закону №481/95-ВР, оскільки отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей. СФГ МАКС придбало 04.09.2020р. дизельне паливо у кількості 31960,00 л. виключно для потреб власного споживання - вирощування сільськогосподарських культур на орендованих земельних ділянках в адміністративних межах Рубанівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області. Придбане пальне було розміщено в орендовані паливозаправники та пересувні автоцистерни, які тимчасово використовуються СФГ МАКС .

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, селянське фермерське господарство МАКС подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 12.04.2021р. з прийняттям нового судового рішення - про задоволення позову.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що при складанні акту перевірки від 11.11.2020р. посадові особи Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі обмежилися лише описом факту придбання СФГ МАКС дизельного пального у ТОВ СМАРТ-НАФТА , не встановивши факт його зберігання, місце зберігання, наявні на час перевірки залишки та порядок його використання. А відтак, висновки відповідача про порушення позивачем ст.15 Закону №481/95-ВР ґрунтуються виключно на припущеннях.

Також, апелянт посилається на те, що спірним податковим повідомленням-рішенням від 01.12.2020р. №004730706 Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі застосувало штрафні санкції до СФГ МАКС на підставі ст.17 Закону №481/95-ВР без зазначення частини, пункту та підпункту статті, якою передбачено застосування штрафних санкцій. Відповідно до фактичних обставин СФГ МАКС не вчиняло порушення щодо надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання та/або реалізацію пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до ст.15 Закону №481/95-ВР, за що передбачено штрафну санкцію 500 000,00 грн.

Посилається апелянті на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки твердженням позивача, що його дії відповідають роз`ясненню ДФС України від 15.08.2019р. №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, згідно яких в розумінні Закону №481/95-ВР суб`єкту господарювання необхідно отримати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях. Зазначене вбачається, також, як з визначення термінів місце зберігання пального , зберігання пального , так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, СФГ МАКС є сільськогосподарським товаровиробником, орендує земельні ділянки сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Рубанівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області загальною площею 264,075 га, є платником єдиного податку для юридичних осіб - сільськогосподарських товаровиробників IV групи.

Предметом спору у даній справі є оскарження СФГ МАКС правомірності прийнятого Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі податкового повідомлення-рішення від 01.12.2020р. №004730706, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 500 000,00 грн. за порушення ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995р. №481/95-ВР.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту фактичної перевірки від 11.11.2020р. №0412/21/22/РРО/31100065, яким зафіксовано порушення СФГ МАКС ст.15 Закону №481/95-ВР.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що в ході перевірки використано інформацію щодо отримання СФГ МАКС паливно-мастильних матеріалів від ТОВ СМАРТ-НАФТА (ЄДРПОУ 42011004) згідно акцизної накладної загальним обсягом 26 415 тон - 31 642,33 куб. м. Відповідно до наданих документів керівником підприємства Кішкіною Л.П., а саме товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №Р380/09-ДП від 04.09.2020р., видаткової накладної №380 від 04.09.2020р. СФГ МАКС отримало від ТОВ СМАРТ-НАФТА дизельне пальне у обсязі 26 415 кг - 31 960 л на загальну суму 497936,80 грн. Також, надано рахунок на оплату №308 від 06.08.2020р., платіжне доручення №1817.8 та виписку з банку, що підтверджує факт оплати пального з ПДВ на загальну суму 597524,16 грн. Місце зберігання ПММ не встановлено та пояснення щодо цього не надано. Ліцензії на право зберігання пального та використання для власних потреб інспекторам не було надано. Перевіркою встановлено порушення зберігання пального без наявності ліцензії на таке зберігання.

СФГ МАКС не заперечує факт придбання 04.09.2020р. у ТОВ СМАРТ-НАФТА 26 415 тон дизельного пального. Однак, стверджує, що придбане пальне зберігається господарством в орендованих паливозаправниках та пересувних автоцистернах, в той час як в розумінні положень Закону №481/95-ВР отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову СФГ МАКС , дійшов висновку, що суб`єкту господарювання, який використовує транспортний засіб - паливозаправник (бензовоз) з метою доставки та зберігання пального необхідно отримати ліцензію на зберігання пального на місце (територію), де знаходиться паливозаправник (бензовоз), як ємність, що використовується для зберігання пального відповідно до вимог Закону №481/95-ВР. Суд визнав необґрунтованими твердження позивача про те, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей, зазначивши, що зберігання пального, навіть для власного використання в господарській діяльності, в таких обсягах, як це було здійснено позивачем, допускається тільки за наявності ліцензії.

Також, суд першої інстанції врахував, що СФГ МАКС надає договори оренди транспортних засобів та сільськогосподарської техніки та зазначає, що дизельне паливо використовує для власних потреб (заправки техніки), але при цьому будь яких доказів на оприбуткування пального по бухгалтерському обліку та списання пального не надає.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Підпунктом 14.1.6-1 п.14.1 ст. 14 ПКУ передбачено, що акцизний склад пересувний - це транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Не є акцизним складом пересувним:

- транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

- паливний бак транспортного засобу.

Разом з тим, відповідно до ст.1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995р. №481/95-ВР під місцем зберігання пального розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; під зберіганням пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Вказаною статтею Закону №481/95-ВР ліцензію (спеціальний дозвіл) визначено як документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до ст.15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

- підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

- підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

- суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Таким чином, згідно вказаних норм, чинним законодавством України передбачено обов`язок суб`єкта господарювання щодо отримання ліцензії на право зберігання пального для стаціонарних цистерн/ємностей, які мають фактичне місцезнаходження.

При цьому, Закон №481/95-ВР не містить вказівки на те, що пальне повинно зберігатися виключно у стаціонарних ємностях для зберігання пального; не визначає граничний об`єм пального чи обмежень по строку, з якого починається зберігання пального ; саме по собі зберігання пального не є підставою для реєстрації акцизного складу, оскільки вимагає певного обсягу пального.

Крім того, у індивідуальній податковій консультації, наданій Державною фіскальною службою України від 15.08.2019р. №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, зазначено, що у розумінні Закону №481/95-ВР суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію лише для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях. Вказана податкова консультація не скасована.

Посилаючись на поставку позивачу пального ТОВ СМАРТ-НАФТА загальним обсягом 26 415 тон - 31 642,33 куб.м. згідно товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №Р380/09-ДП від 04.09.2020р., видаткової накладної №380 від 04.09.2020р., рахунку на оплату №308 від 06.08.2020р., платіжного доручення №1817.8 та виписки з банку, що підтверджує факт оплати пального з ПДВ на загальну суму 597524,16 грн., відповідач стверджує про зберігання СФГ МАКС дизельного пального без отримання ліцензії на право зберігання пального.

Позивач, в свою чергу, зазначає, що придбане пальне СФГ МАКС зберігає у пересувних ємкостях - паливозаправниках, які тимчасово використовує підприємство на підставі договорів оренди №№3-7 від 01.09.2020р., укладених з СВК ШЛЯХ ВОЛІ , ТОВ Жовтневе , СФГ Надія , СТОВ Південне .

Будь-яких доказів у спростування вказаних обставин, а також наявності у СФГ МАКС стаціонарних цистерн/ємностей Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не надає.

При вирішенні спору суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, положень ПК України та Закону №481/95-ВР.

Крім того, колегія суддів, дослідивши зміст акту перевірки від 11.11.2020р. №0412/21/22/РРО/31100065, дійшла висновку, що з нього не вбачається порушення позивачем статті 15 Закону №481/95-ВР.

Так, суть фактичної перевірки у спірних правовідносинах полягає у безпосередньому встановленні працівниками контролюючого органу зберігання суб`єктом господарювання пального у місці, на яке такий суб`єкт не отримав відповідної ліцензії.

В той же час, окрім твердження про придбання, отримання та зберігання СФГ МАКС палива дизельного у ТОВ СМАРТ-НАФТА загальним обсягом 26 415 тон - 31 642,33 куб.м., в акті перевірки відсутнє роз`яснення, чи зберігалось таке пальне у приміщенні (складі), чи на відкритому повітрі та яким чином таке пальне зберігалось, в яких ємностях, тарах, обладнанні, тощо.

Таким чином, акт перевірки від 11.11.2020р. №0412/21/22/РРО/31100065 не відповідає вимогам систематизованого, чіткого, об`єктивного та повного викладу фактів виявлених порушень законодавства.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 01.12.2020р. №004730706 в графах посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено , посилання на пункт та статтю законодавчого акта, який є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності наявні посилання лише на статті 15 та 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального без зазначення конкретних частин, пунктів чи абзаців вказаних статей, що не дає можливості встановити чітку норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем та яка стала підставою для застосування штрафних (фінансових санкцій).

Суд наголошує, що акт перевірки також не містить посилання на конкретну норму статті 15 Закону, порушення якої встановлено відповідачем, враховуючи, що сама стаття містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.

Стаття 17 Закону №481/95-ВР, в свою чергу, також містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів в залежності від виявленого правопорушення.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, оцінивши надані докази, колегія суддів доходить висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання частини другої статті 19 Конституції України, позаяк не надав суду доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо здійснення зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії, взагалі не з`ясував обставин фізичного зберігання позивачем пального у спірних правовідносинах, з врахуванням напрямків господарської діяльності підприємства і наявної у користуванні позивача техніки та допустив помилкове ототожнення господарської операції із придбання пального із фізичним зберіганням пального.

За таких обставин, колегія суддів, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 01.12.2020р. №004730706 є протиправним та підлягає скасуванню.

При вирішенні спору судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини справи, порушено норми матеріального права, що виразилось в неправильному застосуванні закону, у зв`язку з чим, відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення - про задоволення позовних вимог СФГ МАКС .

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено 7500,00 грн. судового збору (платіжне доручення №56 від 28.12.2020р.) та при поданні апеляційної скарги сплачено 11250,00 грн. судового збору (платіжне доручення №1879.8 від 19.05.2021р.).

А відтак, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь СФГ МАКС підлягає стягненню 18750,00 грн. судового збору.

Також, СФГ МАКС заявило клопотання про стягнення з відповідача на його користь витрати на правову допомогу, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, в сумі 8000,00 грн..

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень ст.134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Згідно ч.6 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в заявленому до стягнення розмірі СФГ МАКС надало суду:

- договір №224 про надання правничої допомоги адвокатом від 22.12.2020р., укладений між СФГ МАКС , як Клієнтом, та адвокатом Гончаровим М.В., за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання в правовому напрямку забезпечити реалізацію прав та обов`язків Клієнта згідно вимог чинного законодавства; надавати правничу допомогу, правову інформацію, консультації та роз`яснення з правових питань, виконувати складання позовних заяв, клопотань, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню в разі порушення, зокрема, судова справа за позовом Клієнта про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 01.12.2020р. №004730706 про нарахування штрафної санкції в сумі 500 000,00 грн. у судовій справі Херсонського окружного адміністративного суду, з усіма правами та обов`язками, якими наділений Клієнт положеннями КАС України;

- акт від 22.01.2021р. прийому-передачі (надання послуг) за Договором №224 про надання правничої допомоги адвокатом від 22.12.2020р., згідно якого Адвокатом надано Клієнту наступні послуги: вивчення документів та надання консультації Клієнту з питання оскарження податкового повідомлення-рішення від 01.12.2020р. №004730706 - витрачений час 2 години, сума 2000,00 грн.; складання позовної заяви - витрачений час 5 годин, сума 5000,00 грн.; представництво інтересів СФГ МАКС в суді - витрачений час 1 година, сума 1000,00 грн.;

- рахунок на оплату №1 від 22.01.2021р.;

- копію платіжного доручення від 22.01.2021р.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 8000,00 грн. та враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог СФГ МАКС , тому, з урахуванням положень ч.3 ст.139 КАС України, колегія суддів доходить висновку, що з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі підлягає стягненню на користь СФГ МАКС 8000,00 грн. у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства МАКС задовольнити.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позов селянського фермерського господарства МАКС задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 01 грудня 2020 року №004730706.

Стягнути з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь селянського фермерського господарства МАКС (код ЄДРПОУ 31100065) судовий збір в сумі 18750,00 (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь селянського фермерського господарства МАКС (код ЄДРПОУ 31100065) витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 (вісім тисяч) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 липня 2021 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук