Рішення

від 21.04.2021 по справі 640/19155/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року м. Київ № 640/19155/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована сервісна компанія"

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві,

Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована сервісна компанія" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідачі), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2019 року №0042551406; стягнути на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що порушення позивачем статті 2 Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині несвоєчасного надходження товарів за імпортним контрактом від 14 червня 2018 року №14-16-2018 з компанією MSI-Manifold System Ironworks SA (Швейцарія) на суму 52 455,0 доларів США виникло у зв`язку з несвоєчасним виконанням нерезидентом умов контракту і затримка в поставці сталась не з вини позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідачів зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2019 року №0042551406 було винесено в зв`язку з порушенням граничних строків поставки товару, визначених статтею 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті . Позивачем висновок Міністерства економічного розвитку та торгівлі України на продовження термінів розрахунків за контрактом від 14 червня 2018 року №14-16-2018 не надано, також не надано довідки Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої особи, що підтверджує виникнення форс-мажорних обставин по вказаному контракту.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві згідно пункту 75.1 статі 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована сервісна компанія" з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за імпортним контрактом від 14 червня 2018 року №14-16-2018 з компанією MSI-Manifold System Ironworks SA (Швейцарія) згідно листа АТ КБ Приватбанк від 05 лютого 2019 року №Г.31.0.0.0/1-2388 (вх. Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14 лютого 2019 року №35014/10) за період з 14 червня 2018 року по 15 травня 2019 року, за результатом якої складено акт від 22 травня 2019 року №488/26-15-14-06-04/40596970 (далі - акт перевірки).

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині несвоєчасного надходження товарів за імпортним контрактом від 14 червня 2018 року №14-16-2018 з компанією MSI-Manifold System Ironworks SA (Швейцарія) на суму 52 455,0 доларів США.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2019 року №0042551406, яким за порушення статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті позивачу нараховано пеню в сумі 449 878,06 грн.

Незгода позивача із зазначеним податковим повідомленням-рішенням зумовила звернення до суду з даним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована сервісна компанія" та компанією Manifold Systems Ironworks SA (Швейцарія) укладено імпортний контракт від 14 червня 2018 року №14-16-2018 щодо придбання двонасосного цементувального агрегату, вартість якого згідно Додатку № 1 до імпортного контракту від 14 червня 2018 року становить 349 700,00 доларів США.

Додатками №1 та №2 до Контракту внесено зміни у вказаний контракт від 14 червня 2018 року №14-16-2018, а саме змінено банківські реквізити Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована сервісна компанія".

Відповідно до пункту 5.2 Контракту від 14 червня 2018 року №14-16-2018 Покупець оплачує 15 % загальної вартості да Контракту після підписання Контракту; 15 % по закінченню 5 тижнів; 70 % - перед відвантаженням.

На виконання умов імпортного Контракту позивачем перераховано компанії MSI-Manifold Systems Ironworks SA (Швейцарія) валютні кошти на загальну суму 349 700, 00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті від 03 серпня 2018 pоку, № 1 від 09 листопада 2018 pоку, № 3 від 29 березня 2019 року та відповідними виписками по рахункам.

З акту перевірки вбачається, що товар поставлено позивачу 13 травня 2019 року.

Згідно частини 1статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З введенням в дію Закону України Про валюту і валютні операції від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі - Закон № 2473) з 07 лютого 2019 року Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР втратив чинність.

Згідно частини 5 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Положення частини 8 статті 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2473 встановлюють, що установи, суб`єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства та (або) нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень.

Пунктом 2 постанови Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7 Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №5 (далі - Положення про заходи захисту), поширюються на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07 лютого 2019 року не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків).

Таким чином, якщо граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлені Законом №185 було порушено до дати введення в дію Закону № 2473, то застосовуються строки й відповідальність, визначені Законом №185.

Відповідно до положень статі 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару.

У разі якщо резидент звертається до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов`язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, зазначені строки призупиняються та пеня в період такого призупинення не стягується. У разі якщо невиконання грошового зобов`язання нерезидентом не підлягає врегулюванню Експортно-кредитним агентством відповідно до законодавства, перебіг зазначених строків поновлюється і пеня нараховується на загальних підставах (у тому числі пеня за період призупинення).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Отже, підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про задоволення позову.

При цьому слід зазначити, що ведення претензійної роботи (надсилання позивачем претензій на адресу контрагента з проханням погасити заборгованість протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення), невстановлення судом протиправної поведінки, збитків держави, вини в порушенні правил здійснення господарської діяльності у розумінні статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті не є обставиною, за наявності якої резидент звільняється від сплати пені за порушення відповідних строків повернення валютної виручки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №820/6335/17.

Згідно розрахунку пені за порушення валютного законодавства, нарахування позивачу пені у розмірі 449 878,06 грн. відбулось за період з 31 січня 2019 року по 13 травня 2019 року.

Так, частина 8 статті 16 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про валюту і валютні операції передбачає можливість притягнення до відповідальності на підставі законодавства, яке діяло раніше, тільки за порушення певного переліку нормативно-правових актів.

До цих нормативних актів належить Декрет Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Указ Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства та (або) нормативно-правові акти Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю.

При цьому, Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в наведеному переліку відсутній у той час, як саме за порушення строків, визначених статтею 2 цього Закону, можливе нарахування пені, у зв`язку з чим, після 07 лютого 2019 року пеня за порушення строків зарахування валютної виручки на підставі статті 4 наведеного Закону нараховуватися не може.

Що стосується нарахування пені на підставі частини 5 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції , то останнє можливо у разі порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно саме із цією статтею.

Ці строки встановлюються Національним банком України відповідно до частини 1 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції та за загальним правилом пункту 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 02 січня 2019 року № 5, складають 365 календарних днів з дня митного оформлення продукції, що експортується.

В силу приписів статті 58 Конституції України ці строки не можуть почати обраховуватися до введення в дію Закону України Про валюту і валютні операції , а тому за окремими виключеннями не можуть бути порушені раніше 07 лютого 2020 року. Відтак, нарахування пені на підставі частини 5 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції до цієї дати неможливе.

Таке застосування законів у часі відповідає правовим позиціям, викладеним у рішеннях Конституційного Суду України.

Зокрема, у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп/1997 Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовує однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Також у пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/1999 зазначається, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Під час існування спірних правовідносин Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті втратив чинність без встановлення перехідного періоду, впродовж якого передбачена ним відповідальність може бути застосована. Тому за період після 07 лютого 2019 року нарахування пені на підставі Закону України Про валюту і валютні операції є неправомірним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі 640/13985/19.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності суд дійшов висновку щодо протиправності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2019 року №0042551406 в частині застосування пені в сумі 297 006,87 грн та необхідності його скасування в цій частині.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2019 року №0042551406 в частині застосування пені в сумі 297 006,87 грн з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статі 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована сервісна компанія" задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2019 року №0042551406 в частині застосування пені в сумі 297 006,87 грн, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізована сервісна компанія (03150 місто Київ, вулиця Ковпака, будинок 17, квартира 54, код ЄДРПОУ 40596970) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судовий збір в сумі 4498 (чотири тисячі чотириста дев`яносто вісім) грн 78 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко