Постанова

від 29.07.2021 по справі 640/19155/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19155/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Кузьменко А.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізована сервісна компанія - Жебраткіної Тетяни Сергіївни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2021 року (розглянута в порядку спрощеного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізована сервісна компанія до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізована сервісна компанія (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідачі), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2019 року №0042551406; стягнути на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що порушення позивачем статті 2 Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині несвоєчасного надходження товарів за імпортним контрактом від 14 червня 2018 року №14-16-2018 з компанією MSI-Manifold System Ironworks SA (Швейцарія) на суму 52 455,0 доларів США виникло у зв`язку з несвоєчасним виконанням нерезидентом умов контракту і затримка в поставці сталась не з вини позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2019 року №0042551406 в частині застосування пені в сумі 297 006,87 грн, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивачем у справі подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення в частині відмови, з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та у скасованій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві згідно пункту 75.1 статі 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізована сервісна компанія з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за імпортним контрактом від 14 червня 2018 року №14-16-2018 з компанією MSI-Manifold System Ironworks SA (Швейцарія) згідно листа АТ КБ Приватбанк від 05 лютого 2019 року №Г.31.0.0.0/1-2388 (вх. Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14 лютого 2019 року №35014/10) за період з 14 червня 2018 року по 15 травня 2019 року, за результатом якої складено акт від 22 травня 2019 року №488/26-15-14-06-04/40596970 (далі - акт перевірки).

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в частині несвоєчасного надходження товарів за імпортним контрактом від 14 червня 2018 року №14-16-2018 з компанією MSI-Manifold System Ironworks SA (Швейцарія) на суму 52 455,0 доларів США.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2019 року №0042551406, яким за порушення статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті позивачу нараховано пеню в сумі 449 878,06 грн.

Незгода позивача із зазначеним податковим повідомленням-рішенням зумовила звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Спеціалізована сервісна компанія та компанією Manifold Systems Ironworks SA (Швейцарія) укладено імпортний контракт від 14 червня 2018 року №14-16-2018 щодо придбання двонасосного цементувального агрегату, вартість якого згідно Додатку № 1 до імпортного контракту від 14 червня 2018 року становить 349 700,00 доларів США.

Додатками №1 та №2 до Контракту внесено зміни у вказаний контракт від 14 червня 2018 року №14-16-2018, а саме змінено банківські реквізити Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізована сервісна компанія .

Відповідно до пункту 5.2 Контракту від 14 червня 2018 року №14-16-2018 Покупець оплачує 15 % загальної вартості да Контракту після підписання Контракту; 15 % по закінченню 5 тижнів; 70 % - перед відвантаженням.

На виконання умов імпортного Контракту позивачем перераховано компанії MSI-Manifold Systems Ironworks SA (Швейцарія) валютні кошти на загальну суму 349 700, 00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті від 03 серпня 2018 pоку, № 1 від 09 листопада 2018 pоку, № 3 від 29 березня 2019 року та відповідними виписками по рахункам.

З акту перевірки вбачається, що товар поставлено позивачу 13 травня 2019 року.

Згідно частини 1статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З введенням в дію Закону України Про валюту і валютні операції від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі - Закон № 2473) з 07 лютого 2019 року Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР втратив чинність.

Згідно частини 5 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Положення частини 8 статті 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2473 встановлюють, що установи, суб`єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства та (або) нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень.

Пунктом 2 постанови Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7 Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №5 (далі - Положення про заходи захисту), поширюються на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07 лютого 2019 року не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків).

Таким чином, якщо граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлені Законом №185 було порушено до дати введення в дію Закону № 2473, то застосовуються строки й відповідальність, визначені Законом №185.

Відповідно до положень статі 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару.

У разі якщо резидент звертається до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов`язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, зазначені строки призупиняються та пеня в період такого призупинення не стягується. У разі якщо невиконання грошового зобов`язання нерезидентом не підлягає врегулюванню Експортно-кредитним агентством відповідно до законодавства, перебіг зазначених строків поновлюється і пеня нараховується на загальних підставах (у тому числі пеня за період призупинення).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Отже, підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про задоволення позову.

При цьому слід зазначити, що ведення претензійної роботи (надсилання позивачем претензій на адресу контрагента з проханням погасити заборгованість протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення), не встановлення судом протиправної поведінки, збитків держави, вини в порушенні правил здійснення господарської діяльності у розумінні статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті не є обставиною, за наявності якої резидент звільняється від сплати пені за порушення відповідних строків повернення валютної виручки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №820/6335/17.

Згідно розрахунку пені за порушення валютного законодавства, нарахування позивачу пені у розмірі 449 878,06 грн. відбулось за період з 31 січня 2019 року по 13 травня 2019 року.

Так, частина 8 статті 16 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про валюту і валютні операції передбачає можливість притягнення до відповідальності на підставі законодавства, яке діяло раніше, тільки за порушення певного переліку нормативно-правових актів.

До цих нормативних актів належить Декрет Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Указ Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства та (або) нормативно-правові акти Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю.

При цьому, Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті в наведеному переліку відсутній у той час, як саме за порушення строків, визначених статтею 2 цього Закону, можливе нарахування пені, у зв`язку з чим, після 07 лютого 2019 року пеня за порушення строків зарахування валютної виручки на підставі статті 4 наведеного Закону нараховуватися не може.

Що стосується нарахування пені на підставі частини 5 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції , то останнє можливо у разі порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно саме із цією статтею.

Ці строки встановлюються Національним банком України відповідно до частини 1 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції та за загальним правилом пункту 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 02 січня 2019 року № 5, складають 365 календарних днів з дня митного оформлення продукції, що експортується.

В силу приписів статті 58 Конституції України ці строки не можуть почати обраховуватися до введення в дію Закону України Про валюту і валютні операції , а тому за окремими виключеннями не можуть бути порушені раніше 07 лютого 2020 року. Відтак, нарахування пені на підставі частини 5 статті 13 Закону України Про валюту і валютні операції до цієї дати неможливе.

Таке застосування законів у часі відповідає правовим позиціям, викладеним у рішеннях Конституційного Суду України.

Зокрема, у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп/1997 Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовує однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Також у пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/1999 зазначається, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Під час існування спірних правовідносин Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті втратив чинність без встановлення перехідного періоду, впродовж якого передбачена ним відповідальність може бути застосована. Тому за період після 07 лютого 2019 року нарахування пені на підставі Закону України Про валюту і валютні операції є неправомірним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі 640/13985/19.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності суд дійшов висновку щодо протиправності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2019 року №0042551406 в частині застосування пені в сумі 297 006,87 грн та необхідності його скасування в цій частині.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційуі скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізована сервісна компанія - Жебраткіної Тетяни Сергіївни - без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

М.І. Кобаль