Постанова

від 20.04.2021 по справі 520/858/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 р.Справа № 520/858/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "ПАЛАДА" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2020, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., м. Харків, повний текст складено 27.11.20 року по справі № 520/858/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "ПАЛАДА"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК "Палада" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00000690517 від 20.12.2019 на суму ПДВ 777624,32 грн, суми штрафних (фінансових) санкцій 194406,08 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №00000690517 від 20 грудня 2019 року на суму 89597,10 грн, з яких сума ПДВ 71677,68 грн та сума штрафних санкцій 17919,42 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №00000700517 від 20 грудня 2019 року на зменшення суми від`ємного значення ПДВ у 2017 році 11272 грн;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №00000710517 від 20 грудня 2019 року на суму 510 грн;

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки від 21.11.2019 № 850/20-40-05-17-06/38494679. Позивач зазначив, що ним надано усі первинні документи у підтвердження господарської діяльності із контрагентами, а тому, контролюючий орган дійшов помилкового висновку, стосовно порушення товариством статті 85, 198, 200, 201 Податкового кодексу України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2020р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СК "Палада" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю "СК "Палада" подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає зазначене рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року по справі № 520/858/2020 помилковим, необґрунтованим, винесеним при доведеності обставин, що мають значення для його задоволення. Вказує, що згідно усталеної судової практики, висловленої Верховним Судом у постановах від 05.02.2019 року по справі № 822/2373/17, від 18 квітня 2019 року у справі №813/4430/14 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю. Звертає увагу, що наказ про призначення перевірки №1827 від 07.11.2018р., не стосується питання подальшої реалізації будівельних послуг по взаємовідносинам з постачальниками. До позову та до письмових пояснень було додано документи, що підтверджують рух активів з придбання та подальшої реалізації будівельних робіт. Наголошує, що такі питання не входили в предмет призначеної перевірки і перебувають за її межами. Також зазначає, що в момент реєстрації в ЄРПН податкових накладних по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами така реєстрація не була зупинена. Посилається на рішення Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі №816/166/15-а, від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 14.08.2018 року в справі №815/3479/17, від 11.12.2018 року у справі №803/2094/15, від 20.12.2018 у справі №815/4992/16, від 05.02.2019 року у справі № 822/2373/17, від 18 квітня 2019 року у справі №813/4430/14. Вказує, що позивачем як платником податків не допущено порушень в обліку податкового кредиту по взаємовідносинам з платником податків ТОВ Альфа Білдінг та ТОВ Олексія Про , господарські операції відбулись, внаслідок чого в активах платників податків відбулись об`єктивні зміни. Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій є хибними та такими, що не відповідають дійсності. Також вказує, що для того, щоб вивчити трудомісткість та зробити розрахунки для висновку про відсутність достатніх ресурсів для виконання зобов`язань у контрагента позивача потрібні спеціальні знання. Ані ГУ ДПС, ані суд такими знаннями у галузі будівництва не володіє. Будь-яка експертизи для вирішення цих питань не призначалась. Щодо господарських операцій ТОВ СК Палада з ТОВ Олексія Про , зазначає, що товар поставлявся саме на об`єкт будівництва, який одразу використовувалося в процесі будівництва. Зазначає, що суд неправильно дійшов до висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій, між контрагентами позивача ( ТОВ "Трейд-Грант", ТОВ "Интер Трейд Агро", ТОВ "Будівельна група "Вавілон", ТОВ 'Буд Груп Технолоджи", ТОВ "Мегаполіс Буд", ТОВ "Саміт Юкрейн", ТОВ "Олексія Про", ТОВ "Альфа Білдінг") і висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним у справі доказам. На підставі вищенаведеного, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ СК Палада задовольнити в повному обсязі, а саме : визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000690517 від 20 грудня 2019 року, № 00000700517 від 20 грудня 2019 року, № 00000710517 від 20 грудня 2019 року.

Головне управління ДПС у Харківській області, утворене, на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП: 43983495) подало клопотання, в якому просило замінити відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. До клопотання додає копію наказу ДПС України від 24.12.2020р. № 755, копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, та громадських формувань щодо Головного управління ДПС у Харківській області як відокремленого підрозділу ДПС України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1, а також реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів, Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2. Згідно з додатком 1 та 2 даної постанови утворено Головне управління ДПС у Харківській області, до якого приєдналось Головне управління ДФС у Харківській області.

Згодом, постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби України (далі - ДПС України) за переліком згідно з додатком, до якого, у тому числі, включено Головне управління ДПС у Харківській області, - пункт 1.

В абзаці 4 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 закріплено, що права та обов`язки територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 цієї постанови, переходять ДПС України та її територіальним органам.

Наказом ДПС України від 30.09.2020 № 529 утворено як відокремлені підрозділи ДПС України територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС у Харківській області.

14 грудня 2020 року було проведено державну реєстрацію створення Головного управління ДПС у Харківській області як відокремленого підрозділу юридичної особи - ДПС України, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - пі дприємців та громадських формувань внесено запис за № 1000741030008085321.

Наказом ДПС України від 24.12.2020 № 755 розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893.

Згідно з ч. ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне клопотання про заміну відповідача у справі задовольнити, замінити Головне управління ДПС у Харківській області на суб`єкта владних повноважень, який представляє інтереси органів ДПС України - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП: 43983495), як правонаступника.

Від Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного, на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що повністю відхиляє вимоги апеляційної скарги позивача. Зазначає, що під час проведення перевірки позивачем не надано жодних первинних документівпо взаємовідносинам з ТОВ "Трейд-Грант", ТОВ "Интер Трейд Агро", ТОВ "Будівельна група "Вавілон", ТОВ 'Буд Груп Технолоджи", ТОВ "Мегаполіс Буд", ТОВ "Саміт Юкрейн". Також вказує, що з наданих позивачем документів не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "СК "Палада" та ТОВ "Олексія Про", ТОВ "Альфа Білдінг ". Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Також від Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного, на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, до суду надійшли додаткові письмові пояснення в яких просить долучити до матеріалів справи належним чином завірені документи по справі.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність вчинених ним дій та прийнятих рішень.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Фахівцем Головного управління ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "СК "Палада" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість щодо господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками: ТОВ "Трейд-Грант" за березень 2017 року, ТОВ "Интер Трейд Агро" за грудень 2016 року, ТОВ "Будівельна група "Вавілон" за серпень 2017 року, ТОВ "Буд Груп Технолоджи" за грудень 2017 року, ТОВ "Мегаполіс Буд" за червень 2017 року, ТОВ "Саміт Юкрейн" за серпень 2017 року, ТОВ "Олексія Про" за грудень 2018 року, ТОВ "Альфа Білдінг" за грудень 2018 року, а також даних щодо подальшої реалізації/придбання та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів.

Результати перевірки оформлені актом від 21.11.2019 №850/20-40-05-17-06/38494679, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме:

- п.п. "а" п. 198.1 ст. 198, абзаців першого - третього п.198.2, абзаців першого - другого п.198.3 та абзацу третього п.198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200, абзаців другого - третього п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту всього на суму 860574,32 грн, в тому числі за грудень 2016 року у сумі 12000,00 грн., за березень 2017 року у сумі 2450,00 грн, за червень 2017 року у сумі 18500,00 грн, за серпень 2017 року у сумі 26000,00 грн, за грудень 2017 року у сумі 24000,00 грн., за грудень 2018 року на суму 777624,32 грн. В результаті чого: завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 11272,00 грн, в тому числі за червень 2017 року у сумі 1658,00 грн., серпень 2017 року у сумі 9614,00 грн; занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, на загальну суму 849302,00 грн, в тому числі за грудень 2016 року у сумі 12000,00 грн, за березень 2017 року у сумі 2450,00 грн, за червень 2017 року у сумі 16842,00 грн, за серпень 2017 року у сумі 16386,00 грн, за грудень 2017 року у сумі 24000,00 грн, за грудень 2018 року на суму 777624,00 грн.;

- п.п.20.1.6 п.20.1 ст. 20, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, а саме ненадання платником податків посадовим (службовим) особам контролюючих органів всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Перевіркою позивача не підтверджено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками, а саме за звітні періоди декларування ПДВ: ТОВ "Трейд-Грант" за березень 2017 року у сумі ПДВ 450,00 грн, ТОВ "Интер Трейд Агро" за грудень 2016 року у сумі ПДВ 12000,00 грн, ТОВ "Будівельна група "Вавілон" за серпень 2017 року у сумі ПДВ 13000,00 грн, ТОВ "Буд Груп Технолоджи" за грудень 2017 року у сумі ПДВ 24000,00 грн, ТОВ "Мегаполіс Буд" за червень 2017 року у сумі ПДВ 18500,00 грн, ТОВ "Саміт Юкрейн" за серпень 2017 року у сумі ПДВ 13000,00 грн, ТОВ "Олексія Про" за грудень 2018 року у сумі ПДВ 360957,65 грн, ТОВ "Альфа Білдінг" за грудень 2018 року у сумі ПДВ 416666,67 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 21.11.2019 №850/20-40-05-17-06/38494679 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- №00000690517 від 20 грудня 2019 року на загальну суму 1061627,5 грн, з яких за податковим зобов`язаннями 849302 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 212325,5 грн.

- №00000700517 від 20 грудня 2019 року на зменшення суми від`ємного значення ПДВ у 2017 році 11272 грн;

- №00000710517 від 20 грудня 2019 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 510 грн.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податковий кодекс України встановлюють, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частиною першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" врегульовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак критерієм формування фінансового результату є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що вчинені операції спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження реальності спірних послуг позивач повинен надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги окремо.

Необхідно враховувати, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Аналогічна правова позиції викладена в постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі №0870/3891/12.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абзаців 1-2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системно аналізуючи вищевказані норми права, суд доходить висновку, що у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту. Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Щодо застосування контролюючим органом штрафної (фінансової) санкції (штрафу) до позивача на суму 510 грн. за неподання до перевірки первинних документів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Таким чином, здійснення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок є правом ДПІ як податкового органу.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначений перелік обставин, за наявності хоча б однієї з яких здійснюється документальна позапланова перевірка.

Відповідно до пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно з п.п. 85.2, 85.4, 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірки платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів ДПС у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов`язані з ним. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов`язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач перебував у господарських взаємовідносинах із контрагентами ТОВ "Трейд-Грант", ТОВ "Интер Трейд Агро", ТОВ "Будівельна група "Вавілон", ТОВ "Буд Груп Технолоджи", ТОВ "Мегаполіс Буд", ТОВ "Саміт Юкрейн".

Так, контролюючим органом 13.11.2019 у відповідності до вимог п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України вручено позивачу листи "Про надання документів для перевірки" про надання додаткових документів щодо взаємовідносин ТОВ "СК "Палада" з контрагентами - постачальниками, що підтверджується підписом директора на запиті і фактично не заперечується представником позивача у судовому засіданні.

Як зазначив представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, документи на запит контролюючого органу ним, відносно контрагентів ТОВ "Трейд-Грант", ТОВ "Интер Трейд Агро", ТОВ "Будівельна група "Вавілон", ТОВ "Буд Груп Технолоджи", ТОВ "Мегаполіс Буд", ТОВ "Саміт Юкрейн" не надавалися, крім контрагентів ТОВ "Олексія Про" та ТОВ "Альфа Білдінг".

Згідно даних зафіксованих в акті перевірки від 21.11.2019 №850/20-40-05-17-06/38494679 позивачем на офіційний лист контролюючого органу жодних документів до перевірки щодо контрагентів: ТОВ "Трейд-Грант", ТОВ "Интер Трейд Агро", ТОВ "Будівельна група "Вавілон", ТОВ "Буд Груп Технолоджи", ТОВ "Мегаполіс Буд", ТОВ "Саміт Юкрейн" надано не було, про що відповідачем складено акти про ненадання документів від 12.11.2019 №1201/20-40-05-17-06/38494679, від 13.11.2019 №1223/20-40-05-17-06/38494679, від 14.11.2019 №1250/20-40-05-17-06/38494679, що також не спростовано позивачем під час судового розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі позивач просить скасувати податкове повідомлення - рішення № 00000710517 від 20.12.2019р. про нарахування суми штрафних санкцій у розмірі 510 грн., але будь яких підстав неправомірності цього рішення не наводить, посилаючись на неправомірність нарахувань по іншим податковим повідомленням - рішенням.

Відповідно до п.п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

За правилами п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу.

Колегія суддів зазначає, що ні під час проведення перевірки, ні до моменту прийняття контролюючим органом рішення не було надано первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій, що в свою чергу позбавило можливості контролюючий орган повноцінно провести перевірку та безпосередньо стало підставою для висновків про те, що господарські операції між ТОВ "СК "ПАЛАДА" та контрагентами зазначеними у акті перевірки мали формальний характер.

Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду, яка висловлена в постанові Верховного Суду по справі 816/2932/15.

Надання первинних документів під час слухання справи у суді першої інстанції не береться колегією суддів до уваги, оскільки такі документи були подані з порушенням строків визначених абзацом другим п.44.7 ст. 44 ПК України, що також свідчить про відсутність цих документів у позивача під час формування податкової звітності.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача про наявність у нього відповідних документів на підтвердження суми податкового кредиту по взаємовідносинах з вище переліченими контрагентами, оскільки положення абзацу першого пункту 44.6 статті 44 ПК встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту документів на час складення податкової звітності.

Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення - рішення №00000710517 від 20 грудня 2019 року, яким до ТОВ "СК "Палада" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 510 грн.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту, в результаті чого завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 11272,00 грн, в тому числі за червень 2017 року у сумі 1658,00 грн., серпень 2017 року у сумі 9614,00 грн; занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, на загальну суму 849302,00 грн, в тому числі за грудень 2016 року у сумі 12000,00 грн, за березень 2017 року у сумі 2450,00 грн, за червень 2017 року у сумі 16842,00 грн, за серпень 2017 року у сумі 16386,00 грн, за грудень 2017 року у сумі 24000,00 грн, за грудень 2018 року на суму 777624,00 грн, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що перевіряємому періоді позивач перебував у господарських взаємовідносинах із ТОВ "Олексія Про".

20 грудня 2018 року між позивачем та позивача з ТОВ "Олексія Про" укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до п.п.1.1 п.1 вищевказаного договору продавець (ТОВ "Олексія Про") зобов`язується доставити і передати у власність покупця (TOB "СК "Палада") товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його за умовами даного договору.

Згідно до п.2 договору купівлі-продажу від 20 грудня 2018 року продавець зобов`язаний після підписання договору в строк, не пізніше 3 днів передати покупцеві названий товар у заявці товар із сертифікатом якості.

Сертифікати якості та заявку на товар позивачем ані до перевірки, ані до суду надано не було.

На виконання умов вищевказаного договору позивачем надано прибуткові накладні №50 від 21.12.2018, №51 від 21.12.2018, №52 від 22.12.2018, №53 від 21.12.2018, №54 від 22.12.2018, відповідно до яких основний товар доставлено на склад.

Згідно товарно-транспортних накладних №50 від 21.12.2018, №51 від 21.12.2018, №52 від 22.12.2018, №53 від 21.12.2018 доставка товару здійснювалась транспортним засобом продавця, ТОВ "Олексія Про".

Судом з акту списання товарів №1 від 31.12.2018 встановлено, що з основного складу списано товар на суму 1804788,14 грн.

Також, в перевіряємому періоді між TOB "СК "Палада" (замовник) та ТОВ "Альфа Білдінг" (підрядник) укладено договір підряду №21/12/18 від 21.11.2018.

За умовами вищевказаного договору підрядник зобов`язується виконати за плату роботу по капітальному ремонту покрівлі.

Відповідно до п.п. 6.1 п. 6, п.п. 10.1 п. 10 Договору підряду №21.12.18 від 21.11.2018 встановлено, що даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року.

Згідно до п.п. 7.1, п. 7 договору підряду від 21.11.2018 здавання-приймання виконаної роботи здійснюється сторонами за актом здавання - приймання протягом 3-х календарних днів з моменту повідомлення замовника про готовність предмета підряду до приймання.

Згідно підсумкової відомості ресурсів - будівельні матеріали, вироби і конструкції надано замовником.

Щодо посилань податкового органу та суду першої інстанції на те, що позивачем не надано до суду документи, що підтверджують наявність у TOB "СК "Палада" складського приміщення, на яке відповідно до договору купівлі - продажу від 20.12.2018 та складених до нього прибуткових накладних доставлявся товар, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору було оформлено наступні документи : видаткова накладна № 50 від 21.12.2018р. та ТТН №50 від 21.12.2018р., зареєстровано податкову накладну №84 від 21.12.2018р.; видаткова накладна № 51 від 21.12.2018р. та ТТН №51 від 21.12.2018р., зареєстровано податкову накладну №76 від 21.12.2018р.; видаткова накладна № 52 від 22.12.2018р. та ТТН №52 від 21.12.2018р., зареєстровано податкову накладну №86 від 22.12.2018р.; видаткова накладна № 54 від 22.12.2018р. та ТТН №54 від 22.12.2018р., зареєстровано податкову накладну №85 від 22.12.2018р.

Пункт розвантаження, вказаний у ТТН - м.Харків, Полтавський шлях 192. Як зазначив позивач за даною адресою знаходиться Військового інституту танкових військ ФВП НТУ ХПІ , де виконувались роботи, зазначені вище, тобто товар поставлявся саме на об`єкт будівництва, який одразу використовувалося в процесі будівництва.

Також колегія суддів зазначає, що складений контролюючим органом офіційний письмовий документ у формі Результатів опрацювання узагальненої податкової інформації як доказу вчинення особою податкового правопорушення або у формі Узагальнення податкової інформації, або у формі Довідки про узагальнення податкової інформації не може бути кваліфікований як доказ вчинення особою податкового правопорушення.

Узагальнена податкова інформація з інформаційних баз даних ДПС стосовно контрагентів позивача не стосується діяльності позивача. При цьому, висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарської операції не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин.

Відповідачем не надано жодного доказу щодо проведення зустрічної звірки контрагентів позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ, жодні первинні документи, які перебувають у цього контрагента позивача, відповідачем не досліджувалися, що свідчить про необґрунтованість висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства. Крім того, як видно з акту перевірки позивача, первинні документи щодо подальшої реалізації отриманого позивачем товару також не досліджувались в ході перевірки.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені чинним законом умови стосовно отримання такого відшкодування і має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також на віднесення понесених витрат до таких, що враховуються при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності трудових ресурсів, наявних у контрагентів позивача, оскільки відсутність у контрагента матеріальних, виробничих, трудових та інших ресурсів не впливає на реальність господарських операцій, оскільки такий контрагент має право залучити відповідні ресурси на підставі цивільно-правових угод (постанови Верховного Суду у справах № 820/4648/13-а, № 826/1398/14).

Зокрема Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 у справі № 820/4648/13-а зазначив, що твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод.

Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Що стосується посилання податкового органу на фігурування його контрагентів у кримінальних провадженнях, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На підставі цього, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на відомості щодо контрагентів, отримані в межах кримінальних проваджень, допити свідків, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Проте, як вже було зазначено вище, контролюючим органом 13.11.2019 у відповідності до вимог п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України вручено позивачу листи "Про надання документів для перевірки" про надання додаткових документів щодо взаємовідносин ТОВ "СК "Палада" з контрагентами - постачальниками. В даних листах податковий орган просив товариство надати, в тому числі, наступні документи:договори поставки (купівлі-продажу, договори-поставки) з вищевказаними контрагенгами-постачальниками; акти приймання придбаної продукції; прибуткові накладні, ТТН згідно яких здійснювалось постачання придбаної продукції; платіжні доручення; акти надання (приймання) давальницької сировини; цивільно-правові угоди укладені з фізичними особами, які виконували певні роботи; обігово-сальдов і відомості по рахунках №№ 201, 206, 361,631,3711, 903; договір підряду від 21.11.2018 року №21/12/2018 укладений з ТОВ Альфа Білдінг ; довідки про вартість виконаних робіт та витрат до вищевказаного договору; акти приймання виконаних робіт до вищевказаного договору; договір купівлі продажу від 20.12.2018 року укладений з ТОВ Олексія Про ; прибуткові накладні складені на підставі вищевказаного договору; ТТН згідно яких здійснювалось транспортування придбаної продукції; аналітичний облік по рахунках 20 "Сировина та матеріали", 26 "Готова продукція", 28 "Товари" у розрізі субрахунків з зазначенням номенклатури товарів, кількості, ціни за одиницю"; оборотно-сальдові відомості 90 "Собівартість реалізації" при подальшій реалізації придбаних товарів та інші.

Згідно актів Про не надання документів під час проведення перевірки від 12.11.2019 №1201/20- 40-05-17-06/38494679, від 13.11.2019 №1223/20-40-05-17-06/38494679, від 14.11.2019 №1250/20-40-05-17-06/38494679 товариством було надано :

- оборотно сальдові відомості по рахунку 631 в розрізі контрагентів;

- оборотно сальдові відомості по рахунку № 203 за 31.12.2018р.;

- договір поставки (купівлі- продажу) з ТОВ "Олексія Про"; прибуткові накладні та ТТН;

- договір підряду з ТОВ "Альфа білдінг"; акти приймання виконаних робіт до нього, довідки про вартість виконаних робіт;

- оборотно сальдові відомості по рахунку № 903.

Інших документів до перевірки ТОВ СК Палада не надано.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи ТОВ СК Палада не надано до перевірки первинні документи, що підтверджують оприбуткування товарів, отриманих від контрагентів-постачальників (прибуткові накладні, матеріально-відповідальні особа за збереження ТМЦ, ОСВ за рахунками бухгалтерського обліку щодо оприбуткування ТМЦ тощо), та документи, що підтверджують відвантаження ТМЦ для виконання робіт (видаткові накладні (на переробку), ОСВ за рахунками бухгалтерського обліку тощо).

Також, матеріали справи не містять документів, як саме оприбутковувався придбаний товар, не зазначено відповідальну особу за отримання та збереження товарно - матеріальних цінностей, відсутні оборотно - сальдові відомості № № 201, 206, 361, 3711.

Як вже було зазначено вище, податковий орган просив товариство надати, в тому числі аналітичний облік по рахунках 20 "Сировина та матеріали".

Рахунок 20 Виробничі запаси призначенo для узагальнення інформації про нaявність і рух належних підприємcтву запасів сировини та матеріалів (в т.ч. сировина й матеріали, якi є в дорозі тa в переробці), будівельних матеріалів, запчастин, матеріалів сільськогосподарського призначeння, палива, тари й тарних матeріалів, відходів основного виробництва.

Рахунок 20 має тaкі субраxунки: 201 Сировина й матеріали ; 202 Купівeльнi напівфабрикати та комплектуючі виpoби ; 203 Паливо ; 204 Тара, тapні матеріали ; 205 Будівельні матеріали ; 206 Матеріали, переданi в переробку ; 207 Запасні чаcтини ; 208 Матеріали сільськогосподарського призначeння ;.209 Інші матеріали .

Колегія суддів зазначає, що на вимогу податкового органу товариством було надано лише оборотно сальдові відомості по рахунку № 203 Паливо , що жодним чином не стосується спірних операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, інших документів, в тому числі оборотно сальдові відомості по рахунку 201 Сировина й матеріали ; 205 Будівельні матеріали позивачем не до податкового органу, не до суду не надавались.

Тобто документи бухгалтерського обліку, які б підтверджували рух матеріалів в господарській діяльності позивача не в ході перевірки, не до суду товариством не надавались.

Ведення бухгалтерського обліку передбачено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Фактична відсутність документів бухгалтерського обліку на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, унеможливлює підтвердження відображених підприємством спірних сум у податковому обліку.

Крім того надані підприємством документи первинного обліку складені з дефектами та містять недоліки (відсутні дати укладення документів, підписи осіб, які склали та перевірили документи, печатки підприємств).

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Як зазначив відповідач під час розгляду справи, що також зафіксовано в акті, позивачем під час перевірки не надавались акти приймання передачі матеріалів, інших документів до перевірки позивачем також надано не було.

Наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних робіт за грудень 2018 року (капітальний ремонт покрівлі будівлі №39/54 (казарма), №40/48 (склад), капітальний ремонт покрівлі Військового інституту танкових військ ФВП НТУ "ХПІ", капітальний ремонт покрівлі Військового інституту танкових військ ФВП НТУ "ХПІ" №39/13а (лазня), капітальний ремонт покрівлі будівлі №13 (склад з опаленням) військове містечко №175), довідка про вартість виконаних робіт та витрат за грудень 2018 року (капітальний ремонт покрівлі будівлі №39/54 (казарма), №40/48 (склад), капітальний ремонт покрівлі Військового інституту танкових військ ФВП НТУ "ХПІ", капітальний ремонт покрівлі Військового інституту танкових військ ФВП НТУ "ХПІ" №39/13а (лазня)), договірна ціна за грудень 2018 року (капітальний ремонт покрівлі будівлі №39/54 (казарма), №40/48 (склад), капітальний ремонт покрівлі Військового інституту танкових військ ФВП НТУ "ХПІ", капітальний ремонт покрівлі Військового інституту танкових військ ФВП НТУ "ХПІ" №39/13а (лазня), капітальний ремонт покрівлі будівлі №13 (склад з опаленням) військове містечко №175) містять різні недоліки щодо їх оформлення (не містять посилань на номер договору, відповідно до якого надавались послуги та відсутня дата укладання даних документів).

Підсумкова відомість ресурсів за грудень 2018 року, відомість витрачених ресурсів витрат замовника, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 (капітальний ремонт покрівлі будівлі №39/54 (казарма), №40/48 (склад), капітальний ремонт покрівлі Військового інституту танкових військ ФВП НТУ "ХПІ" №39/13а (лазня), капітальний ремонт покрівлі будівлі №13 (склад з опаленням) військове містечко №175), локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-2 (капітальний ремонт покрівлі будівлі №40/48 (склад)) також містять різні недоліки щодо їх оформлення ( не містять підписів осіб, які її склали та перевірили, також відсутні відтиски печатки підприємств).

Таким чином, суд доходить висновку, що вище зазначені документи не можуть свідчити про реальність вчинених дій та наданих послуг за договору підряду №21/12/18 від 21.11.2018.

Суд зауважує, що за умови післяплати за надані послуги/виконані роботи згідно з п.п. б п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в - електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, те що товариством не було надано до перевірки документів б свідчили про фактичне виконання конкретних видів робіт та те, що первинні документи складені зі значними дефектами суд доходить висновку, що документи надані позивачем не свідчать про здіснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Щодо посилань позивача на те, що в момент реєстрації в ЄРПН податкових накладних по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами така реєстрація не була зупинена, колегія суддів зазначає наступне.

Під час реєстрації податкових накладних податковий орган не здійснює перевірку проведених господарських операцій.

Щодо посилань позивача на те, що наказ про призначення перевірки №1827 від 07.11.2018р., яка стала підставою для винесення спірних ППР не стосується питання подальшої реалізації будівельних послуг по взаємовідносинам з постачальниками, колегія суддів зазначає наступне.

Дані посилання жодним чином не спростовують факт не надання товариством документів обліку. При цьому, колегія суддів зазначає, що нарахування застосовані до позивача податковим органом не пов`язані з фактом подальшої реалізації будівельних послуг, а пов`язані виключно з не підтвердженням господарських операцій позивача з контрагентами при виконанні даних робіт ( поставка товару, субпідряд).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що як вбачається з матеріалів справи, акту перевірки від 21.11.2019р. № 850/20-40-05-17-06/38494679 та не спростовується позивачем, до перевірки не було надано жодних документів обліку й стосовно інших контрагентів позивача (ТОВ "Трейд-Грант", ТОВ "Интер Трейд Агро", ТОВ "Будівельна група "Вавілон", ТОВ "Буд Груп Технолоджи", ТОВ "Мегаполіс Буд", ТОВ "Саміт Юкрейн"), в зв`язку з цим апеляційна скарга підприємства щодо нарахувань по взаємовідносинам зданими підприємствами задоволенню не підлягає.

Колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних по взаємовідносинах із контрагентами не є беззаперечним доказом реальності здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а тому висновки контролюючого органу щодо відсутності права на формування податкового кредиту з підстав недотримання ним положень статей 185, 198 Податкового кодексу України є правомірними та не спростовані матеріалами справи.

Положеннями підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові від 26.06.2018 у справі №816/1422/17, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової "доброчесності" контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової "надійності" такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

При цьому, відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на врахування цих витрат. Це відповідає самому змісту наведених норм ПК України, які надають платнику податку право зменшити податкові зобов`язання на суму податку, сплаченого ним у зв`язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презюмує здійснення господарських операцій, що є об`єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку суми податкового кредиту.

Завідома для платника податків відсутність розумної економічної причини щодо певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності.

При цьому, суд зауважує, що якщо між суб`єктами господарювання була підписана уся первинна документація (договори, акти, видаткові накладні тощо), а також була зареєстрована податкова накладна, то це не є беззаперечним фактом реальності господарської операції між контрагентом та платником податків. Будь-яка господарська операція повинна, перш за все, мати ділову мету та економічну вигоду. З цього приводу, Суд зазначив: "за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В іншому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку".

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у поставі від 19 травня 2020 року по справі №826/10104/16.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 826/9368/15 вказано, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: "неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку".

Верховний Суд в постанові від 21.05.2019 у справі 2а-10440/10/2670 підкреслив, що про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

З урахуванням наведеного та з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, колегія суддів зазначає, що документи бухгалтерської звітності, надані позивачем, не можуть вважатись такими, що відповідають Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що в сукупності з іншими доводами контролюючого органу свідчить про не підтвердження фактичного виконання зобов`язань за договорами між позивачем та його контрагентами.

Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі на практику Верховного Суду, то колегія суддів зауважує, що в межах спірних правовідносин по даній справі підлягають врахуванню наведені вище судом апеляційної інстанції рішення вказаного суду.

Приймаючи до уваги вищенаведене та з огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку про правомірність завищення податкового кредиту та зменшення суми від`ємного значення ПДВ у 2017 році, згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 20.12.2019 № 00000690517, № 00000700517, № 00000710517.

Враховуючи вищенаведене, доводи позивача про неправомірність податкових повідомлень-рішень №00000690517 від 20 грудня 2019 року, № 00000700517 від 20 грудня 2019 року, № 00000710517 від 20 грудня 2019 року є помилковими.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 по справі № 520/858/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 23.04.2021 року